Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Правова держава

Читайте также:
  1. II. Правовая культура: понятие, функции и виды.
  2. Адміністративно-правова норма
  3. Англосаксонская правовая семья
  4. Ассирийская военная держава
  5. Ассирийская военная держава.
  6. В9. Принцип справедливости и законности как нравственная и правовая
  7. Виды и правовая характеристика операций кредитной организации с ценными бумагами
  8. Визначення та правова кваліфікація піратства.
  9. Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями прийнята
  10. Вопрос 17: Правовая работа и профессиональная юридическая деятельность: понятие и соотношение.

 

Правова держава – це організація політичної влади, діяльність якої заснована на визнанні та реальному забезпе­ченні прав і свобод людини, верховенстві права і взаємній відповідальності особи і держави. Це така організація політичної влади, що створює умови для най­більш послідовного обмеження можливостей утиску (держав­ною владою) громадян.

У правовій державі громадяни можуть роботи все те, що не заборонено законом, держава – тільки те, що передбачено законом, правосуддя має бути незалежним та має ґрунтуватися на презумпції невинуватості. Для правової держави характерний пріоритет прав людини над правами держави. Правова держава характеризується багатопартійністю, легальною діяльністю як правлячими так і опозиційними об’єднаннями громадян. Чинність закону такої держави поширюється на діяльність усіх громадських і політичних інституцій та громадян. Будь-яка суспільно важлива інформація у правовій державі є доступною для громадян, а засоби масової інформації – максимально незалежними.

Основними ознаками правової держави є:

v пріоритет прав і свобод особи;

v верховенство правового закону;

v забезпечення прав і свобод громадянина;

v взаємозв’язок державної влади і права;

v взаємна відповідальність держави і особи;

v високий рівень загальної та правової культури громадян;

v незалежність і ефективність судової влади.

Основні ознаки правової держави витікають з принципів правової держави, які закріплені у Конституції України. Принципи правової державице основні засади її формуван­ня та функціонування, являють собою складну систему взаємопов’язаних елементів, кожен з яких корелює з іншими і може бути реалізований лише за умови паралельного забезпечення інших принципів, на їх основі будується система ознак та інститутів, а також вимог до правової держави.

Принцип верховенства права – проголошений у ст. 8 Конституції України і є невіддільним від основ правової держави. Саме він є вихідним у забезпеченні правової справедливості у будь-якому демократичному, правовому суспільстві, як і стабільності конституційного ладу взагалі. Зазначений принцип символізує найбільш важливі аспекти правової держави. Закріплює пріоритет права щодо решти соціальних регуля­торів. Встановлює, що фактичним верховен­ством може володіти тільки позитивне право (те, що отримало своє формально-юридичне закріплення в законодавчих актах). Тільки право­вий (тобто заснований на нормах і принципах права) закон буде мати найвищу юридичну силу.

Принцип поділу влади за­безпечує оптимальну взаємодію окремих її гілок і обмежує державну владу та ставить її під контроль через взаємне стримування гілок влади. За умов поділу влади жодна її гілка не лише зобов'язана дотримуватись конституційної тези про заборону узурпації влади (ч. 4 ст. 5 Конституції), здійсню­вати владу у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6), а її органи та посадові особи діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України, а й відчувати щодо дотримання Конституції і чинного законодавства обмежую­чий та стримуючий вплив інших гілок влади.

Взаємна відповідальність держави й особи – означає, що публічні інтереси держави та приватні інтереси конкретних індивідів – це нерозривно пов’язані категорії, при цьому зневага інтересів однієї зі сторін неминуче призводить до негативних наслідків і для іншої сторони. Демократична, соціальна, правова держава та громадянське суспільство не можуть повноцінно існувати там, де відсутня відповідальність не тільки пересічних громадян перед державою, а й носіїв державно-владних повноважень.

Принцип реальності прав і свобод людини і громадянина переплітається із попереднім принципом, оскільки у правовій державі права і свободи людини є не лише показником відносин між людною і державою, а й інструментом обмеження державної влади. Невід’ємною складовою цього принципу є контроль за дотриманням та захистом прав людини і громадянина. Можна скільки завгодно декларувати незаперечний пріоритет цінностей прав людини і громадянина, розробляти систему законодавства, в якій би знаходили свій вияв і закріплення основоположні права особи, однак якщо відсутній механізм контролю за дотриманням проголошених прав, то всі ці права набувають формального характеру.

4. Соціальна держава

 

Соціальна держава – це держава, яка ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві і ефективній правовій системі та здатна відповідно до принципів верховенства права і соціальної справедливості забезпечити усім громадянам (в тому числі й соціально ураженим) гідний рівень життя, гарантувати соціальну стабільність, соціальну безпеку і соціальну допомогу, громадянський мир і злагоду в суспільстві.

Іншими словами це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. Соціальною може бути тільки держава, що має високий рівень економічного розвитку, причому в структурі економіки повинна бути врахована соціальна орієнтація держави.

Ознаками соціальної держави:

v досягнення рівня економічно розвиненої правової держави, що має достатні можливості для втілення соціально-орієнтованої політики;

v наявність розвиненого громадянського суспільства та правової держави;

v наявність правової основи функціонування соціальної держави – соціального законодавства – означає, що законодавство України визнає людину найвищою цінністю, вважаючи своїм обов’язком утвердження й забезпечення її прав і свобод, створення відповідних умов для реалізації людини як особистості.

v розробка, прийняття та реалізація державою різних соціальних програм задля створення умов для гідного життя і вільного розвитку людини;

v гарантування реалізації соціально-економічних, політичних і духовно-культурних прав людини. Щодо останньої ознаки, необхідно звернути увагу на те, що проблема гарантій прав і свобод людини і громадянина не тільки в Україні, а й в усьому світі є однією з актуальних проблем. Оскільки, будь-яка сучасна держава, яка не в змозі забезпечити фактичної реалізації та всебічної охорони прав і свобод людини, і власне механізму їхнього захисту, не може проголошувати себе соціальною.

Принципи соціальної держави

Ø принцип рівних можливостей – його втілено у національному законодавстві більшості країн та в низці міжнародних актів. Саме цей принцип виявляє службову роль патерналізму в соціальній державі. Тобто, держава не розподіляє матеріальні блага порівну, а створює умови та гарантії справедливої приватизації, чесної конкуренції, недопущення монополізації, рівного доступу до кредитних ресурсів, рівності перед законом (правоохоронними та контролюючими органами) тощо;

Ø принцип людської гідності – концентрує і фіксує цілі та діяльність держави на рівні окремої особистості; він став знаковим для виникнення феномена соціальної держави, активізації ролі держави у захисті людської гідності – насамперед шляхом забезпечення прожиткового мінімуму; він безпосередньо пов’язаний з соціально-економічними правами, закріпленими в Конституції України;

Ø принцип соціальної справедливості – держава створює рівні умови для всіх, тобто дає однакові життєві шанси всім своїм громаданям; держава бере на себе обов’язок забезпечувати окремим громадянам та всім представленим у суспільстві соціальним групам, які потрапили у скрутне матеріальне становище, допомогу і підтримку;

Ø принцип солідаризму – кожна людина як член суспільства несе відповідальність за інших, і ця відповідальність має взаємний характер;

Ø принцип соціальних зобов’язань – тісно пов’язаний з попереднім і полягає у обов’язку індивіда дотримуватися певних зобов’язань перед суспільством і державою, так і обов’язку держави перед людиною;

Ø принцип субсидіарності – передбачає, що держава втручається в життя своїх громадян лише в тому разі, якщо вони самостійно не в змозі розв’язати своїх проблем. Наприклад, вирішення проблеми безробіття неможливе без централізованого втручання держави. Ідеї субсидіарності були розвинені в тріаді “індивідум – суспільство – держава”, де вищою цінністю і самодостатністю володіє індивідум. Суспільство і держава існують тільки задля людини. Права і свободи громадян при цьому є джерелом усіх прав і обов’язків держави і громадянського суспільства. Характерним прикладом реалізації принципу субсидіарності є Франція – країна з демократичним, парламентсько-президентським правлінням та поділом влади;

Ø принцип відносної незалежності суспільних відносин – держава має створити суспільству такі умови, коли суспільство та його інститути зможуть самостійно надавати благодійну допомогу своїм членам.

Поряд із зазначеними принципами в науковій літературі зустрічаються принципи: визнання найвищою соціальною цінністю людини, її життя і здоров’я, честь та гідність; підтримки рівноваги між демократичними інститутами та сильною державною владою, плануванням і ринком, приватною та державною власністю, економічною ефективністю й соціальною справедливістю; соціального зобов’язання та гарантованості з боку держави мінімальних життєвих можливостей, рівних можливостей для всіх громадян, людської гідності й незалежності суспільних відносин; вдосконалення ринку праці, створення адресної системи матеріальної допомоги, реформування медичного обслуговування та ін.


Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2020 год. (0.017 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав