|
П.Гулак-Артемовський
Байка є одним із засобів пізнання житейських відносин, характеру людини, одним словом, всього, що стосується морального боку її життя.
О.Потебня
Байки Боровиковського всі більш-менш відповідають духу народу, сповнені гумору, жартівливості, дотепності і нерідко можуть служити правдивим зеркалом народних звичаїв.
А.Метлинський
Природжений гумор і уміння висловлюватися алегорично, що проймають усю натуру українця, а також в зв’язку з тим безліч приказок, прислів’їв і примовок, які ми знаходимо в народі, виразно свідчить про те, що українській вдачі зовсім не чужий, а навіть і дуже рідний той літературний жанр, котрий звичайно зветься байкою. Саме мова, багата синонімами, фігуральними образними виразами, здається, давала ще більшу змогу розвиватися цьому родові літератури.
Б.Грінченко
З 20-30-х рр. ХІХ ст.... дійшла до нас і популярна в добу псевдокласицизму байка. Йшла вона двома шляхами: через літературу російську, що мала на той час цілу низку талановитих байкарів, і через літературу польську, де в ролі байкаря виступав... Ігнатій Красіцький. Під впливом росіян писав І.Котляревський (переклав кілька Лафонтенових байок), а під впливом поляків – П.Гулак-Артемовський та Л.Боровиковський.
М.Зеров
Тема 4. Григорій Квітка-Основ’яненко[1] (1778 – 1843) – основоположник нової української прози
План
1. Життя і громадська діяльність Г.Квітки-Основ’яненка.
2. Боротьба Г.Квітки-Основ’яненка за становлення і розвиток нової української літератури та літературної мови.
3. Еклектизм світогляду та естетики Г.Квітки-Основ’яненка. Особливості творчого методу Г.Квітки-Основ’яненка.
4. Російськомовна проза Г.Квітки-Основ’яненка:
a) роман «Пан Халявский» (1839) як сімейна хроніка життя українського панства ХVІІІ ст.;
b) історичні повісті та нариси «Головатый», «История театра в Харькове», «Предание о Гаркуше»,»Основание Харькова».
5. Бурлескно-реалістична проза письменника:
a) «Салдацький патрет» (1833) як своєрідна літературна декларація і художній твір;
b) оповідання «Мертвецький великдень» (1834): авторський задум і виховний характер твору;
c) повість «Конотопська відьма»(1833).
5. Сентиментально-реалістичні повісті Г.Квітки-Основ’яненка:
a) новаторство письменника у жанрі сентиментально-реалістичної повісті;
b) проблематика сентиментально-реалістичних повістей;
c) характер типізації в українських повістях Г.Квітки-Основ’яненки.
6. Розширення горизонтів української драматургії у творчості Г.Квітки-Основ’яненка:
a) дилогія «Шельменко-волостной писарь» (1829) і «Шельменко-денщик» (1835): проблема позитивного персонажа;
b) малоросійська опера «Сватання на Гончарівці» (1836), національні і жанрові особливості твору.
Тексти
Приезжий из столицы. Дворянские выборы. Шельменко-волостной писарь. Шельменко-денщик. Сватання на Гончарівці.
Супліка до пана іздателя. Маруся. Щира любов. Сердешна Оксана. Козир-дівка. Божі діти. Перекотиполе. Салдацький патрет. Мертвецький великдень. Конотопська відьма. От тобі й скарб. Купований розум. Пархімове снідання. Підбрехач.
Пан Халявский. Предание о Гаркуше.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |