Читайте также:
|
Таблиця 4.1
Характеристика риторичних позицій оратора
| Пор. № | Назва позиції | Сутність риторичної позиції |
| 1. | Позиція інформатора | Така позиція припускає чистий виклад деякого матеріалу, що супроводжується попередженням про можливі помилки в розумінні. З цієї позиції, зазвичай, викладається інструктивна або директивна інформація. |
| 2. | Позиція коментатора | Цю позицію, зазвичай, займають, якщо аудиторія знає основне про предмет розгляду і чекає додаткових відомостей та особистих оцінок оратора. |
| 3. | Позиція співрозмовника | Ця позиція припускає, що оратор розділяє інтереси, оцінки і турботи аудиторії, виступає зі слухачами «на рівних» у знанні предмета. |
| 4. | Позиція порадника | Позицію порадника, зазвичай, займають, якщо слухачі добре підготовлені у знаннях з базової області. Оратор у такому випадку лише розставляє акценти, намічає шляхи більш глибокого вивчення матеріалів, радить, до яких наукових чи інших джерел слід звернутися. |
| 5. | Позиція емоційного лідера | Цю позицію займають в тому випадку, якщо в аудиторії піднесений настрій, самого оратора добре знають і чекають з інтересом та нетерпінням. Позиція емоційного лідера характерна для такого оратора, який відчуває себе у ній досить вільно, допускає імпровізовані відступи від теми. |
| Позиції комунікативного самогубства | ||
| 6. | - позиція наставника | Оратор вчить слухачів моралі, як себе вести у елементарних випадках, а також, якщо оратор дуже категоричний у оцінках, не допускає існування іншої думки; |
| 7. | - позиція трибуна | Оратор демонструє перебільшений пафос, не узгоджений з темою розгляду; |
| 8. | - позиція людини, яка просить | Якщо виступ не цікавий, або дуже складний для сприйняття аудиторією і слухачі починають відволікатися, шуміти, деякі оратори закликають їх потерпіти, бо вже залишилося недовго, незабаром виступ закінчиться. |
| Особливості поведінки оратора, які сприймаються позитивно |
| Енергійність викладу |
| Фізична бадьорість, рухливість |
| Впевненість оратора |
| Дружній, інтимний тон |
| Зовнішній вигляд оратора |
| Розміщення оратора в аудиторії |
Рис. 4.1 Особливості поведінки оратора, які сприймаються позитивно
| Має бути | Немає бути |
| Характеристики поведінки оратора, які сприяють успішності виступу: – енергійність викладу; – фізична бадьорість, рухливість; – впевненість оратора; – дружній, інтимний тон; – зовнішній вигляд оратора; – розміщення оратора в аудиторії, яким забезпечувалося б: демонстрація поваги до аудиторії, створення постійної напруги для себе, краще відчуття часу, більш енергійне мовлення. | Помилки, яких має уникати оратор у ході виступу: – оратор не повинен виглядати втомленим, таким, що поспішає, незадоволеним (приміщенням, затримкою початком роботи, числом присутніх, слухачами, що спізнюються і т. ін.), надмірно збудженим (слухачі відчувають незручність за надмірно збудженого оратора); – оратор не повинен демонструвати безпорадність, нерішучість; у жодному разі не повинен вибачатися перед аудиторією за свою місію; – не слід йти з аудиторії відразу після виступу, необхідно дати можливість підійти до оратора, перекинутися репліками, задати питання, висловити своє ставлення до викладеного предмета – це теж залишає в аудиторії позитивне враження |
Міміка людини – це скорочення м’язів обличчя з метою вираження певних емоцій та почуттів: радості, суму, відрази, зацікавленості та ін.
Пантоміміка – це рухи всього тіла оратора впродовж виступу, які він використовує для підсилення сприйняття змісту виступу, встановлення контакту з аудиторією. Вона включає ходу, позу, жести та інші рухи оратора.
Жести оратора – це його рухи руками з метою підсилення мовленнєвого впливу. У ході виступу вони мають власні функції (табл. 4.3):
Таблиця 4.3
Функції жестів оратора у ході виступу
| Пор. № | Види жестів | Характеристика функцій жестів |
| 1. | Ритмічні | пов’язані з ритмом мовлення; при цьому руки можуть злегка сходитися і розходитися, підніматися і опускатися в такт мовлення, що підсилює ефект переконання |
| 2. | Емоційні | ті, що передають різні відтінки почуттів; деякі з них закріпилися у стійкі поєднання, стали загально значимими (бити себе в груди, вдарити кулаком по столу, хлопнути себе по лобі, повернутися спиною, пожати плечима, розвести руки, вказати на двері) |
| 3. | Вказівні | використовуються для виділення певного предмета, місця; вказати можна поглядом, кивком голови, рукою, пальцем, поворотом тулуба, ногою; деякі вказівні жести мають умовний характер або їхній зміст визначається ситуацією |
| 4. | Зображувальні | використовуються для підсилення уявлення про певний предмет; використовуються у випадках, коли не вистачає слів для передачі уявлення про певний предмет або одних слів не досить для цього з різних причин |
| 5. | Символічні | використовуються як типові реакції у конкретних ситуаціях |
| - жест категоричності | різкий рухкистюправої руки | |
| - жест інтенсивності | рука стиснута в кулак | |
| - жест протиставлення | руки здійснюють рухи у повітрі, що означають «тут» і «там» | |
| - жест об’єднання | пальці з’єднуються у пучку або з’єднуються долоні рук | |
| - жест відмови | рух долонями однієї або двома руками, що відштовхує, заперечує |
Жестикуляція оратора повинна задовольняти наступним вимогам:
– бути природною, слідувати природним імпульсам людини до виявлення жестів;
– бути помірною, жести не повинні бути безперервними;
– бути різноманітною: не можна повторювати ті ж самі жести – це дратує аудиторію;
– жестикулювати обома руками;
– не використовувати нав'язливих жестів, які відволікають слухачів, а мову оратора роблять монотонною і невиразною: не поправляти одяг, прикраси, торкатися до годинника й т. ін.;
– не здійснювати різких, поривчастих рухів;
– доводити жести до кінця, не перериваючи їх;
– робити жести тільки вище пояса; жести нижче пояса сприймаються слухачами як вираження невпевненості, розгубленості.
Погляд оратора. Слухачі вважають, що якщо оратор на них дивиться, то їхня думка і оцінка для нього важливі, що змушує їх слухати більш активно і уважно. Рекомендації з використання погляду в ході виступу:
1. Оратор повинен дивитися на всіх слухачів поперемінно, не виділяючи нікого з них персонально.
2. У великій аудиторії слід розбити залу на сектори і переводити погляд у процесі виступу з одного сектора на інший, не залишаючи без уваги ні один із секторів.
3. Відводити погляд від аудиторії можна ненадовго – при формулюванні певної думки, – потім необхідно знову встановлювати зоровий контакт зі слухачами.
4. Не виступати, дивлячись у простір, це викликає недовіру і роздратування слухачів.
5. Не дивитися в процесі виступу на підлогу, ноги, у вікно, в стелю, не розглядати сторонні предмети. Це веде до втрати контакту з аудиторією.
6. Переводити погляд по аудиторії повільно.
7. Здійснювати зоровий контакт з аудиторією протягом всього мовлення.
8. Дивитися на слухачів доброзичливо, поглядом, яким зустрічають друзів.
9. Дивлячись на окремого слухача досить тривалий час, слід дивитися йому в обличчя, а не в очі.
Гучність, темп та інтонація мовлення. Ці характеристики голосу підсилюють зміст промови.
Оптимальна гучність публічного виступу пов'язана з розміром аудиторії.
До інтонації публічного виступу пред'являються наступні вимоги:
– вона не повинна бути монотонною, її треба змінювати протягом усього виступу;
– інтонація має бути природною і відповідати змісту того, про що йде мова.
Темп мовлення також залежить від розміру аудиторії та кількості слухачів. Слід мати на увазі наступне:
– у великій за розміром та кількістю слухачів аудиторії темп мовлення має бути повільніший;
– використовуйте середній темп мовлення, зазвичай, це – оптимальний варіант;
– слід уникати великих пауз – вони дратують аудиторію, особливо добре підготовлену;
– перед важливою думкою слід дещо зменшити силу голосу. Невеликі паузи слід робити до і після важливих думок. Пауза «до» готує слухачів до чогось важливого, пауза «після» закликає напружитися і обдумати, стимулює розумову діяльність.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 129 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |