Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ГОРМОНИ ЕПІФІЗУ

Читайте также:
  1. Гормони
  2. ГОРМОНИ НАДНИРНИКІВ
  3. ГОРМОНИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Шишкоподібне тіло (епіфіз, пінеальна залоза, верхній мозковий придаток) — невелике утворення, розташоване у хребетних під покровом голови або в глибині мозку; функціонує або як сприймаючий світло орган або як залоза внутрішньої секреції, активність якої залежить від освітленості (в деяких видів хребетних обидві функції суміщені).

У людини це утворення формою нагадує соснову шишку, звідки і одержало свою назву (piphysis — шишка, наріст). Тіло у вигляді соснової шишки зображалося ще колись в тих місцях папірусу, де мовилося про входження душ покійних в судний зал Осиріса.

Один з дослідників, Вальтер П'єрпаолі, називає епіфіз «диригентом» ендокринної системи, оскільки на підставі своїх досліджень прийшов до висновку про те, що активність гіпофізу і гіпоталамусу керується шишкоподібною залозою.

Епіфіз виробляє серотонін і мелатонін, а також невелику кількість норадреналіну.

Максимальна кількість мелатоніна виробляється вночі, пік активності припадає приблизно на 2 годину ночі, а вже до 9 години ранку його вміст в крові падає до мінімальних значень. Експериментально встановлено, що мелатонін при прийомі всередину надає снодійну дію не порушуючи фази сну, відмічений гіпотензивний ефект, нормалізація імунних реакцій організму і нейтралізація дії гормонів стресу на тканині.

Мелатонін виявився могутнім природним антиоксидантом і може використовуватися для профілактики онкологічних захворювань. У літературі є дані про ефективність його при бронхіальній астмі, глаукомі, катаракті, як нешкідливий контрацептив.

По рівню секреторної активності виділяють три періоди.Максимальна секреція мелатоніну відмічена в дитячому віці. У 11-14 років зниження продукції мелатоніна епіфізом «запускає» гормональні механізми статевого дозрівання. І ще одне значуще зниження активності залози співпадає за часом з настанням менопаузи.

Крім цього досліджувалася дія чинників зовнішнього середовища на рівень секреції ендогенного мелатоніна. Виявили, що синтез мелатоніну припиняється при яскравому освітленні. Це відкриття послужило поштовхом до відродженню фототерапії. І тепер світлолікування на Заході широке застосовується хронобіологами для лікування десинхронозів.

Виявилось, що скорочення харчового раціону експериментальним тваринам на 60 % приводить до збільшення тривалості життя в 1.5 раз. І у людини низькокалорійна дієта уповільнює процеси старіння, знижує вірогідність розвитку всіх захворювань від яких найчастіше вмирають люди в розвинених країнах (рак, хвороби серця інсульти, атеросклероз, діабет). При цьому спеціальними дослідженнями встановлено, що на обмеження раціону реагує саме епіфіз, підвищуючи секрецію мелатоніна. Тривалість життя пов'язана із загальною кількістю гормону, що синтезується вночі. А робота ендокринної системи в цілому дуже чуйно програмується в дитинстві, залежно від культури живлення. З'ясовано також, що нормалізації порушеного ритму секреції мелатоніна добре допомагають дозована гіпоксія і фізичні навантаження.

Може виявитсь, що саме епіфіз здатний уловлювати зміну електромагнітного фону. На це припущення наштовхує ряд фактів:

Серотонін (5–гідрокситриптамін) – нейромедіатор та гормон. Біологічні функції серотоніну в організмі людини різноманітні. Крім нейромедіаторної дії в спеціальних (серотонінергічних) ділянках центральної нервової системи та участі в реалізації складних інтегративних психічних функцій серотонін здійснює регуляторні ефекти щодо діяльності гладких мязів та, відповідно, функцій серцево–судинної системи, шлунково–кишкового тракту, бронхів, модулює розвиток запальних та алергічних реакцій, процесів згортання крові. У центральній нервовій сістемі людини серотонін виконує функцію медіатора для спеціальних серотонінергічних нейронів і модулятотора дії інших нейротрансмітерів.

Фізіологічна роль серотоніну в головному мозку людини розглядається в звязку з регуляцією таких псіхоемоційних реакцій, як тривога, неспокій, агресивність, імпульсивні потяги, сексуальна поведінка, контроль циклів фізіологічного сну тощо, що дозволило визначати серотонін як медіатор гарного самопочуття.

Порушення обміну серотоніну та функції серотонінових рецепторів впливають на патогенез депресивних і невпокійливих станів, шизофренії, алкоголізму, наркоманії. Так, зокрема, дефіцит серотоніну в головному мозку та спинномозковій рідині виявлено у хворих із важкими станами депресії, що здійснювали суїцидальні акти (самогубства). Потяг до етилового алкоголю в піддослідних щурів залежить від функції серотонінових рецепторів, локалізованих у лімбічній системі. ФАС, що впливають серотонінергічну передачу імпульсів, зокрема інгібітори зворотного синаптичного захоплення.

Відповідно до зазначеного, модуляція фізіологічних і біохімічних ефектів серотоніну є основою фармакологічних ефектів багатьох психотропних і нейротропних препаратів. Найвищий вміст серотоніну знайдено в ентерохромафінних клітинах дванадцятипалої кишки, тромбоцитах, тучних клітинах сполученої тканини, центральній нервовій системі. В головному мозку людини серотонін розподілений нерівномірно: найбільша його кількість міститься в гіпоталамічній ділянці та середньому мозку.




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 48 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав