Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Характеристика теорій навчання.

Читайте также:
  1. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  2. I. Доказывание, понятие и общая характеристика
  3. II. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИЗНИ
  4. II. Характеристика отдельных типов половых гормонов.
  5. II. Характеристика распределения населения по доходу.
  6. III. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНДАРТОВ ВТОРОГО ПОКОЛЕНИЯ ПО ИНФОРМАТИКЕ
  7. III. Характеристика стандартов второго поколения по физике
  8. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  9. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  10. Аварії, катастрофи, їх характеристика, правила поведінки і дії населення

Традиційне навчання. Характерною рисою його є зверненість до минулого. Минуле розглядається як сховище набутих людством знань, а тому це навчання орієнтується на запам’ятовування матеріалу. Інформація є об’єктом засвоєння та кінцевим продуктом цього процесу. Процес використання знань проектується на майбутнє. Учню потрібно перетворити інформацію у свої знання, включивши сприйняту нову інформацію у свій досвід, в раніше набуті та систематизовані знання, поглибивши та розширивши їх, зробити засобом більш досконалої діяльності та розумної поведінки. Знання від інформації відрізняються тим, що вони є підструктурою особистості.

Психологи Н.О.Менчинська та Д.М.Богоявленський є авторами теорії засвоєння знань, яка грунтується на ідеї управління цим процесом, який включає сприймання, аналіз-синтез, асоціації, запам’ятання, розуміння, застосування. На думку цих вчених, основною стратегією управління є вироблення способів самостійного засвоєння знань.

В.В.Давидов розробив теорію застосування змістових узагальнень з метою підсилення розвивального впливу уроків. В.В.Давидов виділяє узагальнення теоретичне, емпіричне та змістовне. Суть теоретичного узагальнення полягає в тому, що це опосередкована навчанням діяльність оволодіння поняттями та загальними уявленнями, закріпленими в науковому терміні. Характерними ознаками теоретичного мислення є те, що суттєвий тип зв’язку, який властивий для об’єкта пізнання, тобто всезагальне в ньому абстрагується на якомусь конкретному факті. Учневі не потрібне довготривале порівняння конкретних проявів для виділення цього внутрішнього суттєвого зв’язку.

Емпіричне узагальнення здійснюється при порівнянні предметів та уявлень про них, що дозволяє виділити в них спільні властивості, виділяючи специфічні, особливі, одиничні ознаки.

Змістове узагальнення та абстрагування, на думку В.В.Давидова, є дві сторони одного процесу сходження думки від абстрактного до конкретного. Абстрагуванням учень виділяє суттєву характеристику об’єкта від інших властивостей та від самого об’єкта пізнання. Виконати змістове узагальнення означає відкрити зв'язок особливих та одиничних явищ з загальною основою цілого. Учні на уроках під впливом учителя аналізують зміст навчального матеріалу, виділяють в ньому висхідне загальне відношення, виявляючи його прояв у багатьох інших одиничних відношеннях. Встановлюючи зв'язок цього висхідного загального відношення (змістова абстракція) з проявами його в одиничних відношеннях, учні отримують змістове узагальнення навчального матеріалу. Таким чином, змістове узагальнення вимагає виведення та пояснення одиничних проявів системи на основі її всезагальної основи.

Розвивальне навчання.

Дидактична система Л.В.Занкова – система розвивального навчання, спрямована на ранню інтенсифікацію всестороннього «загального» розвитку школяра.

Л.В.Занков вважав, що в процесі навчання виникають не знання, уміння і навички, їх психологічний еквівалент – новоутворення у вигляді когнітивних (пізнавальних) структур. Когнітивні структури – це субстрат розумового розвитку, відносно стабільні, компактні, узагальнено-смислові системні уявлення знань, способів їх отримання і використання, що зберігаються в довготривалій пам’яті. Вони виражаються в особливостях психічної діяльності: в перцепції, мисленні, мові, рівні довільної поведінки, в кількості і чіткості знань і умінь. Складні структури створюються із більш простих структур. Проте, вони ніколи із них не складаються, а в сукупності породжують нову якість. Поява новоутворень не задається напряму навчанням, а виникає в результаті інтеграційних процесів. Кожне новоутворення стає плодом взаємодії всіх сфер психіки (розуму, волі, почуттів) і просуває особистість вцілому.

Принципи навчання:

· Принцип навчання на високому рівні труднощів означає не тільке те, що навчання перевищує «середню норму» складності, скільки те, що воно розкриває духовні сили дитини, дає їм простір і напрям. При цьому автор має на увазі трудність, пов’язану із пізнанням сутності явищ, що вивчаються, залежність між ними, із залученням школярів до справжніх цінностей науки і культури.

· Принцип швидкого темпу у вивченні навчального матеріалу органічно пов'язаний з попереднім. Це передбачає відмову від одноманітного повторення пройденого. При цьому найважливіше – безперервне збагачення школярів новими знаннями. Дійовим засобом, що дозволяє йти швидким темпом і сильним і слабким учням є застосування диференційованої методики, специфіка якої полягає в тому, що одні і ті ж питання програми можуть вивчатись із різною глибиною.

· Принцип провідної ролі теоретичних знань. На противагу традиційним уявленням про конкретність мислення молодших школярів заперечує думку, що не можна вважати конкретне мислення провідним показником рівня розумового розвитку молодших школярів.

· Принцип усвідомлення школярами процесу учіння. Автор підкреслює важливість розуміння навчального матеріалу, вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, оволодіння мислитель ними операціями (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення), а також визнавав необхідність позитивного ставлення школярів до навчальної праці. Все це, на думку Л.В.Занкова, необхідно, але недостатньо для успішного навчання. Саме процес оволодіння знаннями повинен стати предметом усвідомлення учня.

· Принцип цілеспрямованої і систематичної роботи із розвитку всіх (сильних і слабких) учнів займає особливе місце в даній системі. Цей принцип передбачає індивідуалізацію і варіативність процесів навчання.

· Включення в процес навчання не тільки раціональної, але й емоційної сфери (роль спостереження і практичних робіт).

· Варіативність процесу навчання, індивідуальний підхід.

· Проблематизація змісту (колізії).

· Робота над розвитком усіх дітей.

Основною мотивацією навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Ідея гармонізації передбачає поєднувати в методиці раціональне і емоціональне, факти і узагальнення, колективне і індивідуальне, інформаційне і проблемне, пояснювальний і пошуковий методи.

Методика Л.В.Занкова передбачає залучати учня в різні види діяльності, використовувати у викладанні дидактичні ігри, дискусії, а також методи навчання, направлені на збагачення уяви, мислення, мовлення.

Програмоване навчання.

Це самостійне та індивідуальне навчання на основі попередньо розробленої програми з допомогою особливих засобів навчання, зокрема навчаючих програм, комп’ютерної техніки, електронного підручника тощо. Це навчання кожному учневі дає можливість здійснити процес учіння та научіння у відповідності з індивідуальним темпом, особливим шляхом оволодіти навчальним матеріалом в залежності від рівня навальності.

Навчаюча програма містить спеціально відібраний метод, в якому усунено все несуттєве та який розташований у певній логічній послідовності. У ньому є конкретні вказівки, що визначають характер дії з ним учня, завдання для самоконтролю та контролю з боку вчителя. Кожна порція становить мікроетап оволодіння учнем досвідом. У ній можна виділити три кадри: інформаційний, в якому дається необхідна інформація, що складає об’єкт пізнання, контрольний, який пред’явлений завданнями для самостійної роботи та управлінський, у процесі роботи над яким учень перевіряє своє рішення і переходить до роботи над іншим кадром.

Виділяють три основні форми програмування: лінійна, розгалужена і змішана. Лінійна, нескладні завдання, після засвоєння певної порції інформації є блок перевірки. Якщо завдання виконано правильно, рухаються далі, якщо ні, то повинні повторно виконати завдання.

Розгалужена система: на кожне питання дається набір відповідей, серед яких одна правильна, а інші відповіді неправильні. Учневі потрібно вибрати з цього набору одну правильну відповідь. Якщо учень вибрав неправильну відповідь, йому пояснюють, чому він припустився помилки, а потім отримує вказівку про те, що необхідно повернутися до роботи над попередніми кроками.

Змішане програмування побудоване на лінійному та розгалуженому принципах, тобто навчаючі програми мають завдання, побудовані у лінійний та розгалужений спосіб.

Програмоване навчання максимально індивідуалізує процес учіння, дає змогу учню працювати у власному темпі, забезпечує систему засвоєння знань.

Алгоритмізоване навчання.

Це виявлення та побудова в змісті і в процесі навчання алгоритмів як системи дій (операцій) з об’єктом. Алгоритм - це система вказівок про те, які дії необхідно виконувати та в якій послідовності.

Основними властивостями алгоритму є детермінованість, масовість, результативність і дискретність. Детермінованість полягає в тому, що розв’язання завдань за допомогою алгоритму є процесом суворо спрямованим і точно керованим. Масовість визначається тим, що алгоритм дозволяє розв’язувати не якусь конкретну задачу, а найрізноманітніші задачі даного типу. Результативність виражається в тому, що алгоритм завжди спрямовується на прискорення пошуку результату при використанні оптимальної кількості кроків. Він розрахований на розв’язання завдань.

Л.М.Проколієнко підкреслювала, що самі алгоритми завдань не розв’язують. Це досягається в процесі виконання операцій, які відповідають даному алгоритму. Тому в алгоритмі слід розрізняти розпорядження про виконання визначеної системи операцій. У такому розумінні розпорядження називають алгоритмом, а саме виконання виділених мисленнєвих операцій – алгоритмічним процесом.

Проблемне навчання.

Значущість проблемного навчання полягає в активізації творчої самостійності учнів. Психологічно проблемне навчання спрямоване на розвиток мислення, а тому й здійснюється як процес розв’язання задач. Дослідники евристичних способів мислення (Ю.М.Кулюткін), з питань проблемних ситуацій у мисленні та навчанні (О.М.Матюшкін), проблемного навчання (І.Я.Лернер, В.Оконь) довели, що мислення у процесі розв’язання пошукових та дослідницького характеру задач інше, ніж у процесі розв’язання задач стандартного характеру. Суть проблемного навчання полягає у створенні особливих ситуацій у навчальному процесі, у яких учні виявляють суперечності між старим та новим, відомим та невідомим, даною і шуканою величиною. Між умовами та вимогами. Саме в таких ситуаціях відбувається робота думки. У цьому процесі учень виявляє здивування, формулює гіпотезу, здогадку, приймає рішення, доводить, перевіряє правильність розв’язання, оцінює вибрані шляхи вирішення. Таким чином, проблемне навчання розвиває творчі можливості, лослідницьке мислення школярів.

Існують рівні проблемного навчання: проблемний виклад матеріалу вчителем; вчитель ставить проблему, робить виклад різних суперечливих поглядів, а розв’язується проблема учнями під його впливом; вчитель ставить проблему, готує грунт для розв’язання та сприяє пошуку розв’язання проблеми.

Сучасними модифікаціями проблемного навчання, як технології навчання, є монологічний, діалогічний, евристичний, дослідницький методи. Цю групу методів називають загальними методами як способами організації проблемного навчання у цілому. Другу групу методів складають так звані бінарні методи, які розглядаються як способи управління вчителя (повідомляючий, інструктивний, пояснювально-побуджуючий метод викладання), а також по відношенню до учнів – виконавчий, репродуктивний, практичний, пошуковий методи.

 

Завдання для самостійної роботи.

1. Уважно прочитайте зміст лекції, сформулюйте питанння для обговорення, дискусії.

2. Обгрунтуйте, чому вчителюслід знати поняття «навчальність школяра»?

3. Поясність, як слід враховувати у навчальному процесі теорію розвитку вищих психічних функцій (за Л.С.Виготським).

4. Визначіть, які фактори впливають на успішність учіння школярів.

5. Поясніть особливості молодшого школяра, які слід враховувати при організації навчальної діяльності.

6. Зробіть порівняльний аналіз теорій навчання. Яка теорія, на вашу думку, є найбільш продуктивною? Аргументуйте власну думку.

7. В чому ви вбачаєте переваги розвивального навчання?

8. Програмоване навчання: вчорашнє чи сьогоднішнє?

9. Чому, на вашу думку, проблемне навчання не стало переважаючим у сучасній школі?

10. Чи достатньо, на вашу думку, оцінювати лише когнітивні досягнення учнів?

 

 




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 55 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав