Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Київ – 2011

1. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д. Світ, 2003.
2. Історія України, Мицик Ю.А. – К.: 2008.
3. Історія України, Островський В.В. 2009.
4. Історія України, Бойко О.Д. – К.: 2004.
5. Історія України (навчальний посібник), Світлична В.В. 2010.
6. Історія України (навчальний посібник), Гончарук П.С. 2009.
7. Історія України (навчальний посібник), Гусєв В.І. 2008.
8. Історія України (навчальний посібник), Юрій М.Ф. 2008.
9. Історія України (навчальний комплект), 11 кл., Рубльов С. Дієз-продукт, 2004.
10. Методика навчання історії (посібник для вчителя), Пометун О.І., Фрейман Г.О. Генеза, 2005.
11. Збірник тренувальних тестів з історії України. Власов В.С., Пометун О.І., Фрейман Г.О. Генеза, 2008.
12. Історія України. Збірник тестових завдань. Куриленко О., Шеремет Ю. Грамота, 2008.
13. Стандарт техникума

Київ – 2011

Тема 1. РОЗРОБКА КЛАСИФІКАЦІЇ ВУЛИЧНО-ДОРОЖНЬОЇ МЕРЕЖІ У МІСТІ

Вихідні дані: генплан міста М 1:25000, кількість населення міста.

1. Вирізняємо на генплані міста об`єкти тяжіння населення (житлові та промислові райони, рекреація, центр міста, залізничний вокзал), які позначаються у вигляді точок на вулично-дорожній мережі.

2. Розподіляємо магістралі та вулиці міста на три категорії [1]:

- магістралі загальноміського значення, що проходять через всю територію міста, з`єднують найважливіші об`єкти між собою – промислові та житлові райони, місця відпочинку, центр міста, вокзал, мають виходи на позаміські території;

- магістралі районного значення, що обслуговують територію житлових та промислових районів, мають виходи на магістралі загальноміського значення;

- житлові вулиці, що обслуговують внутрішню територію житлових районів, мають виходи на магістралі загальноміського та районного значення.

Умовними позначками виносимо усі категорії магістралей на генплан міста.

3. Розраховуємо характеристики вулично-дорожньої мережі міста: щільність, площу та непрямолінійність і порівнюємо їх із нормативними показниками у ДБН 360-92** [1] (табл. 1.1).

Щільність вулично-дорожньої мережі міста визначаємо за формулою:

,

де δ_c – щільність вулично-дорожньої мережі, км/ км²;

L_c – довжина магістралей та вулиць (вимірюється за планом), км;

F_м – площа міста (вимірюється за планом у межах сельбищної та промислової зон), км².

Таблиця 1.1

Характеристики вулично-дорожньої мережі

Висновок.

Непрямолінійність основних зон міста відносно його центру визначаємо за формулою:

,

де К _нпр – коефіцієнт непрямолінійності;

l_c – найкоротша відстань між точками, що вимірюється уздовж магістралей та вулиць, км;

l_в – найкоротша повітряна відстань між точками, що вимірюється на плані, км.

Таблиця 1.2

Непрямолінійність основних об`єктів тяжіння у місті відносно центра (Ц)

Шкала А.М.Якшина [6] для оцінки непрямолінійності К _нпр:

· надзвичайно висока – понад 1,3

· дуже висока – 1,25 – 1,29

· висока – 1,2 – 1,24

· помірна – 1,15 – 1,19

· мала – 1,1 – 1,14

· надто мала – менша 1,1.

Висновок.

Тема 2. ВИЗНАЧЕННЯ ВІДДАЛЕНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ВІД ЦЕНТРА МІСТА

Вихідні дані: генплан міста М 1:25000, кількість населення міста, структура житлової території міста.

Хід роботи:

1. Будуємо планограму розселення у місті. Населення рівномірно розподіляємо по території житлових районів у вигляді крапок, виключаючи центри обслуговування та зелені насадження. Одну крапку приймаємо 1000 мешканців.

2. Будуємо кілометричні лінії, приймаючи за початок відліку центральний транспортний вузол міста. Від обраної точки відліку Ц відкладаємо в усіх напрямках по магістралях відрізки, що дорівнюють 1 км. Із цих точок проводимо лінії під кутом у 45 градусів відносно вісі магістралі в направленні центру до їх взаємного перетину. Таким чином отримуємо першу кілометричну зону. Далі будуємо наступні (другу, третю,...) кілометричні зони аж доти, поки вони не вкриють усю територію міста. Креслення у сукупності планограми та кілометричних ліній має назву кілометрограма.

3. Розрахунок показника компактності міської території, або середньозваженої віддаленості L_сер населення від центра міста ведемо за формулою:

,

де L_сер – віддаленість населення від центра, км;

H_ij – населення кілометричної зони, що знаходиться між i-тою та j-тою кілометричними лініями, чол;

L_i, L_j – відстань до i-тоюї та j-тої кілометричних ліній, км;

H – кількість населення міста, мешканців.

Оцінюємо отриманий результат розрахунків віддаленості за шкалою Якшина А.М. [6]:

· надзвичайно висока – більше 8,0 км;

· дуже висока – 6,0 – 8,0;

· висока - 4,0 – 5,9;

· помірна - 2,5 – 3,9

· мала – 1,5 – 2,4

· надто мала – менше 1,5.

Висновок.

Тема 3. ВИЗНАЧЕННЯ СХЕМИ РОЗМІЩЕННЯ ТА РОЗРАХУНОК МІСТКОСТІ АВТОТРАНСПОРТНИХ СПОРУД У МІСТІ

Вихідні дані: генплан міста М 1:25000, кількість населення міста, структура житлової території міста.

Хід роботи:

1. Визначаємо кількість автотранспорту різних видів за рівнем автомобілізації 200 [1], який включає індивідуальні автомобілі, 3 таксі, 2 відомчих, 4 прокатних і 25 вантажних автомобілів.

2. Проектуємо місця постійного збереження індивідуальних автомобілів (гаражі) в кожному житловому районі міста. Кількість автомобілів обчислюється пропорційно населенню житлового району. При цьому зберігається умова 100% утримання автомобілів у гаражах. Можливо використання [2] одноповерхових та багатоповерхових, наземних або підземних споруд. Площа [2], яка припадає на 1 автомобіль за одноповерхового зберігання – 30 м², двоповерхового – 20 м², триповерхового – 14 м², чотириповерхового – 12 м², п`ятиповерхового – 10 м². Гаражі розміщуються на генплані у смугах відведення залізниці, у санітарно-захисних зонах, на резервних територіях із додержання вимог пішохідної доступності 800 - 1000 м. У житлових районах споруджуються тільки підземні гаражі.

Одноповерхові гаражі для таксі, відомчих та прокатних автомобілів розміщуються на території комунально-складських та санітарно-захисних зон та у смугах відведення залізниці.

Одноповерхові гаражі для вантажних автомобілів розміщуються
у санітарно-захисних зонах, що прилягають до промислових територій, у комунально-складських зонах та у смугах відведення залізниці. Враховуємо площу, яка припадає на 1 вантажний автомобіль, рівною 120 м².

3. Проектуємо місця тимчасового збереження індивідуальних автомобілів (стоянки). Місткість стоянок розраховується із умови забезпечення ними 70% усіх автомобілів, з яких 25% припадає на житлові райони, 25% - промислові райони, 15% - рекреаційна зона, 5% - центр міста. також - залізничний вокзал

Площа, яка припадає на 1 автомобіль за одноповерхового зберігання, складає 25 м², двоповерхового – 15 м², триповерхового – 10 м², чотириповерхового – 8 м², п`ятиповерхового – 6 м².

Стоянки розміщуються на території центрів житлових районів та центру міста, на в`їздах у промислові райони, біля входів до загальноміської рекреаційної зони, побіля вокзалу із розрахунку 75 машино-місць на 100 тисяч мешканців.

5. На кожному в`їзді – виїзді із міста з обох сторін від магістралі проектуємо суміжні пункти автозаправочних комплексів (АЗК) і станцій технічного обслуговування (СТО) із розрахунку 1,5 га кожний.

Результати розрахунків зводяться до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Характеристики об`єктів збереження та обслуговування

автотранспорту

Висновок.

Усі обчислені за місткістю й площею споруди показують у масштабі умовними позначками на генплані міста.

Список літератури:

1. ДБН 360-92**. Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень. К.: Мінбудархітектури України, 1993. – 110 с.

2. ДБН В.2.3-15:2007. Автостоянки та гаражі для легкових автомобілей. Київ, 2007. –

3. ДБН В.2.3-5-2001. Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів. Київ, 2001. –

4. Панченко Т.Ф. Містобудування. Довідник проектувальника. Київ, 2006. – 192 c.

5. Демин Н.М. Управление развитием градостроительных систем. Киев, 1991. – 184 c.

6. Овечников Е.В., Фишельсон М.С. Городской транспорт. М.: Высшая школа, 1976. – с.

7. Фишельсон М.С. Транспортная планировка городов. М.: Высшая школа. 1985. – с.

8. Черепанов В.А. Транспорт в планировке городов. М.: Стройиздат, 1981. – с.

9. Горбанев Р.В. Городской транспорт. М., 1990. – 216 c.

10. Руководство по проектированию городских улиц и дорог. / ЦНИПградостроительства. – М.: Стройиздат, 1980. – 222 с.

11. Митин Н.А. Таблицы для разбивки кривых на автомобильных дорогах. – М.: Недра, 1978. – 469 с.