Читайте также:
|
У загальному вигляді курсова робота повинна мати таку структуру:
- титульний аркуш (дод. 3);
- зміст;
- перелік умовних позначень (у разі потреби);
- вступ;
- постановка задачі;
- основна частина;
- висновки;
- список використаної літератури (дод. 9);
- додатки.
У загальному вигляді дипломна робота повинна мати таку структуру:
- титульний аркуш (дод. 1, 2);
- завдання до дипломної роботи за відповідним ОКР (дод. 4);
- реферат;
- анотація;
- зміст;
- перелік умовних позначень (у разі потреби);
- вступ;
- постановка задачі;
- основна частина;
- висновки;
- список використаної літератури (дод. 9);
- додатки.
Матеріал курсової або дипломної роботи упорядковують відповідно до наведеної структури.
Реферат – це стислий інформативний виклад змісту роботи (дод. 5). Враховуючи особливості роботи, деякі частини тексту реферату (щодо яких відсутні відомості) можна пропустити, деякі об’єднати. У рефераті має бути не більше 500 слів. Він повинен займати одну сторінку. Перелік ключових слів і словосполучень (5 – 10), які розкривають зміст роботи, наводять після тексту реферату в називному відмінку великими літерами в рядок через кому.
Анотація – це коротка характеристика роботи з позиції призначення, змісту, форми та інших особливостей. Анотацію пишуть однією з романо-германських мов (англійською, німецькою, французькою) (дод. 6).
Після анотації розміщений зміст курсової або дипломної роботи. Сторінки в змісті вказують наприкінці рядка тільки цифрою.
У вступі розкривають актуальність розглянутої проблеми в термінах предметної галузі, формулюють об'єкт і предмет дослідження, зазначають обраний метод (або методи) дослідження. Об'єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і потребує вивчення. Предмет вивчення знаходиться в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяють його частину, яка і є предметом дослідження. У вступі також вказують місце проблеми в сучасній науці та сферу можливого застосування результатів її вирішення. Описують зміст роботи за главами (або розділами).
Формулювання постановки задачі можна поділити на дві частини:
1) постановка задачі в термінах предметної галузі, в термінах об’єкта дослідження, об’єкта побудови (напруження, фільтрація, фінанси, бази даних тощо);
2) постановка формалізованої задачі – побудова математичної, інформаційної, алгоритмічної моделі взаємозв’язків між елементами задачі у вигляді системи рівнянь, нерівностей, мереж, граматик та інших формалізмів, що описують залежності в предметній галузі.
Розглядаючи актуалізовану проблему, дають оцінку її сучасному стану в певній галузі, де відзначають практично вирішені питання, прогалини в знаннях, провідні фірми та досягнення визначних вчених і фахівців даної галузі. Обґрунтовують вибір оптимального або прийнятного методу розв’язування задачі; аналізують існуючі програмні системи для виконання подібних завдань; досліджують необхідність розробки нової програми; визначають вимоги користувачів до майбутньої програми.
В основній частині роботи необхідно описати процес досягнення головних результатів роботи. Результатом дипломної та курсової роботи може бути:
1) новий метод розв’язання задачі;
2) дослідження можливості застосування певного методу до задач нового типу;
3) нова модель процесу або іншого об’єкта предметної галузі;
4) методика створення програмного продукту;
5) програмний продукт, необхідне обґрунтування його якостей з розробкою відповідної документації;
6) отримання інформації, необхідне обґрунтування її коректності, інтерпретація в предметній галузі;
7) нова методика викладання математики та інформатики у вищій або середній школі.
Результати курсової чи дипломної роботи повинні демонструвати вміння студента застосовувати математичні знання та навички програмування до розв’язання конкретних реальних задач. Для математичної моделі, як правило, треба встановити математичний клас задачі, обґрунтувати запропонований метод розв’язання, сутність запропонованого алгоритму. Для обраного алгоритму встановлюють збіжність обчислювальної процедури, обчислювальну складність алгоритму, відмінність від інших алгоритмів розв'язання даної задачі. Робота також повинна показати вміння студента коректно та ефективно використовувати сучасну комп’ютерну техніку. Критерієм цінності розробленої програми є можливість її багаторазового застосування як автором, так і іншими користувачами. Таким чином, зміст основної частини повинен точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати. Студент має стисло, логічно й аргументовано викласти матеріал, дати оцінку повноті виконання визначених завдань, а також достовірності одержаних результатів (характеристик, показників), порівняти їх з аналогічними дослідженнями українських та зарубіжних авторів.
У висновках характеризують виконану автором роботу, оцінюють отримані результати і можливість узагальнення (удосконалення) запропонованого методу (методики), або застосування його до інших задач. Викладають найважливіші наукові та практичні результати, їх значення для науки і практики. Також формулюють рекомендації щодо практичного застосування авторських розробок. У висновках доцільно наголосити на якісних і кількісних показниках отриманих результатів. Обсяг висновків не повинен перевищувати 5 – 6 сторінок. Текст висновків може бути розподілений на пункти.
Використану в роботі літературу наводять мовою оригіналу за прийнятим стандартом (дод. 9). У тексті в квадратних дужках вказують номер того видання, на яке посилаються. Якщо з робіт беруть визначення, теореми, леми, твердження, то, як правило, посилання ставлять після їх назв. Список використаної літератури слід формувати одним із таких способів:
- у порядку посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований під час написання курсової чи дипломної роботи);
- в алфавітному порядку;
- у хронологічному порядку.
У додатки виносять допоміжні матеріали. Це можуть бути проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, таблиці даних, інструкції і методики, опис алгоритмів і програм розв'язання задач на ЕОМ, розроблених у процесі роботи над дослідженням, тексти програмного коду, результати тестування або роботи програми, графіки, схеми, діаграми, ілюстрації тощо. Програму необхідно додати на дискеті або диску. Кожен додаток наводять на новій сторінці і позначають великими літерами української абетки. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи нумерацію сторінок. Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах відповідного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, наведні в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 110 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |