Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суть та структура світового господарства

Читайте также:
  1. A) структура рабочего стола
  2. i готельного господарства
  3. I готельного господарства
  4. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.
  5. II. Система культуры и её структура.
  6. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности
  7. II. СТРУКТУРА отчетА по УЧЕБНОЙ Практике
  8. II. Структура правовой нормы.
  9. II. Структура программы
  10. III. Структура Федерального компонента образовательного стандарта по обществознанию

Нині практично немає жодної країни, економіка якої б розви­валась відокремлено від інших. Господарства країн тісно пов'язані потоками товарів, послуг, капіталу, робочої сили, науково - технічними зв'язками, утворюючи складну та динамічну систему світового господарства.

Отже, світове господарство - це сукупність національних економік, об'єднаних спільними економічними інтересами та різними світо господарськими зв'язками.

Процес формування світового господарства розпочався давно і закінчився на межі XIX- XXсторіч. Відтоді стан національних економік визначається не лише внутрішніми чинниками, але й глибиною участі в міжнародному поділі праці, що робить їх дедалі тісніше взаємопов'язаними та взаємозалежними. Однак світове господарство як цілісна система склалося лише в останні десятиліття XXсторіччя.

Цьому сприяли:

- небезпека ядерної війни, яка змусила країни об'єднувати свої зусилля для її відвернення;

- розвиток сучасної НТР, який супроводжувався великими витратами на проведення НДДКР, які часто були непосильні окремим державам;

- потреба міжнародного співробітництва для розв'язання глобальних проблем сучасності.

Світове господарство - динамічна система. У другій половині XXстоліття його стрімкий розвиток пов'язаний із формуванням світової економічної інфраструктури та економічних і політичних утворень, інтеграційними процесами, зростанням ролі транс­національних корпорацій, розвалом комуністичної системи і переходом багатьох новоутворених країн до ринкової економіки.

Можливо найсуттєвішою рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є глобалізація, яку характеризує всебічне поглиблення взаємозалежності окремих країн та регіонів світу. Нині спостерігаємо щораз більшу залежність економічної ситуації у світі від процесів у країнах-лідерах, посилення тенденцій координації економічної політики на глобальному рівні, неможливість розв'язання більшості проблем на обмеженому національному просторі, розширення фінансових структур до рівня глобальних ринків, перетворення національних корпорацій на глобальні ТНК.

Формування і розвиток світового господарства не означає автоматичного долучення усіх національних економік до цього процесу. Ступінь інтегрованості господарки країни в світо господарську систему визначають передовсім економічна вигода, яку країна може отримати від цього процесу, а також рівень від­повідності її економіки вимогам світової спільноти.

Світове господарство характеризує складна соціально-економічна структура. У другій половині XXст. популярним було виокремлення в ній так званих Центру і Периферії. Прихильниками такого поділу були здебільшого представники країн, що розви­ваються, хоча цей погляд поділяли і деякі західні вчені.

Центр представлений економічно розвинутими країнами, які здебільшого входять до Організації економічного і соціального розвитку (ОЕСР). Решта країн світу становила Периферію. Сюди належать країни, що розвиваються та країни, що виникли внаслідок розвалу соціалістичного табору, економіка яких характеризується як перехідна чи транзитивна до ринкової.

Країни Центру, на думку прихильників такої структури, зосереджують у своїх руках капітал, нові технології та інформацію, що наділяє їх економічною владою стосовно інших країн. Перевагою країн Периферії є наявність сировинних ресурсів, дешевої робочої сили та великого споживчого ринку.

Останнім часом поділ світу на Центр і Периферію втратив свою популярність, що пов'язано з посиленням тенденцій проникне

окремих країн Периферії у Центр. Йдеться, зокрема, про так звані "нові індустріальні країни" (НІК): Південну Корею, Тайвань, Сінгапур, Бразилію, Аргентину та ін.

У регіональній структурі світового господарства виокремлюють п'ять великих регіонів світу, які різняться між собою рівнем економічного розвитку, а також темпами та масштабами інтегра­ційних процесів: Європейський, Північноамериканський, Латино­американський, Азійсько-Тихоокеанський та Африканський регіони.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав