Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Статистика як наука

Читайте также:
  1. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  2. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  3. II. Экономика как наука
  4. III. 2. "НОРМАЛЬНАЯ" НАУКА
  5. III. Статистика
  6. La obiectul Статистика____________________________________
  7. La obiectul Статистика____________________________________
  8. La obiectul Статистика____________________________________
  9. Lt;question>Когда возникла политическая наука?
  10. V1: Математическая статистика

Статистика як суспільна наука має свій об'єкт та предмет дослідження. Статистика розглядається як суспільна наука, галузь практичної діяльності, навчальна дисципліна, яка вивчає кількісну сторону масових соціально-економічних явищ і процесів у нерозривному зв 'язку з їх якісною стороною шляхом збирання, обробки та аналізу масових даних, вивченні їх структури та розподілу, розміщенні у просторі та за часом, тенденцій та закономірностей перебігу, щільності взаємозв 'язків та взаємозалежностей. Термін „статистика" визначається сукупністю латинських та італійських слів: "status" (становище, стан справ); "stato" (керована область, держава); "statista" (державний чоловік, політик, знавець держави).

В даний час під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, економічної науки та навчальної дисципліни з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соціально-економічні явища і процеси.

2. Предмет статистики та її категорії

Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

На основі діалектичного методу статистика розробила свої специфічні методи дослідження. До них належать: статистичне спостереження, зведен­ня і групування даних, абсолютні і відносні показники, середні величини і показники варіації, ряди динаміки, індексний, вибірковий, дисперсійний, кореляційний, табличний і графічний методи та ін. Для вивчення свого предмету - кількісної сторони масових суспільних явищ - статистична наука розробила ряд своїх особливих прийомів, спосо­бів, правил і методів дослідження, які в сукупності складають статистичну методологію.

Статистичним показником називають узагальнену числову характери­стику будь-якого масового явища в поєднанні з його якісною визначеністю в конкретних умовах місця і часу.

Статистичні показники можуть бути: абсолютні і відносні; Індивідуальним або узагальненим, або зведеним.

Індивідуальні та зведені статистичні показники:одиниці вимірювання: натуральні (кг, т, м, км та ін.), вартіс­них (грн.) і умовно-натуральних (кормових одиницях, калоріях, еталон­них гектарах тощо).

Закон великих чисел. Його суть полягає в тому, що законо­мірність масового явища виявляється лише при досить великій кількості спостережень, коли відбувається взаємне погашення впливу випадкових причин, які мають місце в окремих випадках.

Статистичною сукупністю називають множину одиниць подій або фактів, які об'єднуються однією якісною основою, але відрізняються між

собою за рядом ознак.

Ознаки, які набувають різних значень або видозмін в окремих одиниць сукупності, називають варіюючими, а окремі їх значення – варіантами.

 

 

3. Завдання та організація статистики в Україні та на міжнародному рівні

Найважливішими завданнями статистики є:

1. Збирання, розробка, узагальнення і аналіз статистичних даних

2.Всебічне дослідження на основі науково обґрунтованої системи ста­тистичних показників

3.Своєчасне забезпечення законодавчих, виконавчих, управлінських та господарських органів

4.Розробка статистичних даних

5.Пропаганда передового досвіду, розробка даних

6.Всебічне і глибоке вивчення пропорцій і взаємозв'язків у народному господарстві

7.Удосконалення статистичної методології і системи статистичних показників

8.Розробка питань створення загальнодержавної автоматизованої сис­теми збирання, нагромадження, обробки і аналізу статистичної інформації

9.Розробка заходів щодо зближення вітчизняної методології статис­тичних досліджень з методологією і стандартами міжнародної статистики.

Організація статистичної роботи в різних галузях України здійснюється Державною службою статистики України. До міжнародних організацій статистики відносяться також: ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки та культури); Міжнародна організація праці (МОП); Міжнародний валютний фонд (МВФ); Статистичне управління Європейських
Співтовариств (Євростат); Статистичний комітет Співтовариства незалежних держав та ін.

4.Сутність статистичного спостереження

Статистичне спостереження - це науково організована робота зі збору масових даних про кількісну сторону суспільного життя. Статистичне спостереження є першим етапом статистичного дослідження. Він є дуже важливим, бо від отриманих результатів буде залежати подальший хід дослідження. Статистичне спостереження – це науково організований збір масових даних про явища та процеси, які відбуваються в суспільстві.Спостереження не завжди буває статистичним (наприклад, спостереження за якістю продукції на ринку не є статистичним). Спостереження буде статистичним тоді, коли:

1)вивчаються статистичні закономірності (ті закономірності, які проявляються в масовому процесі у великої кількості одиниць сукупності)

2)ведеться реєстрація фактів, які заносяться у відповідні документи і підлягають подальшому аналізу. Отже можна доповнити, що статистичне спостереження повинно бути: масовим, планомірним, мати певний характер повторюваності (одноразовим, періодичним або систематичним).

5. Програмно-методологічні та організаційні питання статистичного спостереження

Програмно-методологічні питання плану спостереження охоплюють визначення його мети, об'єкта, одиниці та програми. Мета спостереження — це його головне пізнавальне завдання. Об'єкт спостереження — сукупність одиниць, які підлягають статистичному дослідженню. Ценз — це обмежувальна ознака, якій повинні відповідати всі одиниці сукупності. Одиниця спостереження — це та первинна ланка (елемент), від якої одержують необхідні відомості. Одиниця сукупності — це первинний елемент об'єкта спостереження, ознаки якого підлягають реєстрації.. Програма статистичного спостереження оформлюється у вигляді формуляра, в якому містяться питання та відведені місця для реєстрації відповіді. У статистичній практиці використовуються два види формулярів — списковий та індивідуальний. Індивідуальний формуляр заповнюється для однієї одиниці сукупності, а списковий — для двох і більше. Організаційні питання плану спостереження визначають місце і час його проведення, організаційну форму, вид та спосіб проведення, підготовчі роботи, порядок приймання матеріалів і т.д. Місцем спостереження вважається той пункт, де реєструються ознаки, наприклад, при проведенні перепису населення це житлові приміщення. Розрізняють об'єктивний та суб'єктивний час спостереження. Об'єктивний час спостереження — це той момент або період часу, станом на який реєструються ознаки. У тому випадку, коли об'єкт спостереження швидко змінюється і нараховує дуже велику кількість одиниць, встановлюється так званий критичний час. Суб'єктивний час спостереження — це період відведений на заповнення формулярів.


 



6.Форми, види і способи статистичного спостереження

Способи статистичних спостережень:

1.Безпосередній облік

2.Документальний облік

3.Опитування:

- Експедиційний спосіб опитування

- Самореестрація

- Кореспендентський

Види ознак: Кількісні,Атрибутивні,Дискретні,Неперервні,Істотні – головні,Не істотні – не головні.

Організаційні форми спостереження:

1.Звітність

Вимоги до звітності: Обовязковість, Систематичність, Вірогідність.

Звітність поділяеться на: Зовнішню і Внутрішню

2.Спеціально організоване спостереження (перепис, облік, опитування, або спеціальне обстеження)

3.Статистичний реєстр

За ступенем охоплення одиниць спостереження є суцільні і не суцільні

Не суцільні поділяються на:

1.вибіркове – сукупність відбрана випадково

2.обстеження основного масиву – переважної частини сукупності

3.монографічне обстеження – ретельне обстеження однієє одиниці сукупності

4.Анкетне спостереження

5.Моніторинг (систематичне спостереження за станом певного середовища)

За часом реєстрації даних спостереження є: поточне, періодичне та одноразове

7. Помилки статистичного спостереження та способи контролю зібраних даних

Розрізняють наступні типи помилок статистичного спостереження: а) помилки реєстрації; б) помилки репрезентативності. Кожний з цих типів помилок ділиться на випадкові (ненавмисні) і систематичні (навмисні).Помилки реєстрації виникають внаслідок неправильного встановлення фактів в процесі спостереження, помилкового запису їх значень, або обох причин разом.

Помилки реєстрації виникають як при суцільному, так і при несуцільному спостереженні.На відміну від помилок реєстрації, помилки репрезентативност і властиві тільки несуцільному спостереженню .Статистика використовує два способи контролю матеріалів спостереження: а) арифметичний (лічильний); б) логічний. Арифметичний контроль полягає в лічильній перевірці підсумкових даних звітів або формулярів і погодженні тих показників, які взаємозв'язані між собою і можуть бути виведені одні з одних. Логічний контроль полягає в співставленні взаємозв'язаних між собою відповідей на питання формуляра статистичного спостереження і виясненні їх логічної сумісності..Основною умовою успішного проведення любого статистичного дослідження на всіх його стадіях, в тому числі і на стадії спостереження є висока якість зібраного матеріалу.

8.Сутність статистичного зведення. Статистичні групування, їх зміст, завдання та види

Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками об’єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення — виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.

 

Групування -поділ сукупності масових сусп..явищ на однорідні типові групи за суттєвими для них ознаками за метою всебічного аналізу.

Завдання групувань: Всебічна характеристика явища,Характеристика структури,Вивчення взаємозв’язків.

За кількістю ознак групування можуть бути: Прості (одновимірні),Комбінаційні (багатовимірні)

 

Відповідно до завдань розрізняють 3 види групувань:

1.Типологічне- виділенння якісних груп,типів,класів.

2. Структурне-хар.розподіл одиниць за будь-якою ознакою

3. Аналітичне-вивчаються взаємозв’язки між окремими ознаками стат.сукупності.

 

9.Методологія статистичних групувань. Статистичні таблиці

Етапи групування:

Теоритичний аналіз досліджуваного явища,Вибір групувальної ознаки,Визначення кількості груп і величини інтервалу,Визначення та обгрунтування системи показників,Обчислення абсолютних, відносних і середніх показників,Табличне і графічне офомлення результатів,Аналіз одержаних результатів, фомування висновків

Послідовність проведення групування:

Побудова ранжированого ряду розподілу за визначеною ознакою,Побудова інтервального інноваційного ряду розподілу,Побудова проміжного, аналітичного групування.

Після встановлення кількості груп визначають величину (ширину) інтервлу

За допомогою таблиць зручно порівнювати й аналізувати зведені дані. За логічним змістом статистична таблиця розглядається як «статистичне речення». Підметом його є об’єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Як правило, підмет розміщують у лівій частині таблиці, подаючи його назвою рядків. Присудок таблиці — це система показників, що характеризують підмет як об’єкт дослідження. Присудок формує в логічній послідовності верхні заголовки таблиці. Залежно від структури підмета статистичні таблиці поділяють на прості, групові та комбінаційні. Підметом простої таблиці є перелік елементів сукупності, територіальний ряд (регіони, області), хронологічний ряд. У груповій таблиці підметом є групування за однією ознакою, у комбінаційній — за двома і більше ознаками.


10.Види,типи та значення статистичних показників. Абсолютні та відносні

За способом обчислення показники є:Первинні (визначаються шляхом зведення і групування та подаються у формі абсолютних величин),Похідні (обчислюються на базі первинних та мають форму середніх або відносних величин).Серед стат.показників окрему групу стан. взаємообернені…

За ознакою часу показники поділяються на: Інтервальні (характерезують явище за певний період часу) – обсяг ВВП за рік, Моментні (характерезують явище станом на певну дату або час) – залишок обігових коштів за місяць

За способом виконання своїх функцій розрізняють:

1. Абсолютні та відносні показники,Середні величини,Показники варіації

Абосолютні показники – це абсолютні величини які виражають розміри суспільних явищ, без відношення їх до інших явищ. Це іменовані числа які завжди мають певні розмірність і одиницю вимірювання. Абсолютні показники виражаються в натуральних, вартісних, трудових і умовно натуральних показниках.

За способом вираження абсолютні показники є:

1. Індивідуальні,Групові – описують всю статистичну сукупність,Загальні

Відносними називаються показники які виражають кількісні співвідношення між соціально-економічними явищами.




11.Поняття про середні величини. Види середніх величин і способи їх обчислення

 

 

Середньою величиною називають узагальнюючу характеристику сукупності однотипних явищ за варійованою ознакою. Обчислення середніх величин є складовою частиною багатьох статистичних методів: г рупувань, рядів динаміки, індексних розрахунків, показників

варіації, вибіркового методу та ін.

Вид середньої величини:

Середня арифметична :проста зважена

Середня гармонічна: проста зважена

Середня квадратична:: проста зважена

Середня хронологічна (моментного ряду динаміки)

12. Поняття варіації та її основні показники

Варіація – це кількісні зміни величини досліджуваної ознаки в межах однорідної сукупності, які зумовлені впливом дії різних факторів

Для вимірювання оцінки варіації використовуються абсолютні і відносні характеристик. До абсолютних належать: розмах варіації, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення, дисперсії. До відносних належать коефіцієнти варіації

Показники варіації:

1. Розмах варіації – характеризує межі в яких змінюється значення ознаки і обчислюється як різниця між максимальним і мінімальним значенням.

R=Xmax – Xmin

2. Середнє лінійне відхилення- показник більш обґрунтований порівняно з розмахом варіації, не залежить від випадкових коливань крайніх значень оскільки визначається на базі всіх значень ознаки. Його недоліком є те що не враховуються знаки (спрямованість відхилень)

3. Дисперсія – це показник змістовне значення якого вказує на середній квадрат відхилень значень ознаки від середньої величини

4. Середнє квадратичне відхилення – показує на скільки відхиляються індивідуальні значення варіант від їхньої середньої величини

5. Відносні показники варіації:

a. Лінійний коефіцієнт варіації

b. Квадратичний коефіцієнт варіації

c. Коефіцієнт осциляції

Для порівняння варіацій начастіше використовують квадратичний коефіцієнт варіації.Даний показник вживається для оцінки однорідності сукупності (статистична сукупність однорідна якщо середня величина надійна і типова)

Розрізняють такі значення відносних коливань:

V<10% - коливання не значні

10%<V<3% - коливання середні

V>30% - коливання великі

 

Вважається, що сукупність однорідна, а середня типоваV<33%

13. Структурні характеристики варіації (мода, медіана…)

Крім перелічених середніх використовуються величини, що відрізняються особливим розташуванням у варіаційному ряду розподілу, це – так звані позиційні середні (мода і медіана) вони залежать лише від характеру частот.

Мода – це значення ознаки, що має найбільшу частоту в статистичному ряду розподілу.

Якщо варіаційний рад дискретний або момент ний, то мода визначається за найбільшою частотою.

В інтервальному ряду розподілу за таким принципом визначаться модальний інтервал.

Медіаною - називається таке значення ознаки, яке поділяє ранжируваний ряд розподілу на 2 рівні частини. Якщо в дискретному варіаційному ряду 2m +1 значень, то медіальним буде m+1 значення. Якщо 2m значень, то (парна кількість елементів) в ряду розподілу.

В інтервальному ряду розподілу спочатку необхідно визначити медіальний інтервал.

Медіальним називається - інтервал для якого вперше зустрічається накопичина чистота, що більша або дорівнює половині обсягу сукупності.

Накопичені частоти утворюються як наростаючий підсумок частот починаючи з першого інтервалу.

Величини моди і медіани, як правило, відрізняються від величини.

середньої і співпадають з нею тільки у випадку симетрії варіаційного

ряду. Медіана не залежить ні від амплітуди коливань ряду, ні від

розподілення частот в рамках двох рівних частин ряду. Ё обчислюють для

вирішення деяких окремих завдань, пов'язаних з визначенням оптимуму,

який співпадає з варіантом, що припадає на середину ряду.

14. Дисперсія. Її види та математичні властивості

1. Якщо усі значень варіант зменшити на сталу величину А, то величина дисперсії не зміниться

 

2. Якщо значення варіант змінити в А раз, то величина дисперсії зміниться в А2(квадрат),

 

3. Якщо частоти змінити частками дисперсія не зміниться.

 

Загальна дисперсія хар. варіацію ознаки у навколо загальної середньої

Групова дисперсія хар. варіацію відносно групової середньої

15. Суть вибіркового спостереження

Вибіркове спостереження — такий вид несуцільного спостереження, при якому обстежуються не всі елементи сукупності, що вивчається, а лише певним чином дібрана їх частина. Сукупність, з якої вибирають елементи для обстеження, називається генеральною, а сукупність, яку безпосередньо обстежують, — вибірковою. Статистичні характеристики вибіркової сукупності розглядаються як оцінки відповідних характеристик генеральної сукупності. Тенденційні похибки виникають, коли при формуванні вибіркової сукупності порушений принцип випадковості (упереджений вибір елементів, недосконала основа вибірки тощо). Ці похибки для всіх елементів сукупності однонапрямлені і призводять до зсунення результатів обстеження.

 

Випадкові похибки — це наслідок випадковості вибору елементів для дослідження і пов’язаних з цим розбіжностей між структурами вибіркової та генеральної сукупностей щодо ознак, які вивчаються.

16. Вибіркові оцінки середньої та частки

У статистиці використовують два типи оцінок параметрів генеральної сукупності — точкові та інтервальні. Точкова оцінка — це значення параметра за даними вибірки: вибіркова середня та вибіркова частка р. Інтервальною оцінкою називають інтервал значень параметра, розрахований за даними вибірки для певної ймовірності, тобто довірчий інтервал. Чим менший довірчий інтервал, тим точніша вибіркова оцінка.

17. Різновиди вибірок. Визначення обсягу вибірки

Від основи вибірки залежить спосіб добору елементів сукупності для обстеження. Найчастіше використовують способи добору: простий випадковий, механічний, розшарований (районований), серійний.

 

Простий випадковий добір провадиться жеребкуванням або за допомогою таблиць випадкових чисел. Це класичний спосіб формування вибіркової сукупності, який передбачає попередню досить складну підготовку до формування вибірки. Механічний добір. Основа вибірки — упорядкована множина елементів сукупності. Добір елементів здійснюється через рівні інтервали. Механічна вибірка порівняно з простою випадковою ефективніша, її простіше здійснити. Проте за наявності циклічних коливань значень ознаки, цикл коливань яких збігається з інтервалом, можливий зсув вибіркових оцінок. Похибку механічної вибірки обчислюють за формулою похибки безповторної вибірки. Розшарований (районований, типовий) добір — це спосіб формування вибірки з урахуванням структури генеральної сукупності. Очевидно, що обсяг вибірки залежить від рівня варіації ознаки в окремих складових генеральної сукупності. Однорідні групи подаються меншим числом елементів, неоднорідні — більшим. Відсутність даних про варіацію ускладнює практичну реалізацію такого способу вибірки. Різновидом розшарованої вибірки є метод квот, коли обсяг частинних вибірок nj визначається завчасно. Цей спосіб поширений при вивченні громадської думки, ринку тощо. Серійна вибірка. Одиниця основи вибірки — серія елементів. Серії складаються з одиниць, які пов’язані або територіально (райони, селища), або організаційно (фірми, акціонерні товариства). Вибіркова сукупність серій формується за схемами механічної або простої випадкової вибірки. Дібрана серія розглядається як одне ціле, обстеженню підлягають усі без винятку елементи серії. При обчисленні похибки вибірки враховується міжсерійна варіація:

 

,

 

де d2 — міжсерійна дисперсія; m та М — число серій відповідно у вибірці та генеральній сукупності.

Іноді поєднуються різні способи добору: механічний і серійний, розшарований і механічний, випадковий і серійний.

 

Таке поєднання можливе в рамках багатоступеневої вибірки. Ступенів може бути два, три й більше. Кожний із них має свою, відмінну від інших основу вибірки. Відповідно поділяються й одиниці вибірки: першого ступеня, другого і т. ін. Повнота охоплення основи й схема добору одиниць на різних ступенях різняться. ефективною є багатофазна вибірка. Суть її в тому, що для різних ознак формуються вибіркові сукупності різного обсягу. На відміну від багатоступеневої вибірки багатофазна використовує для всіх ознак одну й ту саму основу вибірки, проте програма обстеження різна.

 

Вибіркові сукупності формуються поетапно — фазами. З генеральної сукупності утворюється первинна вибірка, а з первинної — підвибірка і т. д. На кожній наступній фазі обсяг підвибірки зменшується, а програма обстеження розширюється. Вибіркові оцінки кожної фази використовуються як додаткова інформація на наступних фазах, що підвищує точність результатів вибіркового обстеження.

 

При організації багатофазної вибірки можливі комбінації різних способів і видів вибірки. Багатофазна вибірка поєднується з багатоступеневою, а також із суцільним спостереженням.

18. Суть і складові елементи динамічного ряду. Характеристики інтенсивності динамік

Динамічний ряд — це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соціально-економічного явища. Елементами динамічного ряду є перелік хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називаються рівнями ряду.

Як правило, часові інтервали обираються рівні (доба, декада, календарний місяць, квартал, рік). Послідовність дин.ряду позначається:у1,у2….уn. Залежно від статистичної природи показника розрізняють:моментні ряди(фіксує стан явища на наявний момент часу),інтервальні ряди(результат залежить від тривалості часового інтервалу),первинні ряди(побудовані на онові абе показників),похідні(сер та відносні величини розраховані на основі абе) Порівнянність даних дин. рядів може порушуватися якщо:

змінами в методології розрахунку показника,змінами в структурі сукупності; різними критичними моментами реєстрації даних зміною цін для вартісних показників. При вивченні законом.соц-екон розвитку статистика вирішує ряд завдань:хар.інтенсивності змін рівнів ряду,визначення сер.показників дин.ряду,виявлення осн. закономірностей динаміки,виявлення факторів що зумовлюють зміну досліджуваного об’єкта,прогноз розвитку явищ. Показники ряду динамік:абсолютний приріст,темпи зростання,темпи приросту, абс. значення 1% приросту,різниця між абс.приростами дозволяє встановити абс. прискорення, відносною.хар.динаміки є відносне уповільнення або прискорення.

 

19. Середня абсолютна та відносна швидкість розвитку. Характеристика основної тенденції розвитку

З плином часу змінюються, варіюють рівні динамічних рядів і обчислені на їх основі абсолютні прирости та темпизростання. Постає потреба узагальнення притаманних динамічному ряду властивостей, визначення типових характеристик розвитку. Такими характеристиками є середні величини. Зауважимо, що динамічна середня буде типовою характеристикою лише за умови однорідності ряду, коли причинний комплекс формування закономірностей розвитку більш-менш стабільний.Середні рівні використовують насамперед для узагальнення коливних рядів. Наприклад, при аналізі динаміки сільськогосподарського виробництва оперують не річними, а більш сталими середньорічними показниками за певні періоди. Середні рівні необхідні також для забезпечення порівнянності чисельника і знаменника при побудові динамічних рядів похідних показників. Наприклад, виробництво продукції на одного працюючого. Обсяг продукції — інтервальний показник, а кількість працюючих — моментний. Щоб забезпечити порівнянність цих показників, слід обчислити середньорічну кількість працюючих.Метод обчислення середнього рівня динамічного ряду залежить від статистичної структури показника. В інтервальному ряді абсолютних величин, рівні якого динамічно адитивні, використовується середня арифметична проста:де n — число рівнів ряду. моментному ряді, за припущення про рівномірну зміну показника між датами, середня розраховується як півсума значень на початок і кінець періоду:Якщо в моментному ряді n > 2 і між суміжнимі датами однакові інтервали, розрахунок виконується за формулою середньої хронологічної:Обґрунтування та розрахунок такої середньої наведено в підрозд. 4.4.

 

У моментних рядах з різними інтервалами між датами розраховується середня арифметична зважена:

 

,

 

де — інтервал часу між датами, m — кількість інтервалів.

 

Середній абсолютний приріст (абсолютна швидкість динаміки) обчислюється діленням загального приросту за весь період на довжину цього періоду у відповідних одиницях часу (рік, квартал, місяць тощо):

Отже, середній темп зростання можна обчислити на основі:

ланцюгових темпів зростання kt;

кінцевого (за весь період) темпу зростання Kn;

кінцевого yn і базисного y0 рівнів ряду.

 

При інтерпретації середньої абсолютної чи відносної швидкості динаміки необхідно вказувати часовий інтервал, до якого належать середні, та часову одиницю вимірювання (рік, квартал, місяць, доба тощо).

 

 

2.Будь-який динамічний ряд у межах періоду з більш-менш стабільними умовами розвитку виявляє певну закономірність зміни рівнів — загальну тенденцію. Одним рядам притаманна тенденція до зростання, іншим — до зниження рівнів. Зростання чи зниження рівнів динамічного ряду, у свою чергу, відбувається по-різному: рівномірно, прискорено чи уповільнено. Нерідко ряди динаміки через коливання рівнів не виявляють чітко вираженої тенденції.

 

Щоб виявити й схарактеризувати основну тенденцію, застосовують різні способи згладжування та аналітичного вирівнювання динамічних рядів.

 

Суть згладжування полягає в укрупненні інтервалів часу та заміні первинного ряду рядом середніх по інтервалах. У середніх взаємоврівноважуються коливання рівнів первинного ряду, внаслідок чого тенденція розвитку вирізняється чіткіше.

 

Залежно від схеми формування інтервалів розрізняють ступінчасті та ковзні (плинні) середні. При розрахунку ковзних середніх кожний наступний інтервал утворюється на основі попереднього заміною одного рівня. Оскільки середня належить до середини інтервалу, то доцільно формувати інтервали з непарного числа рівнів первинного ряду. У разі парного числа рівнів необхідна додаткова процедура центрування (усереднення кожної пари значень).

 

Ряд ковзних середніх коротший за первинний на (m – 1) рівнів, що потребує уважного ставлення до вибору ширини інтервалу m. Якщо первинному ряду динаміки притаманна певна періодичність коливань, то інтервал згладжування має бути рівним або кратним періоду коливань. У згладженому ряді трирічних ковзних середніх усунено первинні коливання врожайності й чітко виявляється систематичне підвищення її рівня.

 

Метод ковзних середніх застосовують також для попередньої обробки дуже коливних динамічних рядів; можливе подвійне згладжування.

 

При аналітичному вирівнюванні динамічного ряду фактичні значення yt замінюються обчисленими на основі певної функції Y = f (t), яку називають трендовим рівнянням (t — змінна часу, Y — теоретичний рівень ряду)

20 Суть і функції індексів. Побудова індивідуальних індексів.

 

Методи побудови індивідуальних індексів:

1. Записуємо позначення показника (р-ціна, q-кількість, z-собівартість, t-витрати часу, і-позначення індивідуального індексу (ір-індивідуальний індекс цін, іpq-індивідуальний індекс товарообігу)).

2. Проставляємо дріб (ір= )

3. В чисельнику і знаменнику проставляємо індексовану величину на відповідному рівні (ір= )

4. Проставляємо ваги на одному рівні (ір= )

Розрізняють дві функції індексів:

1) синтетичну, пов’язану з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь;

2) аналітичну, спрямовану на вивчення закономірностей динаміки, взаємозв’язків між показниками, структурних зрушень

 

Індекс — це відносна величина, яка характеризує зміну соціально-економічного явища в часі чи просторі або ступінь відхилення значення показника від певного стандарту (нормативу, середньої). Індекс, як і будь-який статистичний показник, поєднує в собі якісний та кількісний аспекти.

 

21. Методологічні основи побудови зведених індексів

Етапи побудови зведених індексів (І – зведений індекс):

1. Записуємо значення індексу (Ір, Іq, Іpq)

2. В чисельнику і знаменнику дробу проставляємо знак суми (ір= )

3. В чисельнику і знаменнику проставляємо індексовану величину на відповідному рівні (ір= )

4. Проставляємо ваги на одному рівні (ір= )

22. Середньозважені індекси. Взаємозв’язки індексів

Другою формою зведеного індексу є середньозважений з індивідуальним для його розрахунку використовують два види середніх: арифметичну і гармонічну.

Умовний товарообіг , можна визначити скорегувавши фактичні обороти індивідуальними індексами цін або фізичного обсягу продажу. іqр0q0=p0q1=

В такому разі зведені індекси за Ласпейресом обчислюються як середнє арифметичне, а індеки за Пааше – як середнє гармонічне.

При побудові середнього значення індекса вартісні ваги можна зміни відносними величинами структури.

Зв'язок соціально-економічного явища знаходить своє відображення у взаємозв’язку відповідних показників. Ряд показників можна подати як добуток кількох інших, такий зв'язок називають мультиплікативним.

ірqр•іqІрqр•Іq

У будь-якій системі індекс добутку спряжених величин дорівнює добутку індексів цих величин.

Показники співмножники індексної системи є факторами показника результату. Тому у межах індексної системи можна визначити роль кожного окремого фактора. Ажомотивний тип фактора визначається як різниця між чисельником і знаменником відповідного індексу.

∆р= ∆q= ∆рq=

 

 

23. Роль і значення графічного методу. Основні елементи графіка

Статистичні графіки використовують з метою узагальнення статистичних даних, їх аналізу та популяризації (останнє стосується неспеціалістів).

 

Що ж являє собою статистичний графік? Це спосіб наочного подання і викладення статистичних даних та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків (сукупності крапок, ліній, поверхонь) та інших графічних засобів з метою їх узагальнення й аналізу. За допомогою графіків більш глибоко вивчають склад і динаміку явищ, а також взаємозв'язки між ними.

 

Застосування графічного методу при вивченні соціально-економічних явищ досить різнопланове. Так, його використовують для порівняння обсягів певних статистичних сукупностей та вивчення їх складу. Прикладом може бути графічне зображення складу спеціалістів певної галузі народного господарства за віком, статтю, фахом або обсягів і по-галузевого складу валової продукції сільського господарства тощо. У даному випадку роль графічного методу зводиться до наочного представлення співвідношення окремих елементів, які утворюють досліджувану статистичну сукупність, показу зміни обсягів і структури цих сукупностей.

 

Об'єктами графічних зображень можуть бути процеси відтворення, які розглядаються у демографічній та економічній статистиці. Особливу роль відіграє графічний метод при вивченні динаміки соціально економічних явищ, де використовують графічні характеристики рядів динаміки; у статистико-географічних дослідженнях, де статистичні дані зображують у вигляді статистичних карт. Побудовою останніх займається прикладна наука - економічна картографія, в якій тісно поєднуються статистичні і географічні аспекти дослідження явищ.

 

Специфічною особливістю графічних зображень є їх лаконічність, простота кодування інформації та однозначність тлумачення (за змістом) записів у символічній формі. До окремих особливостей статистичних графіків належать також їх виразність, універсальність (для них не існує мовних перешкод), доступність для огляду та ін.

 

Графічна мова вважається специфічною формою наукового мислення та узагальнення. Це особлива форма інформації, яка трактується в сучасних поняттях теорії пізнання як своєрідна знакова система.

 

Мова статистичних графіків належить до умовних символічних мов і має такі особливості:

 

1) двомірність графічних знаків, тобто домірність запису. Це основна ознака графічної мови як знакової системи, джерело інформації та пізнавальної сили. Так, у двомірному символічному записі "працює на інформацію" як послідовність розташування знаків у лінійному ряду, так і їх розташування в просторі. Це, безумовно, розширює інформаційні й пізнавальні можливості графічної мови;

 

2) безперервність виразу. У статистичних графіках відповідна інформація представлена не окремими дискретними знаками, а взаємопов'язаною системою, геометрично орієнтованою у просторі. Цим графічна мова відрізняється, наприклад, від мови математичних формул, яка зберігає дискретність знаків і лінійну (одномірну) послідовність їх виразу (і чергування);

 

3) відокремленість викладу. Статистичні графіки як знаряддя наукової інформації відособлюються від тексту взаємопов'язаної за змістом інформації, яка подається в усній або письмовій формі. Тимчасом як мова математики (фізики чи хімії), як правило пов'язана з такими формами подання інформації.

 

Своєрідність статистичного графіка як знакової системи полягає і в тому, що основним засобом передачі інформації при такому способі зображення є не знаки - коди, а знаки - образи. На відміну від перших, які є найпростішими умовними сигналами, знаки -образи являють собою складніше організовані системи сигналів, які зовнішньо відображають об'єкти за принципом їх схожості.

 

Предметом дослідження при визначенні статистичного графіка є статистичні дані про масові суспільні явища і процеси. Саме в цьому полягає відмінність статистичних графіків від графіків взагалі. Вони являють собою не просту ілюстрацію явищ, а дають нове знання про предмет дослідження, відображуючи ті розумові побудови, які вивчає статистична наука і практика.

 

 

24. Види статистичних графіків і правила їх побудови

Статистичні графіки за напрямом використання характеризуються значною різноманітністю. їх наукова класифікація передбачає такі ознаки, як загальне призначення, види, форми і типи основних елементів. Традиційно теорія статистики розглядає класифікацію графіків за видами їх поля. За цим принципом графічні зображення поділяють на діаграми, картограми та картодіаграми.

 

Діаграми - це умовні зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків.

 

Картограми - зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою нанесення умовної штриховки або розцвітки на карту - схему.

 

Картодіаграми - це поєднання діаграми із картою - схемою. При побудові діаграми встановлюється певний масштаб, тобто співвідношення між розмірами величин на графіку і дійсною величиною зображуваного явища в натурі.

 

Найбільш поширеним видом статистичних графіків є діаграми. Залежно від способу зображення статистичних даних вони можуть бути в одному виміру, коли ці дані зображують у вигляді прямих ліній або смуг однакової ширини, і в двох вимірах (площині), на яких даних зображують за допомогою площ геометричних фігур (прямокутників, квадратів, кіл.).

 

До першого виду діаграм належать лінійні, стовпчикові, стрічкові та ін.; до другого - прямокутні (квадратні, "Знак Варвара"), колові, секторні, радіальні, фігурні.

 

Лінійна діаграма відображує розмір показника у формі ліній різної довжини, які утворюються в результаті з'єднання крапок у координатному полі. Одним із видів лінійних діаграм є лінійний графік виконання плану та обліково-плановий графік (рис. 27, 28). астосовують лінійні діаграми в основному для вивчення розвитку явищ у часі.

 

До будови лінійних діаграм ставлять такі вимоги:

 

1) діаграма повинна читатися по горизонталі зліва на право, по вертикалі - знизу вверх;

 

2) на осі ординат обов'язково позначається нульова величина. У випадках, коли дотримання цього правила пов'язане зі значним зменшенням масштабу та погіршенням наочності, слід зробити розрив по всіх ординатах (при цьому нульова лінія зберігається.);

 

3) відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки - періоду часу);

 

4) нульова лінія повинна різко відрізнятися від інших паралельних ліній;

 

5) при побудові діаграми із застосуванням процентної шкали треба чітко виділити лінію, яка означає 100 %;

 

6) крива лінія діаграми повинна різко відрізнятися від ліній сітки;

 

7) цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;

 

8) площа графіка повинна бути квадратною або прямокутною. Стовпчикові діаграми. На цьому виді діаграми статистичні

 

дані зображують у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини. Розташовують їх вертикально чи горизонтально. Величину явищ характеризує висота стовпчика. стовпчикові діаграми застосовуються: 1) при порівнянні між собою різних явищ; 2) для зображення явищ у часі; 3) для відображення структури явищ.

 

Розглянемо основні правила побудови стовпчикових діаграм:

 

1) ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;

 

2) стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);

 

3) в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лінія;

 

4) вказується назва і цифрові дані стовпчиків;

 

5) на шкалі повинні бути поділки, основні з яких позначаються цифрами;

 

6) вказують одиницю виміру.

 

Різновидом стовпчикової діаграми є гістограма, за допомогою якої зображуються варіаційні ряди розподілу.

 

Стрічкові діаграми. На відміну від стовпчикових, при побудові стрічкових діаграм прямокутники, якими зображують розмір явищ, розташовують не по вертикалі, а по горизонталі (рис. 33). Вимоги, що ставляться до побудови цього виду діаграм, аналогічні вимогам до стовпчикових діаграм.

Секторні діаграми являють собою коло, поділене на сектори, величини яких відповідають (у пропорціях) зображуваним розмірам явищ. Секторні діаграми будують для відображення структури явищ. Прямокутні діаграми. Цей вид діаграм величину досліджуваних явищ зображує у вигляді площ. Прямокутні діаграми застосовують для зображення явищ, які змінюються у часі, а також для порівняння різних величин у просторі. Квадратні діаграми використовують при порівнянні абсолютних величин. "Знак Варзара". Використовується для порівняння трьох пов'язаних між собою величин. Він являє собою прямокутник, в якому довжина відображує величину одного явища, ширина - іншого, а площа його характеризує добуток цих у двомасштабному порівнянні: один масштаб - для основи прямокутника, другий - для його висоти.




Дата добавления: 2015-01-12; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.057 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав