Читайте также:
|
Страхуванню властива специфічна термінологія.
Страхова сума (S) – грошова сума, на котру страхується об’єкт за законом чи за договором. Страхова сума не може бути вищою за вартість об’єкта, що підлягає страхуванню. Це обсяг відповідальності страховика перед страхувальником, максимальна грошова сума, в межах якої здійснюється страхове відшкодування в разі настання страхової події.
Страховий внесок (премія, платіж) (SP) – плата за страхування, сума, яку сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку.
Страховий платіж визначається як добуток страхової суми (S) і страхового тарифу (Т), який, як правило, встановлюється у відсотках.
Страховий тариф (Т) – це розмір плати з одиниці страхової суми. Страхові тарифи відображають ціну страхування.
Збиток (Z) – фактична сума втрати (шкоди), яку зазнав страхувальник в результаті настання страхового випадку, що підлягає відшкодуванню страховиком.
Страхове відшкодування (Q) – грошова компенсація, котру повинен вплатити страховик страхувальникові в обсязі збитків та в межах страхової суми з настанням страхового випадку.
У страхуванні застосовують кілька систем страхування та франшизи. Вибір системи залежить від співвідношення величини страхової суми та вартісної оцінки об’єкта страхування. При цьому, найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю об'єкта страхування, яка визначається як фактична на день підписання договору. За цією системою страхова сума дорівнює обсягу вартості об’єкта страхування і, в разі настання страхового випадку, має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком.
Якщо об’єкт страхування застраховано не на повну його вартість, тобто страхова сума дорівнює лише певній частині цієї вартості, то такий об'єкт може бути застрахований за такими системами страхування:
1) системою пропорційної відповідальності;
2) системою «першого ризику».
При цьому, система пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою:
Q = Z x S/W, (1.1)
де Q – страхове відшкодування;
S - страхова сума за угодою (договором);
W – вартісна оцінка об'єкта страхування;
Z – фактична сума збитків.
Така система страхування, як правило, застосовується при страхуванні майна підприємств і організацій, якщо інше не вказано в договорі і передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків.
Міра повноти відповідальності страховика в покритті збитків застрахованого тим вища, чим менша різниця між вартісною оцінкою об’єкта страхування та страховою сумою.
Страхування за системою «першого ризику» застосовується найчастіше при страхуванні особистого майна громадян і передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі збитків, але в межах страхової суми.
Під «першим ризиком» у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінко котрого не перевищує страхової суми.
Питання для самоконтролю:
1. Визначення терміну “страхування” з правової та економічної точки зору.
2. У чому полягає основне призначення страхових фондів?
3. Основні функції захисного призначення страхування.
4. Хто відноситься до суб'єктів страхових правовідносин?
5. Перерахувати головні задачі інвестиційного призначення страхування.
6. В чому складається розподільче призначення страхування.
7. Пояснити взаємозв’язок об’єкта страхування з страховим інтересом.
8. Перерахувати основні способи здійснення страхування та основні етапи їх історичного розвитку.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |