Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

СВІТОВА ЕКОНОМІКА

Читайте также:
  1. Amp; Кейс 1.1. Багатополярна світова економіка?
  2. Еволюційна економіка
  3. Економіка галузей сільського господарства іспит
  4. Економіка і організація біржової торгівлі
  5. Економіка охорони здоров’я.
  6. Економіка та економічна теорія.
  7. ЕкономікА ТА моделювання
  8. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
  9. Економіка як складна система з внутрішньо притаманним ризиком
  10. Макроекономіка як частина економічної теорії

Економічне дослідження ефективності банківських послуг потребує використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності.

Під методикою проведення аналізу ефективності банківських послуг слід розуміти сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних видів послуг. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку ефективності банківських послуг, для прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку.

Своєчасне виявлення та усунення недоліків у кредитній діяльності є основною метою проведення економічного аналізу. Широкий діапазон задач і напрямків аналітичної роботи передбачає застосування різноманітних прийомів і методів її проведення.

Для проведення аналізу ефективності надання банківських послуг використовуються наступні методи:

Метод порівняння передбачає зіставлення показників з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. До методу порівняння відносяться також:

¾ горизонтальний аналіз. Він передбачає порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Горизонтальний використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичних значень показника від базових чи попередніх та оцінки відхилень;

¾ вертикальний аналіз передбачає обчислення питомої ваги окремих показників у результуючому показнику, тобто визначення структури результуючого показника;

Метод групування посідає одне з першочергових місць в процесі проведення економічного аналізу. Суть цього методу полягає в розчленуванні складних і багатовекторних явищ на типові, однорідні групи за суттєвими ознаками.

Деталізація показників господарської діяльності - це метод вивчення предметів і явищ, за допомогою якого ціле розкладається на складові частини. Деталізація забезпечує глибину і конкретність різноманітних явищ господарського процесу, дає можливість відкрити причини, які зумовили кінцевий результат. В економічному аналізі деталізують техніко-економічні показники в часі, за місцем виникнення, за окремими складовими частинами.

Для визначення тенденції зміни показника за тривалий період при коливанні даних використовується вирівнювання на основі методу тренду.

Необхідною умовою правильності аналізу є розгляд всіх явищ в динаміці. Це дозволяє уникнути випадкових висновків. Для характеристики динаміки процесу і явищ використовують показники рядів динаміки.

Динамічні ряди характеризуються такими показниками:

1) абсолютний приріст (зниження):

- ланцюговий

∆Ул = Уі – У і-1, (2.12)

- базисний

∆Уб = Уі- У1, (2.13)

де Уі - рівень поточного року;

У і-1 - рівень попереднього року;

У1 - рівень базисного року.

2)темпи зростання (зменшення ):

- ланцюгові

Трл = Уі / Уі-1 *100%, (2.14)

- базисні

Трб = Уі / У1 *100%, (2.15)

3) темпи приросту (зниження )

- ланцюгові

Тпрл = Трл – 100%, (2.16)

- базисні

Тпрб = Трб – 100%, (2.17)

Метод прогнозування використовують з метою подальшого прогнозування показників ефективності банківських послуг. Найчастіше використовують такі види залежностей.

Лінійна залежність будується у відповідності з рівнянням:

, (2.18)

де а та b – параметри рівняння, що розраховуються на основі методу найменших квадратів.

Поліноміальна залежність записується таким чином:

, (2.19)

де а0... аn – розрахункові параметри рівняння.

Логарифмічна функція застосовується при моделюванні характеристик, значення яких спочатку швидко змінюються, а потім стабілізуються. Математичний запис цієї функції такий:

, (2.20)

де а, b, c – розрахункові параметри.

Степенева функція має вигляд:

, (2.21)

де a, b, c – константи.

Експоненціальна лінія має такий вигляд:

, (2.22)

де a, b, c – розрахункові параметри рівняння.

Для перевірки моделі розраховують коефіцієнт кореляції або коефіцієнт детермінації. Чим ближче значення даних коефіцієнтів до одиниці, тим надійніше лінія вибраної функції наближує представлений рядом динаміки процес.

Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку.

Метод графічного зображення. В економічному аналізі широко використовують метод графічного зображення. Побудовані на прямокутній координатній площині графіки або діаграми показують зв'язок двох змінних величин, їх використовують для швидкого знаходження значення функції по відповідному значенню аргументу. Часто їх використовують для порівняння планових показників з фактичними, для характеристики зміни показників в часі, для показу структури різних явищ і величин.

Кожний з вище охарактеризованих методів має велике значення при аналізі ефективності банківських послуг. Але оцінка досліджуваного явища з допомогою одного окремого взято методу не є повною. Тому тільки при комплексному аналізі із застосуванням системи різноманітних методів є можливість всесторонньої і глибокої оцінки ефективності банківських послуг.

Одним із методів оцінки ризику кредитного портфеля банку є економіко- математичне моделювання. Серед великої кількості математичних моделей виділяють й моделі, які вирішують завдання оптимального формування кредитного портфеля та прогнозування. Розглянемо методику побудови оптимізаційної моделі на основі теорії Марковітца.

Оптимізаційна модель кредитного портфеля повинна буди побудована для вибору оптимальних портфелів, та концентрувати увагу на поведінці портфеля, а не його складових. Зазначена модель допоможе банківській установі оцінити кредитний ризик й скоординувати роботу банку відносно зниження ризику.

У ході розроблення нового науково-методичного підходу управління рівнем ефективності кредитного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк», для вибору оптимального портфеля пропонується досліджувати окремо ефективність кредитування юридичних та фізичних осіб. Тобто у процесі впровадження зазначеного методичного підходу у кредитному портфелі банку буде відокремлено дві його складові - кредитний портфель фізичних осіб та кредитний портфель юридичних осіб. Саме такий розподіл допоможе визначитися у тому, які програми кредитування є більш перспективними для банківської установи з огляду на їх прибутковість та рівень ризику.

Основним завданням у процесі оптимального формування кредитного портфеля, є отримання максимального прибутку банківської установи за усіма напрямками кредитування. Таким чином, у загальному випадку задача оптимізації кредитного портфеля полягає у виборі такого розподілу коштів між активами, при якому відбувається максимізація прибутку при заданих обмеженнях на рівень ризику.

За допомогою побудови математичної моделі оптимального формування кредитного портфеля можна буде порівняти «ефективний» кредитний портфель із тим, який сформований у банківській установі на даний момент.

Під ефективним розуміється такий кредитний портфель, який задовольняє вимогам мінімального кредитного ризику та максимального доходу від проведених кредитних операцій. Якщо банківська установа має декілька варіантів формування ефективного кредитного портфеля, то оптимальним кредитним портфелем буде найбільш переважний з них.

У даному випадку, уподобання кредитної установи – це ставлення до кредитного ризику та очікуваної прибутковості від кредитних операцій. Банківській установі часто доводиться стикатися з вибором ризикових активів, тобто активів прибутковість яких в майбутньому не визначена. До речі, як показує практика ризик активу (кредиту) обернено пропорційний його прибутковості.

Окрім можливості сформувати ефективний кредитний портфель, дана методика допомагає спрогнозувати зміни розміру прибуткової ставки. Таким чином, у випадку передбачення суттєвого зниження розміру відсоткової ставки, керівництво банківської установи зможе попередити ризики втрати прибутків від кредитних операцій.

Алгоритм проведення розрахунків за методикою, що буде викладена нижче наведено у додатку Д. Так, виконуючи послідовність дій, яка викладена за допомогою рисунку Д.1 можна отримати результати, які характеризуватимуть рівень дохідності кредитного портфеля банківської установи ПАТ КБ «Приватбанк».

Наведений на рисунку Д.1 алгоритм дій враховує:

- поточну дохідність кредитування юридичних та фізичних осіб окремо;

- зовнішні фактори, що впливають на результати діяльності банку шляхом виокремлення різних сценаріїв розвитку подій – найбільш ймовірного, песимістичного та оптимістичного;

- ризики зниження доходів, шляхом врахування показника варіації процентної ставки у розрізі виділених кредитних портфелів (юридичних та фізичних осіб);

- напрямок зміни відсоткових ставок за виділеними кредитними портфелями шляхом обрахування показника коваріації;

- зв’язок та вплив зміни ставки кредитування за одним кредитним портфелем (наприклад, за кредитним портфелем юридичних осіб) на кредитну ставку іншого кредитного портфеля (кредитний портфель фізичних осіб).

Дослідимо методичні аспекти вимірювання очікуваної прибутковості та ризику активів, а також очікуваної прибутковості кредитного портфеля, що складається з ризикових активів (формули 2.23 – 2.32).

Формула прибутковості кредитного портфеля матиме вигляд:

 

(2.23)

де Rр – дохідність кредитного портфеля р за період;

Rg – дохідність активу g за період;

wg – вага активу g у кредитному портфелі (тобто питома вага вартості і-го

кредитного активу у загальній вартості кредитного портфеля);

G – кількість активів у портфелі.

Формула 2.23 показує, що прибутковість кредитного портфеля, який складається з G активів (Rp), дорівнює сумі всіх зважених доходностей окремих кредитних активів, що входять у портфель.

Для ефективного управління кредитним портфелем будь якої банківської установи, важливо володіти інформацією стосовно розміру його очікуваної прибутковості.

Очікувана прибутковість кредитного портфеля – це зважена сума очікуваних доходностей активів (кредитів), що входять у кредитний портфель банку.

При цьому вага очікуваної прибутковості кожного кредитного активу визначається як частка ринкової вартості окремого активу в загальній ринковій вартості кредитного портфеля.

Очікувана прибутковість ризикового кредитного активу обчислюється наступним чином. Спочатку задається розподіл ймовірностей для можливих значень реалізованої дохідності. Розподіл ймовірностей - це функція, що зіставляє кожне можливе значення прибутковості та ймовірності його реалізації. При заданому розподілі ймовірності очікуване значення випадкової величини є зважене середнє її можливих значень, причому роль ваг грає ймовірність реалізації цих значень.

Математично очікувану дохідність кредитного активу можна виразити наступним чином[49]:

 

(2.24)

де rn – n-е можливе значення прибутковості i-го активу;

рn – ймовірність реалізації значення дохідності п для i-го активу;

N – число можливих значень дохідності.

У тлумачних словниках ризик визначається як «схильність небезпеки, збитків, втрат і т.п.». В кредитній діяльності поняття ризику трансформувалося і стало визначатися як варіація або дисперсія прибутковості кредитного активу (заходи можливих відхилень від середнього значення). В результаті ризик отримав кількісне значення.

Формула для визначення варіації доходності n-го активу записується таким чином:

 

(2.25)

(2.26)

 

Варіація враховує не тільки розмір відхилень можливих значень дохідності від середнього, але і ймовірність такого відхилення, тобто вона вказує міру невизначеності в очікуваннях інвестора, який оцінює майбутню прибутковість як середню по всіх можливих значень.

Варіація має розмірність квадрата вимірюваної величини, для зручності її перетворюють в стандартне відхилення, шляхом вилучення квадратного кореня. У результаті виходить величина, що має ту ж розмірність, що й прибутковість:

 

(2.27)

 

Як було зазначено вище формула визначення варіації дає варіацію окремого активу. Знайти варіацію кредитного портфеля з двох активів не набагато складніше, адже вона залежить не тільки від варіації двох активів, але і від «ступеня узгодженості» в поведінці доходностей активів. Звідси, рівняння має вигляд:

 

(2.28)

де – коваріація дохідностей активів i та j.

Основний зміст зазначеного рівняння полягає в тому, що варіація дохідності портфеля дорівнює зваженій сумі зважених варіацій доходностей двох активів (кредитний портфель юридичних осіб та кредитний портфель фізичних осіб) та їх коваріації.

Поняття коваріації відноситься до математичних термінів. У випадку дослідження ефективності кредитних портфелів банківської установи, він характеризує ступінь взаємозв'язку доходностей двох активів (кредитного портфеля юридичних осіб та кредитного портфеля фізичних осіб). Показник коваріації не має одиниці вимірювання, його позитивне значення свідчить про те, що прибутковість досліджуваних активів змінюються (в середньому) в одному напрямку, а негативна - у протилежному. Коваріація двох активів розраховується за допомогою наступної формули:

 

(2.29)

де rin – n-на можливість значення дохідності активів і;

pn – ймовірність реалізації n-го значення дохідності для активів і, j;

N – кількість можливих значень дохідності.

Поняття кореляції між доходностями активів аналогічне поняттю їх варіації. Кореляція дохідності активів та визначається як коваріація двох активів, поділена на добуток їх стандартних відхилень.

 

(2.30)

 

Таким чином, коефіцієнт кореляції приймає значення у проміжку від -1 до +1. При цьому значення, яке дорівнює +1, відображає повноцінне співпадіння напрямку руху, а -1 свідчить про повноцінне неспівпадіння.

Провівши усі зазначені у запропонованій методиці обрахунки (додаток Н) можна зробити висновки відносно подальших заходів з управління кредитним портфелем банківської установи. Так, кінцевий результат обрахунків може привести до двох випадків:

- значення коваріації між кредитними портфелями юридичних та фізичних осіб є позитивним, значення кореляції, відповідно, також є позитивним та суттєвим;

- значення коваріації між кредитними портфелями юридичних та фізичних осіб є від’ємним, значення кореляції, відповідно, також є від’ємним.

Розмір очікуваних доходів від кредитування юридичних та фізичних осіб розраховується наступним чином:

 

(2.31)

де – прогнозований розмір очікуваної доходності і-го кредитного

портфеля, тис. грн.;

– дохідність і-го кредитного портфеля у поточному році, тис. грн.;

t – прогнозований темп росту дохідності і-го кредитного портфеля

банківської установи, %.

При обрахуванні показника, що характеризує розмір очікуваних доходів, у якості прогнозованого темпу росту доходів приймається отримане значення коваріації (формула 3.6), яка вказує на напрямок та визначає розмір (у відсотках) змін кредитних портфелів банку. Таким чином, можна прийти до наступної рівності – .

Отримання прогнозованого розміру очікуваних доходів дає можливість провести обрахування очікуваного розміру кредитного портфелю банку. Розмір очікуваного розміру кредитного портфелю можна визначити за формулою:

 

(2.32)

де – прогнозований розмір кредитного портфеля банку, тис. грн.;

– очікувана дохідність кредитного портфеля банку, %.

Важливо зазначити, що встановлення прогнозованого розміру кредитного портфелю банку відбувається з урахуванням наступних аспектів:

- очікувана дохідність і-го кредитного портфеля (юридичних чи фізичних осіб) залишається незмінною;

- прогнозований розмір кредитного портфеля встановлюється з побудови пропорції, яка враховує долю доходів від кредитування юридичних чи фізичних осіб у загальному обсязі кредитних операції банку.

Виходячи з отриманих результатів, може бути доречним розроблення комплексних заходів, які охоплюють управління як кредитним портфелем фізичних осіб, так і управління кредитним портфелем юридичних осіб (за умовою, якщо обраховані показники свідчать про однаковий напрямок змін відсоткової кредитної ставки). Чи розроблення заходів для того кредитного портфеля, за яким очікується більший рівень ризику (коли обраховані показники свідчать про неспівпадіння напрямку змін дохідних ставок досліджуваних кредитних портфелів).

 

СВІТОВА ЕКОНОМІКА

План:

1. Економічні основи світового господарства

2. Зовнішня торгівля як основна форма міжнародних економічних відносин

3. Інші форми міжнародних економічних відносин

4. Міжнародні валютно-фінансові відносини

5. Міжнародна економічна інтеграція

Нині усі країни функціонують у глобальному економічному, політичному і соціальному середовищі. Усі ланки національного господарства однієї країни тісно пов'язані з господаркою інших країн. Кожна нація зацікавлена у такій взаємозалежності, оскільки завдяки їй може збільшити свою вигоду чи зменшити витрати економічних ресурсів. Щоб цього досягти, країна у своїй зовнішньоекономічній стратегії повинна дотримуватися принципу взаємної вигідності.

Метою вивчення даної теми — є з'ясування суті світового господарства, визначення сучасних тенденцій його розвитку, а також окреслення шляхів інтеграції України у світове господарство.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав