Експозиція – ГП. в основній тональності.
ПП. в тональності домінанти.
Між ГП. і ПП. є зв’язка, яка модулює в СП.
ЗП. утверджує тональність ПП.
Розробка – будується на матеріалі ГП. і ПП. Характерна тональна нестійкість, динамічна кульмінація, найбільша з яких припадає на кінець розробки.
Реприза – ГП. і ПП. побудовані на матеріалі основної тональності. Якщо різні лади, то одноіменна тональність.
Реприза буває 3 типів:
1) повна, є ГП. і ПП.
2) не повна, пропускається ГП., у зв’язку з тим, що розробка побудована на матеріалі ГП.
3) дзеркальна, ПП. в основній тональності ГП.
2. Творчість Д. Шостаковича.
Російський композитор, піаніст, педагог і громадський діяч, один з найзначніших композиторів XX століття.
У 1923 році Шостакович закінчив консерваторію по класу фортепіано
(Л. В. Ніколаєва), а в 1925 році - по класу композиції (у М. О. Штейнберга). Його дипломною роботою була Перша симфонія. У 1927 році на Першому Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві він отримав почесний диплом. На щастя, незвичайний талант музиканта (Шостакович виконав у Варшаві також сонату власного твору) зауважив один з членів журі конкурсу, австро-американський диригент і композитор Бруно Вальтер).
Один із самих виконуваних композиторів у світі. Його твори – це справжнє вираження внутрішньої людської драми та літопису жахливих страждань, які випали на долю 20 ст., де глибоко внутрішнє переплітається з трагедією людства.
Опери – «Ніс», «Катерина Ізмайлова», «Ігрок».
Балети – «Золотий вік», «Гвинт», «Москва – Черемушки»(можливо оперета), «Світлий струмок».
Ораторії – «Пісня про ліси», «поема про Батьківщину».
Симфонії(15).
Концерти для фортепіано(2).
Концерти для скрипки(2).
Концерти для віолончелі(2).
Струнні квартети(15).
Сонати для фортепіано(2).
Прелюдії(24).
Фантастичні танці(3).
2 басні Крилова для голосу і оркестру.
6 романсів на слова японських поетів.
Романси на слова Пушкіна, Лермонтова, Цвєтаєвої, Шекспіра.
3. Розказати про принцип одночасного тактування різних розмірів.
У випадках, коли в одному і тому ж такті різні партії записанні в різних розмірах. При розучуванні з колективом – диригується так, як записано, але в концертному виконанні диригент виконує ту схему (переважно це розмір, в якому записано ведучий голос) за якою всім партіям вигідно співати.
4. Дати визначення термінам: Тempo rudato, dolce, agitato, senza creschendo.
Тempo rudato – вільний темп;
Dolce – ніжно;
Agitato – схвильовано;
Senza crescendo – без збільшення звучання.
Білет №8
1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах поліфонічних форм.
Поліфонія – це багатоголосся.
Є три види:
1)імітаційна;
2)контрастна;
3)підголоскова.
Всі поліфонічні форми будуються на імітаційній поліфонії. Найпростішими поліфонічними формами є прелюдії, інвенції. Це невеликі прості 2 – 3 частинні побудови, в яких тема імітаційно проводиться у всіх голосах. Наприклад: «Маленькі прелюдії і інвенції із зошита Анни Магдалини» Й.С.Баха. Прелюдія як складова частинна прелюдії і фуги. Наприклад: 2 томи ДТК.
Канон – це така поліфонічна форма, в якій тема проводиться у всіх голосах на певний звуковисотний і часовий інтервал (часовий – кількість тактів, звуковисотний – інтервали).
Є 2 види:
1) звичайний – каданс якого будується так, що повторити не можна. Наприклад: П.Чайковський Дует Онєгіна і Лєнского «Враги, враги» з 2 дії опери «Євгеній Онєгін».
2) безкінечний – будується таким чином, що його можна почати знову спочатку. Наприклад: М.Леонтович «Над річкою – бережком»).
За кількістю голосів канон може бути від 2 – 32 голосів. За кількістю тем – однотемний, 2 теми – подвійний, 3 теми – потрійний.
Найскладнішою формою та більш розгорнутою є фуга.
Фуга – це така поліфонічна форма, яка складається з трьох розділів – експозиції, середньої частини, заключної частини. Будується на проведенні теми в усіх голосах в Т – Д, Т – S (рідше) співвідношенні. В залежності від кількості голосів вона може бути 2, 3, 4, 5 – голосна.
Якщо тема проводиться додатково в одному чи двох голосах така експозиція називається – розширеною. Експозиція з контрекспозицією – ще раз проведення в усіх голосах.
Середня частина починається вступом теми, що проводиться в субдомінантовій сфері.
Композитор вживає такі види роботи над темою:
1) агументація – розширення теми (від четверті до половинної).
2) дімінуція – звуження теми (від восьмої до шістнадцятої).
3) інверсія – дзеркальне відображення.
4) ракохід – тема переписана з – заду наперед.
5) стретне проведення – звуження часового інтервала проведення.
Заключна частина – починається появою теми в основній тональності. Часто вживається стретне проведення в основній тональності. Наприклад: Й.С.Бах 2 томи ДТК.
Фугетта – це фуга з пропущеною середньою частиною. Наприклад: К.Стеценко кантата «Шевченкові».
Фугато – це експозиція фуги як самостійна форма не вживається і є складовою частиною іншої побудови. В поліфонічних формах є тема(про поста, дукс) і відповідь (різпоста, комес). Може бути реальна і тональна. Реальна – тема транспонується в D тональність. Тональна – перша нота відповіді, щоб не було дисонансного звучання, змінюється. Наприклад: Л.Ревуцький «Ой, чого ти почорніло» 2 період 1 частини «Круг містечка Берестечка».
2. Хорова творчість Б. Лятошинського.
Український композитор, диригент і педагог, вважається одним з основоположників модерного напрямку в українській музиці. Неодноразовий член журі міжнародних і всесоюзних конкурсів та активний працівник у керівних органах Спілки композиторів України і в Київській консерваторії, Лятошинський виховав нову плеяду композиторів таких як І. Шамо, В. Сильвестров, І. Карабиць, Є. Станкович, О. Канерштейн.
Закінчив у 1918 юридичний факультет Київського університету, у 1919 року — Київську консерваторію у класі композиції Р. Глієра. З 1920 року Б. Лятошинський викладає музично-теоретичні дисципліни на виконавських факультетах Київської консерваторії, а з 1922 року — веде клас композиції.
Опери – «Золотий обруч», «Щорс».
Симфонії(5).
Увертюри(3) – «На 4 українські теми».
Сюїти(4) – «Польська», «Слов’янська».
Симфонічні поеми – «Воз’єднаймося», «Гражина», «На берегах Вісли».
Фортепіанний концерт.
Хорові твори – «Тече вода в синє море», «Над Дніпровою сагою», «Пори року». «Серце кобзаря», «Широке поле».
Обробки українських народних пісень.
Квартети(4).
Тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі.
Фортепіанний цикл – «Відображення», «Український квінтет», «Слов’янський фортепіанний концерт», «Шевченківська сюїта».
3. Розказати про принцип тактування творів без визначеного розміру.
Інколи зустрічаються музичні твори, здебільшого це хорові, без визначеного розміру. Найчастіше, це обробки народних пісень або твори більш речитативного характеру. При диригуванні творів без визначеного розміру диригент умовно групує тривалості в ті, чи інші такти, що будуть в різних розмірах, в залежності від наголосів у тексті.
4. Дати визначення термінам: Maestoso, energico, mesto, non troppo.
Maestoso – велично, урочисто;
Energico – енергійно;
Mesto – сумно;
Non troppo – не занадто.
Білет №9
1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах форм сонатно – симфонічному циклу.
Сонатно – симфонічний цикл – це така музична побудова, яка складається з декількох самостійних, завершених частин, які об’єднані єдиним змістом та містять контраст між частинами і одна з частин написана в сонатній формі.
Є 2 види:
1) чотиричастинний – симфонія.
2) тричастинний – соната, інструментальні концерти, камерні жанри.
Чотиричастинний:
1 – Allegro (сонатна форма);
2 – Andante (сонатна форма, сонатна форма без розробки);
3 – Menuet, Scerco (складна три – п’ятичастинна, тричастинна форми);
4 – Фінал (сонатна, рондо – сонатна форма, варіації).
Тричастинний:
1– Allegro (сонатна форма);
2 – Andante (сонатна форма без розробки);
3 – Фінал (рондо, рондо – соната).
2. Сучасні українські композитори.
Володимир Зубицький – використовує інтонації фольклору в симфонічній і камерній музиці. Кантата – симфонія «Чумацький шлях», «За нашим стодолом», «Гори мої».
Ганна Гаврилець – лауреат Шевченківської премії, оригінально перевтілює інтонації обрядового фольклору, присутні біблійні образи.
Музично – сценічне дійство «Золотий камінь посіємо», духовний твір «Хай святиться Отче імення».
Олександр Козаренко – композитор, теоретик, піаніст. Використовує біблійні символи, філософські теми. «Страсті…», концерт для скрипки з оркестром «Богородичні пісні», «Український реквієм».
Віктор Камінський – естрадні пісні, театральна музика «Маруся Чурай», «Павло Полуботок», трилогія «Мазепа». Хори на слова Шевченка – «Чого ти почорніло», кантата «Іван Підкова». Кантата – симфонія «Україна. Хресна дорога», ораторія «Іду. Накликаю. Взиваю», літургія, Псалом Давида.
Станкович – фольк – опера – «Цвіт папороті», балет – «Ольга», поема – «Вікінги», «Бабин Яр», «Чорна елегія», «Панахида за померлими з голоду», «Слово о полку Ігоревім», літургія, псалми, хоровий концерт – «Господи Владика наш», симфонії (5), камерні симфонії (9), інструментальні концерти, ансамблі – «Музика рудого лісу», «Музика небесних музикантів».
Л. Дичко – український композитор, Народна артистка України, лауреат Національної Шевченківської премії, кавалер орденів Володимира і Княгині Ольги. Закінчила Київську консерваторію по класу композиції К.Д. Данькевича,
Б. Лятошинського. Особливості творчості - свіжі, терпкі музичні барви. Хоровий жанр основний для української духовної традиції. Лінії творчості пов’язані з фольклором, обрядами, релігійними витоками, з поезією видатних українських митців, теми світу дитинства.
Опера – «Золотослов».
Балети – «Досвітні огні», «Метаморфози», «Натхнення».
Ораторії.
Поеми – «Голод 33» на сл. Коломійця, «Лебеді Материнства».
Літургії (3).
Кантати – «Червона калина», «4 пори року», «Карпатська», «Сонячне коло», «Барвінок».
3концерти – фрески «Іспанські», «Швейцарські», «Французькі».
Оркестрова сюїта «Метаморфози».
Для органу «Закарпатські фрески», «Карпатські фрески».
М. Скорик – український композитор, музикознавець, Герой України, Народний артист, лауреат Шевченківської премії, Кандидат музикознавства, співголова Спілки композиторів України, художній керівник Київської опери. Навчався у Львівській консерваторії (С. Людкевич, Р. Сімович, А. Солтис), стажувався у Московській консерваторії. У стилістиці продовжує традицію львівської композиторської школи, карпатського фольклору, джазу.
Опера – «Мойсей».
Кантати (2) – «Весна», «Людина».
«Три українські весільні пісні».
Поема – «Сильніше смерті», «Гуцульський триптих», «Вальс».
Карпатський концерт.
Скрипкові концерти (6).
Сюїта для струнного оркестру.
Партити для симфонічного оркестру.
Балет – «Каменярі».
Музика до кінофільмів – «Тіні забутих предків», «Хліб і сіль», «Жива вода».
Фортепіанні концерти (5).
Концерти для віолончелі (2).
3. Протактувати приклад перемінних розмірів в помірному темпі:
Перемінний розмір – це той розмір, який змінюється протягом твору. При диригуванні перемінних розмірів необхідно, добре знаючи текст, застосовувати відповідну схему на той, чи інший розмір. А замахом забезпечити плавність переходу до зміни розміру. Для рівності слід обрати собі якусь дрібну ритмічну вартість і пильнувати, щоб вона була незмінна. В даному прикладі це буде вісімка.
4. Дати визначення термінам: Moderato, energico, pesante, quasi.
Moderato – помірно;
Energico – енергійно;
Pesante – важко;
Quasi – начебто, майже, подібно, на зразок.
Білет №10
1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах форми «Сюїта».
Сюїта – це така музична побудова, яка складається з декількох самостійних, завершених частин, що об’єднані єдиним змістом та містять контраст між частинами.
Сформувалась в епоху бароко (старовинна сюїта) і складалася з чотирьох танців – Алеманда, Куранта, Сарабанда, Жига. Пізніше почали додавати,
так звані, вставні танці (Менует, Фуга), які були між ними.
Наприклад: 6 німецьких, англійських, французьких сюїт Й.С.Бах.
В часи класицизму сюїта відійшла на другий план передаючи місце сонаті та симфонії, хоча залишилась існувати в дивертисментах, касаціях, серенадах. Наприклад: В.А. Моцарт «Маленька нічна серенада».
В часи Романтизму сюїта відвойовує позиції і знову виходить на перший план у творчості композиторів класиків. Наприклад: Шуман «Карнавал». Почали з’являтися сюїти до інших творів (балетів, опер). Наприклад: 2 сюїти до драми «Пер Гюнт» Е.Гріга, П.Чайковський «Лускунчик», «Лебедине озеро». З’являються хорові сюїти («Пори року» Б.Лятошинський, Л.Дичко, І.Шамо, М.Скорик), а також твори наближені до сюїт – «Попурі» (Попурі на теми до кінофільмів І.Дунаєвського).
2. Хорова творчість С. Танєєва.
Російський композитор, піаніст, педагог, вчений, громадський діяч. Переконаний послідовник класики (у його музиці знайшли втілення традиції Михайла Глінки, Петра Чайковського, а також І. С. Баха, Л. Бетховена), Танєєв передбачив багато тенденцій музичного мистецтва XX століття. Його творчість відзначена глибиною й шляхетністю задумів, високою етичністю й філософською спрямованістю, стриманістю висловлення, майстерністю тематичного й поліфонічного розвитку. У своїх творах він тяжів до морально-філософської проблематики. Така, наприклад, його єдина опера «Орестея» (по Есхілу, 1894) — зразок втілення античного сюжету в російській музиці. Його камерно-інструментальні твори (тріо, квартети, квінтети) належать до кращих зразків цього жанру в російській музиці. Один із творців лірико-філософської кантати в російській музиці («Іоанн Дамаскін», «По прочитанні псалма»). Відродив популярний у вітчизняній музиці XVII-XVIII ст. жанр — хору a cappella (автор більше 40 хорів). В інструментальній музиці особливе значення надавав інтонаційній єдності циклу, монотематизму (4-а симфонія, камерно-інструментальні ансамблі).
Створив унікальну працю — «Рухомий контрапункт строгого письма» ("Подвижный контрапункт строгого письма") (1889—1906) і його продовження — «Вчення про канон» («Учение о каноне») (кінець 1890-х рр.-1915).
Опера «Орестея» (1 – ша постановка — 1895, Петербург)
Кантати «Іоанн Дамаскин», «По прочитанні псалма» й ін.
4 симфонії (1874-1898), увертюри, концерт для фортепіано з оркестром
Камерно-інструментальні ансамблі (20) — тріо (в т. ч. фортепіанне, 1908), струнні квартети, квінтети (в т. ч. фортепіанний, 1911)
Для фортепіано — Прелюдія й фуга, соната Мі - мажор.
Хори a cappella близько 40 – («Восход солнца», «Посмотри какая мгла», «Развалину башни» та ін.)
Камерно-вокальні ансамблі з фортепіано і a cappella
55 романсів.
3. Принцип тактування в повільних темпах.
При диригуванні в повільних темпах диригент застосовує принцип дроблення долей.
4. Дати визначення термінам: Listesso tempo, teneramente, sostenuto, simile.
Listesso tempo – в тому ж темпі;
Teneramente – ніжно, ласкаво;
Sostenuto – стримано;
Simile – так само.
Білет №11
1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах форми «Кантата».
Кантата – це великий циклічний твір для співаків – солістів, хору та оркестру, який складається з кількох завершених контрастних частин об’єднаних єдиним змістом і призначеним для концертного виконання. За складом подібна до ораторії, але менша за розміром і не має драматичного розвиненого сюжету. Носить прославний характер на честь людини чи події.
Серед російських та українських композиторів кантати створювали: Рахманінов — «Дзвони»; Прокоф'єв — «Олександр Невський»;
Вербицький — «Заповіт», Лисенко — «Б'ють пороги», «На вічну пам'ять Котляревському», «Радуйся, ниво неполитая»; Січинський — «Лічу в неволі», «Дніпро реве»; Стеценко «Шевченкові» і т. д.
2. В. Барвінський – творчий портрет.
Композитор, піаніст, диригент, організатор музичного життя. Професійну музичну освіту здобув у Львівській консерваторії, філософський факультет Карловського університету в Празі. Професор Львівської консерваторії, керував хором музичного товариства «Боян». Особливістю творчості митця є нахил до мініатюрного та інструментального жанрів, особливо фортепіанний.
«Українська рапсодія»;
Цикли (4) – «Любов», «Українська сюїта», «Лемківська сюїта», «Лемківські танці»;
5 мініатюр на українські народні теми;
Кантата – «Наша пісня, наша туга» на слова С. Черкасенка;
Обробки народних пісень;
Романси – «Місяцю – князю», «Благословенна будь»;
Збірка 38 українських народних пісень для фортепіано;
Збірка колядок та щедрівок для фортепіано;
Увертюра до опери «Ой, не ходи, Грицю»;
Музичні праці:
«Огляд історії української музики»,
«Українська музика»,
«Нова доба української музики»,
«Мої спогади про Миколу Лисенка»,
«Бела Барток у Львові»,
«Творчість В. Новака».
3. Протактувати приклад в повільному темпі:
При диригуванні в повільних темпах диригент застосовує принцип дроблення долей. У даному прикладі ритмічна фігура – чверть не ділиться. При цьому у ритмічній групі четверть з крапкою і восьма, чверть з крапкою не дробиться, а восьма виділяється окремим жестом.
4. Дати визначення термінам: Prestissimo, tranquillo, molto sostenuto.
Prestissimo – надзвичайно швидко;
Tranquillo – спокійно, не поспішаючи;
Molto sostenuto – дуже стримано.
Білет №12
1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах форми ораторія.
Ораторія – це великий циклічний концертний твір для солістів, хору і симфонічного оркестру, що має певний сюжет. Виникла в 17 ст.
Відрізняється від кантати – більшим розміром, розгорнутим сюжетом; від опери – перевагою оповідального елементу над драматичним розвитком, відсутністю сценічної дії та художнього оформлення.
Спочатку писалися на біблійні та легендарні сюжети.
Гендель – «Самсон», «Мессія», «Іуда Маккавей», «Геракл»;
Гайдн – «Пори року», «Створення світу», «Сім слів Ісуса Христа»;
Шостакович – «Пісня про ліси»;
Леся Дичко – «Інарекоша ім’я Київ», Козаренко.
2. Видатні музичні діячі – засновники та організатори професійної музичної освіти у Львові – К. Моцарт, К.Мікулі, М. Солтис, О. Нижанківський, Чилянський, Нев’ядомський, М. Вербицький.
С. Нев’ядомський
Польський композитор, педагог, музичний критик. Навчався у Львівському музичному товаристві під керівництвом К. Мікулі також у Відні та Лейпцигу. 1886 – директор Львівської опери. 1887 – професор консерваторії Галицького музичного товариства.
Сольні та хорові твори на слова А. Міцкевича, М. Конопницької – «Echo
Zaloty», «O, sroga czasów odmiano», «Nieubłagana», «Ja w pustynię jechać muszę», «Powiem mamie», «Ptaszek», «Kiedym dawniej rano wstawał», «Minęły słodkie momenty», «Rano, rano»;
Кантата – «Akt wiary»;
Книги, монографії – «Історія музики», «Станіслав Монюшко».
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 60 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |