Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Будова активно-пасивного рахунка

Читайте также:
  1. Баланс підприємства: сутність, мета складання, структура, взаємозв’язок з рахунками.
  2. Будова нагрівальних елементів
  3. Будова нагрівальних елементів
  4. БУДОВА ОКА
  5. Будова таза
  6. Будова тканин овочів та плодів
  7. Відбудова і розвиток промисловості
  8. Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни. Друга радянізація західноукраїнських земель.
  9. Відображення операцій з грошовими коштами та розрахунками в регістрах обліку й звітності
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

У теорії і на практиці виділяють декілька класифікацій рахунків на рис:

1) за характером сальдо (активні, пасивні, активно-пасивні);

2) за обсягом відображення інформації (синтетичні, аналітичні);

3) стосовно бухгалтерського балансу (балансові, позабалансові);

4) за економічним змістом (рахунки активів, рахунки власного капіта­лу, рахунки зобов'язань, рахунки доходів та результатів діяльності, ра­хунки витрат);

5) за призначенням та структурою (основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні, транзитні).

 

 

Розглянемо детальніше поділ рахунків стосовно балансу банку. Відпо­відно, за цією ознакою рахунки поділяють на балансові та позабалансові (рис).

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку стосовно балансу

До балансових належать рахунки, інформацію з яких використовують для заповнення бухгалтерського балансу. Зокрема, це рахунки, залишки (сальдо) яких на певну дату безпосередньо записують в актив чи пасив балансу.

Балансові рахунки, своєю чергою, поділяють на постійні та тимчасові. Постійними (реальними) є рахунки активів, зобов'язань і власного капі­талу. Постійні балансові рахунки мають залишки на кінець звітного пе­ріоду.

До тимчасових (номінальних) рахунків належать рахунки доходів і витрат. Наприкінці звітного періоду витрати з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого ці рахунки закривають і вони не мають залишків.

При розмежуванні бухгалтерських рахунків на балансові й позабалан­сові ключову роль відіграють такі критерії:

1) ймовірність того, що банк отримає або втратить якусь майбутню еко­номічну вигоду, пов'язану з конкретним елементом активу або пасиву;

2) певний елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінено.

Якщо елемент активу чи пасиву відповідає таким критеріям, то тоді об'єкт обліку відображають на балансових рахунках, в іншому випадку — на позабалансових рахунках.

До позабалансових рахунків банку, згідно з міжнародними стандарта­ми, застосовують метод подвійного запису. На позабалансових рахунках відображають умовні вимоги та зобов'язання банку щодо валютних цінно­стей та строкових фінансових інструментів. Окрім умовних зобов'язань та вимог, на позабалансових рахунках обліковують матеріальні цінності, що не належать банку, бланки суворої звітності, списану заборгованість за і талані кредити та нараховані проценти за нею тощо.

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту пред­мета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів та джерел їх утворення.

За призначенням та структурою рахунки бухгалтерського обліку класифікують для вивчення особливостей рахунків і добору необхідної інформації для обчислення того або іншого показника.

Відповідно, їх поділяють на такі групи: основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні (рис. 8).

Основні рахунки в обліку використовують для контролю за станом і рухом господарських засобів та джерел їх утворення. Вони у своїй сукуп­ності характеризують майновий стан банку і формують баланс банку.

Основні рахунки поділяють на: інвентарні (матеріальні), грошові, роз­рахункові та рахунки капіталу.

Інвентарні рахунки використовують для обліку наявності та руху мате­ріальних цінностей, що належать банку. Вони є активними. До них нале­жать: 4400 "Основні засоби", 3400 "Запаси матеріальних цінностей" тощо.

Грошові рахунки призначені для обліку грошових коштів банку. Вони можуть бути активними та активно-пасивними. До них належать: 1001 "Банкноти та монети в касі банку", 1200 "Кореспондентський рахунок уНаціональному банку України", 1500 "Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках", 1212 "Короткострокові вклади (депозити) в На­ціональному банку України" тощо.

Розрахункові рахунки є: активними, активно-пасивними, пасивними, використовують для обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. ,До них належать: 1811 "Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою",1911 "Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою", 1900 "Рахунки філій, що відкриті в банку" тощо.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за їх призначенням і структурою:А — активні; П — пасивні; АП — активно-пасивні

Рахунки капіталу призначені для обліку і контролю джерел утворен­ня і цільового призначення засобів банку. Вони є пасивними. До них нале­жать: 5000 "Статутний капітал", 5020 "Загальні резерви", 5022 "Інші фонди банку" тощо.

Регулюючі рахунки застосовують в обліку для уточнення оцінки засобів та їх джерел. Регулюючі рахунки зменшують оцінку засобів чи їх джерел, які обліковують на відповідному основному рахунку. Оскільки вони змен­шують залишки за відповідними рахунками, їх ще називають контрарними. Контрарні рахунки поділяють на контрактивні та контрпасивні.

Контрактивні рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків, а тому самі є пасивними. До таких рахунків належать: 4409 "Знос основних засобів", 4309 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" та ін.

Контрпасивні рахунки призначені для регулювання основних пасив­них рахунків, а самі є активними. Прикладом таких рахунків є: 5001 "Несплачений зареєстрований статутний капітал", 3306 "Неамортизований дисконт за короткостроковими цінними паперами власного боргу, еміто­вані банком" та ін.

Операційні рахунки призначені для проміжного нагромадження витрат і доходів по окремих операціях. їх ще називають робочі або тимчасові.

Рахунки витрат — це активні рахунки, які використовують для обліку, нагромадження витрат за їх елементами впродовж звітного періоду.

Рахунки доходів — це пасивні рахунки, які призначені для обліку, на­копичення доходів за їх видами впродовж звітного періоду.

Наприкінці звітного періоду доходи та витрати з цих рахунків перено­сять на рахунок фінансових результатів, після чого рахунки доходів і ви­трат закривають і вони не мають залишків.

Фінансово-результативні рахунки використовують для поточного відоб­раження і контролю фінансових результатів (прибутків та збитків). До них належать: 5030 "Нерозподілений прибуток минулих років", 5031 "Непо­критий збиток минулих років", 5040 "Прибуток звітного року, що очікує затвердження", 5041 "Збиток звітного року, що очікує затвердження".

Підбиваючи підсумки, доцільно констатувати, що рахунок бухгалтер­ського обліку є основним інформаційним джерелом про стан об'єкта об­ліку. Використовуючи його, можна прийняти оптимальні управлінські рішення в банку. Існуючі класифікаційні ознаки рахунків дозволяють гру­пувати облікову інформацію для заповнення різноманітних форм звітності та обрахунку найбільш важливих показників фінансового стану банку.

2. План рахунків бухгалтерського обліку банків України — це система­тизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовують для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою за­безпечення потреб складання фінансової звітності. План рахунків застосо­вують для відображення бухгалтерської інформації і він є складовою на­ціональної системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Осно­вою для формування плану рахунків є науково розроблена класифікація рахунків за їх економічним змістом .

Проводячи масштабну реформу системи бухгалтерського обліку в бан­ках України, Національний банк розробив та впровадив з 1.01.1998 р. План рахунків бухгалтерського обліку в банках України, який базувався на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах та стандартах бухгалтерського обліку. Цей План рахунків був обов'язковим для викори­стання всіма установами банків. Діяв він до 1 січня 2005 р.

1 січня 2005 р. вступив у дію План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений Постановою Правління Національного бан­ку України №280 від 17.06.2004 р. Прийняття в новій редакції Плану рахунків та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України було зумовлене такими причинами:

по-перше, з набуттям чинності з 1 січня 2004 р. Цивільного та Госпо­дарського кодексів України, Законів України "Про фінансовий лізинг", "Про іпотеку", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про іпотечне креди­тування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифі­кати" змінилися окремі визначення термінів та процедури здійснення операцій;

по-друге, План рахунків та Інструкція затверджувалися у листопаді 1997 p., з появою цих документів ведеться відлік початку реформи в бан­ківській системі України. Це був перший документ, розроблений відпо­відно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. В процесі роз­витку економіки країн світу відбувається коригування міжнародних стан­дартів бухгалтерського обліку, тому з метою вдосконалення системи обліку і фінансової звітності постала нагальна потреба у внесенні змін до діючих документів та підготовці нових;

по-третє, у План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджених Постановою Правління НБУ № 388 від 21.11.1997р., було внесено 17 змін, що ускладнювало застосування цих документів.

Новий План рахунків був побудований з врахуванням усіх цих чинників, що дозволяє здійснювати детальний та повний облік усіх банківських операцій, а також своєчасно надавати докладну, достовірну й змістовну інформацію керівництву банку та іншим користувачам про фінансовий стан банку.

Чинний План рахунків ґрунтується на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку і звітності, що відповідають таким принципам: безперервність діяльності банків, сталість правил бухгалтерського обліку, обачливість, нарахування та відповідності доходів та витрат, дата операцій, окреме відображення активів і пасивів, прийнятність вхідного балансу, перевалювання змісту над формою, оцінка, відкритість, консолідація, суттєвість.

В Україні незалежно застосовують План рахунків бухгалтерського об-у НБУ та План рахунків бухгалтерського обліку України. План рахунків бухгалтерського обліку, розроблений для установ НБУ, дещо відрізняється структурою та змістом Це зумовлено тим, що НБУ, виконуючи функції центрального банку держави, має свою специфіку діяльності, що й визначає особливості об'єктів обліку.

У Плані рахунків бухгалтерського обліку банків України подано перелік усіх синтетичних рахунків І, II, III, IV порядків. Рахунки групують за­лежно від їх класифікації за економічним змістом, за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов'язань.

Кожному синтетичному рахунку в Плані рахунків присвоєно шифр — цифрове позначення, яке визначає його належність до відповідної кате­горії. Шифри використовують при складанні бухгалтерських проведень й у записах в облікові реєстри. Це значно прискорює і скорочує облікові роботи.

Рахунки в Плані рахунків розташовують за принципом зростання но­мерів рахунків. Клас може включати: активні, пасивні й активно-пасивні рахунки. Нумерацію рахунків II, III і IV порядків здійснюють з додаван­ням одного знака (від 0 до 9) з правого боку відповідно до рахунків І, II, III порядків:

Рахунки І порядку — однозначні (клас). Рахунки II порядку — двозначні (розділ). Рахунки III порядку — тризначні (група). Рахунки IV порядку — чотиризначні (рахунок).

У Плані рахунків застосовується десятинна система кодування рахунків; при цьому перша цифра означає клас Плану рахунків, друга — розділ у кла­сі, третя — групу в розділі, четверта — номер рахунка. Всі вони є синтетич­ними і відрізняються ступенем деталізації про об'єкт обліку. Наприклад:

Клас 1 "Казначейські та міжбанківські операції".

Розділ 10 "Готівкові кошти".

Група 100 "Банкноти та монети".

Рахунок 1001 "Банкноти та монети в касі банку".

План рахунків доповнений спеціальною інструкцією щодо застосуван­ня рахунків бухгалтерського обліку. У ній подано характеристику кожно­го рахунка, пояснено, які операції відображаються за дебетом та кредитом рахунка, що допомагає скласти кореспонденцію рахунків. Це сприяє до­триманню єдиної методології бухгалтерського обліку, адекватної принци­пам міжнародних стандартів обліку.

У Плані рахунків наведені номери і найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, які забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестицій­ної та фінансової діяльності банків. Завдяки існуванню уніфікованого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків вдосконалення зазнала методологія здійснення конкретних облікових процедур, а саме:

1) фінансовий облік ведеться за єдиним Планом рахунків, обов'язко­ві для всіх банків України;

2) вимірювання об'єктів обліку підтверджується документально за кожною господарською операцією;

3) оцінка об'єктів обліку передбачається обліковою політикою банку як процес визначення вартості об'єктів, яку показують у статтях фінансової звітності;

4) узагальнення первинної інформації ведеться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а потім — на синтетичних балансових рахунках, що передбачено Планом рахунків;

5) позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису за допомогою спеціальних контррахунків;

6) план рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, тобто опе­рації в іноземній валюті здійснюються на тих самих рахунках, що й опе­рації в гривнях. Зв'язок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечують технічні рахунки валютних позицій та гривневого еквівалента валютних позицій. Такий підхід засвідчує факт застосування базового принципу міжнародного обліку "переваги економічного змісту операції над її юридичною формою".

Усі ці моменти характеризують План рахунків як визначальний елемент облікової системи банку, що відповідає її меті та завданням. Окрім цього, варто зазначити, що Плану рахунків бухгалтерського обліку банків Украї­ни, затвердженому Постановою Правління НБУ №280 від 17.06.2004 р., притаманні такі якісні характеристики: повнота відображення об'єктів обліку; універсальність (відповідає всім потребам банку); легітимність (відображає запроваджені юридичні відносини банку); ліквідність (дозво­ляє зіставляти величину кредиторської заборгованості з наявними майно­вими цінностями); мобільність (ведення підсистем аналітичного і синте­тичного обліку); достовірність (рахунок бухгалтерського обліку вико­ристовують для відображення стану конкретного об'єкта). Отже, План рахунків задовольняє потреби банку в об'єктивній обліковій інформації, яка є основою для прийняття виважених та цілеспрямованих управлін­ських рішень.

3. Бухгалтерський облік у банках ведуть у двох напрямах: аналітичному і синтетичному. Це дозволяє йому виконувати дві головні функції: 1) за­пис інформації про операції в агрегованому вигляді у фінансовій звітності для аналізу та управління; 2) запис детальної інформації про контрагентів, кожної операції та параметри самих операцій з метою отримання звітів у різних розрізах для внутрішнього користування, для можливості надан­ня звітів про діяльність контролюючим органам та для обрахунку макро-економічних параметрів грошово-кредитної статистики. Крім того, врахо­вуючи високий ступінь автоматизації ведення бухгалтерського обліку, не­обхідно передбачити низку параметрів для автоматизованого виконання завдань, наприклад, для нарахування процентів, складання допоміжної фінансової звітності за окремими видами операцій тощо.

Ведення агрегованого обліку для виконання першої функції забезпе­чується за допомогою синтетичного обліку, тобто з використанням ба­лансових рахунків, перелік яких наведено в Плані рахунів бухгалтерсько­го обліку банків України.

Детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію ве­дуть на рівні аналітичного обліку, тобто на аналітичних рахунках.

Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов'язкових параметрів згідно з вимогами НБУ. Додаткова інформація, необхідна для складання звітності та управління банком, може бути забезпечена за допо­могою додаткових реквізитів клієнтів та договорів, визначених банком самостійно.

Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку, класифікації загаль­них та спеціальних параметрів цих рахунків викладено в "Методичних вка­зівках про ведення параметрів аналітичного обліку", затверджених По­становою Правління Національного банку України № 191 від 17.06.1997 p., та Правилах ведення аналітичного обліку в банках України, затвердже­них Постановою Правління НБУ № 221 від 16.06.2005 р.

Для сортування інформації в аналітичному обліку параметри поділя­ють на:

1) параметри контрагентів (клієнтів);

2) параметри документів;

3) параметри договорів та аналітичних рахунків.

Усі параметри можна поділити на 2 групи:

1) обов'язкові;

2) необов'язкові.

Обов'язкові параметри вводяться із врахуванням вимог НБУ щодо діяльності банків. Вони є обов'язковими для заповнення при занесенні в ком­п'ютерну систему нового контрагента або при відкритті аналітичного ра­хунка.

Своєю чергою, обов'язкові параметри поділяють на загальні та спеціальні.

Загальні параметри застосовують до всіх аналітичних рахунків, а спеціальні параметри — лише для окремих груп аналітичних рахунків за­лежно від їх економічного змісту. Такі параметри використовують для автоматизованого ведення деяких операцій та для надання спеціальної звітності для НБУ.

Необов'язкові параметри банк визначає самостійно з метою ведення системи аналітичного обліку та підготовки звітності для потреб інших органів.

До номера аналітичного рахунка можна включати лише певні парамет­ри з усього можливого їх набору, решту параметрів зберігають поза номе­ром рахунка і використовують при виконанні певних операцій та побудові звітності.

Такі параметри, як "Інституційний сектор економіки", "Форма власності" та "Вид економічної діяльності для клієнтів-нерезидентів", є необов'яз­ковими для заповнення контрагентами-нерезидентами.

Для ідентифікації банківської операції важливими є запроваджені НБУ аналітичні параметри документів. Вони дозволяють своєчасно, достовірно та в повному обсязі відображати специфіку банківської операції на рахун­ках аналітичного обліку. Це дозволяє швидко та якісно формувати аналі­тичні таблиці для прийняття ефективних рішень керівним персоналом 5анку.

Отже, другою групою параметрів аналітичного обліку є параметри документів, під якими розуміють стандартизовані реквізити, які мають зазначатися в документах при проведенні банком розрахункових або касових операцій.

Сутність параметрів документів розкрито в табл. 4.4.

Визначивши параметри контрагента, формують картку клієнта, де за­писують всі значення цифр, що входять до номера аналітичного рахунка. По номера аналітичного рахунка можна включати лише певні параметри і усього можливого їх набору, решту параметрів зберігають поза номером рахунка і використовують при виконанні операцій та складанні звітності.

Банки самостійно визначають параметри, які включають до номера аналітичного рахунка. їх вибір регламентується внутрішніми нормативно-інструктивними документами банку.

Характеристику загальних обов'язкових параметрів договорів та аналітичних рахунків подано в табл.5.

До окремих груп договорів та аналітичних рахунків чинною норматив­ною базою передбачено застосування спеціальних обов'язкових пара­метрів договорів та аналітичних рахунків. До них належать:

а) процентна ставка (встановлюють для всіх аналітичних рахунків, за якими здійснюють нарахування процентів);

б) розподіл аналітичного рахунка за визначеним критерієм:

— для рахунків з обліку нарахованих доходів і прострочених нара­хованих доходів інформація — сума;

— для рахунків з обліку прострочених нарахованих доходів — інфор­мація щодо строку дії кредитного договору (до чи після строку, визначеного договором);

— для рахунків з обліку неамортизованої премії або дисконту за фінансовим інструментом — інформація щодо рахунка з обліку фінансового інструмента;

в) додатковий розподіл аналітичного рахунка за визначеним критерієм.

Для конкретизації інформації, що знаходиться на аналітичних рахун­ках, банк може використовувати спеціальні параметри. Наприклад, для кредитних рахунків банк має заповнити такі спеціальні параметри:

а) початковий строк видачі кредиту;

б) строк до повернення кредиту;

в) строк пролонгації;

г) параметр забезпечення кредиту;

д) параметр ринку, який визначає категорію ризику кредиту.

Для депозитних рахунків застосовують такі параметри:

а) строк розміщення (залучення) депозиту;

б) строк до повернення депозиту.

Для рахунків з обліку цінних паперів банк має заповнювати парамет­ри, які вказують на:

а) строк до погашення;

б) місце емісії паперів.

Для позабалансових рахунків розділів 90—93 Плану рахунків бухгал­терського обліку банків України має зазначатися параметр строку до по­гашення позабалансових зобов'язань і вимог, наданих та отриманих бан­ком.

Особливістю аналітичного обліку в банках, окрім параметрів, можна назвати структуру аналітичного рахунка. Кожному аналітичному рахунку відповідає номер, який формується від п'яти до 14 цифр. Перші п'ять — суворо регламентовані, інші дев'ять (від шостого до чотирнадцятого зна­ка) банк формує самостійно відповідно до визначених параметрів аналітичного обліку.

Структуру аналітичного рахунка можна зобразити так:

ВВВВкЕЕЕЕБЕЕЕЕ,

де BBBB — 4 цифри балансового рахунка (рахунка № порядку Плану рахунків); і — 1 цифра ключового розряду; ЕЕБЕЕЕЕЕЕ — змінна частина рахунка, яку банк формує за потребою.

Ключовий розряд призначений для перевірки достовірності номера рахунка та захищає інформацію від суб'єктивних помилок оператора при несенні даних. Підрозділи комп'ютеризації в банку розробляють спеціальні алгоритми обчислення ключових розрядів.

Завдяки реформуванню бухгалтерського обліку та звітності було вироблено нові підходи до організації системи аналітичного обліку, що сут­ою вдосконалило процес формування звітності для різних категорій користувачів, зробило можливим якісно та швидко приймати рішення щодо правління поточною діяльністю банку.

 

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 84 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав