Читайте также:
|
Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.
Для існування страхового ринку необхідно дотримання таких основних умов:
1. Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку.
2. Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони.
3. Право на отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угоді.
До головних суб'єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників та інших учасників. Головне місце серед них займають страховики та страхувальники.
Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку).
В Україні вже створені й провадять свою діяльність такі об'єднання, як: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та ін.
Інфраструктура страхового ринку – це система посередників, які прямо чи побічно здійснюють на страховому ринку роботу, що спрямована на обслуговування продавців і покупців страхових послуг (тобто страховиків і страхувальників).
Її основними елементами є:
— фінансово-кредитна система;
— аудиторські служби;
— страхова експертиза;
— правове та нормативне забезпечення;
— розвинена система підготовки кадрів;
— наукові дослідження;
— інформаційні технології тощо.
Страхова компанія — це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов’язання страховика і має на це відповідну ліцензію.
Страхові компанії класифікуються такий чином:
1. За формою власності – на приватні і публічно-правові, акціонерні (корпоративні), товариства взаємного страхування та державні.
2. За характером виконуваних операцій – на спеціалізовані (особисте або майнове страхування), універсальні і перестраховувальні. У деяких закордонних країнах діяльність універсальних страхових компаній заборонена. На практиці спостерігається тенденція до ліквідації вузької спеціалізації у страховій діяльності.
3. За територією роботи – на місцеві, регіональні, національні і міжнародні (транснаціональні).
4. За розміром статутного капіталу й обсягом надходження страхових платежів, за іншими організаційно-економічними показниками – на значні, середні і дрібні.
Пріоритетними видами страхових компаній мають бути універсальні, тому що вони виконують різні види страхування, що в свою чергу задовольняє більшу частину портреб суспільства.
Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів. Міжнародні фінансові інституції, їх значення для розвитку міжнародних і національних економік та фінансових систем, зокрема України.
Національні за своїм походженням фінансові ресурси стають міжнародними та використовуються економічними агентами за власними потребами завдяки сучасній міжнародній системі перерозподілу фінансових ресурсів, яка складається з двох основних складових:
— міжнародного ринкового механізму;
— міжнародного неринкового (офіційного) механізму. Позаринковий механізм склався в основному у повоєнні роки і, подібно до ринкового механізму, відображав інтеграційні тенденції розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин.
Для розкриття сутності міжнародної організації фахівці використовують два підходи. Відповідно до першого міжнародна організація — створене на основі міжнародного договору і статуту для виконання певних функцій об'єднання суверенних держав, яке має систему постійно діючих органів, володіє міжнародною правосуб'єктністю і засноване відповідно до міжнародного права. Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування спільного бюджету чи цільових фондів.
Згідно з другим підходом міжнародна організація (міжнародна фінансова інституція) — стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, що у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів наднаціонального регулювання. Міжнародні фінансові інституції можуть мати взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з -урядами формуються за двома напрямами: 1) відображення процесу формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн; 2) характеристика кредитних взаємовідносин (надання кредитів урядам та їх погашення і сплата відсотків).
Отже, суб'єктами міжнародних фінансів на наднаціональному рівні є, з одного боку, міжнародні економічні організації, з іншого — міжнародні фінансові інституції, які забезпечують централізацію певної частини міжнародних фінансових ресурсів для забезпечення потреб світового господарства.
Економічна безпека: поняття, базові елементи, рівні (національний та міжнародний). Об’єкти та суб’єкти економічної безпеки. Ваша думка стосовно стану речей щодо економічної безпеки України.
Економічна безпека — це такий стан національної економіки, за якого забезпечуються захист національних інтересів, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави. Під життєво важливими інтересами в даному контексті розуміють сукупність потреб, які забезпечують існування і прогресивний розвиток особистості, суспільства, держави. Економічна безпека є однією зі складових національної безпеки, яка охоплює також оборонну, екологічну безпеку тощо.
Об’єктами національної економічної безпеки є держава, суспільство, домогосподарство, окремі громадяни, підприємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки та економічна система в цілому.
Одночасно держава є не тільки об’єктом, але й основним суб’єктом економічної безпеки і здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
До основних структурних елементів економiчної безпеки України належать: сировинно-ресурсна безпека; енергетична безпека; фiнансова безпека; соцiальна безпека; iнновацiйно-технологiчна безпека; продовольча безпека; зовнiшньоекономiчна безпека.
Виходячи з ситуації, яка склалася на сьогоднішній день в економіці України, а також з тенденцій, які спостерігаються в процесі її реформування, можна назвати деякі внутрішні та зовнішні загрози, які існують при забезпеченні економічної безпеки України.
Кризові тенденції, що характеризують розвиток економіки України, зумовили визначення внутрішніх загроз для економічної безпеки України як таких, що набагато перевищують небезпеку зовнішніх і можуть призвести до дезинтеграції України, до загальнонаціональних техногенних та екологічних катастроф, соціального вибуху або істотного обмеження можливостей керівництва держави щодо вирішення внутрішніх проблем і дій на міжнародній арені. Необхідно правильно вибирати заходи та методи необхідні при усуненні проблем економічної безпеки та забезпеченні її ефективного розвитку для країни.
Економічна безпека держави є тим станом захищеності від можливих загроз, що формує економічну незалежність, стабільність та розвиток в довгостроковому періоді. Пріоритетним при цьому є збалансована політика держави щодо структурної перебудови економіки, стимулювання інноваційно-інвестиційної активності, розвитку підприємництва, пришвидшення інтеграційних процесів тощо.
Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку, характеристика: міжнародного валютного ринку та міжнародного ринку боргових зобов’язань (у тому числі міжнародний ринок банківських кредитів та міжнародний ринок боргових цінних паперів). Проблеми, що на цьому ринку виникають і шляхи іх подолання у світовій практиці.
Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку – це надзвичайно розгалужена система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.Цей ринок набув величезних масштабів і перетворився в одне з найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя всіх без винятку країн світу.
Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.
Виділяють такі головні елементи міжнародного фінансового ринку:
— міжнародний валютний ринок;
— міжнародний ринок боргових зобов'язань (у тому числі міжнародний ринок банківських кредитів та міжнародний ринок боргових цінних паперів);
— міжнародний ринок цінних паперів (у тому числі міжнародний ринок титулів (або прав) власності та міжнародний ринок боргових цінних паперів (міжнародні ринки облігацій));
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 122 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |