|
Читайте также: |
1. Будова комп’ютерного томографа.
Комп’ютерний томограф має штатив-гентрі, в центрі якого розташовано вікно діаметром 60 см (Мал.2.1). У вікні розміщують хворого. Навколо останнього обертається рентгенівська трубка. Рентгенівські промені, які пройшли крізь хворого, реєструються в розміщених по колу стинциляційних детекторах(Мал.2.2).
До складу КТ входять ЕВМ, комп’ютер, система реконструювання, запису і відтворення зображення.
2. Сутність методу комп’ютерної томографії.
КТ дозволяє одержати пошарове поперечне рентгенівське відображення різних частин тіла людини.
В основі отримання такого відображення лежить процес сканування тіла тонким рентгенівським променем.
При проходженні рентгенівського променя крізь тіло людини він частково поглинається, тобто послаблюється. Послаблені рентгенівські промені реєструються сцинтиляційним або газоразрядним лічильним детектором, який перетворює енергію рентгенівського променя в електростатичну. При роботі КТ центрована система “рентген трубка-детектор” обертається кругом тіла людини,внаслідок чого відбувається багатократне вимірювання поступаючого в детектор сигналу. Результати підлягають цифровому кодуванню і подальшій математичній обробці в ЕОМ КТ. Таким чином, розрахунковим способом визначають долю поглинання рентгенівського випромінювання в кожній точці тіла по скануючій площіні і на основі цього судять про щільність органів.
Інформація про щільність в різних ділянках може бути представлена у вигляді цифр, графіків, чи у вигляді крапок на площині, в координаційній системі в чорно-білому або кольоровому варіантах на екрані дисплею. Окраска або різниця між чорною і білою ділянками дадуть залежність від щільності тканини в даній точці, а всі разом вони складають площинне зображення внутрішньої структури досліджуваної ділянки в поперечній площині, в тонкому поперечному зрізі. Якщо при звичайній томографії, рентгенографії на плівці відображаються відносно грубі різниці в поглинанні випромінювання в різних тканинах (10%), то детектори, внаслідок їх високої чутливості, покажуть навіть незначну різницю між поглинутим випромінюванням в різних частинах тіла (1%). За нульовий рівень поглинання рентгенівських променів прийнято поглинання випромінювання у воді. Кісткова тканина поглинає до +1500 умовних одиниць Хаунсфілда, повітря - до -1500 Хаунсфілда, решта тканин мають коєфіцієнт поглинання (абсорбції), який знаходиться в інтервалі між цими цифрами (Мал.2.3).
Коефіцієнт абсорбції - це умовне значення щільності тканини у відповідності зі шкалою щільності тканин і органів людини. В процесі дослідження є можливість довільно міняти (підсилювати чи зменшувати) коефіцієнти робочої абсорбції органів, вводячи в судинне русло або порожнину органів контрастну речовину. Це дозволяє одержати додаткову інформацію про органи, наприклад, дослідити кровообіг або підсилити зображення патологічної ділянки.
Знаходження значень щільності органу або патологічного осередку в окремих випадках може наближатись до морфологічного діагнозу. Наприклад, якщо щільність додаткового утворення однорідна, рівна або наближається до щільності води, то діагноз кісти не викликає сумнівів.
Сьогодні в кращих моделях КТ одержання одного томографічного зрізу зведено до 2-3 секунд, тобто відповідає синхронному з процесом сканування одержання зображення. Товщина найтоншого томографічного зрізу складає 0,5 мм, що дозволяє одержати рентгенівське зображення високої якості будь-якої частини тіла, вимірювати щільність органів, на цій основі виявляти патологічні осередки і їх взаємовідносини з сусідніми анатомічними утвореннями.
В кабінеті комп’ютерної томографії лікар-рентгенолог працює в незвичайних умовах. Важливим елементом роботи є управління всією установкою з комп’ютерного пристрою, Високий ступінь автоматизації КТ, сам комп’ютер потребують нових знань: вміння працювати з програмним пристроєм, навиків роботи оператора-програміста.
3. Показання:
1. Необхідність виявлення або встановлення характеру патологічних змін в будь-якому органі шляхом одержання пошарового його зображення.
2. Визначають: локалізацію патологічного процесу, розміри, форму, будову поверхні, щільність, зв’язок з сусідніми органами при локальних і дифузних змінах.
3. На швидких сканерах відзначають функціональні зміни серця і судин (визначають об’єм порожнин серця, швидкість і черговість просування контрастної речовини в судинах і камерах серця, виявляють тромби в судинах).
4. Підготовка до дослідження:
в абсолютній більшості випадків не потрібна. При підсиленні зображення в/в вводять розчини йодистих препаратів, тоді виявляють чутливість пацієнта до них. При дослідженні органів ШКТ дослідження проводять до контрастування органів сульфатом барію або після ретельної очистки кишок від нього.
При дослідженні органів малого тазу у жінок попередньо призначають перорально 3% розчин верографіну (20 мл 76% розчину верографіну на 0,5 л води) по 1 склянці за 24 години, 6 годин, 3 години до дослідження.
5. Синдроми патологічних змін органів за даними КТ.
Співставляюючи ознаки, виділяють: “норму”, об’ємні утворення, дифузні ураження, порушення відтоку рідини, накопиченя рідини і ушкодження.
Синдром “норма”: для нього характерне анатомічно правильне положення органу і взаємовідносини його з іншими органами (Мал.2.4).
Розміри відповідають віковим і конституційним особливостям, межі чіткі. Стуктура відповідає нормальній його будові, однорідна або неоднорідна.
Синдром “об’ємне утворення”: при ньому міняється форма, розмір, з’являється додаткова маса, осередки іншої щільності або дільниці звапнування, порушення відтоку рідини із протоків, шлуночків мозку, накопичення рідини в регіональних порожнинах, виявлення метастазів в лімфовузлах (Мал.2.5).
Синдром “дифузного ураження” органу може супроводжуватись змінами розмірів всього органу як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Контури втрачають свою чіткість, можуть стати зазубреними. Стуктура органу, його щільність або нешвидко змінюється, або змінюється значніше в усьому органі,а іноді в його більшій частині. При цьому зміни величини органу може не бути. Наприклад, при наявності у пацієнта хронічного запалювального процесу підшлункової залози часто на КТ виявляються зміни структури і щільності з наявністю багатьох псевдокіст, дрібних кальцинатів без змін розмірів органа.
При цирозі печінки в його початкових стадіях зміни на КТ можуть не виявлятись зовсім. В більш пізніх стадіях виявляється збільшення органу,потім зменшення, дифузна зміна структури. При жировій дистрофії печінки на КТ може не бути суттєвих змін об’єму органу, але спостерігається значне зниження його щільності. Печінка має щільність жирової тканини. (Мал.2.6), (Мал.2.7).
При синдромі “порушення відтоку рідини” виявляється збільшення розмірів протоків. Наприклад, синдром гіпертензії головного мозку характеризується збільшенням об’єму шлуночкової системи(Мал.2.8), (Мал.2.9). При обструкції жовчевивідних шляхів виявляється розширення загального жовчного протоку і жовчних ходів, збільшення жовчного міхура. При гіпертензії в портальній системі збільшується отвір портальної і селезінкової вен, що нерідко супроводжується накопиченням вільної рідини в черевній порожнині.
Синдром “накопичення вільної рідини” в грудній і черевній порожнині визначається у вигляді додаткової однорідної структури, по щільності рівній щільності води. Рідина розміщується в проекції природно існуючих щілин, зміщує органи
Синдром “ушкодження” характеризується порушенням цілісності контурів і стуктури органа, виявленням позаорганних рідких мас, тіл
6. Орієнтування по КТ.
Паспортна частина досліджуваного пацієнта пишеться зверху над комп’ютерною томограмою. У верхньому правому кутку вказується дата дослідження. У слідуючому рядку вказується ділянка дослідження і рівень томографії в см. від вихідного анатомічного орієнтиру. Для зони живота це рівень реберного кутка. Для голови - площина, що проходить крізь око і козелок вуха. Для грудної клітки - яремна вирізка грудини. Для таза - верхня межа лонного зчленування. На томограмах позначені правий і лівий боки досліджуваної ділянки. Якщо додатково не вказано положення, це означає, що дослідження проводилось на спині.
7. Кісткові і органнні орієнтири, які допомагають розпізнати ділянку дослідження.
1. Для КТ черепа кістковим орієнтиром служить овальної форми обідок кісткової тканини по периферії півкуль мозку або овал черепної ямки.
2. Для грудної клітки характерні тіні поперечних зрізів ребер по периферії, зріз хребта, тінь серця і легеневих полів.
3. КТ черевної порожнини розрізняють по тіні хребта, зображеннях печінки і селезінки, газу в шлунку і кишках.
4. КТ позачеревного простору розрізняють завдяки симетричним, округлої форми тілам нирок, круглої тіні аорти, хребцям.
5. КТ таза розрізняють по томографічних зрізах кісток.
6. КТ кінцівки розрізняють по тіні м’яза, в центрі якої розміщуються одна або декілька кісток.
ЛІТЕРАТУРА:
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |