Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Працівники фізичної культури і спорту за родом своєї діяльності поділяються на три групи.

Читайте также:
  1. V. Вимоги до транспортування вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного
  2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
  3. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
  4. Активні операції банків поділяються на кредитні та інвестиційні.
  5. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
  6. АНАЛИЗ НАКЛАДНЫХ РАСХОДОВ ПО ЭКСПОРТУ (ИМПОРТУ) ТОВАРОВ
  7. Анализ эпизода прощания с рекой из рассказа “Первое знакомство с городом”.
  8. Аналіз виробництва культури
  9. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
  10. Аналіз зовнішньої діяльності підприємства на основі системного підходу

1) бере безпосередню участь у підготовці фізкультурників і спортсменів. До цієї групи належать педагоги з фізичної культури, тренери, інструктори-методисти та ін.

Дана група фахівців надає гак звані «чисті» послуги, зростання виробництва яких вимагає збільшення чисельності підготовлюваних для галузі фахівців.

2) працівники галузі беруть участь у створенні умов для підготовки фізкультурників і спортсменів. У цю групу входять інженерно-технічні працівники, фахівці, робітники, службовці та обслуговуючий персонал клубів, спортивних шкіл, фізкультурно-спортивних споруд, навчально-тренувальних баз і т.д.

Дана група працівників надає так звані матеріальні послуги, до яких відносяться види діяльності, пов'язані з підготовкою або виготовленням спортивних товарів, експлуатацією фізкультурно-спортивних споруд, а також з медичним, транспортним і т.п. обслуговуванням. Ускладнення матеріально-технічної бази фізичної культури і спорту веде до збільшення обсягу робіт з надання матеріальних послуг, і, отже, до зростання чисельності працівників різної кваліфікації, зайнятих в цьому процесі.

3) спортсмени-професіонали. Вони надають переважно видовищні послуги.

 

3. Економічні аспекти організації праці працівників галузі «Фізична культура і спорт»

Організація праці працівників фізкультурно-спортивної організації являє собою впорядкування та напрямки праці на досягнення поставленої мети шляхом об'єднання працівників в певну систему.

Організація праці увазі використання як управлінських, так і економічних інструментів. Серед останніх найбільше значення мають встановлення міри праці за допомогою нормування і організація оплати праці.

Нормування праці являє собою встановлення міри витрат праці, необхідних для виготовлення одиниці продукції або на виконання заданого обсягу роботи в певних організаційно-технічних умовах.

Специфічні особливості праці в галузі «фізична культура і спорт» є причиною того, що вихідною базою для нормування праці працівників виступає тривалість робочого часу.

Безпосередньою метою нормування праці є забезпечення в рамках встановленої тривалості робочого часу суспільно необхідною, нормальної інтенсивності праці, іншими словами - таке трудове навантаження, при якому досягається висока ефективність в роботі без шкоди для здоров'я трудящих.

Нормування праці тренерів має й інші аспекти:

По-перше, у міру підвищення спортивної кваліфікації займаються обсяг навчально-тренувальної роботи з ними постійно зростає. Так, якщо з займаються в спортивно-оздоровчих групах тренер повинен працювати 6 годин на тиждень, то з займаються понад один рік в групах початкової підготовки - 9 годин на тиждень.

По-друге, в залежності від зростання спортивної кваліфікації постійно знижується чисельність складу груп, що займаються: якщо в спортивно-оздоровчих групах мінімальна наповнюваність становить 15 осіб, то в групах початкової підготовки на другому і наступних роках навчання - 14 осіб.

 

4. Оплата праці та матеріальне стимулювання працівників галузі «Фізична культура і спорт»

Оплата праці в галузі «фізична культура і спорт» - є найважливішим критерієм оцінки суспільної значущості даного виду праці, дієвим стимулом до ефективної роботи.

Заробітна плата являє собою дохід, одержуваний працівником від роботодавця за працю.

Від оплати праці багато в чому залежить ставлення людей до своєї роботи: при скромній оплаті працівники, як правило, відносяться до своїх посадових обов'язків халатно, а роботу виконують неякісно і без ентузіазму. І навпаки, висока оплата праці створює необхідну мотивацію до високопродуктивної праці, стимулює трудову активність і творчий підхід до справи кожного працівника.

Оплата праці повинна враховувати наступні аспекти:

1) Заробітна плата повинна безпосередньо залежати від кількості і якості праці. Визначальною в оплаті праці є кваліфікація працівника - його здатність виконувати роботу певної складності.

Рівень кваліфікації працівника визначається трьома факторами:

- загальною освітою,

- спеціальної (професійною підготовкою)

- виробничим досвідом (стажем практичної роботи). Більш кваліфікований працівник повинен одержувати більше, ніж менш кваліфікований.

2) Заробіток працівника слід визначати за кінцевими результатами всього трудового колективу.

При оплаті праці працівників повинні враховуватися інфляційні процеси.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата поділяється на

- нараховану, тобто належну працівникові за виконану роботу,

- виплачену, тобто грошову суму, одержувану працівником після податкових та інших законодавчо встановлених утримань.

Реальна заробітна плата - це сума благ і послуг, які працівник може придбати на виплачену заробітну плату за існуючого рівня роздрібних цін на товари та послуги.

Питання оплати праці в даний час вирішуються безпосередньо в організаціях і установах фізичної культури і спорту. Керівник комерційної організації при встановленні рівня оплати праці керується такими міркуваннями, як цінність даного працівника для підприємства, його перспективність, компетентність, досвід роботи, рівень і якість професійної підготовки.

Регулювання оплати праці працівників бюджетної сфери здійснюється централізовано на основі Єдиної тарифної сітки. Державні органи багатьох країн розробляють спеціальну систему вимог до кваліфікації працівників, встановлюючи для кожної кваліфікаційної групи свій тарифний розряд, за яким здійснюється оплата праці. Чим вище кваліфікаційні вимоги, тим вище встановлюється розряд, і, відповідно, вище тарифна ставка.

Заробітна плата працівників бюджетних фізкультурно-спортивних організацій України розраховується на основі Єдиної тарифної сітки (ЄТС), за якою встановлюються ставки і оклади оплати праці працівників. Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів передбачає 25 розрядів залежно від кваліфікації та посади.

Для всіх розрядів встановлені відповідні оклади. Вони визначаються шляхом множення базової ставки працівника першого розряду на підвищуючий коефіцієнт.

Природно, для кожного розряду визначений свій коефіцієнт.

Базова ставка працівника першого розряду відповідає мінімальній зарплаті.

Крім розміру тарифної ставки (посадового окладу) можуть виплачуватися різні доплати і надбавки стимулюючого і компенсаційного характеру: за професійну майстерність та високу кваліфікацію, за вчений ступінь, за складні умови праці та т.п.

Можуть виплачуватися винагороди за результатами року, за певне місце в змаганнях або у рейтингу, а також натуральні винагороди, наприклад, надання житла і т.п. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

У фізичній культурі і спорті застосовується декілька видів оплати праці, які іноді поєднуються і комбінуються один з одним.

1. Погодинна форма оплати праці. При погодинній формі оплати праця заробіток працівнику нараховується залежно від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки. Практикується також система призначення посадових окладів. Наприклад, тренерам ДЮСШ встановлюються посадові оклади, які збільшуються по мірі зростання їх кваліфікації та досвіду. Оплата проводиться або за повний місяць роботи (помісячна оплата), або за день (поденна) або годину (погодинна).

Погодинна форма оплати праці досить широко використовується в спорті і спортивної індустрії. Її перевагоює те, що при такій системі вдається знайти певний компроміс в оплаті відпрацьованого часу до кількості і якості праці працівників. Водночас недоліком є те, що оплата проводиться за фактично відпрацьовані години або дні, при цьому продуктивність праці не враховується і матеріально не винагороджується. В певній мірі позбутися цього недоліку дозволяє введення системи надбавок і премій за кінцеві результати праці. Така форма оплати праці отримала назву почасово-преміальної.

2. Відрядна форма оплати праці. При відрядній формі оплати праці заробітна плата працівникам нараховується за фактично виконану роботу на основі встановлених за одиницю продукції.

Відрядна форма оплати праці має низку різновидів:

- пряму відрядну;

- відрядно-прогресивну;

- непряму;

- відрядно-преміальну.

Основний принцип відрядної оплати праці "скільки зробив, стільки отримав". При цьому не береться до уваги, скільки часу працівник витрачає на виробництво одиниці праці, не враховуються умови праці та застосовувані технології. Важливий тільки кінцевий результат, за яким здійснюється оплата. Прикладом даної форми оплати праці є комерційні змагання основне винагороду отримують призери і далі за зменшенням.

Відрядно-прогресивна оплата праці відрізняється від прямої відрядної тим, що стимулює виробництво додаткових одиниць продукції, тобто оплата вироблених додаткових одиниць продукції понад норми виробляється але підвищеними розцінками.

Наприклад. Тренер з легкої атлетики домовився з відповідною федерацією про наступні умови оплати праці. Якщо за рік він підготує 5 майстрів спорту, то за кожного отримає 1000 доларів. За кожного наступного підготовленого майстра спорту він отримуватиме ще 1200 доларів.

Непряма форма оплати праці, як правило, застосовується до допоміжного персоналу, що забезпечує основні роботи. Заробіток такого допоміжного працівника прив'язаний до оплати праці відрядника цілком або частково.

Наприклад, лікар, масажист, кухар або адміністративний персонал футбольної команди отримають за свою працю різні винагороди залежно від того, яке місце займе команда в підсумковій турнірній таблиці певних змагань.

Відрядно-преміальна форма оплати праці поєднує пряму відрядність з системою надбавок і премій.

Наприклад, умови оплати праці запрошеного головного тренера можуть бути наступними: якщо його підопічні займуть перше місце в чемпіонаті країни, то винагорода тренера складе 100 тисяч доларів, якщо друге, то 90 тисяч, якщо третя - 80 тисяч. Крім того, за потрапляння команди в число призерів тренеру буде виплачена премія в розмірі 50 тисяч доларів.

Відрядна оплата праці може бути індивідуальною і колективною. При індивідуальній формі відрядної оплати праці заробіток працівника пропорційний індивідуальної виробленні, а при колективному- оплата праці кожного виконавця залежить від кінцевих результатів колективу працівників (спортивної команди або клубу).

Наприклад, в персональних виступах борців, гімнастів, плавців і ін.

Практикуються всілякі форми індивідуальної оплати праці, якщо ж враховуються виступи цих же спортсменів в командному заліку, тоді використовуються колективні форми оплати праці. В ігрових видах спорту при застосуванні відрядної оплати праці важливим є виявлення об'єктивних показників корисності того чи іншого гравця. Але в зв'язку з тим, що спортсмени в грі виконують різні функції (воротарів, форвардів, захисників), то ввести такі критерії вельми складно.

Якщо, наприклад, для нападників умовно-об'єктивним критерієм може бути кількість забитих голів, то для воротарів цей параметр не придатний. Складно також при оплаті праці прямо враховувати кількість пасів, відборів, час володіння м'ячем і інші критерії.

Тому в спорті при оплаті праці велику роль відіграє суб'єктивний підхід.

3. Акордна форма оплати праці. Термін "акордна" походить від французького слова accord - згода. При аккордной системі оплати праці сторони визначають терміни виконання роботи її кількість і загальну вартість. Премію в більшості випадків виплачують за скорочення термінів виконання робіт. Акордна система оплати праці може застосовуватися в тих випадках, коли виникає необхідністю терміновому виконанні разових робіт або при оперативному усуненні виниклих поломок або аварій.

Наприклад, застосування акордної системи оплати праці доцільно при прискореному введенні в лад спортивних споруд для проведення наближаються певних змагань.

5. Підготовка кадрів для галузі «Фізична культура і спорт»

Склад працівників на галузевому ринку праці постійно поповнюється і оновлюється за допомогою системи середньої та вищої освіти, а також системи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Державазабезпечує підготовку та перепідготовку кадрів у сфері фізичної культури і спорту, особливу увагу приділяє їх підготовці для роботи в сільській місцевості.

Органи державної виконавчої влади з питань фізичної культури та спорту, з питань освіти та охорони здоров'я з урахуванням пропозицій відповідних громадських організацій визначають потребу в фахівцях фізкультурно-оздоровчого та спортивного профілю. Підготовку та перепідготовку таких фахівців, в тому числі і для роботи з інвалідами, здійснюють акредитовані в установленому порядку навчальні заклади.


Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав