Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Рівень життя як соціально – економічна категорія. Державна політика забезпечення належного рівня життя населення.

Читайте также:
  1. I рівень
  2. I рівень
  3. IХ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ
  4. Oslash; На ранньому постнатальному і наступних етапах життя дитини
  5. Quot;політика дешевих грошей".
  6. V. Анамнез життя (Anamnesis vitae)
  7. VI. ІНСТИТУТИ БОГОПОСВЯЧЕНОГО ЖИТТЯ
  8. VII. Забезпечення
  9. А) натурфілософських дослідження феноменів, витоків життя і свідомості в самій природи
  10. А). політика регулювання економіки державою; Б). світові економічні кризи; В) інтеграція УРСР в ЄЕС.

Рівень життя - це соціально-економічна категорія, яка виражає міру розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для їх розвитку і задоволення.

За рекомендаціями ООН рівень життя - сукупність таких показників:

 здоров'я, демографічні умови; їжа, одяг, фонди споживання і накопичення;

 умови праці, зайнятість, організація праці;

 освіта, зокрема грамотність;

 житло і його благоустрій;

 соціальне забезпечення.

Для характеристики рівня життя у вітчизняній і зарубіжній практиці використовуються показники бідності: абсолютної і відносної. Абсолютна бідність - така, коли бідною є частина домогосподарств, які не можуть забезпечити себе потрібною сумою благ, необхідних для збереження здоров'я і ведення порівняно активного трудового життя. Відносна бідність - така, коли бідною є частина домогосподарств, що мають низькі доходи. (не перевищують 40 - 60реднего доходу, що склався в країні)

Забезпеченню належного рівня життя населення сприяє проведення відповідної державної соціальної політики.

Відповідно до закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»:

Державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на основі яких визначаються рівні основних соціальних гарантій.

Соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижче прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Мінімальні гарантії держави у сфері праці і його оплати:

 величина мінімальної заробітної плати;

 мінімальний розмір чергової відпустки;

 розмір тарифної ставки І розряду;

 розміри підвищення заробітної плати в умовах, які відрізняються від нормальних;

 заходи з підтримки реального рівня заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений мінімум заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися плата праці за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Частина 2 Зарабітна плата як соціально - економічна категорія. Структура, функції, принципи та елементи організації заробітної плати. Питання для самоконтроля. Висновки
   
   

Заробітна плата є однією з найбільш важливих і найбільш складних економічних категорій, оскільки вона є одночасно і основним джерелом доходу найнятих робітників, і істотною частиною витрат виробництва для працедавців, і ефективним засобом мотивації працівників.

Відповідно до закону України " Про оплату праці" заробітна плата - ця винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вираженні, яке за трудовою угодою власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану їм роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності і умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.

Номінальна заробітна плата - це сума коштів, яка отримана працівниками за виконаний об'єм робіт. Вона буває нарахованою і виплаченою(за вирахуванням податків).

Реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати, тобто та кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату. Саме реальну заробітну плату слід розглядати як ринкову ціну робочої сили. Індекс реальної заробітної плати розраховується: Ір.з.п. = І н.з.п.: Іц.

Структура заробітної плати - це співвідношення окремих частин заробітної плати загалом її об'ємі. Складові частини заробітної плати:

Основна заробітна плата - ця винагорода за виконану роботу, згідно зі встановленими нормами праці(нормам часу, вироблення, обслуговування і так далі) Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок(окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - ця винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи і винахідливість, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати. До них відносяться виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні і інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або, які робляться понад встановлених вказаних актами норм.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці виконує такі функції, як:

1. Відтворювальна. Реалізація цієї функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації і одночасно дозволяє застосовувати обґрунтовані норми праці, які гарантують власникові отримання необхідного результату господарської діяльності.

2. Стимулююча. Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці повинен спонукати кожного працівника до найбільш ефективних дій на своєму робочому місці.

3. Регулирующая. Регулююча функція оплати праці реалізує принцип диференціації рівня заробітку відповідно до спеціальності і кваліфікації персоналу, а також означає, що заробітна плата є засобом розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни і галузях економіки.

4. Соціальна. Соціальна функція означає забезпечення принципу соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю, повинна об'єднувати державне і договірне її регулювання

Принципи заробітної плати - це об'єктивні, науково - обґрунтовані положення, які відбивають дію економічних законів і спрямовані на повнішу реалізацію функцій заробітної плати.

З метою виконання основних функцій заробітної плати організація оплати праці повинна базуватися на таких основних принципах:

 підвищення реальної заробітної плати у міру зростання ефективності виробництва і праці;

 забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці в порівнянні з темпами зростання середньої заробітної плати;

 рівна плата за рівну працю;

 забезпечення відповідності між результатами праці і її оплатою;

 простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці;

 державне регулювання оплати праці.

Механізм організації заробітної плати складається з таких елементів: ринкового регулювання; державного регулювання; колективно-договірного регулювання; механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві. Механізм визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві включає такі елементи: тарифну систему, нормування праці, форми і системи заробітної плати.

Висновки:

1.Вартість робочої сили - це сукупність витрат підприємства, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідних умов для підтримки її працездатності, професійної підготовки, утримування сім'ї, духовного розвитку і так далі

2.Доходи населення - це сукупність грошових і натуральних коштів, яка формується за рахунок праці працівника і інших джерел і призначена для підтримки фізичного, морального, економічного і інтелектуального стану людини.

3.Заробітна плата - ця винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вираженні, яке за трудовою угодою власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану їм роботу.

Частина 1 Тарифна система оплати праці: призначення, склад і шляхи вдосконалення.
   

Диференціація заробітної плати працівників залежно від складності і умов праці, її народногосподарського значення здійснюється за допомогою тарифної системи.

Тарифна система є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікаційного рівня, умов праці, тяжкості, інтенсивності, відповідальності виконуваних робіт і їх народногосподарського значення.

Основними елементами тарифної системи є: тарифна ставка, тарифна сітка, тарифно-кваліфікаційний довідник, схеми посадових окладів. Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка.

Тарифна ставка - це виражений в грошовій формі розмір оплати праці різних груп і категорій працівників за одиницю часу, який встановлюється по кожному з кваліфікаційних розрядів. Залежно від одиниці часу розрізняють годинну, денну і місячну тарифні ставки. Диференціація ставок по розрядах створює для працівників стимул для підвищення кваліфікації. Тарифна ставка І розряду встановлюється в розмірі, що перевищує встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифна сітка - це сукупність тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів, що відповідають їм, за допомогою якої встановлюється безпосередня залежність оплати праці працівникам від їх кваліфікації.

Перший розряд привласнюється простій і некваліфікованій праці. Чим вище кваліфікація, тим вище тарифний розряд. Першому тарифному розряду відповідає тарифний коефіцієнт - 1, а кожен подальший тарифний коефіцієнт показує в скільки разів оплата праці працівника цього розряду вище, ніж першого.

Тарифну ставку певного розряду можна визначити множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт певного розряду: Ст (n) = Ст (І) * k(n).

Розрізняють чотири групи уніфікованих тарифних сіток, які диференційовані по галузях економіки:

 восьмирозрядна тарифна сітка(діапазон 1: 2,4) - для оплати праці працівників основного виробництва підприємств чорної металургії;

 восьмирозрядна тарифна сітка(діапазон 1: 2,01) - для оплати праці робітників, зайнятих на виконанні відповідальних робіт на підприємствах машинобудування, електро - радіотехнічній промисловості;

 сьомирозрядна тарифна сітка(діапазон 1: 2,01) - для оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням, наладкою і ремонтом основного устаткування теплових і електричних систем атомних, теплових і гідроелектростанцій;

 шостирозрядна тарифна сітка(діапазон 1: 1,8) - для усіх інших видів виробництв і робіт.

Тарифно-кваліфікаційні довідники - це нормативні документи, що містять перелік робочих професій з вказівкою розряду і кваліфікаційної характеристики. Нині діє Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій(ЕТКС). Діючий ЕТКС складається з 72 випусків по різних виробництвах і видах робіт. Він охоплює близько 195 тис. спеціальностей робочих і виконуваних ними робіт. ЕТКС використовується для тарифікації робіт, привласнення кваліфікаційних розрядів робітникам, а також для розробки програм по підготовці і підвищенню кваліфікації робітників.

ЕТКС містить по кожному розряду якої-небудь професії характеристики, що містяться в трьох розділах.

1. "Характеристика роботи" - дається опис робіт, які робітник цього розряду повинен уміти виконувати, вказується міра самостійності працівника при їх виконанні, а також при наладці обслуговуваного устаткування, апаратів, виборі режимів їх роботи.

2. "Повинен знати" - наводиться опис мінімуму теоретичних і практичних знань(про своє устаткування, раціональні режими його роботи, фізико-хімічні властивості, оброблюваних матеріалів, технології, властивостях інструменту і оснащення і так далі), необхідних для виконання цих робіт. Іншими словами, тут викладаються кваліфікаційні вимоги до роботи і робітників.

3. "Приклади робіт" - дається перелік типових робіт, що відповідають цьому розряду і професії.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і привласнення кваліфікаційних розрядів робітникам робиться кваліфікаційною комісією(цеховий або заводський) згідно ЕТКС за узгодженням з профспілковим комітетом. Право на підвищення розряду мають робітники, успішно виконуючі роботи більш високого розряду не менше трьох місяців і що склали кваліфікаційний іспит. За грубе порушення технологічної дисципліни і інші серйозні порушення, що спричинили погіршення якості продукції, працівникові може бути знижена кваліфікація на один розряд.

Схеми посадових окладів - це повний перелік найменувань посад, необхідних для нормального функціонування підприємства з вказівкою мінімальних і максимальних розмірів окладів.

Вдосконалення діючої тарифної системи полягає в створенні єдиних уніфікованих умов праці усіх категорій працівників на основі створення єдиної тарифної сітки, а також впровадженні безтарифної(пайовий) системи оплати праці.

   
Частина 2 Форми і системи заробітної плати, їх характеристика. а) Відрядна форма оплати праці і її системи. б) Системи почасової форми оплати праці. Оплата праці у бригадах. Питання для самоконтролю. Висновки
   

2-a Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральними і галузевими(регіональними) угодами.

Найчастіше використовують дві основні форми оплати праці - відрядну і почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша - кількості зробленої продукції, друга - кількості відпрацьованого часу.

Форми оплати повинні відповідати таким вимогам:

 якнайповніше враховувати результати праці, створювати умови для постійного зростання ефективності і якості праці;

 сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості працівників в постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Вибираючи форму оплати праці для певної категорії працівників, необхідно враховувати конкретні умови їх праці, специфіку виробництва і тому подібне

Сьогодні в Україні переважаючою формою оплати праці робітників залишається відрядна заробітна плата.

Відрядна форма оплати праці характеризується тим, що заробіток виплачується за виконаний об'єм робіт. Вона застосовується для тих категорій працівників, у яких можна врахувати об'єм виконаної роботи.

Застосування відрядної форми оплати праці сприяє підвищенню продуктивності праці і кваліфікації працівників.

Відрядна форма оплати праці, залежно від способу обліку вироблення і вживаних видів додаткового заохочення(премії, підвищені розцінки), підрозділяється на системи: 1) пряму відрядну, 2) побічно - відрядну, 3) відрядно-преміальну, 4) відрядно-прогресивну, 5) акордну.

Залежно від того, як визначається заробіток робітника(за індивідуальними або груповими показниками роботи), кожна з цих систем може бути індивідуальною або колективною(бригадною) відрядною.

При прямій відрядній системі оплати праці розмір заробітної плати визначається по формулі:

З сд. = Р * V раб.;


Р - розцінка або розмір оплати праці за одиницю виконаної роботи.

Розцінка за одиницю виконаної роботи визначається виходячи з норм вироблення або норм часу:

Р = Ст година. / Нвыр. година.;


Р = Ст година. * Нврем.;

При побічно-відрядній системі оплати праці розмір заробітної плати працівника залежить від результатів праці тих працівників, яких він обслуговує. Вона використовується для оплати праці допоміжних робітників.

З косв.- сд. = Ст година. * t * k в.н.


t - відпрацьований час;


k в.н. - коефіцієнт виконання норм вироблення основними робітниками

При відрядно - преміальній системі оплати праці розмір заробітної плати працівника залежить не лише від прямого відрядного заробітку, але і від розміру премії, яка виплачується за досягнення кількісних і якісних показників діяльності підприємства:

З сд-прем. = Зсд. (Зсд * рем.) / 100

При прогресивно - відрядній системі оплати праці в межах встановлених норм вироблення виплачуються нормальні розцінки, а при перевиконанні встановлених норм - підвищені(полуторні або подвійні).

Зсд.прог. = Р * V раб. Р" * V раб"

При акордній системі оплати праці розцінка встановлюється не за одиницю продукції, а за увесь об'єм роботи з визначенням кінцевого терміну виконання. Найчастіше ця система застосовується у будівництві, при термінових ремонтах, при усуненні аварій.

2-б Почасовою називається така форма плати, коли основний заробіток працівника нараховується по встановленій тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований час, тобто основний заробіток залежить від кваліфікаційного рівня працівника і відпрацьованого часу.

Застосування почасової оплати праці виправдане, коли робітник не може вплинути на збільшення випуску продукції із-за строгої регламентації виробничих процесів, і його функції зводяться до спостереження, відсутні кількісні показники вироблення, організований і ведеться строгий облік часу, правильно тарифікується час праці робітників, а також використовуються норми обслуговування і чисельності.

<B< заробітна>може бути простою і почасово-преміальною.

При простій почасовій системі оплати праці розмір заробітної плати залежить від тарифної ставки або окладу і відпрацьованого часу.

Зповр. = Ст час. * t;


Зповр. = Ст. мес. * Дн.факт. / Дн.пл.

При почасово-преміальній системі оплати праці працівник понад зарплату(тарифу, окладу) за фактично відпрацьований час додатково отримує і премію. Вона пов'язана з результативністю того або іншого підрозділу або підприємства в цілому, а також з вкладом працівника в загальні результати праці.

Зповр.-прем. = Зповр. (Зповр. * рем.) / 100%.

3. В процесі застосування колективної(бригадною) відрядної системи оплати праці заробіток робітників розраховується відповідно до об'єму роботи(кількістю продукції), виконаного виробничою бригадою.

Цей різновид відрядної платні найбільш ефективний, коли потрібні одночасні спільні зусилля групи робітників для виконання виробничих завдань, тобто коли між членами бригади здійснюється постійний виробничий зв'язок, порушення якого негативно позначається на результатах роботи.

Колективна відрядна платня широко застосовується в комплексних бригадах з розвиненим поєднанням професій і взаємозамінюваністю робітників. Вона доцільна також при бригадному обслуговуванні, спостереженні і контролі над роботою великих агрегатів, апаратів і механізмів у тому випадку, якщо виробничі процеси не жорстко регламентовані і у робітників зберігається можливість впливати на збільшення випуску продукції. Тут неможливо встановити індивідуальне вироблення кожного робітника, але в кінцевому продукті утілюється праця усіх членів бригади. Щоб матеріально заохочувати краще виконання функцій кожним виконавцем, оплата праці ставиться в залежність від досягнутого кінцевого результату.

Колективна відрядна платня має два різновиди: із застосуванням індивідуальних розцінок за кінцеві результати роботи бригади і із застосуванням колективних відрядних розцінок.

Оплата за індивідуальними відрядними розцінками робиться в тих випадках, коли при бригадній роботі потрібно строгий розподіл праці технологічно пов'язаних між собою робітників(більшість ділянок металургійного виробництва, конвеєрні ділянки в машинобудуванні, швацькій і взуттєвій промисловості). Індивідуальні відрядні розцінки встановлюються для кожної професії у бригаді виходячи з тарифних ставок і загальнобригадної норми вироблення.

Кількість операцій, що виконуються кожним робітником, розмір його заробітку на конвеєрних і потокових лініях залежить від загального об'єму продукції, отриманої з конвеєра. Заробіток визначається шляхом множення індивідуальної відрядної розцінки робіт відповідного розряду на об'єм продукції, знятої з конвеєра і прийнятої ОТК.

Оплата із застосуванням колективних відрядних розцінок використовується в комплексних бригадах, де робітники працюють за принципом взаємозамінюваності без чітко вираженого розподілу праці(складальні бригади в машинобудуванні, комплексні бригади в гірничорудній, вугільній промисловості). Ці розцінки встановлюються різними методами. Наприклад, при обслуговуванні агрегатів бригадами з постійним складом, колективною відрядною розцінкою буде результат ділення суми тарифних ставок усіх членів бригади на бригадну норму вироблення. Загальний відрядний заробіток бригади в цих випадках визначається множенням колективної відрядної розцінки на кількість продукції зробленою бригадою(за розрахунковий період) і прийнятою ОТК, держприйманням або замовником.

Відрядний заробіток розподіляється між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудової участі(КТУ), які встановлюються у кінці кожного місяця бригадиром спільно з активом бригади або на загальних зборах. При визначенні КТУ враховуються продуктивність праці працівника, якість продукції, дотримання їм трудової і виробничої дисципліни, відношення до своїх службових обов'язків та ін. Розрахунок робиться в наступному порядку:

1. Визначається кількість балів, зароблена кожним працівником.

Б і = t отраб * Ст * КТУ

2. Визначається кількість балів, зароблена усіма працівниками.

Бобщ = Би 1 Би 2 Би 3...

3. Визначається доля заробітної плати, що доводиться на один бал.

D1 = ЗПобщ.: Бобщ

4. Визначається зараплата кожного працівника.

ЗПі = б і * D1

Головна перевага колективних форм оплати праці дозволяє зацікавлювати усіх робітників бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку у них почуття колективної відповідальності.

Висновки:

1.Тарифна система - сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікаційного рівня, умов праці, тяжкості, інтенсивності, відповідальності виконуваних робіт і їх народногосподарського значення.

2.Основними елементами тарифної системи є: тарифна ставка, тарифна сітка, тарифно-кваліфікаційний довідник, схеми посадових окладів.

3.Відрядна форма оплати праці характеризується тим, що заробіток виплачується за виконаний об'єм робіт.

4.Почасовою називається така форма плати, коли основний заробіток працівника нараховується по встановленій тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований час.

5.В процесі застосування колективної(бригадною) відрядної системи оплати праці заробіток робітників розраховується відповідно до об'єму роботи(кількістю продукції), виконаного виробничою бригадою.




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.018 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав