Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Змістовий модуль 1. Теоретико-методичні основи

Читайте также:
  1. II модуль
  2. II МОДУЛЬ
  3. n Сообщение об ошибках собираются в таблице ERROR_TABLE и передаются в функциональный модуль.
  4. VII. Перелік питань для підготовки студентів до підсумкових модульних контролей
  5. VII.Модульное программирование.
  6. Банківські ризики та основи їх менеджменту
  7. Библиотечный модуль GRAPH. Графические возможности ТП.
  8. Біологічні основи обрізування.
  9. Біохімічні основи тренувань
  10. Біохімічні основи якостей рухової діяльності

Річард Девід Бах ( 1936) — американський письменник, пілот за професією. Не досягши великих успіхів у професії, він перейшов працювати до спеціального журналу «Флайнг» («Льотна справа»). Як автор багатьох нарисів, статей, оповідань, книг про авіацію, серех них «Чужий на землі» (1963), «Біплан» (1966), «Нічого не трапилось» (1969), він не здобув визнання ні в масового читача, ні в колах критиків. Але наприкінці 1970 року виходить із друку його притча «Чайка Джонатан Лівінгстон», яка очолила список бестсе- лерів і тривалий час зберігала цю позицію. Повість була перекладе- на багатьма мовами світу, і вже 1973 року американський режисер Холл Бартлетт екранізував її. Наступні книги Баха — «Дар, який приносять крила», «Не існує таких місць, як далечінь», «Міст через вічність» — знову проходять непоміченими, аж поки 1977 року виходять із друку «Ілюзії», що зачаровують читачів. Незмінною популярністю користуються твори Баха і в нашій країні. Один із них — «Чайка Джонатан Лівінгстон». Щодо твору «Чайка…», то письменник стверджує, що він не стільки її автор, скільки медіум, бо ідея цієї філософської повісті йому не належить. Одного разу, прогулюючись туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка ДжонатанЛівінгстон». Підкоряючись Голосу, Бах сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінофільм. Але на цьому історія майже скінчилася, бо скільки не намагався Бах власноручно продовжити повість, йому це не вдалося, аж поки через 8 років йому примарилося продовження. Метафора «Чайки…» зрозуміла всім: зграя чайок із непереборною жадобою їжі — це наше повсякденне життя, політ Джонатана Лівінгстона — це свобода, його прагнення вдосконалювати свій політ — це наші шляхи самовдосконалення і наше бажання вирватись із дріб’язкової суєти, пізнати сенс життя й осмислити свій статус у світі. А ці ідеї особливо близькі молоді, адже літають, коли ростуть, коли закохуються, коли обирають професію пілота, тобто, перш за все, у молоді роки. Недарма Рей Бредбері відгукнувся на цю повість так: «Ця книга Річарда Баха діє відразу в двох напрямах. Вона надає мені почуття Польоту і повертає мені молодість». «Справжність землі, моря і неба, польоту чайок не тільки не суперечить притчі, але навіть надала історії незвичайної чайки якусь ілюзорну достовірність, схожу на Голос, який нібито розповів її Річарду Баху,— дивовижну двоїстість враження, на межі можливого і неможливого».

Харукі Муракамі (1949) — популярний сучасний японський письменник і перекладач. Народився 1949 року в Кіото, давній столиці Японії, у родині викладача класичної філології. У діда Харукі Муракамі, буддійського священика, був невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову й літературу, а у вільний час також займався буддійським просвітництвом. Навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університета Васеда. 1950 року родина письменника переїхала в місто Асія — передмістя порту Кобе (префектура Хього). 1974 року відкрив свій джаз-бар «Пітер Кет» у районі Кокубундзі, Токіо. 1977 року переїхав зі своїм баром у більш спокійний район міста, Сендагая. У квітні 1978 року під час бейсбольного матчу зрозумів, що міг би написати книгу. До цього часу не знає, чому саме. За словами самого Муракамі, «я просто зрозумів це — і все». Муракамі дедалі частіше залишався після закриття бару на ніч і писав тексти — чорнильною ручкою на простих аркушах паперу. 1979 року була опублікована повість «Слухай пісню вітру» — перша частина «Трилогії Пацюка». Отримав за неї літературну премію «Гундзо сіндзін-сьо» — престижну нагороду, яка щороку присуджується журналом «Гундзо» японським письменникам-початківцям, а трохи пізніше — премію «Нома» від провідного літературознавчого журналу «Бунгей» за те ж саме. Уже до кінця року роман-призер був розпроданий нечуваним для дебюту накладом — понад 150 тисяч примірників у твердій обкладинці. 1981 року Муракамі продав ліцензію на управління баром і став професійним письменником. 1982 року він закінчив свій перший роман «Полювання на овець» — третю частину «Трилогії Пацюка». Того ж року отримав за нього чергову премію «Нома». 1985 року вийшли друком дві збірки оповідань — «Повільною шлюпкою до Китаю» і «Хороший день для кенгуру». 1984 року побачила світ збірка оповідань «Світлячок, спалити сарай та інші історії». 1985 року опублікував роман «Країна Чудес без гальм і Кінець Світу» і отримав за нього премію «Танідзакі». Того ж року вийшла друком книга дитячих казок «Різдво Вівці» з ілюстраціями Сасакі Макі та збірка оповідань «Смертельний жар каруселі з конячками». 1986 року Муракамі поїхав з дружиною до Італії, а пізніше до Греції, мандрував по островах Егейського моря. У Японії вийшла збірка оповідань «Повторний наліт на булочну». 1987 року опублікував роман «Норвезький ліс». Переїхав до Лондона. А 1988 року в Лондоні Муракамі закінчив роботу над романом «Денс, Денс, Денс» — продовження «Трилогії Пацюк.1991 року Муракамі переїхав до США і обійняв посаду стажиста-дослідника в університеті міста Принстон, штат Нью-Джерсі. У Японії вийшло 8-томне зібрання творів, куди увійшло все написане за 1979–1989 роки. 1992 року здобув ступінь ад’юнкт-професора Принстонського університету. Закінчив і опублікував у Японії роман «На південь від кордону, на захід від сонця». Виїхавши з Японії на Захід, прекрасно володіючи англійською мовою, уперше в історії японської літератури почав дивитися на свою батьківщину очима європейця. У липні 1993 року переїхав до міста Санта-Ана, Каліфорнія, читати лекції із сучасної (післявоєнної) світової літератури в університеті Вільяма Говарда Тафта. Відвідав Китай та Монголію. 1994 року в Токіо вийшли друком перші 2 томи роману «Хроніки заводного птаха», наступного року з’явився 3-й том «Хронік». 1996 року випустив збірку оповідань «Привиди Лексингтона». Повернувся до Японії й оселився в Токіо. Провів низку зустрічей та інтерв’ю з жертвами і катами «заринового теракту». 1997 року опублікував документальний двотомник про заринову атаку в токійському метро — «Підземка» і «Край обітований».1999 року опублікував роман «Мій улюблений sputnik». У 2000-му випустив збірку оповідань «Усі божі діти можуть танцювати». У вересні 2002-го опублікував свій десятий художній роман, двотомник «Кафка на пляжі». У лютому 2003 року випустив новий переклад роману Селінджера «Над прірвою в житі», який побив усі рекорди продажів перекладної літератури в Японії початку нового століття. 2006 року письменник отримав літературну премію імені Франца Кафки. Церемонія нагородження пройшла в Міському залі зборів у Празі, де номінанту була вручена невеличка статуетка Кафки і чек на 10 тисяч доларів. 28 травня 2009 року в продаж у Японії надійшов новий роман письменника — «1Q84». Увесь стартовий наклад книги був розкуплений до кінця дня. У вересні 2010 року у світ вийшов російський переклад книги Муракамі «Про що я говорю, коли говорю про біг». За словами автора, це зібрання «замальовок про біг, але ніяк не секретів здорового способу життя». «Щиро писати про біг,— говорить Муракамі,— означає щиро писати про самого себе».

Януш Леон Вишневський — польський письменник, народився 1954 року в місті Торунь. Був моряком риболовного флоту, потім закінчив університет, здобув ступінь доктора інформатики і доктора хімічних наук. Живе у Франкфурті-на-Майні, займається молекулярною біологією. Дебютний роман — «Самотність у Мережі» — історія вірту- альної любові, що стала реальністю. Книга три роки не полишала списки бестселерів (усього в Польщі продано близько 300 тисяч примірників), витримала безліч перевидань, у тому числі з доповненнями за результатами дискусії з читачами на інтернет-форумах. Книга була екранізована в Польщі 2006 року; в екранізації одну з епізодичних ролей зіграв сам Вишневський. У книзі «Самотність у Мережі» приділено велику увагу емоціям і переживанням героїв. Незважаючи на те, що роман, як і всі книги Вишневського, заснований на реальних подіях, герої, за словами автора, ідеалізовані. «Якуб дуже правильний чоловік. Я зібрав усі хороші риси чоловіків у ньому. Це ідеал. У реальному світі такої людини не існує». Література — це свого роду хобі для Януша. У ній багато відображено з наукового життя письменника (основним своїм заняттям він уважає науку). У Януша Вишневського дві дочки. Він сказав про них: «У мене в житті є тільки дві найбільш значущі жінки. Перша — це моя старша дочка, друга — молодша».

 

 

Змістовий модуль 1. Теоретико-методичні основи




Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 51 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав