Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація країн у світовій економіці

В економічній літературі країни світового господарства поділяють на окремі групи.

За критерієм рівня доходу на особу розрізняють країни з низьким, середнім та високим рівнем доходів. Країни із середнім рівнем доходів поділяють на країни з доходом, нижчим від середнього, і країни, з доходом вищим від середнього.

До групи країн з низьким рівнем доходів належать переважно африканські, найбідніші азійські країни, а також деякі країни, що утворилися з розпадом СРСР.

Країни з доходом нижчим від середнього - це переважно країни Східної Азії, Латинської Америки, Близького Сходу, а також більшість країн колишнього СРСР. До цієї групи країн віднесена й Україна. Країни з доходом вищим від середнього - це здебільшого країни Центрально-Східної Європи, деякі латиноамериканські країни та інші.

До групи країн з високим рівнем доходів належать країни Орга­нізації економічного і соціального розвитку (ОЕСР), а також країни-експортери нафти, об'єднані в ОПЕК, та деякі нові індустріальні держави.

Однак, за цією класифікацією, не можна чітко розмежувати "більш" розвинуті та "менш" розвинуті країни. Скажімо, країни-експортери нафти, доходи яких різко зросли відтоді, як зросли ціни на нафту і які належать до однієї групи з такими високо розвинутими країнами, як США, Канада, Японія, Великобританія та ін., мають слаборозвинуту економіку та є до індустріальними державами.

Зважаючи на це, класифікуючи країни за економічними ознаками, враховують не лише показник ВВП на душу населення, але й характер економіки (ринкова чи перехідна). Зокрема, за цими критеріями, країни в міжнародній практиці поділяють на три групи:

- розвинені країни;

- країни, що розвиваються;

- країни з перехідною економікою.

До групи розвинених належать країни з ринковою економікою, які вирізняються високим рівнем соціально-економічного розвитку. Нині налічують 29 таких країн. ВВП надушу населення в цих країнах становить щонайменше 12 тис. дол. Загалом на ці країни припадає більша частина світового ВВП і понад 70% світової торгівлі та міжнародних інвестицій.

Країни, що розвиваються - це країни з ринковою економікою, але низьким рівнем соціально-економічного розвитку. Нині їх є близько 140. Вони займають майже 70% території Земної кулі, там проживає понад 80% усього населення світу. Однак їх частка у виробництві світового ВВП невелика. Особливістю цих країн є те, що хоч вони дуже різні, однак такі риси, як багатоукладний характер економіки, нерозвиненість виробничої та соціальної інфра­структури, залежність від експорту сировини, переважно незначний середньодушовий дохід, низький рівень індустріалізації тощо, дають підстави віднести їх до однієї групи. Переважно це країни з низьким рівнем доходів, середньорічний дохід на душу населення в яких становить 150-700 дол. Йдеться про деякі азійські, латиноамерикан­ські та африканські країни, більшість населення яких неписьменна та страждає від бідності.

Однак до цієї категорії належать і країни з високим рівнем доходів. Це країни-експортери нафти, об'єднані в ОПЕК. ВВП на душу населення у них найвищий у світі, зокрема в Саудівській Аравії - понад 12 тис. дол., Кувейті - 17 тис. дол., Катарі - понад 21 тис. дол., Об'єднаних Арабських Еміратах - близько 23 тис. дол. Поміж тим, ці країни й надалі до індустріальні і мають слаборозвинену економіку.

У групі країн, що розвиваються чітко вирізняються і так звані "нові індустріальні країни" (НІК) - Бразилія, Гонконг, Тайвань, Південна Корея, Мексика та інші. Ці країни характеризує сучасна структура економіки, значний ВВП на душу населення і високі темпи економічного зростання.

До групи країн з перехідною економікою належать держави, які здійснюють перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки. Це передовсім країни Центральної і Східної Європи, 15 країн, що утворилися після розпаду Радянського Союзу, а також Монголія і В'єтнам. Наприкінці XXст. спостерігалась велика диференціація ринкових перетворень у цих країнах. Одні з них - Чехія, Польща, Угорщина - змогли упродовж перших років

ринкової трансформації зупинити спад і перейти до економічного зростання. Інші ж десятиліття боролися з економічним спадом. Ринкові перетворення відбуваються там значно повільніше.