Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Типи зелених насаджень.

Ландшафтні композиції формуються за принципом контрасту або нюансу. Остаточно підбирають рослини в ландшафтних компо­зиціях з урахуванням біологічних, функціональних і архітектурно-художніх вимог. При формуванні об'єктів ландшафтного дизайну найчастіше застосовуються такі деревно-кущові угрупування: маси­ви, ландшафтні групи, одинаки (солітери), алейні посадки, живі ого­рожі, вертикальне озеленення, квіткове оформлення.

Масиви - поєднання однопорідних або багатопорідних дерев і кущів, що ростуть на значній площі. Масиви, мають ізолюючі і за­хисні функції, застосовуються для поділу території, маскування, створення тла для декоративних акцентів і підбираються із швидкозростаючих порід (клен гостролистий, дуб, ясен, ялина, сосна). Роз­різняють два види масивів - простий і складний.

Простий масив складається з однакових за висотою дерев із за­гальними декоративними ознаками. Такий масив може складатися з ясеня звичайного, дуба черешкового і червоного, сосни звичайної, клена гостролистого.

Складний масив складається з різних за висотою дерев із різ­номанітними декоративними якостями. Двох'ярусний масив може складатися з таких угрупувань: береза в першому ярусі і ялина звичайна в другому; сосна звичайна в першому ярусі і липа дріб­нолиста в другому; або дуб черешковий у першому ярусі і в дру­гому; граб звичайний з підліском із ліщини, бузини, бересклету. Під час розрахунку щільності посадки в масиві слід виходити з то­го, що кожний екземпляр повинен мати умови для вільного фор­мування, тобто дерева повинні розміщуватися приблизно за 4 - 8 м одне від другого.

Ландшафтна група - самостійна композиція з дерев і кущів. Розрізняють групи деревні, кущові і змішані. До складу групи вхо­дить від 2-3 до 10-12 рослин. Група може бути контрастною або однопорідною, щільною або просвітчастою. Широкі можливості створення груп роблять їх одним із основних елементів ландшафтних композицій. Склад групи залежить від характеру ґрунтів, трав'яного покрову і може бути чистим, тобто складеним з єдиної породи і змі­шаним - із декількох порід. За способом розподілу дерев і підбором порід їх ділять на ажурні і щільні. Ажурні групи найчастіше фор­мують з берези, клена, горобини, шовковиці та ін. Щільні групи здебільшого складаються з дуба, каштана кінського і ялини колю­чої. Пропонується вводити до групи непарну кількість дерев і уникати точного шахового розміщення. Відстань між деревами в групах при дрібному матеріалі 1,5-2 м (з наступним проріджу­ванням) і при багатовіковому 3-4 м і 5-10 м. Оптимальне число дерев у групі - 3.

Група з трьох дерев може бути композиційним центром невели­кого простору. Вона може бути однопорідною - ялина, береза, горо­бина, і різнопорідною - в поєднаннях ялина і береза, верба і тополя та ін. Названі групи добре сприймаються зусібіч проектованої тери­торії, вони можуть також акцентувати і вхід на будь-яку ділянку, наприклад, майданчик тихого відпочинку, на дитячий майданчик або до ігрового комплексу. Число 3 встановлене з умов сприймання даної групи з усіх точок, у формі дуже компактної і композиційної цілісності. Ці якості зберігаються для всіх варіантів з непарним чис­лом екземплярів - 3, 5, 7, 9, 11. Причому група з 9 дерев теоретично визначається як межа величини групи. Таким чином, на будь-яких територіях найбільш доцільні ландшафтні композиції з 3, 5, 7 і 9 де­рев. За складом дерев ці групи також поділяються на чисті і змішані. В чистих малих групах звичайно налічують декілька дерев однієї породи, ці групи відрізняються чітким силуетом. Групи можна офо­рмлювати узліссям із красивих кущів для створення плавного пере­ходу до газона.

Групи розділяються також на однорядні і багаторядні зі збере­женням превалюючого значення однієї з порід. Багаторядні групи створюються з дерев 1 -ї та 2-ї величини з включенням кущів і мо­жуть бути призначені для захисту від вітру, а також для захисту від шуму та ін.

Дуже ефектні на рекреаційних майданчиках букетні групи. Такі групи з декількох стовбурів (ясен, тополя, береза, липа, каштан, дуб) утворюють красиву щільну крону великого діаметра і є природною кроною для захисту від сонця. Група «хоровод» може застосовува­тися для фіксації невеликого простору, створюючи відчуття його «замкненості» з метою організації невеликої зони відпочинку. Ця група може застосовуватися для декорування неприємних об'єктів (сміттєзбірників, автостоянок та ін.).

Одинак (солітер, в перекладі з французького «самотній») - це одиничне дерево або кущ, посаджені окремо від масиву дерев. Ек­земпляри одинаки (солітери) повинні бути біологічно повноцінними та декоративно виразними деревами і максимально відображати особливості даного виду. Декоративні якості можуть виявлятися в рясному цвітінні (яблуня Недзведського), візерунчасті крони (береза бородавчаста), в мозаїці листя (клен польовий), кольорові листя (клен сріблястий), яскравих плодах (горобина звичайна), структурі гілок і кольорі кори (горіх волоський). Слід ураховувати і аромат під час цвітіння, наприклад, всіх видів лип, акації білої, чубушника, че­ремшини та ін. При розміщенні солітера в безпосередній близько­сті до групи або масиву дерев, малої архітектурної форми, облад­нання для гри, необхідно прагнути до того, щоб цей екземпляр був контрастним сполученням. Цього можна досягти відмінністю в кольорі крон (наприклад, світла береза на тлі хвойної групи), відмінністю у формі крон (наприклад, тополя на тлі групи з кле­на), відмінністю фактури дерева та тла, наприклад, одиноке дере­во на тлі підпірної стінки (горобина звичайна на тлі підпірної сті­нки з білого піщаника).

Прийоми розміщення солітерів можуть бути найрізноманітніші. Одиничне дерево може розміщуватися в центрі невеликої галявини, в цьому разі воно повинне бути 1 -ї або 2-ї величини з щільною кро­ною (це може бути береза, каштан та ін.). Одиничне дерево при до­розі підкреслює її вигин. Крислате дерево може утворювати затінки на майданчику для відпочинку або «поживлювати» берегову лінію водойми. Дерево може також бути перешкодою для подальшого руху або ж підкреслювати розгалуження доріг. Надмірна кількість солітерів послаблює їхнє декоративне значення. Чим ближче дере­во до глядача - тим більш вишуканими повинні бути його елемен­ти; чим далі розташоване дерево від глядача - тим більше уваги при виборі повинно бути звернено на його загальний силуетний малюнок, оскільки в цьому разі деталі «стушовуються» відстанню, а сприймається загальний вид дерева в цілому. Відстань солітера від глядача повинна бути не менша його подвійної висоти. Форма дерева сприймається без помітного викривлення з відстані, рівної трьом його висотам. Застосування таких солітерів можливе лише на значних територіях. На невеликих ділянках доцільні екземпляри з вишуканими елементами: горобина звичайна, яблуня Недзведського, береза бородавчата, клен гостролистий, ялина та ін.

Кущі для солітерних посадок використовуються найчастіше в штамбовій формі (бузок звичайний, черемшина, сніжноягідник та ін.). Одинока рослина може збагачувати силует будь-якого майдан­чика для відпочинку або Ігрового майданчика оригінальною фор­мою крони (каштан кінський, ялина колюча) або сприяти створенню певного настрою (береза біля входу на ігровий майданчик, плакуча верба біля декоративного басейну на майданчику відпочинку). Дуже часто поодинокі дерева виконують сонцезахисну функцію. Для зме­ншення пошкодження таких рослин доцільно розміщувати їх на 25-50 см вище від рівня землі і захищати по периметру лавами або не­великим підпірним муром.

Алейні насадження застосовуються для визначення плануваль­ної структури будь-якого простору, де пішохідні доріжки і алеї про­ектують для зв'язку різноманітних функціональних зон.

Слід виділити алеї - головні, що зв'язують найбільш важливі планувальні елементи; основні - об'єднують між собою майданчики різноманітного призначення; другорядні - ведуть до різноманітних входів; декоративні - для організації епізодичного руху на невели­ких ділянках відпочинку. Ширина алей залежить від функціональ­ного призначення, інтенсивності пішохідного потоку і коливаєть­ся від 0,75 м до 3,5 м.

Посадки зелених насаджень на головних алеях зазвичай проек­туються в регулярному стилі. Озеленення основних і другорядних алей може бути вирішене в регулярному, змішаному і вільному сти­лях. Алеї, призначені для епізодичного руху, найчастіше проекту­ються в ландшафтному стилі.

Дерева для алейних посадок повинні мати рівний, прямий стов­бур і правильну крону. Якщо довжина головної алеї 200 м, на рівній поверхні доцільні двосторонні рядові посадки дерев (липи, платана, клена, каштана, тополі та ін.). Якщо довжина алеї 300-600 м і її час­то перетинають другорядні дороги, необхідно вводити акценти, що послаблюють одноманітність рядових посадок. На поворотах і пере­хрестях висаджують дерева, що відрізняються від основних посадок формою крони, кольором листя і розмірами. Одноманітність рядо­вих посадок уздовж алеї - основна небезпека, що виникає при її оформленні. озеленення використовуються виткі багаторічні рослини з різнома­нітними формами і кольорами плодів, фактурою і забарвленням лис­тя. Багато з них легко розмножуються. Ліани придатні і для ство­рення пергол, альтанок, тінистих алей, вони яскраво доповнюють і прикрашають підпірні мури, загороди.

Для розміщення рослин вертикального озеленення потрібна установка спеціальних опор. Для плаваючих ліан це всілякі решітки, каркаси, трельяжі, шнури, планки. Для витких ліан опори не повинні прилягати щільно до стін, оскільки їм необхідний простір для віль­ного руху верхівки паростків. Товщина опор повинна бути не біль­шою, ніж 5-8 см, тобто не перевищувати діаметр обертання стебла, щоб ліана не сповзала з опори. Вертикальне озеленення надає дода­ткової виразності будинкам і фасадам. Необхідно пам'ятати, що за­стосування його особливо доцільне на південних і західних фасадах і на глухих кінцях будинків, бо воно запобігає перегріванню будин­ку і захищає від шуму. Однак деякі виткі рослини не рекомендуєть­ся висаджувати з південного і південно-західного боків споруд (ви­ноград лисячий, виноград Віча, виноград японський, плющ, горошок духмяний).

Вертикальне озеленення є гарним тлом для квіткових компози­цій. Квіткові композиції створюються з трав'янистих рослин (бага­торічників, дворічників, однорічників). Вони поділяються, таким чином, залежно від тривалості життя:

- багаторічники (5—10 років);

- дворічники (2 роки);

- однорічники (1 рік).

Під час створення ландшафтних композицій з квітами врахову­ють біологічні властивості (вимоги до освітлення, температурного режиму, вологості і складу ґрунтів) та архітектурно-художні власти­вості (висоту розгалуження стебел, забарвлення і фактуру квітів та листя, час і тривалість цвітіння).

Одна з основних властивостей квітів, що визначає їх компози­ційну цінність, - це їхня висота, від якої залежить спроможність оглядати їх. За висотою квіти поділяються на дуже низькі (до 10— 12 см), середні (25—30 см), високі (50—80 см) і дуже високі (вище 80 см). Квіткові композиції доцільно створювати таким чином, щоб дуже низькі квіти розміщувалися поблизу від місця огляду, середні - дещо збоку, високі і дуже високі - посеред квітника не­великими групами, а більш крупні - на задньому плані квітника.