Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методи організації фінансової діяльності підприємств.

Читайте также:
  1. I ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  2. I. Из истории развития методики развития речи
  3. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КОНТРОЛЬНОЙ РАБОТЫ
  4. I. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ
  5. I. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ
  6. I. ОБЩИЕ ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ
  7. I. Организационно - методический раздел
  8. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  9. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  10. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ

Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

- комерційний розрахунок;

- неприбуткова діяльність;

- кошторисне фінансування.

Комерційний розрахунок визначальну роль у формуванні фінансових ресурсів при цьому методі відіграють власні кошти. Бюджетні асигнування й надходження із цільових і централізованих корпоративних фондів виконують допоміжну роль. Метою діяльності виступає отримання прибутку.

Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах:

- повна господарська і юридична самостійність;

- самоокупність;

- прибутковість;

- самофінансування;

- фінансова відповідальність.

Господарська самостійність дає можливість самостійно ухвалювати рішення щодо питань виробничої й фінансової діяльності. Юридична самостійність проявляється в наданні прав юридичної особи, що має відповідну адресу, рахунки в установах банків і самостійний баланс, що дає можливість визначати фінансові результати діяльності.

Самоокупність означає покриття витрат з простого відтворення за рахунок отриманих доходів. Погашення залучених кредитів і сплата відсотків по них здійснюється за рахунок отриманих доходів або відповідного матеріального забезпечення позик. Принцип самоокупності означає, що фінансова діяльність підприємства ґрунтується на такому вкладенні коштів, що обов'язково має окупитися.

У фінансовій практиці розрізняють повну й часткову самоокупність. Повна самоокупність характеризується повним покриттям витрат за рахунок отриманих доходів. При частковій самоокупності отримані доходи покривають лише частину здійснених витрат. Часткова самоокупність може бути як непередбаченим наслідком зміни кон'юнктури ринку й зниження рівня цін на певну продукцію, що виробляється підприємством, так і запланованим явищем, коли свідомо підтримується невисокий рівень цін на окрему продукцію. Непередбачена часткова самоокупність веде до збитків, запланована – вимагає встановлення відповідних джерел відшкодування втрати доходів. Найчастіше запланована часткова самоокупність визначається державною ціновою політикою для певних груп товарів і послуг.

Прибутковість означає, що отримані доходи повинні не тільки покрити здійснені витрати, але й сформувати прибуток. Прибуток відіграє надзвичайно важливу роль:

1) це мета підприємницької діяльності;

2) це критерій ефективності діяльності підприємства;

3) прибуток є основним джерелом нарощування фінансових ресурсів і розширення виробництва.

Самофінансування передбачає покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку і залучених кредитів, які, в свою чергу, також погашаються за рахунок прибутку. М ета самофінансування полягає не в тім, щоб просто самостійно витратити певну суму коштів, а в тім, щоб отримати в результаті певний ефект, наприклад, приріст прибутку.

Фінансова відповідальність забезпечує дієвість комерційного розрахунку. Сутність цього принципу полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності. Отримані збитки покриваються за рахунок власних фінансових ресурсів; якщо розмір збитків настільки підриває фінансову базу підприємства, що воно не в змозі продовжувати роботу, то може бути прийнято рішення про банкрутство.

Неприбуткова діяльність організована на такій же основі, як і комерційний розрахунок, але з певними відмінностями. Специфічною ознакою формування фінансових ресурсів в умовах неприбуткової діяльності є те, що досить часто воно здійснюється за рахунок спонсорських та благодійних надходжень, і насамперед, від засновників. Цей метод організації фінансової діяльності не передбачає принципу прибутковості. Головна мета функціонування неприбуткових підприємств, організацій і установ – забезпечення задоволення певних потреб суспільства, а не отримання прибутку.

Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах:

- господарська і юридична самостійність;

- самоокупність;

- фінансова відповідальність.

Щодо господарської і юридичної самостійності слід зазначити, що в цілому вона достатня для самостійного ведення діяльності, однак є певні обмеження. По-перше, з боку засновників, які встановлюють характер і напрями діяльності. По-друге, з боку держави, яка може регламентувати рівень витрат, оскільки він має забезпечити доступність товарів і послуг.

Кошторисне фінансування полягає в забезпеченні фінансування витрат за рахунок зовнішніх джерел. Кошторисне фінансування може здійснюватися за двома напрямами:

1) з бюджету;

2) з централізованих фондів корпоративних об'єднань або фондів підприємств.

Кошторисне фінансування здійснюється відповідно до таких принципів:

- плановість;

- цільовий характер виділених коштів;

- виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи;

- підзвітність.

Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі та у межах затвердженого плану. Плановим документом виступає кошторис. Кошторис – це документ, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповідний плановий період (місяць, квартал, рік) або відповідні заходи. Складання кошторису засноване на двох складниках: оперативно-мережних показниках, які характеризують обсяги діяльності установи, і нормативах витрат за окремими статтями.

Цільовий характер кошторисного фінансування означає, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом. При цьому в окремих випадках може надаватися право перерозподілу коштів між окремими статтями кошторису. Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється у відповідності з кошторисом, однак, виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-мережних показників.

Підзвітність передбачає встановлення звітності організацій і установ, які перебувають на кошторисному фінансуванні, перед організаціями, що їх фінансують. Необхідність контролю пов'язана з тим, що цей метод діяльності не передбачає реальних стимулів і фінансової відповідальності за результати діяльності.




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 134 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав