НАУКОВИЙ СТИЛЬ

· ясність (понятійність) і предметність тлумачень;

· логічна послідовність і доказовість викладу;

· узагальненість понять і явищ;

· об’єктивний аналіз; відсутність усього того, що б указувало на особу автора, його смаки й переконання, ставлення до досліджуваного

· точність і лаконічність висловлювань;

· аргументація та переконливість тверджень;

· однозначне пояснення причино-наслідкових відношень;

· докладні висновки

· часто думка підкріплюється формулами, графіками, схемами тощо.

· часті цитати, посилання

Основні мовні засоби спрямовані на інформування і характеризуються:

· великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін.);

· нанизування іменних форм (дослідження функціонування)

· переважають слова у прямому значенні;

· часті вставні слова (отже, таким чином, по-перше) – для логічного зв’язку думок

· наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;

· часте оперування абстрактними, переважно іншомовними словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);

· використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

· залучення цитат і посилань на першоджерела;

· відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;

· наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ н розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації);

· окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу; що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;

· монологічним характером текстів;

· переважанням різнотипних складних речень стандартних виразів (кліше)

· часте використання віддієслівних іменників (дослідження, функціонування, уживання).

Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:

за галузями використання поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;

Науково-технічні тексти цілком виключають емоційність, образність і експресивність. Науково-гуманітарні можуть допускати елементи емоційності.

За призначеням:

· а) власне науковий - із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези)

Тексти власне наукового підстилю повніше відбивають усі зазначені ознаки наукового стилю, вони найбільш насичені термінами.

· б) науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації для нефахівців про наслідки складних досліджень, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

· в) науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не включає використання елементів емоційності. Розрахований на фахівців-початківців. Відрізняється від власне наукового дозуванням матеріалу, більш спрощеним стилем викладу.

ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ

Сфера використання:

державно-політичне, громадське й економічне життя

законодавство

сфера управління адміністративно-господарською діяльністю.

- об`єктивність змісту

· нейтральний тон викладу змісту; здебільшого навіть сухість викладу;

· точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

· наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;

· мовна доступність;

· - свідома відмова від використання багатства мовних засобів і звертання до обмеженого набору слів із високою частотою повторюваності;

· документальність – для писемної форми (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

· сувора регламентація тексту для чіткої організації текст поділяє на параграфи, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання.

Мовні засоби, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:

· широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій, з метою запобіганя);

· наявна фразеологія повинна мати специфічний характер – т.з. канцеляризми (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);

· вживання слів у прямому значенні

· обов’язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;

· синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання;

· наявність безособових форм (рішення прийнято, заяву розглянуто);

· часте використання неозначеної форми дієслова (прошу надати, наказую звільнити)

· широке використання віддієслівних іменників (дослідження, виконання, розв’язання, отримання)

· відсутність окличних речень

· уникання умовного способі дієслів

· чітко регламентовано розміщення реквізитів та будову тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками);

· до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).

·

Офіційно-діловий стиль реалізується як в усній, так ів писемній сфері й має такі функціональні підстилі:

· Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує норми поведінки Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.

·
Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях). нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах і т.ін.

· Юридичний використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання. розслідування, арбітраж). Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини: між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності; між підприємствами, організаціями та установами; між державою та приватними особами; між підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та приватними особами; між приватними особами. Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях та ін.

·
Аміністративно-канцелярський використовується у діловодстві. Цей підстиль обслуговує відносини в установах усіх форм власності та приватними особами. Реалізується в різноманітних документах, що регламентують діяльність організацій (в текстах заяв, ділових записок, службових листів, протоколів, розписок, доручень тощо).

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ

Провідна функція – вплив