Читайте также:
|
Підприємець є власником, користувачем та розпорядником власності, що означає, зокрема:
- можливість вільно та самостійно приймати рішення (володіння у його реальному виявленні);
- координацію усіх видів діяльності та всіх учасників процесу виробництва (правоздатність);
- організацію виробництва та збуту, витрачання коштів, надання та отримання майна в оренду та ін. (розпорядження у конкретному виявленні).
Підприємництво передбачає майнову відповідальність суб'єкта за результати господарської діяльності.
Підприємництво несе персональну, а не колективну, економічну та адміністративну відповідальність за результати роботи. Правові норми підприємницької діяльності включають також порядок припинення діяльності фірми або індивідуального підприємця (процедура ліквідації). Діяльність підприємця припиняється:
- з власної ініціативи;
- на підставі рішення суду;
- уразі закінчення строку дії ліцензії;
- при банкрутстві;
- в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами.
У будь якому випадку визначається механізм та строки припинення
підприємницької діяльності.
Підприємництво тісно пов'язане з інноваційною діяльністю (новаторством), творчим пошуком.
Підприємництво завжди пов'язане з нововведеннями. Шумпетер вважав, що підприємець рішуче ламає старі форми виробництва та організації життя суспільства, є революціонером в економі ці, засновником соціальної і політичної революції. Він здійснює «творче руйнування», є головною фігурою в економічному розвитку суспільства. Отже, підприємництво і новаторство — одне ціле.
Для підприємництва характерний особливий стиль поведінки на товарному ринку, у внутрішньому середовищі, у взаємовідносинах з партнерами по бізнесу, споживачами.
Підприємництво як певний стиль і тип господарської поведінки має такі характерні риси:
- мобільність, гнучкість, динамічність;
- цілеспрямованість і настирливість у здійсненні бізнесу;
- ініціативність, творче ставлення до справи і підприємливість;
- пошук нетрадиційних рішень, нових дій у сфері бізнесу;
- готовність до ризику та вміння ним управляти;
- комунікативний характер діяльності;
- оперативність рішень та дій;
- орієнтація на потреби споживачів, їхню поведінку на ринку;
- дотримання морально-етичних принципів та ділового етикету.
Характерними особливостями підприємництва є також:
- обмін діяльністю між суб'єктами ринку, прагнення кожного учасника нав'язати та реалізувати свої інтереси;
- виявлення особистої чи колективної ініціативи у формуванні комерційних відносин з партнерами по бізнесу, перспектив подальшого співробітництва на вигідних умовах;
- готовність та уміння проводити різні форми ділового спілкування, здатність йти назустріч контрагентам із збереженням своєї позиції на товарному ринку;
- вміння виявляти серед запропонованих комерційних пропозицій привабливу угоду на основі проведення попередніх підприємницьких розрахунків, оцінки ринкової ситуації.
Існують дві моделі підприємництва:
- класична - орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство;
- інноваційна - передбачає впровадження прогресивних технологічних та новаторських рішень, інших можливостей у сфері бізнесу, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо. Найчастіше ці моделі використовуються одночасно.
Основними функціями підприємницької діяльності є:
1.Ресурсна - мобілізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, природних та ін.) для ефективного функціонування.
2.Творча - пов'язана з розробкою та реалізацією нових бізнес-ідей, ноу-хау, винаходів; творче ставлення до справи.
3.Організаційна — пов'язана з матеріально-технічним забезпеченням виробництва, налагодженням технологічного процесу, організацією комерційної діяльності, сервісу.
4. Стимулююча — дозволяє створити механізм підвищення ефективної та корисної праці, застосувати дійові методи стимулювання збуту товарів на основі виявлених споживчих потреб.
4.Управлінська — пов'язана з механізмом управління персоналом та фірмою.
5.Захисна — передбачає систему захисту прав та інтересів підприємців, створення сприятливих умов функціонування бізнесу, усунення існуючих проблем на макрорівні. Це здійснюється на основі співробітництва підприємців та їхніх об'єднань з державними органами влади і управління, міжнародними організаціями, фондами, проектами для забезпечення сталого розвитку підприємництва в цілому, у тому числі приватного та малого бізнесу.
Розглянемо основні рушійні сили розвитку підприємництва.
Демократизація Орієнтується на суспільства максимізацію віддачі стимулює впровадження досягнень нуково-технічного прогресу від наявних ресурсів підприємця, забезпечує громадянам можливість займатися бізнесом Конкуренція є об'єктивною закономірністю становлення і розвитку підприємництва, важливою передумовою впорядкування цін, сприяє витісненню неперспективних та неефективних підприємств, раціональному перегрупуванню товарної продукції, захищає споживачів та контрагентів від недобросовісної конкуренції.
Вивчення конкурентів дає можливість:
1)виявляти сильні та слабкі сторони свого підприємства порівняно з суперниками;
2)правильно відпрацювати власну стратегію і тактику;
3)своєчасно реагувати на дії конкурентів, бути заздалегідь підготовленими для того, щоб визначити пріоритети, приймати застережні заходи, якщо є загроза з боку конкурентів;
4)підвищувати рівень конкурентоспроможності товарів і фірми в цілому, давати імпульс для впровадження інновацій, прогресивних технологій, вкладання додаткових інвестицій за визначеними напрямками.
Досвід функціонування суб'єктів підприємництва свідчить про те, що без ризику бізнесу не буває.
За економічним характером підприємницький ризик може бути:
- чистий - передбачає тільки імовірність втрат, не сприяє підвищенню прибутку;
- спекуляційний - передбачає як імовірність втрат, так і одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
- самостійне формування підприємцем програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги;
- вільний найм підприємцем працівників;
- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
- вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів;
- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємництво тісно пов'язане з поняттям «бізнес».
Бізнес - це справа (діяльність), спрямована на отримання вигоди або прибутку. Суб'єктами у бізнесі можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи.
Бізнес охоплює більший спектр видів діяльності шляхом проведення як одноразових, так і постійних бізнес-операцій. Підприємництво здійснюється тільки у видах діяльності, дозволених законодавством України. Підприємець - той, хто пройшов процедуру державної реєстрації у місцевих органах влади, набув певного статусу, має ліцензію або торговий патент, сплачує податки, веде облік та документацію.
1.2. Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності
Суб'єктами підприємницької діяльності можугь бути:
- юридичні особи всіх форм власності;
- фізичні особи — громадяни України, інших держав, необмежені законом у правоздатності або дієздатності.
Юридична особа — це носій майнових прав і обов'язків. Вона займається підприємницькою діяльністю; існує незалежно від осіб, які входять до її складу; несе самостійну майнову відповідальність за зобов'язанням, яке бере на себе. Майно юридичної особи відокремлюється від особистого майна її членів.
Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство є юридичною особою, діє на основі статуту, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.
Джерелами формування майна підприємства є:
- грошові та матеріальні внески засновників;
- доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- кредити банків та інших кредиторів;
- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
- майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян;
- інші джерела, не заборонені законодавством України.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи можуть відкривати рахунки в установах банків, але не мають статусу юридичної особи.
Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих
Громадянин України визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Громадянин (підприємець):
- відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення;
- може здійснювати підприємницьку діяльність:
а) безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;
б) із залученням або без залучення найманої праці;
в) самостійно або спільно з іншими особами;
- здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.
Громадянин-підприємець зобов'язаний:
- у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;
- повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності,
- інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;
- додержуватися принципів підприємництва, прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;
- не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень анимонопольноконкурентного законодавства;
- вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
- своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших
- обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;
- нести майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.
Для фізичних осіб здійснення підприємницької діяльності має позитивні та негативні моменти.
Позитивні: спрощена система оподаткування, звітності; немає обмежень щодо руху готівки, як це передбачено для юридичних осіб; існує можливість охоплювати різні категорії населення в процесі підприємницької діяльності.
Негативні: дуже скромний початковий капітал для організації справи; труднощі у самостійній орієнтації з питань законодавчо-правової бази, оподаткування, державного регулювання і контролю, бухгалтерської звітності, порядку оформлення необхідних документів; психологічна непідготовленість деяких керівників державних та комерційних структур до роботи з індивідуальним підприємцем як із звичайним суб'єктом підприємництва.
Фізичні особи — це індивідуальні підприємці, правовий стан яких регулюється відповідними законами, за якими вони наділяються правоздатністю та дієздатністю: право здійснювати юридичні акти (укладання угод), брати на себе зобов'язання, нести майнову та іншу відповідальність. Індивідуальний підприємець може бути власником капіталу, вкладеного у конкретне майно, мати право володіння, розпорядження, користування, тобто виступати як одноосібний володар та управляючий майном, яке він вкладає в організацію господарського процесу, залучаючи для цього необхідні матеріально-технічні, фінансові, трудові, інтелектуальні та інші ресурси.
Індивідуальний підприємець як фізична особа може й не мати солідного власного капіталу та майна, а залучати позичкові кошти та орендувати деякі об'єкти для організації господарської діяльності, кінцевим результатом якої є отримання зиску. Індивідуальне підприємництво передбачає наявність у фізичної особи передумов для організації власної справи, якою він може управляти самостійно або найняти управляючого.
Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог Господарського кодексу України та інших законів.
Залежно від статусу суб'єкта та ступеня самостійності господарювання підприємницька діяльність може здійснюватись:
- з утворенням юридичної особи;
- без утворення юридичної особи;
- із застосуванням найманої праці;
- без застосування найманої праці.
Не можуть здійснювати підприємницьку діяльність в Україні підприємства та громадяни без проходження державної реєстрації, суб'єкти без ліцензії або торгового патенту.
Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом відповідно до статті 64 Конституції України.
Об'єкти підприємницької діяльності — це все те, що виступає предметом купівлі-продажу на ринку.
В Україні функціонують виробничо-торговельні, виробничо-комерційні підприємства, фірмові магазини, торговельні будинки.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 46 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |