Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Система рахунків бухгалтерського обліку в банках

Читайте также:
  1. ERP — информационная система масштаба предприятия
  2. I Операционная система ОС Unix
  3. I Операционная система ОС Unix
  4. I Операционная система ОС Unix
  5. I. Система социального регулирования общественных отношений.
  6. I. Система социального регулирования общественных отношений.
  7. II. Общество как социальная система, её основные системные признаки
  8. II. Система культуры и её структура.
  9. III. Систематизація і доповнення знань
  10. Internet и система права.
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Після проведення пусконалагоджувальних робіт, які прово­дяться в процесі монтажу обладнання, під час введення об'єкта в експлуатацію, а іноді й у післяпусковий період, настає дуже від­повідальний етап інвестиційного процесу — введення в дію ви­робничих потужностей та реалізація будь-яких інших інвестицій­них проектів. В Україні діє порядок, установлений Кабінетом Міністрів відповідно до чинного законодавства, який передбачає кілька стадій приймання виконаних робіт і готових об'єктів. Се­ред них:

• перша стадія — приймання від замовника підрядником:

— затвердженої проектно-кошторисної документації та інших узгоджувальних і ліцензійних документів;

— будівельного майданчика, обмежованого в натурі;

— технологічного та іншого обладнання з відповідними комп­лектуючими матеріалами, конструкціями та деталями;

— у разі необхідності додаткової комплектації або укрупнено­го складання обладнання готується відповідний акт про збере­ження недоукомплектованого обладнання;

— матеріалів і виробів, постачання яких віднесено до обов'яз­ків замовника;

— приміщень, будівель, споруд, будівельних машин, механіз­мів та іншого майна, що передається підряднику тимчасово на період будівництва відповідно до підрядного договору;

• друга стадія — приймання від підрядника робочою комісією замовника:

— окремих видів робіт, конструктивних елементів та етапів;

— робіт, що приховуються подальшими роботами, зі складан­ням відповідних актів;

— попереднє приймання конструктивних етапів для підтвер­дження технічної готовності для виконання подальших робіт;

— закінчених окремих установок, технологічних ліній для про­ведення комплексного випробування та пусконалагоджувальних робіт;

— закінчених будівництвом окремих будівель та споруд, які мо­жуть використовуватися до кінцевої здачі об'єкта в експлуатацію;

— перевірка відповідності проектам об'єктів і змонтованого устаткування, результатів випробувань і комплексного опробування устаткування, підготовленості об'єктів до нормальної екс­плуатації та випуску продукції (надання послуг), включаючи ви­конання заходів щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці та захисту природного середовища, якості будівельно-мон­тажних робіт й прийняття цих об'єктів.

Призначення робочих комісій — це завчасна підготовка об'єктів, призначених до введення в експлуатацію. Ця стадія, необхідна передусім для державних будов, має неабияке зна­чення і для будівельних об'єктів інших форм власності. При­значаються робочі комісії заздалегідь. На великих будовах во­ни діють постійно і час від часу здійснюють приймання окремих видів робіт або етапів, а також окремих об'єктів, екс­плуатація яких можлива до завершення будівництва загалом (наприклад, окремі складські приміщення, інженерні споруди та комунікаційні мережі).

Після отримання письмового повідомлення генпідрядника про готовність об'єкта до приймання, інвестору надається така техніч­на документація:

— журнали виконання будівельно-монтажних робіт;

— журнали авторського нагляду;

— акти освідчення прихованих будівельно-монтажних робіт;

— акти випробування та приймання встановленого технологіч­ного устаткування;

— сертифікати, технічні паспорти та інші документи заводів-виготовлювачів, які засвідчують якість матеріалів, конструкцій, устаткування.

Ця документація після завершення роботи робочої комісії на­дається інвестором Державній приймальній комісії.

Деякі об'єкти, експлуатація яких необхідна для завершення будови в цілому (котельні, компресорні, склади, дороги, інженер­ні комунікації, очисні споруди тощо) приймаються робочою ко­місією самостійно. Датою введення в експлуатацію вважається дата підписання акта робочою комісією.

Головні завдання робочих комісій: перевірка відповідності виконаних робіт вимогам ДБН; виявлення дефектів, недоробок та відхилень від затвердженої проектно-кошторисної документації; складання актів з претензіями до підрядника.

Усунення вад здійснюється підрядником у межах гарантійних строків: для змонтованого обладнання та електромонтажних ро­біт — шість місяців; для загально-будівельних робіт — один рік; для житлових будинків — упродовж двох років. Проте, зазвичай виявлені робочою комісією вади в процесі будівництва мають бути усунені до введення об'єкта в експлуатацію. Усі витрати з усунення вад відшкодовує генпідрядник. Якщо ці роботи виконує замовник своїми силами, то на його користь підрядником сплачу­ється неустойка в розмірі 50 % від вартості цих робіт;

• третя стадія — приймання Державною комісією закінченого будівництвом підприємства, його черги, пускового комплексу або житлового чи громадського об'єкта. До складу Державних приймальних комісій зазвичай включаються представники інвес­тора (замовника), генпроектувальника, генпідрядника та субпід­рядників, органів Державного санітарного, екологічного, проти­пожежного та іншого нагляду, технічної інспекції, банку, що фінансує проект тощо.

Очолюють Державні комісії, як правило, представники вико­навчої влади, органів муніципального управління. Призначають­ся комісії заздалегідь: не пізніше як за 30 діб до введення в екс­плуатацію житлових та громадських будівель і за три місяці — виробничих об'єктів.

Державна комісія повинна надати органу, що її призначив, акт про прийняття об'єкта, а у разі неприйняття — аргументований висновок. Цей державний орган повинен затвердити акт не пізніше як за тиждень для житлово-громадських будівель, і місяць — для об'єктів виробничого призначення, але датою введення в експлуа­тацію об'єкта та прийняття на баланс інвестора виробничих фон­дів уважається дата підписання акта Державною приймальною комісією.

Розрахунки за виконані роботи, продукцію та послуги в будів­ництві здійснюються за договірними цінами відповідно до укла­дених контрактів: за будову (об'єкт) загалом або шляхом проміж­них платежів (за етапи, черги, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт і послуг, фактичні витрати підряд­ника тощо). Проміжні розрахунки здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт у межах 95 % загальної вартос­ті будівництва (за договірною ціною). При цьому замовник може перераховувати підряднику до 30 % вартості річного обсягу робіт (у разі державного будівництва).

Кінцеві розрахунки проводяться у двотижневий термін після підписання акта приймання об'єкта в експлуатацію.

Особливостями будівництва підприємств за допомогою ком­плектного імпортного устаткування є безумовна необхідність їх завершення до закінчення гарантійного строку, встановленого фірмами-постачальниками, та випуск продукції в обсягах і з якістю, передбаченими у контракті. При цьому до складу комісії має вхо­дити представник зовнішньоторговельних органів України.

Приймання таких підприємств може здійснюватися тільки піс­ля підписання відповідним міністерством спільно з інвестором, з одного боку, та іноземною фірмою — з іншого, протоколів про виконання зобов'язань, передбачених контрактами.

 

 

Система рахунків бухгалтерського обліку в банках

План

1. Характеристика та класифікація рахунків бухгалтерського обліку

2. Принципи формування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

3. Ведення рахунків у системі аналітичного обліку

 

Самостійна робота Взаємозв’язок рахунків синтетичного і аналітичного обліку в банках

Література

1. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України (зі змінами і доповненнями) від 17.06.04.-№ 280.

2. Методичні вказівки про застосування Плану рахунків комерційних банків від 17.06.04 №280

3. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах України від 30.12.98. -№ 566.

4. Герасимович А.М. Облік і аудит у банках: - К.:КНЕУ, 2004.-536с.

5. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у комерційних банках України: Навч..-метод посіб. Для самост. Вивчч. Дисц. - К.: КНЕУ, 2006.- 404с.

 

1. Для спостереження за фінансово-господарською діяльністю банку необхідні достовірні дані про рух грошових потоків та джерел їх формування. Тому в бухгалтерському обліку застосовують систему рахунків. У рахунках на основі першоджерел інформації, відображають операції банку, фіксують наявність тих засобів, яких стосуються ці операції. За допомогою системи рахунків здійснюють відображення банківських ресурсів та операцій з одночасним економічним групуванням однорідних об’єктів обліку. Внаслідок такого групування дістають систематизовані показники фінансово-господарських операцій банківської установи, які використовують для поточного контролю за станом банківських ресурсів їх утворення, змінами в них, своєчасністю і правильністю здійснення операцій.

Система рахунків — це інформаційна модель, яка відображає кругообіг засобів банку, елементами якої виступають окремі рахунки.

Під рахунком бухгалтерського обліку треба розуміти носія інформації, який реєструє, нагромаджує та зберігає дані про конкретний об'єкт обліку.

Для отримання узагальнених показників поточний облік на рахунках ведеться в грошовому вимірнику.

Застосування системи рахунків бухгалтерського обліку з відображенням кожної операції дає можливість здійснювати постійне спостереження: за фінансово-господарською діяльністю, тобто вести поточний облік і контролювати всі процеси, які відбуваються в банку.

Працюючи на ринку фінансових послуг, у структурі банку відбуваються зміни стосовно об'єктів обліку, тому рахунки побудовано так, щоб вони могли дати потрібну характеристику окремих фінансово-господарські процесів, а також відобразити зміни у структурі банківських ресурсів під впливом здійснених операцій.

Вивчаючи властивості рахунків, принципів відображення в них операцій зазвичай застосовують схеми рахунків у вигляді таблиць різної форми

Ліву частину таблиці називають дебет (від лат. debet, що означає винен), а праву — кредит (від лат. credit, що означає вірити). Ці терміни є умовними технічними позначеннями.

Схематично рахунок зображено на рис.

У рахунку зазначають початковий розмір об'єкта, який обліковують що називається початковим сальдо рахунка, і реєструють усі зміни об'єкта, тобто записують кожну операцію, яка спричинила цю зміну.

Зміни, відображені за дебетом рахунка, називають дебетовим оборотом за кредитом — кредитовим оборотом.

Після підрахунку оборотів у рахунках визначають нове сальдо. Сальдо може бути дебетове, коли сума дебету перевищує суму кредиту, або кредитове, коли сума кредиту перевищує суму дебету.

Рахунки бухгалтерського обліку призначені для групування і поточного обліку однорідних бухгалтерських операцій. їх відкривають як для активних, так і для пасивних статей. Розрізняють три види рахунків активні, пасивні та активно-пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів банку; пасивні — для обліку наявності та руху капіталу, забезпечення зобов'язань; активно-пасивні — для обліку розрахунків. До них належать технічні, транзитні рахунки, окремі рахунки доходів і витрат банку, контррахунки рахунки.

Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебет. Операції, що збільшують активний рахунок, записують по дебету, що зменшують — по кредиту. Кінцеве сальдо визначають як різницю між сум( початкового сальдо і дебетових оборотів та кредитових оборотів. Тобто кінцеве сальдо активного рахунка знаходять за допомогою формули:

Сальдо кінцеве = Сальдо початкове + Обороти за дебетом -- Оборот за кредитом.

Схема активного рахунка зображена на рис.

Залишкиза пасивними рахунками обчислюють таким чином: операції, які збільшують пасивний рахунок, записують за кредитом, що зменшують — за дебетом. Кінцеве сальдо визначають як різницю між сумою початкового сальдо і кредитових оборотів та дебетових. А саме — застосовують формулу:

Сальдо кінцеве = Сальдо початкове + Обороти за кредитом -- Обороти за дебетом

Будова пасивного рахунка зображена на рис.

Активно-пасивні рахунки — це рахунки, на яких сальдо може бути і в де­беті, і в кредиті. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо в дебеті, то його треба розмістити в активах банку, якщо в кредиті — то у пасивах банку. Сальдо в активно-пасивному рахунку відображають розгорнуто. Здебільшого активно-пасивними є рахунки розрахунків.

Схематично розгортку активно-пасивного рахунка зображено на схемі:

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 12 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав