Читайте также:
|
|
Множина - це деякий набір об'єктів, які не повторюються і називаються елементами. Вона позначається в такий спосіб
А={a1,a2,…,an},
де А - множина, a1, a2,…,an - її елементи. Наприклад, множина А може складатися з натуральних чисел 1, 2, …, 6, при цьому її елементами будуть a1=1, a2=2, …, a6=6.
Будь-який набір, кожний елемент якого належить множині А, є його підмножиною, так В={1, 2, 3} - підмножина А={1, 2, 3, 4, 5, 6}, позначається ВÌ А. Довільна множина по цьому визначенню є власною підмножиною.
Усі використані в дискретній математиці множини містять елементи, що належать найбільшій множині S, яка називається простором елементів. Отже, всі використані множини - підмножини S.
Приклад. Нехай S={1, 2, …, 6}. Розглянемо формування підмножин множини S. З урахуванням порожньої підмножини Æ в множині S може бути виділене в цілому 26 = 64 підмножини:
Æ, {1}, …, {6}, {1, 2}, …, {1,2,6}, …, S.
У загальному випадку, якщо множина S містить n елементів, у ній можна виділити 2n підмножин.
Однією з причин застосування теорії множин у дискретній математиці є те, що для множин визначені важливі перетворення, що мають просте геометричне зображення. Це зображення зветься діаграмою Ейлера-Вена і у ній простір S зображається у вигляді квадрата, а різноманітні множини - у вигляді плоских фігур, обмежених замкненими лініями. Використання таких діаграм розглянемо на прикладі опису підмножин (рис.1.1).
С Ì U Ì А
S
А
C
U
Рис.1.1. Діаграма Ейлера-Вена для визначення множин
Звичайно кожне натуральне число сприймається як те спільне, що властиве будь-якій сукупності М, яка складається з m предметів; про це роблять запис вигляду m = |М|. Якщо усі m предметів із сукупності М попарно різноманітні, то сукупність цю іменують множиною, а також m- елементною множиною, при цьому число m називають кардинальним числом, а також потужністю множини М.
Якщо |М| = 0, то кажуть, що М - порожня множина і пишуть М = Æ. Якщо серед предметів, що входять у сукупність М, є однакові, то таку сукупність називають мультимножиною.
Кажучи про множину М, припускають, що М складається з елементів. Множину, що складається з кінцевого числа елементів, тобто має кінцеву потужність називають кінцевою. Множина, що не є кінцевое, називають нескінченною. Якщо x - елемент множини М, то цей факт записують у вигляді x Î М і кажуть "х належить М". Запис x Î М | P(x) означає, що розглядається множина, яка складається з елементів, що володіють властивістю Р, а записи М1 =íxÎМ: P(x)ý і аналогічний М1 = íx Î М | P(x)ý - що розглядається частина множини М, причому x Î М1 Û (x Î М & Р(x)). (Позначення: АÞВ - із твердження А випливає твердження В; АÛВ - з А випливає В і навпаки).
Можливо, що М1 = 0 або М1 = М. У будь-якому випадку про множину М1 кажуть, що вона - підмножина множини М або співпадає з нею і пишуть М1 Í М. Якщо М1 Í М і М Í М1, то пишуть М1 = М та називають М1 і М рівними множинами. Якщо М1 Í М, але М1 ¹ М, то пишуть М1 Ì М, тобто М1 строго включена в М. Якщо ж просто М1 Í М, то кажуть про включення М1 у М.
Нехай А Í R. Тоді надалі А+=íx Î А: x > 0ý, так що R+ = í x Î R: x >0ý, Z+ = íx Î Z: x > 0ý = í1,2,...,ý = N+.
Якщо хоча б одним спобом можна пронумерувати (перерахувати) за допомогою усіх натуральних чисел n Î N всі елементи нескінченної множини М, то кажуть, що М має зліченну потужність або є зліченною множиною, і пишуть |М| = |N|. Замість |N| пишуть іноді одну букву a (готичне а). Наприклад, множина Z зліченна, тому що це легко вбачається в наступному записі чисел одне під іншим:
Z = í...,-3,-2,-1, 0, 1, 2, 3,... ý,
N = í..., 6, 4, 2, 0, 1, 3, 5,... ý.
У загальному випадку, якщо між елементами множин X і Y можна встановити взаємно однозначну відповідність (тобто кожному елементу x Î X поставити у відповідність один і тільки один елемент y Î Y, але так, щоб при цьому кожному y Î Y також буде поставлений у відповідність деякий елемент x Î X), то кажуть, що множини X і Y мають те саме кардинальне число, або мають однакову потужність, або є рівнопотужними і пишуть |X| = |Y|. Запис |X| < |Y| означає, що |X| ¹ |Y|, але для деякої підмножини Y1 Ì Y виконується |X| = |Y1|. Наприклад, множина Q має рахункову потужність, а множина R має більш високу потужність (континуальну потужність ), так що A = |N| = |Q| < |R| = , де - готичне . Таким чином, 0, 1, 2,... - усі кінцеві кардинальні числа, A і - два нескінченні кардинальні числа; відзначимо, що нескінченних кардинальних чисел існує як завгодно багато.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |