Читайте также:
|
ДОХОД, ПРИБУТОК І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
15.1. Доход підприємства, його сутність і значення
Рівень ефективності виробництва вимірюють за допомогою системи часткових і загальних показників.
До часткових відносяться продуктивність праці, капіталоємність (фондоємність), матеріалоємність продукції.
До загальних показників відносяться прибуток і рентабельність.
Прибуток – один з найважливіших результуючих показників діяльності підприємств. Прибуток являє собою частину доходів, що залишаються після відшкодування поточних витрат і сплати податків і інших обов’язкових платежів.
Прибуток як економічна категорія відображає чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з’єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб’єктів- є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачу.
Доход – найважливіший економічний показник роботи підприємств, фірм і інших організацій, що відображає їхні фінансові надходження від усіх видів діяльності.
Слід зазначити, що таке найважливіше джерело формування внутрішніх джерел фінансування, як доход підприємства, складається з наступних елементів:
доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, зроблених безпосередньо даним підприємством;
доходи, отримані від позареалізаційних операцій (доходи по акціях і паям інших підприємств і ін.);
реалізація товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, нематеріальних активів.
Прибуток – це частина виторгу, що залишається у підприємства після оплати їм усіх витрат, зв’язаних з його виробничою і комерційною діяльністю. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства. Він служить також і джерелом сплати податків. Набрав чинності Закон України від 24.12.2002 р. № 349-1У “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в якому податок на прибуток зменшено з 30% до 25%. Загальна величина прибутку підприємства має такі ж джерела, як і доход.
На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий доход приймає форму прибутку. Коли виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Метою підприємця завжди є прибуток, але він не завжди його одержує.
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції:
1.Характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства.
2.Стимулюючу функцію. ЇЇ зміст полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком.
3. Є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів.
На величину прибутку, його динаміку впливають фактори, що як залежать, так і не залежать від зусиль підприємства. Поза сферою впливу підприємства знаходяться коньюнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань.
Фактори, що залежать від підприємства:
Рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату;
Рівень господарювання;
Компетентність керівництва і менеджерів;
Конкурентноздатність продукції;
Організація виробництва і праці, його продуктивність;
Ефективність виробничого і фінансового планування.
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачу, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але і задоволення суспільних потреб.
15.2. Прибуток – показник ефективності діяльності
Прибуток – це частина вартості товару перевищуюча витрати виробництва і реалізації, але в межах ціни, тобто
Кожне підприємство прагне до максимального прибутку. Це основна мета підприємства і друга мета – одержання надлишкового прибутку. Надлишковий прибуток досягається або за рахунок монопольно високих цін, або за рахунок технічної, організаційної, управлінської досконалості підприємства.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у систему планування та обліку підприємств входять наступні види прибутку (рис.15.1):
Прибуток від реалізації;
Балансовий прибуток;
Чистий прибуток
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додаткову вартість і акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) – це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Фінансовий результат визначається роздільно по кожному виду діяльності підприємства, що відноситься до реалізації продукції, виконанню робіт, наданню послуг, Він дорівнює різниці між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах і витратами на її виробництво і реалізацію.
З приведеного визначення випливає, що його походження зв’язане з одержанням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, що складаються на основі попиту та пропозиції.
Валовий доход підприємства – виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за винятком матеріальних витрат – являє собою форму чистої продукції підприємства, містить у собі оплату праці і прибуток.
На величину прибутку від реалізації продукції впливає склад і розмір нереалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків приводить до неповного надходження виторгу і недоодержанню очікуваного прибутку.
Залишки нереалізованої продукції утворяться по наступним причинах:
частина готової продукції закономірно осідає на складі в зв’язку з необхідністю її комплектації, упакування, підготовки до відвантаження, накопичення до розмірів транспортної партії, виписки розрахункових документів.
частина відвантаженихтоварів не оплачена покупцемв строк.
залишки товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив, можуть утворюватися при застосуванні певних форм розрахунку за відвантажену продукцію. Повна передоплата продукції, що відвантажується, виключає утворення таких залишків.
продукція відвантажена й отримана покупцем, але останній на законних підставах відмовився від її оплати. Причиною відмовлення може бути недотримання постачальником умов договору постачання.
Крім прибутку від реалізації, результати господарської діяльності оцінюються по балансовому і чистому прибутку. Балансовий прибуток – це кінцевий фінансовий результат виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Балансовий прибуток – це сума прибутків (збитків) підприємства, як від реалізації продукції, так і доходів (збитків), не зв’язаних з її виробництвом і реалізацією.
Балансовий прибуток включає три укрупнених елементи:
· прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
· прибуток (збиток) від реалізації основних фондів, їх вибуття, реалізації іншого майна підприємства;
· фінансові результати від позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації основних фондів, малоцінних швидкозношуючихся предметів, нематеріальних активів, розраховується як різниця між виторгом від реалізації у відпускних цінах і
| Виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах без ПДВ і акцизів | – | Собівартість продукції (робіт, послуг) | |||||||||||
| Прибуток від реалізації товарної продукції (робіт, послуг) | + | Прибуток від іншої реалізації | + | Позареалізаційні прибутки, збитки | |||||||||
| Балансовий (валовий) прибуток | – | Податки й інші обов’язкові платежі | |||||||||||
| Оподатковуваний прибуток з урахуванням пільг | – | Сума податку на прибуток | = | Чистий прибуток | |||||||||
| Фонд споживання | Резервний фонд чи страховий запас | Фонд нагромадження | |||||||||||
| Фонд матеріального заохочення | Фонд соціального розвитку | Фонд розвитку виробництва | |||||||||||
Рис. 15.1. Формування і розподіл прибутку підприємства
і їхньою залишковою вартістю, а також витратами, зв’язаними з їхньою реалізацією і ПДВ. Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” зі змінами і доповненнями – з 1 січня 2004 року податок на додану вартість зменшено з 20% до 17%.
Резервом збільшення балансового прибутку може бути прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства. Якщо раніш операції, зв’язані з вибуттям основних фондів, не робили помітного впливу на фінансові результати, то тепер, має сенс звільнитися від зайвого і невстановленого устаткування, попередньо зваживши, що вигідніше – продати його чи здати в оренду.
Чистий прибуток утворюється після сплати з оподатковуваного (балансового) прибутку податків на прибуток і інших обов’язкових платежів і цілком надходить у розпорядження підприємства. Він спрямовується на оплату праці і матеріальне заохочення, на приріст оборотних коштів, капітальних вкладень, соціальний розвиток шляхом утворення відповідних фондів.
Таким чином, в умовах переходу до ринку і в його подальшому становленні прибуток є основним спонукальним мотивом організації виробничої і господарсько-комерційної діяльності підприємства.
Розподіл і використання прибутку
Об’єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється напрямок прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, що надходить до бюджету різних рівнів у виді податків і інших обов’язкових платежів.
Принципи розподілу прибутку:
· прибуток, одержуваний підприємством у результаті виробничо-господарської і фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб’єктом;
· прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у виді податків і зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їхнього начислення і внесків у бюджет установлюються законодавчо;
· величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинний знижувати його зацікавленості в рості обсягу виробництва і поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;
· прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, у першу чергу спрямовується на нагромадження, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в останній частині – на споживання.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства являє собою, різницю між балансовим прибутком і податковими платежами за рахунок його.
Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва і розвитку соціальної сфери.
Зазначений прибуток залишається в розпорядженні підприємства і може бути використаний на створення фонду нагромадження, фонду споживання, резервного фонду й інших спеціальних фондів за бажанням підприємства, відповідно до установчих документів.
Кошторис витрат, фінансуємих із прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.
Прибуток, отриманий підприємством протягом року накопичується наростаючим підсумком і показується в балансі нерозподіленим. Його розподіл проводиться тільки наприкінці року. Однак на протязі року за рахунок отриманого прибутку роблять платежі в бюджет, податків на прибуток, створюють спеціальні фонди, здійснюють інші витрати.
Нерозподілений прибуток у широкому значенні як прибуток, використаний на нагромадження, і нерозподілений прибуток минулих років, свідчать про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерел для наступного розвитку.
Рентабельність роботи підприємства
Для оцінки ефективності роботи підприємства використання тільки показника прибутку недостатньо. Якщо підприємство одержує прибуток, воно вважається рентабельним. Показники рентабельності, застосовувані в економічних розрахунках характеризують відносну прибутковість.
Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий доход, прибуток) зіставляється з витратами чи використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, чи, точніше, норму рентабельності.
Рентабельність - доходність, прибутковість, показник економічної ефективності виробництва підприємства, що відображає кінцеві результати господарської діяльності.
Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, що розраховується як окремо для кожного виду продукції, що випускається підприємством, так і в цілому для підприємства.
На практиці використовуються два варіанти виміру норми рентабельності. Це відношення прибутку до поточних витрат (собівартості), чи до авансованих вкладень (основних виробничих фондів і оборотних коштів). Обидва вимірники зв’язані між собою показником швидкості обороту авансованих вкладень.
У практиці роботи підприємств застосовується ряд показників рентабельності.
Загальна (балансова) рентабельність виробництва – розраховується як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних коштів.
де П - балансовий прибуток, грн;
ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн;
Онор - вартість нормованих оборотних коштів, грн.
Цей показник можна розрахувати і по чистому прибутку - розрахункова рентабельність:
де ЧП - чистий прибуток, грн.
Рентабельність продукції (виробу ) можна розрахувати по всій реалізованій продукції і по різним її видах.
Рентабельність продукції розраховують у трьох варіантах: рентабельність реалізованої продукції, товарної продукції й окремого виробу.
Рентабельність реалізованої продукції – це відношення прибутку від реалізації до її повної собівартості.
де Спов - повна собівартість реалізованої продукції, грн
Рентабельність товарної продукції визначається формулою :
де Т – товарна продукція в оптових цінах підприємства;
Спт – повна собівартість товарної продукції.
Рентабельність виробу – це відношення прибутку на одиницю виробу до собівартості цього виробу.
Рентабельність вкладень у підприємство визначається по вартості майна, яке є в його розпорядженні.
Рентабельність власних коштів підприємства визначається відношенням чистого прибутку до його власних коштів.
Рентабельність продукції (виробу) для машинобудівних підприємств
де Вм - сума прямих матеріальних витрат, зв’язаних з виробництвом одиниці продукції.
Різні модифікації показника рентабельності широко використовуються в економічному аналізі і при прийнятті конкретних управлінських рішень.
Показник рентабельності взаємозалежний із усіма показниками ефективності виробництва і, зокрема, собівартістю продукції, її фондоємкістю і швидкістю оборотності оборотних коштів.
Підвищення рівня рентабельності, розрахованого по балансовому прибутку, може забезпечуватися за рахунок трьох основних факторів:
збільшення маси прибутку;
поліпшення використання основного капіталу;
поліпшення використання нормованих оборотних коштів.
Вычисление дисперсии функции общего вида.
Одна из важнейших задач теории ошибок – определение точности функций результатов измерений. Так как в качестве характеристики точности результатов измерений и их функций применяется среднее квадратическое отклонение (корень квадратный из дисперсии), для определения точности функции найдем ее дисперсию.
В теории вероятности доказывается, что, если y – функция случайных величин 
,
(105.1)
то дисперсия 
этой функции равна
(105.2)
В (105.2) 
- ско случайных аргументов 
, 
,
- ковариации случайных аргументов и 
, то есть если 
, то
- частные производные функции y по аргументам , нижний индекс ноль указывает, что их значения вычисляются по заданным значениям аргументов.
Отметим, что при выводе формулы (105.2) не делается никаких предположений о совместном законе распределения аргументов , а дисперсия - функция только вторых центральных моментов аргументов .
Формула (105.2) точна для линейных функций, для нелинейных функций ее точность определяется точностью линеаризации функции y = 
.
Точность линеаризации определяется как «гладкостью» функции, так и возможными отклонениями значений аргументов от своих математических ожиданий. В случае измерений – это величина случайной составляющей истинной ошибки, которая практически не превышает по абсолютной величине 3 .
Для независимых аргументов ковариации равны нулю и формула (105.2) получит вид
. (105.3)
Измерения обычно организуются так, чтобы результаты измерений были независимы, поэтому для вычисления дисперсии функций результатов измерений практически всегда используется формула (105.3).
В качестве характеристики связи случайных величин часто используется коэффициент корреляции rij - нормированное значение ковариации
(105.4)
тогда
(105.5)
и формула (105.2) получит вид
(105.2а)
Запишем формулу (105.2а) полностью для трех аргументов, n = 3, 
, получим
(105.6)
Так как значение среднего квадратического отклонения достаточно знать с точностью до 2-3 значащих цифр, то частные производные могут быть вычислены не по математическим ожиданиям аргументов (обычно неизвестным), а по результатам измерений, уравненным результатам измерений и т.п.
Формула дисперсии функции общего вида – одна из основных формул не толькоТМОГИ, но и других дисциплин "геодезического цикла", она используется для решения целого ряда задач.
А) «Прямое» использование формулы дисперсии функции.
1. при планировании измерений для предрасчета точности определения функций, если заданы точности определения аргументов;
2. при косвенных измерениях, когда значение искомой величины вычисляется как функция непосредственно измеренных аргументов;
3. для вычисления среднего квадратического отклонения невязки результатов измерений 
при назначения предельной невязки 
.
Б) Формула дисперсии функции используется для решение обратной задачи – предрасчета необходимой точности измерения (определения) аргументов при заданной точности определения функции.
В) Формула дисперсии функции общего вида может использоваться и для определения выгоднейших условий измерений, выгоднейшей формы (геометрии) геодезического построения. Значения частных производных в формуле дисперсии функции зависят от геометрии геодезического построения, условий измерений. Задача сводится к определению того, при каких значениях этих влияющих факторов будет минимальна.
Полезно помнить вид формулы (105.3) дисперсии функции независимых случайных аргументов для некоторых частных случаев.
1) функция y – пропорциональна аргументу.
y = kx (105.7а)
k – постоянный коэффициент.
Тогда 
и, следовательно,
(105.7б)
2) y – линейная функция независимых случайных величин x
(105.8а)
(105.8б)
Обратите внимание, что независимо от знака коэффициентов в (105.8а), все слагаемые в (105.8б) положительны.
3) функция y - равна натуральному логарифму аргумента.
y = lnx (105.9а)
или
(105.9б)
4) y – произведение случайных аргументов, например, при n = 3
(105.10а)
В этом случае удобно прологарифмировать функцию y
и применить формулу дисперсии логарифма
(105.10б)
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Тема 12 | | | Введение |