Читайте также:
|
|
Дана блок схема, Найти алгоритм решения задачи и представить на алгоритмическом языке
.
Решить самостоятельно по вариантам
1. В массиве а1, а2,..., а50 определить количество нулей.
2. В массиве d1, d2, …, d35 найти сумму чисел, расположенных на нечетных местах.
3. В массиве с1, с2,..., с40 найти произведение отрицательных чисел.
4. В массиве b1, b2,..., b45 найти сумму отрицательных чисел.
5. В массиве b1, b2,..., b20 найдите количество "единиц".
6. Из массива а1, а2,..., а30 найти произведение чисел, расположенных на нечетных местах.
7. В массиве с1, с2,..., с40 найти сумму чисел больших единицы.
8. В массиве чисел а1, а2,..., а50 найти количество чисел меньших единицы.
9. В массиве с1, с2,..., с37 найти произведение чисел больших 2.
10. В массиве а1, а2,..., а40 найти сумму чисел, расположенных на местах кратных 3.
11. В массиве а1, а2,..., а50 найти произведение чисел меньших или равных 2.
12. В массиве b1, b2,..., b45 найти количество чисел равных 3,5.
13. В массиве d1, d2,...,d50 найти сумму чисел равных 4,7.
14. В массиве b1, b2,..., b30 найти произведение чисел больших или равных 5.
15. В массиве с1, с2,..., с70 найти количество "нулей", стоящих на нечетных местах.
В массиве b1, b2,..., b65 найти сумму чисел б
Тема. Роди й жанри літератури.
ДО ПИТАННЯ № 1.
Вся література поділяється на роди *. Існує три літературних роди: епос, лірика, драма. Аналіз художнього твору слід починати з визначення його роду.
Одними з найперших здійснили спроби класифікації родів літератури Платон* та Арістотель*.
Про роди поезії розмірковує Сократ* в третій книзі трактату Платона „Держава”. Поет, за Сократом, може, по-перше, прямо говорити від себе, що має місце „переважно у дифірамбах *” (це найважливіша властивість лірики); по-друге — будувати твір у вигляді „обміну промовами” героїв, до якого не додаються слова поета, що є характерною ознакою трагедій і комедій (драма як рід поезії); по-третє — поєднувати свої слова із словами чужими, тими, що належать дійовим особам (це властивість епосу): „І коли поет наводить чужі репліки, і коли він в проміжках між ними виступає від своєї особи, це буде оповідання”. Виділення Сократом і Платоном третього, епічного роду поезії (як змішаного) засноване на розмежуванні розповіді про те, що відбулося без залучення мови дійових осіб (гр. дієгесис) і наслідування за допомогою вчинків, дій, слів персонажів (гр. мімесис).
Отже, Платон поклав в основу родового розподілу форму вираження авторської свідомості:
- лірика – „поет говорить від себе”;
- драма – протилежна ліриці, носіями авторської свідомості виступають герої, а не сам письменник;
- епос – змішаний рід, має ознаки епосу і драми.
Арістотель взяв за основу спосіб наслідування дійсності:
- епос – автор оповідає про події, „як про щось відокремлене від себе”;
- лірика (термін не вживає) – автор наслідує дійсність, „залишаючись сам собою”;
- драма – автор показує всіх осіб як реально діючих [10, с. 252-253].
Ф.В. Шеллінг* „співвідносив лірику з категоріями безкінечності та духом свободи, епос – із чистою необхідністю”, а у драмі вбачав боротьбу свободи та необхідності [10, с. 254].
Г.В.Ф. Гегель* розмежовував роди літератури за принципом об’єктивності / суб’єктивності та за предметом зображення:
- епос – об'єктивний (безсторонній, неупереджений), предметом його зображення є події;
- лірика – суб'єктивна (упереджена, виражає особисті почуття, емоції, оцінку), предметом зображення є душевний стан, настрої, почуття особистості;
- драма – синтез об'єктивного і суб'єктивного, зображує вольову активність, дії особистості.
В.Г. Бєлінський* пішов за Гегелем, але багато чого вніс і свого у питання про літературні роди. Вважав, що на практиці часто складно, неможливо чітко визначити рід художнього твору, оскільки риси різних родів (об’єктивне та суб’єктивне) поєднуються у межах одного твору, форма та зміст можуть не співпадати.
О.М. Веселовському* належить теорія походження родів (праця „Історична поетика”). Усі три роди виникають у давнину з обрядової дії, що мала синкретичний характер. Синкретизм – „злитність”, „єдність”. Обрядова дія поєднувала ембріональні (початкові) форми різних видів мистецтва (пісню, танок тощо). Епос виникає із заспіву корифея (соліста, ведучого у хорі), лірика – з відповіді усього хору, що передає його емоційну реакцію на заспів корифея. Драма – з обрядового танцю (дії) і діалогу корифея з хором.
В. Халізєв відзначає, що теорія походження літературних родів, висунута Веселовським, підтверджується безліччю відомих сучасній науці даних про життя первісних народів. Так, не викликає сумнівів походження драми з обрядових дійств: танок і пантоміма поступово все активніше супроводжувалися словами учасників обрядового дійства. Разом з тим теорія Веселовського не враховує, що епос і лірика могли формуватися і незалежно від обрядових дій. Так, міфологічні оповіді, на основі яких згодом зміцнювалися прозаїчні легенди (саги) і казки, виникли поза хором. Вони не співалися учасниками масового обряду, а розповідалися кимось з представників племені (і, ймовірно, далеко не у всіх випадках подібна розповідь була звернена до великої кількості людей). Лірика теж могла формуватися поза обрядом. Ліричне самовираження виникало у виробничих (трудових) і побутових відносинах первісних народів. Існували, таким чином, різні шляхи формування літературних родів. І обрядовий хор був одним з них [34, с. 205].
Розвиваючи й уточнюючи теорію Веселовського, дослідники вважають сьогодні, що безпосереднім попередником літератури був не тільки міф, але й обряд. Причому їхнє призначення в житті первісної людини було різне. Міф, відображаючи уявлення про світ, прагнув його пояснити; обряд, відображаючи світ, намагався на нього вплинути, підкорити собі. У міфі домінувало раціонально-логічне мислення, в обряді – художнє, образне. Отже, міф мав більше значення для епічного роду словесності, обряд – для лірики.
В подальшому питання про літературні роди продовжувало хвилювати дослідників літератури, кожен з яких пропонував власне вирішення відповідної проблеми.
Б. Корче цілком заперечував можливість та необхідність поділу літератури на роди.
Е. Штейгер відокремив категорії ліричного, епічного тадраматичного відпонять лірики, епосу та драми, а такожспіввідніс ліричне із спогадами, епічне – з уявленнями, драматичне – з напруженістю.
Ю. Борєв виділяв такі літературні роди як епос, лірику, драму, а також сатиру, патетику, гумор.
В. Днєпров виділяв епос, лірику, драму та роман.
К. Бюлер стверджував, що вислови (акти мовлення) мають три аспекти. Вони включають, по-перше, повідомлення про предмет мовлення (репрезентація); по-друге, експресію (демонстрацію емоцій того, хто говорить); по-третє, апеляцію (звернення того, хто говорить до співрозмовника, що робить вислів власне дією). Ці три аспекти мовленнєвої діяльності взаємопов'язані і виявляють себе в різного типу висловлюваннях (зокрема —художніх) по-різному. У ліричному творі організуючим началом і домінантою стає мовна експресія. Драма акцентує апелятивний, власне дійовий бік мовлення, і слово постає як свого роду вчинок, що здійснюється в певний момент розгортання подій. Епос також спирається на апелятивні ознаки мовлення (оскільки до складу творів входять висловлювання героїв, що знаменують їхні дії). Проте домінують в цьому літературному роді повідомлення про щось, що є зовнішнім для того, хто говорить [34, с. 204].
У сучасному літературознавстві поняття „літературний рід” продовжує активно функціонувати та зберігати актуальність.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 52 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |