Читайте также: |
|
Листинг программы
procedure TForm1.pb1MouseDown(Sender: TObject; Button: TMouseButton;
Shift: TShiftState; X, Y: Integer);
begin
if (rb1.Checked or rb2.Checked) then
begin
xn:=X; yn:= Y;
end
else
ShowMessage('вы не выбрали алгоритм ввода фигуры');
end;
procedure TForm1.pb1MouseUp(Sender: TObject; Button: TMouseButton;
Shift: TShiftState; X, Y: Integer);
var i, j, dx,dy: Integer;
xt, yt: Real;
begin
xk:= X;
yk:= Y;
dx:= xk-xn;
dy:= yk-yn;
n:=1000;
xt:=xn;
yt:=yn;
if (rb1.Checked) then
for i:=1 to n do
begin
pb1.Canvas.Pixels[round(xt), round(yt)]:= clBlack;
xt:= xt+dx/n;
yt:= yt+dy/n;
end;
if (rb2.Checked) then
for j:=1 to n do
begin
pb1.Canvas.Pixels[round(xt), round(yt)]:= clBlack;
pb1.Canvas.Pixels[round(xt+1), round(yt+1)]:= clBlack;
pb1.Canvas.Pixels[round(xt+2), round(yt+2)]:= clBlack;
pb1.Canvas.Pixels[round(xt-1), round(yt-1)]:= clBlack;
pb1.Canvas.Pixels[round(xt-2), round(yt-2)]:= clBlack;
xt:= xt+dx/n;
yt:= yt+dy/n;
end;
end;
procedure TForm1.btn1Click(Sender: TObject);
var i, j:Integer;
begin
for i:= 0 to pb1.Width do
for j:= 0 to pb1.Height do
pb1.Canvas.Pixels[i,j]:= clWhite;
end;
procedure TForm1.btn2Click(Sender: TObject);
begin
x1:= StrToInt(edt1.Text);
x2:= StrToInt(edt2.Text);
x3:= StrToInt(edt3.Text);
x4:= StrToInt(edt4.Text);
x5:= StrToInt(edt5.Text);
y1:= StrToInt(edt6.Text);
y2:= StrToInt(edt7.Text);
y3:= StrToInt(edt8.Text);
y4:= StrToInt(edt9.Text);
y5:= StrToInt(edt10.Text);
ptArray[0]:=Point(x1, y1);
ptArray[1]:=Point(x2, y2);
ptArray[2]:=Point(x3, y3);
ptArray[3]:=Point(x4, y4);
ptArray[4]:=Point(x5, y5);
pb1.Canvas.Polygon(ptArray);
end;
end.
Зоряні величини
Зорі бувають різні за яскравістю та кольором.
За кольором зорі бувають білими, жовтими і червоними. Чим червоніша зоря, тим вона холодніша. Сонце — жовта зоря.
Для характеристики яскравості (блиску) зорі введено поняття видима зоряна величина. До справжніх геометричних розмірів зір цей термін відношення не має. Зоряна величина характеризує світловий потік, що надходить на Землю від зорі. Прийнято, що зорі, освітленість від яких менша, мають більшу зоряну величину. Вперше спробу класифікувати зорі за їх блиском зробив грецький астроном Гіпарх у II ст. до н.е. Він запропонував шкалу зоряних величин. Зорям з найбільшим блиском приписав 1-шу зоряну величину, дещо меншим — 2-гу, і т.д. А зорі, ледь помітні неозброєним оком, отримали 6-ту зоряну величину. Зрозуміло, що ця шкала була дуже наближеною. Проте шкала Гіппарха була покла дена в основу сучасної логарифмічної шкали зоряних величин, в якій є навіть від'ємні та дробові зоряні величини. Сучасні методи спостережень дають змогу виявити зорі близько до 28-ої зоряної велич ини.
В міру зменшення яскравості зорі позначають літерами грецького алфавіту (а, р, у і т.д.). Коли різниця дорівнює одній зоряній величині, видима яскравість зір відрізняється в 2,5 рази. Зорі 1-ої величини в 100 разів яскравіші від зір 6-ої величини.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 49 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |