Читайте также:
|
|
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають:
- взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо їхнього захисту на базі економічних важелів;
- визначення джерел фінансування;
- встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;
- встановлення розмірів платежів за використання природних ресурсів;
- надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго - і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
- відшкодування збитків.
Підприємствам треба пам'ятати, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:
- порушенні норм екологічної безпеки; невиконанні вимог державної екологічної експертизи;
- фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
- порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;
- допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
- самовільному використанні природних ресурсів;
- порушенні строків внесення платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;
- бездіяльності щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків;
- невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища;
- порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;
- невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
- відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки;
- приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їхнє життя і здоров'я.
Підприємства, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення — конфіскації.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі та незалежно від виду забруднення. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.Таким чином, повинні бути застосовані дійові методи контролю за кожним із трьох видів забруднення навколишнього середовища: за забрудненням повітря, води, землі.
4.3. Підприємництво та споживачі
Приймаючи рішення щодо організації бізнесу, підприємцю необхідно знати потреби і права споживачів, ступінь відповідальності перед Цими учасниками підприємницької активності.
У Законі України «Про захист прав споживачів» регулюються відносини між покупцями, виробниками і продавцями, визначається механізм реалізації державного захисту їхніх прав.
Під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення побутових потреб споживачі мають певні права
Права споживачів
- Державний захист своїх прав
- Гарантований рівень споживання
- Право на належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування
- Право на безпеку товарів (робіт, послуг)
- Забезпечення необхідної, доступної та достовірної інформації про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг)
- Відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) недостатньої якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами)
- Звернення до суду та інших уповноважених державних органів для захисту порушених прав
- Об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)
Держава забезпечує громадянам захист їхніх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їхніх потреб.
Державний комітет України у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи здійснюють державний контроль за підприємствами незалежно від форм власності, індивідуальними підприємцями і мають право:
- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо припинення порушень прав споживачів;
- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно входити та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення;
- відбирати у суб'єктів зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їхньої якості на місці або для проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях;
- проводити контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари;
- одержувати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, безоплатно необхідні нормативні документи та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, що використовуються для виробництва цих товарів;
- припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення виявлених недоліків;
- забороняти суб'єктам господарювання реалізацію товарів (виконання робіт, надання послуг):
- на які відсутні документи, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів;
- на які в законодавчих актах, нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів і охорони навколишнього природного середовища;
- якщо ці товари не мають сертифікату відповідності;
- завезених на територію України без документів, що підтверджують їхню високу якість;
- вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;
- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.
Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх компетентного вибору.
Інформація про товари повинна містити: посилання на нормативні документи, перелік основних споживчих властивостей товарів (для продуктів харчування — склад, калорійність), дату виготовлення, гарантійні зобов'язання виробника, правила та умови ефективного використання, термін служби, найменування та адресу виробника. Така інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у технічній документації, що додається до товарів, на етикетці, а також маркуванням.
Індивідуальний підприємець на етикетці товару повинен надати інформацію про номер документа, що засвідчує право на провадження підприємницької діяльності, та найменування органу, що його видав, а в разі необхідності — відомості про його сертифікацію.
Вимоги до товару щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.
Виробник зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару, нормальну роботу товару впродовж гарантійного терміну. Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар або на його етикетці. Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється.
Споживач має право вимагати від продавця (виробника), щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар.
Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товарів, що придбані, демонстрацію безпечного та правильного їх використання. На вимогу споживача продавець зобов'язаний у цих випадках надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про ціну товарів.
Споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару впродовж гарантійного або інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
• безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
• заміни на аналогічний товар належної якості;
• відповідного зменшення його купівельної ціни;
• заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахунком купівельної ціни;
• розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.
Продавець, виробник (підприємство, яке виконує їхні функції) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
Споживач має право на те, щоб товари (роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання і транспортування були безпечними для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну.
На товари встановлюється термін служби. Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про наявність терміну служби (придатності) товару, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання.
Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Відповідальність несе сторона, яка цю шкоду заподіяла.
Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.
Упродовж 14 днів, не враховуючи дня купівлі, споживач має право на обмін товару належної якості. Такий обмін товару провадиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек або інші документи, видані споживачеві разом з проданим товаром.
Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахунком вартості, або одержати назад гроші у розмірі вартості поверненого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.
У разі порушення закону про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, утому числі громадяни-підприємці, несуть відповідальність за:
• випуск або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів;
• реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності;
• випуск, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно
безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;
• реалізацію товару (виконання роботи, надання послуги), забороненого до випуску та реалізації відповідним державним органом;
• реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила та умови безпечного його використання;
• відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про. товар, роботу, послугу;
• створення перешкод службовій особі державного органу у справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;
• реалізацію товару, термін придатності якого минув.
Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну відповідальність за: не вилучення з обігу даної продукції, порушення порядку подальшого її використання, невиконання рішень спеціально уповноважених органів виконавчої влади і вимог нормативно-правових актів.
4.4. Підприємництво та захист конкуренції
При здійсненні бізнесу підприємцям необхідно дотримуватись Законів України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про захист від недобросовісної конкуренції», які спрямовані на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних засобів ведення конкуренції.
На товарному ринку не можна допускати монопольного становища окремих підприємницьких структур в умовах конкуренції, встановлення ними монопольних цін. Це негативно впливає на процес функціонування інших суб'єктів господарювання, призводить до порушення прав споживачів.
Конкуренція — змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
Монопольне становище — домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку конкретного товару перевищує 35%.
Монопольна ціна — ціна, яка встановлюється підприємцем, що займає монопольне становище на ринку і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав покупців.
Монопольне утворення— підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.
Зловживаннями монопольним становищем вважаються:
- нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору, у тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
- обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
- часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
- інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод для доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;
- встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;
- встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.
Не допускаються з боку підприємств погоджені дії, угоди, пов'язані зі встановленням монопольних цін; розподілом ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їхньої реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що можуть призвести до їхньої монополізації; усуненням з ринку або обмеженням доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Державна політика у сфері обмеження монополізму в підприємницькій діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, що сприяють розвитку конкуренції, здійснюються уповноваженими на це органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень, у тому числі від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції, здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.
За порушення антимонопольного законодавства підприємці несуть відповідальність у формі штрафів за:
- вчинення дій, пов'язаних зі зловживанням монопольним становищем на ринку та антиконкурентними узгодженнями; ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень;
- створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання (у тому числі господарського товариства, асоціації, концерну або іншого об'єднання підприємств);
- вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання; одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, адміністративних колегій;
- неподання, несвоєчасне подання або подання свідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його структурним підрозділам.
Прибуток, незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства, стягується судом чи Господарським судом до державного бюджету.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 100 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |