Читайте также:
|
Вже в початковий період розробки методу укріплення ґрунтів цементом дослідженнями Безрука було встановлено, що умови твердіння цементу в глинистих цементоґрунтових сумішах різко погіршуються у порівнянні з умовами твердіння в бетонах внаслідок адсорбційного поглинання ґрунтами іонів Са або молекул гідрату вапна. Особливо несприятливими для нормального тверднення цементу є кисле середовище підзолистих ґрунтів і наявність гумусових речовин, не насичених основами. З урахуванням цього було запропоновано вводити в ґрунти, не насичені основами, невеликі насичуючі добавки вапна (2-3% від маси ґрунту). Позитивний ефект добавок вапна при укріпленні деяких ґрунтів цементом був підтверджений лабораторними дослідженнями і дослідно-виробничими роботами.
Досліди показали, що в некарбонатних глинистих ґрунтах, а також підзолистих ґрунтах, що містять кислі гумусові речовини, відбувається інтенсивне поглинання молекул вапна або іонів кальцію тонкодисперсною частиною ґрунту. При цьому поглинання гідрату вапна з рідкої фази і надходження його в розчин з твердої фази (в результаті гідролізу цементу) відбуваються безперервно протягом досить тривалого часу. При значних змінах концентрації гідрату вапна або іонів кальцію в рідкій фазі, а отже, і змінах рН середовища, може істотно змінюватися склад гідросилікатів цементу в твердій фазі. Це в свою чергу може відображатися на міцності зв'язків утвореної кристалізаційної структури і міцності цементоґрунту в цілому.
При добавках гашеного або меленого негашеного вапна, з одного боку, відбувається обмінне насичення ґрунту іонами кальцію, а з іншого боку, різколужне середовище (рН до 13,5), що створюється при цьому. У зв'язку з чим сильно зростає роль фізико-хімічного і хемосорбційного поглинання.
Стійкою формою гідросилікатів кальцію є з'єднання із співвідношенням СаО:SiO2 = 2. У контакті з менш концентрованими розчинами Са(ОН)2 утворюються гідросилікати з меншим змістом СаО.
Найменш сприятливими слід вважати умови структуроутворення при укріпленні некарбонатних важких суглинків та глин і особливо гумусових горизонтів ґрунтів підзолистого типу, що мають рН менше 6.
Викладене свідчить про те, що в цілях підвищення міцності і стійкості кристалізаційних структур в цементоґрунти з високим вмістом глинистих мінералів необхідно вводити невеликі добавки вапна спільно з добавками цементу.
Введення добавок вапна прискорює процес твердіння і збільшує кінцеву міцність цементоґрунтових сумішей, але в різному ступені для різних ґрунтів. В результаті підвищується міцність і довговічність цементоґрунту і стабільність в часі його механічних властивостей і водостійкості.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 51 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |