Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Валюта та валютні курси. Плаваючі та фіксовані валютні курси

Функціонування світового господарства неможливе без налагод­ження валютних відносин між країнами. Міжнародні валютно-фінансові відносини - це економічні відносини між: громадянами, фірмами та урядами різних держав, пов'язані з використанням національних валют при здійсненні кредитно-розрахункових та інших операцій.

Грошова одиниця кожної країни є її валютою. Розрізняють вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані (замкнуті) валюти. У міжнародних розрахунках використовують саме вільно конвертовані валюти - валюти, які без обмеження обмінюються на грошові одиниці інших країн. Вільно конверто­ваними, зазвичай, є валюти розвинених держав - долар СІІІА,валюта країн-членів ЄС - євро, ієна Японії та ін.

Частково конвертовані валюти обмінюються тільки на деякі іноземні валюти, але не на всі. До цієї категорії відносять валюти менш розвинених країн та країн з перехідною економікою.

Неконвертовані (замкнуті) валюти функціонують лише в межах однієї країни, їх не обмінюють на грошові одиниці інших країн. До цієї категорії належать валюти економічно відсталих країн, гроші яких не цікавлять громадян інших країн, та валюти країн із командною економікою, у яких уряд забороняє фірмам чи громадянам валютні операції.

Конвертованість національної грошової одиниці показує ступінь інтегрованості країни у світову економіку і забезпечує їй певні вигоди від участі в міжнародній системі торгівлі та розра­хунків, зокрема вільний вибір найвигідніших ринків збуту, здійснення міжнародних розрахунків у національній валюті тощо.

Валюта кожної країни має ціну, виражену в грошових одиницях іншої країни. Це зумовлює можливість її обміну на валюту інших країн. Пропорцію обміну валют називають валютним або обмінним, курсом. Виокремлюють два способи обчислення валютного курсу - європейське числення, або пряме котирування, та британське числення, або обернене котирування.

Європейське числення визначає ціну іноземної валюти в національних грошових одиницях. Наприклад, один долар США коштує 5 гривень ЗО копійок.

Британське числення визначає, скільки одиниць іноземної валюти потрібно віддати за одиницю національної валюти. Наприклад, одну гривню оцінюють 18,9 цента. Звичайно валютні курси публікують у вигляді прямих котирувань, що дає змогу порівняти вартості усіх іноземних валют через власну національну валюту. Водночас в економічних моделях використовують британське числення валютного курсу.

Основою валютного курсу упродовж століть аж до початку 1930-х років був монетний паритет, тобто співвідношення золотого вмісту грошових одиниць. Наприклад, золотий вміст фунтів стерлінгів Великої Британії дорівнював 7,32 г золота, а американська монета - один долар - містила 1,505 г золота. Монетний паритет фунта стерлінгів до долара дорівнював 7,32/1,505 = 4,87. Отже, валютний курс фунта стерлінгів становив 4,87 дол., або за один фунт стерлінгів Великої Британії давали 4,87 дол. США. З вилученням золотих монет з обігу країни почали фіксувати номінальний золотий вміст грошової одиниці. За цих умов основою валютного курсу стає номінальний паритет. Він проіснував до 1970-х років. З втратою зв'язку грошових одиниць із золотом його вже не можна було розрахувати.

Нині основою валютного курсу є паритет купівельної спро­можності - співвідношення рівнів цін на аналогічні товари і послуги в різних країнах. Однак на практиці валютні курси помітно відхиляються у тривалому періоді від паритету купівельної спроможності, тому вважають, що ця концепція не відображає всіх реалій життя.

Розрізняють номінальні та реальні валютні курси. Номінальний валютний курс - це відносна ціна валют двох країн. Водночас реальний валютний курс - це відносна ціна товарів, що вироблені у двох країнах. Він показує, у якому співвідношенні товари однієї країни можна обміняти на товари іншої.

Залежно від способу формування валютні курси поділяють на два види - фіксовані та плаваючі. Особливістю фіксованих валютних курсів є те, що їх установлюють на основі міждержавних угод, враховуючи реальну купівельну спроможність грошових одиниць. Водночас плаваючі валютні курси стихійно складаються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції.

Попит на валюту даної країни мають іноземці, яким вона потрібна, щоб придбати товари і послуги в цій країні, а також щоб купити цінні папери. Водночас пропозицію створюють резиденти країни, які обмінюють національну валюту на іноземну, щоб придбати товари, послуги та цінні папери за кордоном.

Крива попиту (В) на валюту має спадну траєкторію. Це означає, що падіння курсу валюти розширює попит на цю валюту, оскільки громадянам і фірмам іншої країни буде вигідніше купувати товари і послуги даної країни, які будуть відносно дешевшими.

Кількість валюти

Формування валютного курсу

За вищого валютного курсу даної країни її резиденти будуть намагатися купувати товари і послуги за кордоном. Відповідно вони пропонуватимуть більше національної валюти в обмін на іноземну. Тому крива пропозиції (8) валюти має висхідну траєкторію.

На валютному ринку попит і пропозиція взаємодіють між собою. У точці перетину кривих встановлюється рівноважний валютний курс. За рівноважного валютного курсу кількість валюти, яку бажають купити іноземці, дорівнює саме тій кількості, що її хочуть продати резиденти.

На динаміку валютного курсу впливає чимало чинників, які змінюють співвідношення попиту і пропозиції валюти, а отже, і її курс. Зростання курсу валюти країни називають поцінуванням, а падіння – поверненням.

Одним із чинників, що впливає на динаміку валютного курсу, є темп інфляції в конкретній країні та за кордоном. Вищий темп інфляції в одній країні порівняно з темпом інфляції в іншій країні призводить до знецінення валюти першої країни. Графічно це зображають переміщенням кривої попиту вліво, оскільки іноземці купуватимуть менше товарів даної країни, внаслідок їх подорож­чання. Водночас крива пропозиції переміститься вправо, бо населення даної країни купуватиме більше товарів іноземної країни, які стали дешевшими порівняно з вітчизняними, пропонуючи більшу кількість національної валюти в обмін на іноземну.

На формування валютного курсу впливають процентні ставки в певній країні та за кордоном. Процентні ставки відіграють головну роль в коротко- і середньостроковому періодах. Вищі процентні ставки однієї країни порівняно з іншою ведуть до зростання її валютного курсу. Це означає, що громадяни іншої країни купуватимуть більше фінансових активів даної країни, тому попит на її валюту збільшуватиметься, а курс її валюти зростатиме. Графічно це зображають переміщенням кривої попиту вправо.

Валютний курс залежить також від стану платіжного балансу, темпів зростання продуктивності праці в даній країні і за кордоном тощо. Зокрема активний платіжний баланс і вищі темпи зростання продуктивності праці в даній країні ведуть до поцінування її валюти. Водночас пасивний платіжний баланс та нижчі темпи продуктив­ності праці знецінюють національну валюту. Крім того, на формування валютного курсу впливають також валютно-курсові очікування та спекуляції.

Значний вплив на валютний курс мають банківські інтервенції- втручання центрального банку в процес формування валютного курсу. Якщо центральний банк країни намагається підтримати курс своєї валюти, він посилено скуповує власну валюту, викорис­товуючи резерви іноземної валюти. У цьому випадку центральний банк країни розширює попит на власну валюту, сподіваючись на підвищення її курсу. І навпаки.