Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Види руйнувань зубів і критерії роботоздатності зубчастих передач

Читайте также:
  1. Cинаптическая передача
  2. VІІІ. Критерії оцінювання знань і вмінь студентів з дисципліни
  3. Анализ ошибок в цифровых системах передачи
  4. Аппаратная реализация передачи данных
  5. Аппаратура связи и передачи данных автоматизированных систем управления воздушным движением.
  6. Базовая передача данных
  7. Беспроводные (радиоканалы наземной и спутниковой связи) каналы передачи данных
  8. В целом язык тела включает четыре способа передачи информации.
  9. В) SMTP — простой протокол передачи электронной почты
  10. В) при передаче груза первому перевозчику в поименованном пункте;

7. Господарче відділення з харчоблоком.

Крім того розгортаються:

- 2 ізолятори на 2 групи інфекцій (повітряно-крапельну і шлунково-кишкову);

- психоізолятор;

- морг.

 

На догоспітальному етапі медичної евакуації можуть оформлятися і використовуватися наступні медичні документи:

- первинна медична картка;

- сортувальні марки;

- евакуаційний паспорт;

- історія хвороби.

При виборі місця розгортання госпітального етапу медичноїевакуації необхідно максимально використовувати наявні медичні заклади, громадські будівлі (школи, клуби, гуртожитки тощо).

Зміст лікувально-евакуаційних заходів при наданні медичної допомоги визначають два поняття - вид та обсяг медичної допомоги.

Вид медичної допомоги - це перелік лікувально-профілактичних заходів, що надається при ураженнях і захворюваннях людей шляхом само- та взаємодопомоги або медичними працівниками в осередку ураження і на етапах медичної евакуації. Вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, що її надають, наявністю відповідного оснащення.

У системі лікувального забезпечення за умов НС визначено 5 видів медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська медична допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога та спеціалізована медична допомога.

Перша медична допомога надається у вигляді само-та взаємодопомоги чи особовим складом аварійно - рятувальних формувань та медичним персоналом формувань Державної служби медицини катастроф у осередку НС або поблизу нього.

Долікарська медична допомога – надається середнім медичним персоналом лікувально – профілактичних закладів, що розташовані в осередку НС чи поблизу нього на місці отримання уражень.

Перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики, лікарями лікувально-профілактичних закладів, що розташовані у зоні НС, лікарями бригад швидкої медичної допомоги та медичних бригад постійної готовності першої черги, безпосередньо у осередку катастрофи або поблизу нього

Кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургічного і терапевтичного профілю загальної кваліфікації у мобільних і стаціонарних медичних закладах за межами району НС.

Спеціалізована медична допомога надається лікарями-спеціалістами вузького профілю у спеціалізованих медичних закладах, спеціалізованих відділеннях багатопрофільних лікарень, перепрофільованих відділеннях і лікарнях. Перепрофілізація і посилення лікувальних закладів, в першу чергу тих, що включені до складу Державної служби медицини катастроф, проводяться за рахунок спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги та спеціалізованих бригад посилення, що створюють з фахівців навчальних закладів і НДІ клінічного профілю.

Кожний вид медичної допомоги характеризується обсягом медичної допомоги.

Обсяг медичної допомоги - це сукупність лікувально-профілактичних заходів, що надають постраждалим та хворим на даному етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги в залежності від обстановки, яка виникає на етапах, може бути повним або скороченим.

Повний обсяг медичної допомоги містить невідкладні заходи, та заходи, проведення яких може бути вимушено відкладено.

Скорочений обсяг медичної допомоги передбачає проведення тільки невідкладних заходів, тобто за життєвими показаннями.

Характер надання того чи іншого виду медичної допомоги залежить від медико-санітарної обстановки в осередку надзвичайної ситуації та від фази її ліквідації.

-. Організація і заходи першої лікарської допомоги.

Перша лікарська допомога - це комплекс лікувально-профілактичних заходів, що виконується лікарями загального профілю на першому етапі медичної евакуації з метою ліквідації загрожуючих життю наслідків ураження та профілактики можливих ускладнень і підготовки постраждалих до подальшої евакуації (при потребі).

Перша лікарська допомога надається лікарями медико-санітарних частин об'єктів, де виникла аварія чи катастрофа, лікувально-профілактичних закладів, що розташовані у зоні НС, лікарями бригад швидкої медичної допомоги та медичних бригад постійної готовності першої черги, що прибули в осередок надзвичайної ситуації, безпосередньо у вогнищі катастрофи або поблизу нього, при евакуації постраждалих - на шляхах евакуації, а також в лікувальних закладах першого етапу медичної евакуації. Якщо перша лікарська допомога не була надана раніше, то вона може надаватись і на другому етапі медичної евакуації.

 

Заходи першої лікарської допомоги поділяються на 2 групи:

1. Невідкладні заходи, відмова від виконання яких загрожує життю постраждалих та хворих;

2. Заходи виконання яких може бути відкладене (вимушено)

Повний обсяг першої лікарської допомоги складається з невідкладних заходів, та заходів, що можуть бути відкладені.

Заходи першої групи включають:

- усунення асфіксії (відсмоктування слизу, блювотних мас та крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітроводу, фіксації язика, відсічення чи підшивання звисаючих лоскутів м’якого піднебіння та бокових відділів глотки, трахеостомію (при необхідності), штучну вентиляцію легенів з використанням дихальної апаратури, накладання оклюзивної пов’язки при відкритому пневмотораксі, пункцію плевральної порожнини чи торакоцентез.при напруженому пневмотораксі);

- кінцеву зупинку зовнішньої кровотечі (тампонада рани, прошивання судин в рані, накладання затискувача на судину, контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута);

- проведення протишокових заходів (переливання крові та кровозамінників при значній втраті крові, проведення новокаїнових блокад і введення знеболюючих засобів, ін’єкції серцево-судинних засобів при тяжкому шоці);

- катетиризацію або пункцію сечового міхура;

- транспортну іммобілізацію (або її поліпшення) при переломах кісток та поширених пошкодженнях м’яких тканин;

- відсікання кінцівки, що тримається на лоскуті м’яких тканин (“транспортна ампутація”);

- введення антидотів, антибіотиків, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних препаратів;

- зондове промивання шлунку;

- проведення екстренної неспецифічної профілактики при інфекційних захворюваннях та введення сироваток при загрозі виникнення бактеріологічних уражень.

 

Заходи першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені, включають:

- усунення недоліків надання першої медичної допомоги (виправлення пов’язок, покращення транспортної іммобілізації);

- заміну пов’язок при забрудненні рани радіоактивними та хімічними речовинами;

- новокаїнові блокади при пошкодженнях легкої та середньої тяжкості;

- ін’єкції антибіотиків, профілактика правця при відкритих травмах та опіках;

- дегазацію рани при забрудненні її хімічними речовинами;

- призначення симптоматичних засобів при станах, що не виключають безпосередньої загрози для життя постраждалих.

Залежно від медичної обстановки, величини санітарних втрат, можливості її надання, при недостатній кількості медичних сил та засобів обсяг першої лікарської допомоги може скорочуватись.

Скорочення обсягу першої лікарської допомоги здійснюється тільки за рахунок відмови від виконання заходів другої групи.

Термін надання першої лікарської допомоги не повинен перевищувати 4-5 годин.

Організація і заходи кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги та їх обсяги.

Організація і заходи кваліфікованої медичної допомоги.

Кваліфікована і спеціалізована медична допомога це госпітальний вид медичної допомоги, що надаються на другому етапі медичної евакуації. Їх виконанням завершується повний обсяг надання медичної допомоги постраждалим.

Кваліфікована медична допомога - це комплекс хірургічних і терапевтичних заходів, які виконуються лікарями відповідного профілю у лікувальних закладах і направленні на ліквідацію наслідків уражень, в першу чергу, тих, що загрожують життю постраждалих, на попередження виникнення ускладнень та лікування до кінцевих наслідків.

Термін надання кваліфікованої медичної допомоги не повинен перевищувати 8-12 год.

Кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами і тому розрізняють кваліфіковану хірургічну допомогу і кваліфіковану терапевтичну допомогу.

Заходи кваліфікованої хірургічної допомоги діляться на дві групи:

1 група - невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги;

2 група - заходи кваліфікованої хірургічної допомоги, які можуть бути відкладені.

Невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги включають:

- усунення асфіксії і відновлення функції адекватного дихання;

- кінцеву зупинку внутрішньої та зовнішньої кровотечі;

- комплексну терапію гострої крововтрати, шоку, травматичного токсикозу;

- лікування анаеробної інфекції;

- хірургічну обробку та зашивання ран при відкритому пневмотораксі, торакоцентезі, при клапанному пневмотораксі;

- лапаратомію при проникаючих пораненнях та закритій травмі живота з пошкодженням внутрішніх органів, при внутрішньочеревному пошкодженні сечового міхура та прямої кишки;

- ампутацію кінцівок при відкритих та масивних переломах кісток;

- декомпресійну трепанацію черепа при пораненнях та пошкодженнях, що супроводжуються стисненням головного мозку;

- хірургічну обробку переломів довгих трубчастих кісток з масовими пошкодженнями м'яких тканин.

 

Заходи кваліфікованої хірургічної допомоги, які можуть бути відкладені діляться на дві підгрупи.

Підгрупа А - заходи, відкладання виконання яких, як правило,, призводить до виникнення тяжких ускладнень:

- ампутація при відривах та ішемічному некрозі кінцівок;

- хірургічна обробка ран, що забруднені отруйними речовинами, а також ран при переломах довгих трубчастих кісток, що не супроводжуються значними пошкодженнями м’яких тканин, великих судин і нервових стовбурів;

- накладання надлобкового нориці при пошкодженнях уретри.

Підгрупа Б. - заходи, відкладання виконання яких не виключає виникнення ускладнень:

- первинна хірургічна обробка ран (за виключенням тих, які включені до попередньої підгрупи);

- первинна хірургічна обробка опіків;

- лігатурне шинування зубів при переломах нижньої щелепи;

- некротомія при глибоких циркулярних опіках грудей, кінцівок, що не супроводжуються порушенням функції дихання, кровообігу.

 

Повний обсяг кваліфікованої медичної допомоги включає виконання заходів усіх двох груп. При великому потоці постраждалих, недостачі персоналу, медичного майна, обсяг заходів кваліфікованої терапевтичної допомоги скорочується до виконання тільки невідкладних заходів.

Скорочення обсягу здійснюється тільки за рахунок відмови від виконання заходів підгрупи Б другої групи, а в крайньому разі і підгрупи А цієї ж групи.

 

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги теж поділяються на дві групи.

Перша група - невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги.

Друга група - заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги, які можуть бути відкладені.

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги першої групи включають:

- санітарну обробку уражених отруйними речовинами;

- введення антидотів та протибутулінічної сироватки;

- комплексну терапію гострої серцево- судинної недостатності;

- комплексну терапію гострої дихальної недостатності;

- дегідратаційну терапію при набряку головного мозку;

- комплекс заходів при попаданні в шлунок отруйних речовин;

- використання транквілізаторів, нейролептиків при гострих реактивних станах.

До заходів кваліфікованої терапевтичної допомоги другої групи відносяться:

- введення антибіотиків та сульфаніламідних препаратів з профілактичною метою;

- гемотрансфузія при помірній анемізації;

- вітамінотерапія;

- проведення фізіотерапевтичних процедур;

- застосування симптоматичних медикаментозних засобів.

 

Організація спеціалізованої медичної допомоги.

Спеціалізована медична допомога - це найвищий, завершаючий вид медичної допомоги, який включає комплекс лікувально - профілактичних заходів, що виконуються лікарями-спеціалістами в спеціалізованих медичних закладах або спеціалізованих відділеннях багатопрофільних лікарень, перепрофільованих відділеннях і лікарнях з використанням сучасних технологій і обладнання з метою максимального відновлення втрачених функцій органів і систем, лікування постраждалих до кінцевих результатів, включаючи реабілітацію.

Термін надання спеціалізованої медичної допомоги може складати від 1-2 доби до 90 діб.

Спеціалізована медична допомога надається лікарями 12-15 спеціальностей на другому етапі медичної евакуації.

 

Основними завданнями другого етапу медичної евакуації є:

- прийом і реєстрація постраждалих;

- внутрішньо-пунктове медичне сортування;

- повна санітарна обробка уражених;

- надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги

- реабілітація постраждалих.

В спеціалізованих медичних закладах (на другому етапі медичної евакуації) передбачається надання спеціалізованої медичної допомоги таким контингентам постраждалих:

- з травмами хребта, голови, шиї;

- з травмами грудей, живота, таза;

- травмованим з переломами довгих трубчастих кісток і пошкодженням великих суглобів;

- обпеченим;

- ураженим іонізуючим випромінюванням;

- ураженим СДОР;

- неврологічним хворим, контуженим і особам з психічними розладами;

- загально соматичним хворим;

- жінкам з пораненнями і захворюваннями жіночих статевих органів;

- інфекційним хворим.

Для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги на другому етапі медичної евакуації можуть використовуватись спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги центрального і територіального рівня.

Спеціалізовані медичні бригадидругої черги утворюються, як правило вузько профільними:

- хірургічні;

- нейрохірургічні;

- політравматологічні;

- травматологічні;

- комбустіологічні;

- торакальні;

- терапевтичні;

- гематологічні;

- реанімаційні;

- токсико – терапевтичні;

- психоневрологічні,;

- педіатричні;

- акушерсько-гінекологічні.

 

 

Види руйнувань зубів і критерії роботоздатності зубчастих передач


У процесі роботи на зуби зубчастих і черв'ячних передач діють зусилля, викликають різні види руйнувань.

Поломка зубів (рис. 1,а,б) відбувається внаслідок дії напружень згину. При цьому руйнування зароджується біля ніжки зуба з боку розтягуючих на- пружень. Зуби можуть зламатися через великі перенавантаження ударної або статичної дії або внаслідок багатоциклового навантаження в процесі роботи пе- редачі (втома матеріалу). При цьому для прямозубих зубчастих передач харак-

терною є поломка зуба по всій його довжині (рис.1,а), а для косозубих - по

косій поверхні (рис.1,6). Це пов'язано з тим, що контакт між зубами в косозубих колесах відбувається одночасно не по всій довжині. Для запобігання поломкам зубів розраховують зубчасті передачі на згин. У разі незадовільної міцності

а.
 

зубчастих передач за напруженнями згину збільшують модуль зачеплення, що призводить до збільше розмірів зуба і, як наслідок, зменшення напружень згину. Поломка зуба - характерний вид нувань для відкритих передач.

б
г
Рис. 1. Види пошкоджень зубів  

 

 

Викришування зубів від втоми (рис. 1, в) - вид пошкоджень, пов'язаний з дією контактних напружень у зоні торкання зубів між собою. Контактні на­пруження виникають у випадку взаємодії двох тіл, площа контакту яких мала порівняно з розмірами самих тіл. Контактні напруження носять локальний (місцевий) характер, впливїх поширюється на незначні області тіл. Але величи­на цих напружень достатньо велика. Під їх дією у приповерхневому шарі зубів виникають мікротріщини. Розмір цих тріщин збільшується внаслідок дії змінниз напружень і посилюється від потрапляння в них мастила з наступним стисканням. У решті решт відбувається викришування зуба, що призводить до появи заглиблень, які в подальшому розвиваються у раковини.

 

 

Викришування починається на зубах дещо нижче полюса зачеплення і далі поширюється на всю поверхню зубів. Викришування є характерним видом руйнування для закритих зубчастих передач, які мають добрі умови мащення. Для запобігання викришуванню від втоми зубчасті передачі розраховують на контактну витри­валість. Якщо необхідно збільшити контактну міцність зубчастих передач, збільшують міжосьову відстань або твердість матеріалу.

Абразивне зношування (рис. 1, г) характерне для зубчастих передач з не­достатнім мащенням або відкритих передач, які працюють у середовищі, що має абразивні речовини. Це передачі транспортних, гірничих, сільськогосподарсь­ких машин. Абразивне зношування призводить до стирання поверхневого шару раніше, ніж в ньому з'являться тріщини від втоми матеріалу, тому в цих переда­чах не зустрічається викришування поверхневих шарів. Розрахунок на зношу­вання достатньо складний. Тому зношування зуба враховується при розрахун­ках введенням додаткового коефіцієнта зношування.

Заїдання зубів і пластичні зсуви характерні для високонавантажених зуб­частих передач, коли в зоні контакту виникають великі зусилля. Це призводить до розігрівання і молекулярного зчеплення матеріалів коліс з наступним вири­ванням більш м'якого матеріалу (заїдання зубів), або до пластичного деформу­вання зубів при низькій твердості матеріалів коліс.




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав