Читайте также:
|
|
Пізнання - це відображення свідомістю людини дійсності в чуттєвих і логічних формах. У пізнання дві мети: а) пряма, безпосередня - отримання знання, досягнення істини, б) непряма, опосередкована - використання отриманих знань у практичній діяльності. Зрозуміло, що друга мета (практична) базується на першій (теоретичної).
Можна виділити три етапи пізнання.
1. Чуттєве пізнання, де головну роль відіграють органи чуття людини (зір, слух, дотик, нюх, смак).
Вони безпосередньо пов'язують людини з предметним світом, вони дають чуттєвий матеріал для нашого логічного мислення. Основними формами, результатами чуттєвого пізнання є відчуття, сприйняття і уявлення.
Образне мислення оперує уявленнями, створюючи все більш складні їх форми (комбіновані, асоціативні уявлення);
2. При логічному пізнанні домінує абстрактне мислення людини у всеозброєнні його операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування і т.д. Основними формами логічного пізнання є поняття, судження і умовиводи.
3. Практичний етап пізнання, коли отримані знання застосовуються на практиці і перевіряються, уточнюються, коригуються в ході практичної діяльності людини.
Отже, пізнання - це невід'ємна властивість людської натури, вічний пошук істини. Він вміщує в себе муки творчості, радість від успіхів і досаду від допущених помилок.
Неподільність об’єкту й суб’єкту у пізнавальному процесі. Свідомість суб’єкта як діалектична єдність знання і пізнання.
Суб'єкт пізнання — це людина, що постає вихідним пунктом життєвої та пізнавальної активності, що здобуває знання, вибудовує теорії та концепції, зберігає та історично передає їх новим поколінням. Об'єкт пізнання - фрагмент (частина) будь-якої реальності, який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на який спрямована пізнавальна активність.
1) об'єктом пізнання може бути будь-що, що пізнання може набувати характеру самопізнання;
2) суб'єкт та об'єкт співвідносні; об'єкт набуває характеристик саме об'єкта лише у відношенні до певного суб'єкта, тоді як останній виявляє себе лише через дію на певний об'єкт.
Мало того, сучасна гносеологія розглядає їх як узагалі невіддільні. Наприклад, об'єктом може ставати лише те, що виявляється як окрема особлива реальність у полі активної діяльності суб'єкта; в такому розуміння об'єкт постає як похідне від суб'єкта і навіть як його елемент. З іншого боку, можна розглядати самого суб'єкта як елемент об'єкта: природа — єдиний об'єкт, а людина як частина природи є елементом об'єкта.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 65 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |