Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Світовий фінансовий ринок та його характеристика

Світовий фінансовий ринок (СФР) - система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, який функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.

Основна мета СФР - акумуляція і перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою посередників.

Основна функція СФР - забезпечення міжнародної ліквідності, (можливості швидко залучити достатню кількість грошових засобів в різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні).

Операції на світовому фінансовому ринку поділяються на дві великі групи - кредитні та інвестиційні.

Відповідно, весь фінансовий ринок складається з двох частин:

- світовий кредитний ринок - де грошові ресурси рухаються на принципах поворотності, терміновості, платності і гарантованості;

- світовий ринок цінних паперів - на якому відбувається купівля і продаж фінансових зобов'язань.

Критерієм їх виділення виступає тип фінансових зобов'язань чи інструментів, що використовуються. Якщо вільна купівля-продаж неможлива, то ми маємо справу з кредитним ринком. Там же, де зобов'язання чи інструменти купуються і продаються, покупці і продавці виступають учасниками ринку цінних паперів.

З іншого боку, залежно від термінів реалізації майнових прав, розрізняють короткі (до року) і більш тривалі:

Світовий грошовий ринок - система відносин попиту і пропозиції фінансових ресурсів, що надаються на короткостроковий термін. Грошовий ринок в свою чергу складається з:

- облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобов'язань;

- міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і розміщуються у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (від 1,3,6 місяців до 1-2 років);

- валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

Світовий фондовий ринок (ринок капіталів) - система довгострокових позик на міжнародному рівні, коли капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень. Фондовий ринок в свою чергу складається з:

-ринку середньо- та довгострокових кредитів;

- ринку цінних паперів - інвестиційний сектор міжнародного фінансового ринку, сфера наднаціонального обігу цінних паперів.

25. Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк (СБ): формування ресурсів та напрями їх використання (кредитування, регулювання, нагляд)

Міжнародний валютний фонд – це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва, що призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами та для фінансової допомоги їм через надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ.

Основні функції МВФ:

· сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці;

· розширення світової торгівлі;

· кредитування;

· стабілізація грошових обмінних курсів.

Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн — членів Фонду.

Формування ресурсів МВФ відбувається шляхом внесення державою коштів до статутного капіталу Фонду відповідно до її квоти та за рахунок позичених коштів.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн — членів фонду.

За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може використовувати позичкові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позичкових капіталів. Досі позики отримувались від казначейств та центральних банків країн — членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. З приватного ринку кошти не залучались.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування з метою надання фінансової допомоги окремим країнам, у яких утворилось від’ємне сальдо платіжного балансу, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. При цьому фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн — членів Фонду.

Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам.

Загалом система кредитування, що використовується МВФ, включає чотири форми: безпосереднє, поетапне, пільгове та спеціальне фінансування.

Група Світового банку, є другою за значенням інституцією у системі міжнародних фінансів. Вона включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інституції: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку (MAP); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) і спеціалізовану структуру — Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Джерелами ресурсів банку є:

статутний капітал;

залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик;

резервний фонд.

Статутний капітал сформовано за рахунок внесків країн-членів. Внески здійснюються шляхом підписки на акції в межах установлених квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до її економічного потенціалу, виходячи з її квоти в МВФ. Резервний фонд утворюється за рахунок банку.

Напрями діяльності МБРР визначаються його завданнями саме як банку реконструкції та розвитку. Кредитування здійснюється у двох формах — системні позики та інвестиційні кредити.

Системні позики надаються урядам окремих країн під програми макроекономічної стабілізації та інституційні зміни. Кошти не мають цільового призначення, вони надходять до бюджету і можуть використовуватись урядом на власний розсуд, у тому числі і на фінансування дефіциту бюджету. Отримання позик обумовлюється виконанням певних вимог. При їх невиконанні надання кредитів може бути призупинено.

Інвестиційні кредити видаються під конкретні інвестиційні проекти. Основними напрямами інвестиційного кредитування є галузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв’язок), а також сільське господарство, охорона здоров’я та освіта. Кредити видаються на термін до 20 років під гарантії урядів. МБРР може бути також гарантом за аналогічними довгостроковими кредитами комерційних банків. Для виділення кредитів МБРР вимагає від країни, що позичає кошти, інформацію про її фінансовий стан та про об’єкти кредитування. Кредити надаються на основі пайової участі банку у фінансуванні певних об’єктів — до 30% їх вартості.

Інші організації, що входять до групи Світового банку, спеціалізуються на певних напрямах діяльності. Так, МАР (заснована в 1960 р.) надає безпроцентні кредити найбіднішим країнам світу на термін до 50 років. Кошти МАР формуються за рахунок внесків економічно розвинених країн, тобто це інсти­туція фактично прямого перерозподілу ресурсів на рівні світо­вої економіки. Кредити спрямовуються на реалізацію проектів розвитку і програм перебудови економіки.

26.​ Економічна безпека: поняття, базові елементи, рівні (національний та міжнародний)

Економічна безпека — це такий стан національної економіки, за якого забезпечуються захист національних інтересів, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави. Економічна безпека є однією зі складових національної безпеки, яка охоплює також оборонну, екологічну безпеку тощо.

При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три важливих складові: економічна незалежність (можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі); стійкість і стабільність національної економіки (передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів);здатність до саморозвитку і прогресу;

Рис. 1.Рівні економічної безпеки

Вивчення питання сутності економічної безпеки передбачає розгляд таких базових елементів.

Об’єктами національної економічної безпеки є держава, суспільство, домогосподарство, окремі громадяни, під­при­ємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки та економічна система в цілому.

Одночасно держава є не тільки об’єктом, але й основним суб’єктом економічної безпеки і здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

До основних структурних елементів економiчної безпеки України належать: сировинно-ресурсна безпека; енергетична безпека; фiнансова безпека; соцiальна безпека; iнновацiйно-технологiчна безпека; продовольча безпека; зовнiшньоекономiчна безпека.

Виходячи з ситуації, яка склалася на сьогоднішній день в економіці України, а також з тенденцій, які спостерігаються в процесі її реформування, можна назвати деякі внутрішні та зовнішні загрози, які існують при забезпеченні економічної безпеки України.

Внутрішні загрози:

• відсутність розробленої концепції та системи економічної безпеки на державному рівні;

• низький рівень науково-технічного потенціалу, втрата лідерства на важливих напрямках науково-технічного розвитку;

• надто різка диференціація у доходах та споживанні населення, зростання рівня бідності, високий рівень безробіття;

• криміналізація економіки, зростання її «тіньового» сектора, поширеність організованої злочинності на ключові галузі економіки України;

• високий рівень корупції у державно-управлінській сфері;

• низький рівень заробітної плати, відсутність мотивації до праці тощо.

Зовнішні загрози:

• зниження інвестиційних надходжень в економіку держави;

• залежність забезпечення України від імпорту продовольчих товарів, товарів повсякденного попиту, технологічної продукції стратегічного значення;

• високий рівень зовнішнього боргу тощо.

Напрямки забезпечення належної економічної безпеки України:

· створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки;

· істотне зменшення енергомісткості і матеріаломісткості ВВП;

· створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння;

· пошук і освоєння родовищ нафти, газу, вугілля, золота, алмазів тощо;

· створення достатніх запасів державних золотовалютних резервів;

· здійснення реформи агропромислового комплексу, відродження села;

· залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів до розвитку національної економіки;

· проведення рішучої боротьби з «тіньовою» економікою;

· підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту;