Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Характеристика основних видів виробничої функції

Согласно Бюджетного кодекса Украины Бюджетная программа - это совокупность мероприятий, направленных на достижение единой цели, задач и ожидаемого результата, определение и реализацию которых осуществляет распорядитель бюджетных средств соответственно возложенным на него функций».

Составными элементами бюджетной программы являются: цель; задача; направления деятельности; исполнитель; результативные показатели.

- показатели качества - отображают качество произведенных товаров (выполненных работ, предоставленных услуг).

За каждой бюджетной программой, утвержденной законом о Государственном бюджете, главные распорядители бюджетных средств каждый год разрабатывают паспорта бюджетных программ.

Паспорт бюджетной программы - это документ, который определяет сумму средств, необходимых для выполнения бюджетной программы, законодательные основания ее реализации, цель, задачи, направления деятельности, ответственных исполнителей, результативные показатели и другие характеристики бюджетной программы, на основании которых осуществляется контроль за целевым и эффективным использованиям бюджетных средств и анализ выполнения бюджетной программы.

Паспорт бюджетной программы:

- формируется на основе бюджетных запросов главных распорядителей бюджетных средств, и соответствующих бюджетных назначений на соответствующий бюджетный период;

- разрабатывается главным распорядителем и в семидневный срок после вступления в силу Законом о Государственном бюджете Украины предоставляется Министерству финансов для согласования;

- утверждается общим приказом Минфина и соответствующего главного распорядителя бюджетных средств;

- утверждается в месячный срок со дня вступления в силу Закона о Государственном бюджете;

- по смыслу должен отвечать Закону о Государственном бюджете.

Копии утвержденных паспортов бюджетных программ, заверенные Минфином, передаются в Государственную казначейскую службу Украины.

Главный распорядитель в недельный срок со дня утверждения приказа о паспортах бюджетных программ доводит до распорядителей копии утвержденных паспортов соответствующих бюджетных программ. Распорядители информируют соответствующие органы Государственной казначейской службы Украины путем представления им копий утвержденных паспортов соответствующих бюджетных программ.

Если паспорт бюджетной программы не отвечает Закону о Государственном бюджете, Министерство финансов имеет право в десятидневный срок со дня его получения возвратить такой паспорт соответствующему главному распорядителю на доработку.

Правила составления, форма паспорта бюджетной программы и форма информации о его выполнении регламентированы Министерством финансов Украины.

ДАЙТЕ ОТВЕТЫ НА ТЕСТОВЫЕ ЗАДАНИЯ:

1. Отношение количества произведенных товаров (выполненных работ, предоставленных услуг) к их стоимости в денежном или количественном измерении – это:

а) показатели эффективности;

б) показатели качества;

в) показатели затрат;

г) показатели продукта.

2. Бюджетным регулированием не является:

а) движение бюджетных ресурсов в форме субсидий, субвенций и дотаций из вышестоящего бюджета в низший;

б) перераспределение средств внутри бюджетной системы с целью сбалансирования всех видов бюджетов;

в) функция управления бюджетными ресурсами;

г) комплекс организационно-технических, методических и методологических мероприятий по определение доходов и расходов бюджета на будущий бюджетный год.

3. К составным элементам бюджетной программы относятся:

а) цель и задачи бюджетной программы;

б) направления деятельности бюджетной программы;

в) результативные показатели бюджетной программы;

г) все ответы верны.

г) отображения качества произведенных товаров (выполненных работ, предоставленных услуг).

5. Программно – целевой метод планирования бюджетных показателей предусматривает:

а) разработку главной цели распорядителей средств, целей и задач бюджетных программ и направлений деятельности, показателей расходов и результатов и т.п.

б) расчет бюджетных показателей в разрезе отдельных статей доходов и расходов по каждому учреждению, исходя из установленных целей;

в) планирование бюджета как совокупности бюджетных программ;

г) вычисление целевых показателей путем определения влияния на них разных факторов и математического моделирования.

6. Паспорт бюджетной программы - это:

а) документ, подготовленный главным распорядителем бюджетных средств, который содержит предложения с соответствующим обоснованием относительно объема бюджетных средств, необходимых для его деятельности на следующие бюджетные периоды;

б) основной плановый финансовый документ бюджетного учреждения, которым на бюджетный период устанавливаются полномочия относительно получения поступлений и распределение бюджетных ассигнований на взятие бюджетных обязательств и осуществление платежей для выполнения бюджетным учреждением своих функций и достижение результатов, определенных соответственно бюджетным назначениям.

в) документ, который определяет цель, задачи, направления использования бюджетных средств, ответственных исполнителей, результативные показатели и другие характеристики бюджетной программы соответственно бюджетному назначению, установленному законом о Государственном бюджете Украины (решением о местном бюджете).

7. Показатели затрат определяют:

8. Бюджетное регулирование - это:

а) совокупность юридических норм, на которых базируется и действует бюджетная система государства, определяется компетенция центральных и местных органов государственной власти и государственного управления относительно составления, рассмотрения, утверждения и исполнение бюджета;

б) научно обоснованный процесс определения объемов и источников формирования и направлений использования централизованного фонда денежных средств государства;

в) ежегодное перераспределение общегосударственных централизованных финансовых ресурсов между разными звеньями бюджетной системы с целью сбалансирования бюджетов на уровне, необходимом для выполнения местными органами их функций;

г) совокупность мероприятий, направленных на достижение единой цели, задач и ожидаемого результата, определение и реализацию которых осуществляет распорядитель бюджетных средств соответственно возложенным на него функций.

9. Программно-целевой метод в бюджетном процессе - это:

а) вычисление плановых показателей на основе определения влияния на них разнообразных факторов, основывается на моделировании бюджетных показателей;

б) главный метод бюджетного планирования, с помощью которого удается достичь согласованности между источниками поступлений и источниками расходов по видам и регионами, установить взаимосвязь с общей величиной финансовых ресурсов в государстве по ведомствам, министерствам, регионам и соответствующими нуждами, которые могут быть обеспечены;

в) метод управления бюджетными средствами для достижения конкретных результатов за счет средств бюджета с применением оценки эффективности использования бюджетных средств на всех стадиях бюджетного процесса;

г) метод, который базируется на использовании норм и нормативов, установленных по отношению как к детальным, так и к обобщающим показателям и является основным при расчете расходов на текущее содержание бюджетных учреждений.

10. Бюджетная программа – это:

а) документ, подготовленный главным распорядителем бюджетных средств, который содержит предложения с соответствующим обоснованием относительно объема бюджетных средств, необходимых для его деятельности на следующие бюджетные периоды;

б) основной плановый финансовый документ бюджетного учреждения, которым на бюджетный период устанавливаются полномочия относительно получения поступлений и распределение бюджетных ассигнований на взятие бюджетных обязательств и осуществление платежей для выполнения бюджетным учреждением своих функций и достижение результатов, определенных соответственно бюджетным назначениям;

в) совокупность мероприятий, направленных на достижение единой цели, задач и ожидаемого результата, определение и реализацию которых осуществляет распорядитель бюджетных средств соответственно возложенным на него функций;

г) паспорт бюджетной программы - документ, который определяет цель, задачи, направления использования бюджетных средств, ответственных исполнителей, результативные показатели и другие характеристики бюджетной программы соответственно бюджетному назначению, установленным законом о Государственном бюджете Украины (решением о местном бюджете).

11. Показатели эффективности:

в) отображают качество произведенных товаров (выполненных работ, предоставленных услуг);

12. Бюджетное ассигнование - это:

а) полномочия, предоставленные распорядителю бюджетных средств согласно бюджетному назначению на принятие бюджетного обязательства и осуществление платежей с конкретной целью в процессе исполнения бюджета;

б) полномочия, предоставленные руководителю бюджетного учреждения согласно его функциональным обязанностям, который несет материальную ответственность за сохранность бюджетного имущества;

в) денежные средства, выделенные распорядителю бюджетных средств согласно бюджетному назначению на осуществление платежей с конкретной целью в процессе исполнения бюджета;

г) денежные средства, которые выделяются главному распорядителю бюджетных средств для перечисления распорядителю бюджетных средств низшего уровня согласно цели их использования.

13. Особыми составляющими программно-целевого метода в бюджетном процессе являются:

а) бюджетные программы;

б) ответственные исполнители бюджетных программ;

в) паспорта бюджетных программ;

г) все ответы верны.

14. Ответственным исполнителем бюджетных программ может быть:

а) главный распорядитель бюджетных средств;

б) получатель бюджетных средств;

в) государственное предприятие;

г) бюджетное учреждение.

15. Бюджетное регулирование - это:

а) влияние со стороны государства или территориальных органов власти на процесс общественного производства через использование бюджетного механизма с целью создания благоприятных условий функционирования народного хозяйства;

б) сознательное влияние органов власти определенного территориального уровня на отдельные бюджеты с целью их развития и усовершенствование экономических отношений;

в) комплекс мероприятий по формированию и использованию бюджетного фонда с целью повышения благосостояния населения;

г) отношения между разными уровнями власти по поводу формирования и использования бюджетных фондов.

16. Объемы и структуру ресурсов, которые обеспечивают выполнение бюджетной программы определяют:

а) показатели эффективности;

б) показатели качества;

в) показатели затрат;

г) показатели продукта.

17. Цель внедрения программно-целевого метода в бюджетный процесс в Украине определена:

а) распоряжением Кабинета министров Украины;

б) постановлением Министерства финансов Украины;

в) указом Президента Украины;

г) постановлением Верховной Рады Украины.

18. К результативным показателям бюджетной программы относятся:

а) показатели затрат;

б) показатели качества;

в) показатели эффективности;

г) все ответы верны.

19. Перечень результативных показателей относительно каждой бюджетной программы разрабатывается:

а) Кабинетом Министров Украины;

б) Министерством финансов Украины;

в) Верховной Радой Украины;

г) главными распорядителями бюджетных средств;

20. Совокупность мероприятий, направленных на достижение единой цели, задач и ожидаемого результата, определение и реализацию которых осуществляет распорядитель бюджетных средств соответственно возложенным на него функций – это:

а) бюджетная программа;

б) смета;

в) паспорт бюджетной программы;

г) план доходов и расходов бюджетных учреждений.

21. Кто устанавливает Правила составления паспортов бюджетных программ и отчетов об их выполнении:

а) Кабинет Министров Украины;

б) Министерство финансов Украины;

в) главный распорядитель бюджетных средств;

г) ответственный исполнитель бюджетных программ.

22. Полномочие, предоставленное распорядителю бюджетных средств на взятие бюджетного обязательства и осуществление платежей с конкретной целью в процессе выполнения бюджета - это определение:

а) бюджетного запроса;

б) бюджетного ассигнования;

в) бюджетной росписи;

г) бюджетного обязательства.

23. Составными элементами бюджетной программы являются:

а) цель программы, задачи и ожидание результата;

б) ответственный исполнитель бюджетной программы;

в) главный распорядитель бюджетных средств;

г) показатели результативности программы.

24. Для оценки достижения поставленных целей используются:

а) показатели эффективности;

б) показатели качества;

в) показатели затрат;

г) показатели продукта.

25. Документ, который определяет цель, задачи, направления использования бюджетных средств, ответственных исполнителей, результативные показатели и другие характеристики бюджетной программы соответственно бюджетному назначению, установленным законом о Государственном бюджете Украины (решением о местном бюджете) – это:

а) бюджетная программа;

б) смета;

в) паспорт бюджетной программы;

г) план доходов и расходов бюджетных учреждений.

Задание

На основе изученного материала свяжите приведенные ниже бюджетные термины с их определением. Для этого проставить по левую сторону от номера понятия соответствующую букву.

Определение понятий

Характеристика основних видів виробничої функції

Функція Кобба-Дугласа. Першим, найбільш відомим варіантом виробничої функції була виробнича функція Кобба-Дугласа, розроблена у 1923 році в США економістом П.Дугласом спільно з математиком Ч.Коббом на основі досліджень в обробній промисловості США за період з 1899 по 1922 pp. Вона описує залежність обсягів виробництва від двох факторів - капіталу і праці, абстрагуючись від інших.

Пауль Дуглас був сенатором США від штату Ілінойс від 1949-го до 1906 р. У 1927 р., ще будучи професором економіки, П. Дуґлас зауважив дивовижний факт: поділ національного доходу між капіталом і працею з перебігом часу майже не змінювався. Інакше кажучи, в міру зростання виробництва сумарний дохід найманих працівників і сумарний дохід власників капіталу зростав однаковим темпом. Це спостереження змусило Дугласа задуматись над питанням про причини усталеності часток факторів виробництва у національному доході.

Дуглас звернувся до математика Чарлза Коба із запитанням, яка виробнича функція, якщо така існує, мала б властивість усталеності часток факторів виробництва, за умови, що фактори виробництва завжди привласнюють свої граничні продукти. Виробнича функція мала б володіти властивостями:

дохід на капітал = МРК * К = бY,

дохід на працю = МРL * L = (1 — б) Y,

де б — стала від нуля до одиниці, що вимірює частку капіталу в доході, тобто а визначає, яку частку доходу привласнюють власники капіталу, а яка йде на оплату праці. Кобб показав, що функцією з такими властивостями є:

Y = F(К, L) = АКбL1-б,

де А — параметр, що вимірює продуктивність наявної технології.

Ця функція стала відома як виробнича функція Коба—Дугласа. Детальніше розгляньмо деякі властивості цієї виробничої функції. По-перше, виробнича функція Коба—Дугласа володіє властивістю постійної віддачі від масштабу, тобто якщо кількості праці і капіталу зростають на певний відсоток, то обсяг виробництва збільшується на той самий відсоток.

Функція Кобба-Дугласа має вигляд:

Q=A,K^б,L^в, (2)

де А - коефіцієнт пропорційності або масштабності;

б, в - коефіцієнти еластичності виробництва, які характеризують приріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1%.

Розрахунки показали, що за досліджуваний період коефіцієнти функції

мають значення: A=1,01; а = 1/4; в=3/4. Тобто функція приймає вид:

Q=1,01K^1/4 L^3/4

З цього випливає, що найважливішим фактором виробництва є праця, яка дає приріст виробництва 3/4 проти капіталу, який дає 1/4 приросту, тобто збільшення витрат праці на 1 % розширює обсяги виробництва в 3 рази більше, ніж відповідне збільшення капіталу.

Пізніше у функцію виробництва вчені ввели фактор часу і якісні зміни в процесі виробництва, перейшовши від статичної моделі Кобба-Дугласа до динамічної моделі:

Q=A K^б L^в e^rt, де

e^rt - фактор, що відображає вплив технічного прогресу й інших якісних змін у виробництві протягом певного часу.

Кожна фірма має свою виробничу функцію, яка характеризує технологічний спосіб виробництва, вибраний фірмою. Функція виробництва описує те, що можливо здійснити технічно за умови, що фірма діє ефективно

Технологія виробництва представлена виробничою функцією Леонтьєва з постійними технологічними коефіцієнтами витрат факторів. Припускається, що на ринку праці існує надлишкова пропозиція і це забезпечує постійність рівня цін. Ринок благ є збалансованим. Фактором збільшення сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.

При відсутності технічного прогресу в довгостроковому періоді після доведення обсягу капіталу до оптимального розміру, що забезпечує максимум прибутку, гранична продуктивність капіталу стає постійною, і тоді середня продуктивність капіталу дорівнює його граничній продуктивності.

Таким чином, в описаних умовах рівноважне зростання економіки досягається тоді, коли темп приросту інвестицій дорівнює добутку значень продуктивності капіталу і граничної схильності до заощадження.

Виробнича функція Леонтьєва має встановлені незмінні коефіцієнти технології для поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише одне поєднання вхідних факторів, одна технологія, одна факторна пропорція можуть забезпечити виробництво даного обсягу продукції Q.

Якщо взяти два вхідних фактори К і L, то лише одна пропорція К/L, що відображає коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного обсягу продукції Q.

У виробничій функції Леонтьєва неможлива заміна факторів, вхідні фактори використовуються разом тільки у фіксованій пропорції.

Приклад. Для копання рову потрібні одна людина й одна лопата. Щоб прискорити копання, треба пропорційно збільшити і кількість людей, і кількість лопат Збільшення лише, наприклад, кількості лопат не прискорить цієї роботи

Динамічна виробнича функція(ДВФ). В приведеній функції з науково-технічним прогресом коефіцієнт r акумулює вплив всіх інших факторів, крім капіталу K та праці L, враховує не лише зростання економіки за рахунок науково-технічних відкрить та технологічних удосконалень, а й відображає зміни якості та ефективності використання ресурсів, організації виробництва та керування господарством. Один із нових підходів до оцінки науково-технічного прогресу є надання динамічності коефіцієнтам функції Кобба-Дугласа:

ДВФY = A(t) K ^{α (t)} L ^{β (t)}

Виробнича функція CES Солоу(ВФС). До часто вживаних неокласичних виробничих функцій відноситься функція з постійною еластичністю заміщення CES (Constant Elasticity of Substitution) або виробнича функція Солоу, введена в 1961 році.

ВФ CES Y = c ₀ , (K, L) ∈,

Солоу c ₀ > 0; c _i ≥ 0, i = 1, 2; h > 0, β ≥ -1,

де c ₀ - коефіцієнт шкали (масштабний множник), c _i - є параметром розподілу (i = 1, 2), h характеризує ступінь однорідності, β - параметр заміщення.

Виробничу функцію CES можна розглядати як узагальнення виробничих функцій - лінійної, функції Леонтьєва та функції Кобба-Дугласа:

3 Виробнича функція з однією змінною

Однофакторна короткострокова функція виробництва та її параметри. Однофакторная функція виробництва може бути подана у вигляді таблиці, графічно або аналітично рівнянням

Q=f(x1|, x2, x3, …, xn) (2.1)

Вертикальна риска в цьому рівнянні вказує на те, що фактори виробництва, які знаходяться праворуч від неї, розглядаються як постійні, а фактор ліворуч від неї є змінним. Кількість продукції, що випускається, — Q являє собою результат поєднання змінних пропорцій фактора х1, що вводиться (наприклад, трудовитрат виробничих робітників за період, у людино-годинах) і постійних розмірів усіх інших факторів виробництва — x2, x3, …, xn (наприклад, споруд, устаткування, управлінських витрат і т. ін. у відповідних одиницях виміру за період).

В економічній теорії заведено всі фактори, що вводяться у виробництво, агрегувати в дві основні групи: капітал (K) і працю (L) й подавати залежність між випуском і факторами рівнянням

Q = f(L,K) (2.2)

При цьому найчастіше як постійний фактор виступає капітал, а як змінний — праця, хоча, звичайно, можлива й протилежна ситуація. Для спрощення виробничу функцію з одним змінним фактором найчастіше подають у такому вигляді:

Q = f(L),

або в загальному випадку

Q = f(x) (2.3)

Отже, однофакторна короткострокова функція виробництва показує обсяг випуску продукції, що може бути отриманий за зміни обсягів застосування змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів.

За вивчення частинної варіації факторів використовують поняття «загальний продукт», «середній продукт» і «граничний продукт».

Загальний (сукупний) продукт (Тotal Рroduct, ТР) — це максимально можливий випуск продукції у разі використання певної кількості змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів. Зауважимо, що ТР — лише інше позначення випуску Q.

Середній продукт (Аverage Рroduct, AP) — це обсяг сукупного продукту в розрахунку на одиницю певного фактора виробництва:

AP = TP/x (2.4)

Він може бути розрахований як для змінного, так і для постійного фактора.

Наприклад, формула для розрахунку середнього продукту праці має такий вигляд:

APL=TP/L

а для капіталу

APk=TP/K

Середній продукт праці (АРL) фактично характеризує продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРK) — продуктивність капіталу (капіталовіддачу, фондовіддачу).

Граничний продукт (Мarginal Рroduct, MP) — це приріст загального продукту (ΔТР), отриманий у разі використання додаткової одиниці витрат змінного фактора (Δх):

MP=∆TP/∆x (2.5)

Відповідно граничний продукт праці розраховують за формулою

MPL=∆TP/∆L

а граничний продукт капіталу (у тому разі, коли капітал є змінним фактором) за формулою

MPk=∆TP/∆K

Економічна теорія надає величезного значення категоріям, що виражають граничні (додаткові, прирістні, маржинальні) величини. Звичайно прикметник «граничний» означає ефект малої зміни кількості, у контексті розглядуваного питання — малої кількості витрат фактора даного виду. Якщо витрати змінного фактора збільшувати нескінченно малими порціями, то граничний продукт виражатиме не що інше, як граничну продуктивність фактора, тобто продуктивність (віддачу) останньої одиниці (частини, порції) цього фактора, залученої у виробничий процес. Це поняття посідає дуже важливе місце в теорії виробництва. Зіставляючи граничну продуктивність ресурсу та його ринкову ціну, підприємство вирішує питання про доцільність додаткових витрат на цей ресурс.

Розрізняють неперервний та дискретний граничний продукт. Якщо виробничу функцію задано в аналітичному вигляді, то граничний продукт являє собою першу похідну:

Як бачимо, виробнича функція (графік загального продукту) виходить з початку координат. Це говорить про те, що коли змінний фактор задіяний навіть у самих мінімальних кількостях, випуск продукції можливий. Така ситуація не є типовою для всіх виробничих процесів і для всіх видів змінних ресурсів. Для деяких виробництв графік загального продукту може виходити з точки вище початку координат. Це характерне, насамперед, для різних апаратурних процесів, що мають нижню межу випуску. В інших випадках випуск може бути отриманий тільки після використання певної кількості змінного ресурсу. На металургійному комбінаті п’ять осіб не зроблять нічого, та й 10 також. Коли для одержання одиниці продукції потрібна певна мінімальна кількість змінного ресурсу, крива сукупного продукту бере початок праворуч від початку координат у точці, що відповідає мінімально можливому значенню змінного фактора. Таким чином, позиціонування виробничої функції в координатах ТР — х визначається особливостями виробництва. В економічній теорії від цих особливостей, як правило, абстрагуються.

рис. 2.1 показують, що спочатку «внесок» у приріст загального продукту кожної нової одиниці змінного фактора збільшується. За збільшення L від 1 до 2 од. випуск продукції збільшується на 10 од., від 2 до 3 — на 13 од., від 3 до 4 од. — на 15 од., від 4 до 5 од. — на 16 од. Далі залучення додаткових одиниць змінного фактора викликає все менший приріст загального продукту. Так, за збільшення L від 5 до 6 од. випуск зростає на 14 од., а від 6 до 7 од. — на 10 од. Більше того, сукупний продукт ТР після досягнення максимуму в точці А починає знижуватися. Такі сам закономірності можна виявити, аналізуючи динаміку середнього і граничного продукту (рис. 2.1, б). Середній продукт змінного фактора (APL) збільшується, досягає максимального значення в точці В, потім знижується; граничний продукт (MPL) збільшується, досягає максимального значення в точці С, потім знижується; середній продукт постійного фактора (АРК) досягає максимуму в точці D, потім знижується.

Закон спадної віддачі змінного фактора. Феномен «згасання» параметрів короткострокової виробничої функції відомий в економічній теорії як закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва. І хоча ця властивість не є універсальною для всіх виробничих функцій короткострокового періоду вона є надзвичайно поширеною. Емпіричне правило, багаторазово підтверджене практикою, говорить: залучення у виробництво все більшої кількості змінного фактора за незмінних обсягів усіх інших факторів призводить до того, що віддача (продуктивність, граничний продукт) змінного фактора починає знижуватися, тобто кожна наступна одиниця змінного фактора дає менший приріст випуску, ніж попередня. Більше того (ми побачимо це пізніше), додаткові витрати змінного фактора можуть негативно вплинути на випуск.

Уперше цей закон було сформульовано щодо сільського господарства («закон спадної родючості ґрунту») наприкінці XVIII ст. відомим французьким економістом А. Р. Ж. Тюрго. Майже все XIX ст. економісти обмежували сферу його дії тільки сільським господарством. Хрестоматійним став такий приклад: неможливо на обмеженій ділянці землі виростити світовий урожай пшениці, збільшуючи застосування праці, капіталу, добрив і т. ін. Відомий англійський економіст Т. Мальтус прогнозував прийдешні негоди для всього роду людського саме спираючись на цей феномен. Звичайно, він не передбачав науково-технічної революції і появи прогресивних технологій у сільськогосподарському виробництві, проте не можна не визнати, що його міркування не мали підстав: за нинішніх темпів зростання населення, з одного боку, і зменшення площі орних земель — з іншого, згодом навіть найрозвиненіші держави можуть постати перед проблемою нестачі продовольства. Науково-технічний прогрес у змозі пом’якшити її, але не усунути цілком.

Наприкінці XIX—на початку XX ст. дія закону спадної віддачі поширюється на промисловість. Дійсно, будь-яке виробництво являє собою поєднання деяких благ (факторів виробництва) у деякому технологічному процесі для одержання нових благ. У короткостроковому періоді за незмінної технології і фіксованої кількості визначених факторів неминуче настає момент, коли віддача змінного або змінних факторів починає знижуватися. Отже, стала формуватися теорія спадної граничної продуктивності змінного фактора виробництва. Її основним автором є американський економіст Дж. Б. Кларк.

Причина дії закону спадної віддачі досить очевидна. Кількість продукції, що випускається, є результатом використання всіх факторів виробництва. Зміна обсягів застосування одного фактора за фіксованих значень усіх інших породжує диспропорцію: кількість робітників може не відповідати кількості наявного устаткування, виробничих площ і т. д. Саме тому закон спадної віддачі іноді називають законом змінних пропорцій. Його інші назви — закон спадної дохідності та (в німецькомовній літературі) — закон доходу. Дійсно, залучення у виробництво все більшої кількості змінного фактора призводить до того, що його віддача, починаючи з певного моменту часу, знижується, отже, зростають витрати на одиницю продукції, що у свою чергу призводить до зменшення прибутку.

5. Виробнича функція. Ізокванта. Карта Ізоквант.

У мікроекономіці процес виробництва розглядається як процес перетворення факторів виробництва (праця – L, капітал – К, матеріальні ресурси – М) в готову продукцію з використанням певної технології. Співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, що виробляється з цих факторів, описується виробничою функцією:

Q=f (L, K, M).

Виробнича функція будується для конкретної технології. Нові технології, які збільшують максимальний обсяг випуску за будь-якої комбінації факторів, описуються новою виробничою функцією.

Залежно від кількості факторів виробництва, виробнича функція визначається як двофакторна, трифакторна, багатофакторна. Для графічного зображення виробничої функції використовується двофакторна модель:

Q=f (L, K).

Мал. 35 Ізокванта

Виробнича функція кожного виду виробництва, яка описує конкретну комбінацію факторів виробництва, виражається ізоквантою – лінією рівного випуску. (мал. 35)

Ізокванта відображає різні комбінації витрат факторів виробництва (L, K), які можуть бути використані для випуску певного обсягу продукції.

Ізокванта показує, що існує безліч варіантів для виробництва даного обсягу продукції.

Високомеханізований спосіб визначено точкою А на мал. 35, виробництво того ж обсягу продукції меншою кількістю машин й більшою кількістю ручної праці, визначено точкою D на мал. 35.