Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Міжнародний поділ праці та спеціалізація. Інтернаціоналізація господарського життя

Економічною основою становлення цілісності світового господарства є міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці (МПП) - це розмежування певних видів діяльності між: окремими країнами, що передбачає взаємовигідний обмін факторами і результатами виробництва. Передумовою розвитку міжнародного поділу праці був промисловий переворот. Велике машинне виробництво дало змогу продукувати більший обсяг продукції, задовольняючи не лише власні потреби, а й обмінюючи її надлишок на світовому ринку. Це стимулювало розвиток зовнішньої торгівлі. Відтак вигоди від зовнішньої торгівлі привели до розширення виробництва певних товарів, спеціалізації країн на їх виробництві.

Міжнародна спеціалізація - це форма міжнародного поділу праці, яка передбачає зосередження виробництва певних видів продукції в економіці окремих країн, виходячи із структури економіки та науково-технічного потенціалу країни. Міжнародна спеціалізація сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів та продуктивності праці, забезпечуючи зростання обсягу національного виробництва і підвищення життє­вого рівня населення країн-учасників.

Міжнародний поділ праці є продовженням національного поділу праці, закономірним наслідком його розвитку всередині країни та між ними.

У своєму розвитку міжнародний поділ праці зазнав великих змін. Панівним чинником на початкових етапах його становлення були природно-географічні умови (відмінності в кліматі, території, чисельності населення, економіко-географічному розташуванні, забезпеченості природними ресурсами тощо), які визначали можливість виробництва тих чи інших товарів і ступінь участі країни в міжнародному поділі праці. Згодом під впливом НТП міжнародний поділ праці звільняється від визначального впливу природних умов. Головними стають науково-технічні досягнення країн, їх участь у певних наукових напрацюваннях та наукомістких технологіях.

Значний вплив на міжнародний поділ праці мають і соціально-економічні чинники, зокрема рівень кваліфікації та мотивації робочої сили, виробнича і соціальна інфраструктура, особливості історич­ного розвитку, виробничі, зовнішньоекономічні та національні традиції.

Певний, а іноді й суттєвий, вплив на міжнародний поділ праці мають політичні чинники. Зокрема такі, як форма політичного правління, ступінь розвитку державного суверенітету, спів­відношення політичних сил у країні, ступінь впливу державних інститутів на економічні процеси тощо.

Особливості сучасного міжнародного поділу праці зумовлені частково високою науко місткістю та технологічною складністю виробництва. Якщо на етапах становлення міжнародного поділу праці переважала міжгалузева спеціалізація, що передбачала пріоритетний розвиток окремих галузей за повної або часткової відсутності інших, то нині випереджувальними темпами розви­вається внутрішньогалузева на основі предметної та подетальної спеціалізації. Саме внутрішньогалузева спеціалізація посприяла таким новим індустріальним країнам, як Тайвань, Південна Корея, Сінгапур, Мексика, Аргентина зробити справжній стрибок в економічному розвитку.

Поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток і вдоско­налення його форм сприяють інтернаціоналізації господарського життя.

Інтернаціоналізація господарських відносин - це процес зближення і посилення взаємозалежності національних економік на основі тісного переплетення їхніх капіталів, факторів виробництва та економічних інтересів.

Інтернаціоналізація господарського життя виявляється і на мікро-, і на макрорівні. Зокрема на мікрорівні вона означає залучення фірми до міжнародних операцій, починаючи з вибору зарубіжних ринків, конкретних форм виходу на них і закінчуючи утворенням сучасних ТНК.

На макрорівні інтернаціоналізація господарського життя означає розширення та поглиблення міжнародних економічних зв'язків через полегшення переміщення факторів і результатів виробництва між країнами. Безпосереднім виявом інтерна­ціоналізації на макрорівні є утворення регіональних об'єднань.

Інтернаціоналізація господарського життя супроводжується підвищенням ефективності виробництва в окремих країнах, прискоренням розвитку науки і техніки та підвищенням життєвого рівня населення.

Основними кількісними показниками процесу інтернаціоналізації ~ є експортна, імпортна та зовнішньоторговельна квоти, які мають нині тенденцію до зростання. Інтернаціоналізація господарських відносин супроводжується випередженням зростання між­народної торгівлі порівняно із світовим ВВП.