Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Лекція № 6. Основні принципи організації робіт, технологічні вимоги і засоби механізації

г) 8;

д) 10

1C5 Скільки утвориться a-частинок у результаті перетворення у ізотоп ?

а) 2; б) 4; в) 6; г) 8; д) 10

1C6 Послаблення радіоактивного випромінювання визначається за формулою

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

д)

1C7 Розрахувати активність радіоізотопу масою в 1 г, якщо період розпаду його Т=693×10⁵ с, а атомна вага 60,2.

а) 10¹⁴ Бк;

б) 10¹³ Бк;

в) 10¹⁵ Бк;

г) 10¹² Бк;

д) 10¹¹ Бк

1C8 Розрахувати потужність експозиційної дози точкового джерела Ra масою 0,4 мг на відстані 4 м (у мкР/год).

а) 21 мкР/год;

б) 42 мкР/год;

в) 43 мкР/год;

г) 64 мкР/год;

д) 84 мкР/год

1C9 Розрахувати потужність експозиційної дози точкового джерела Ra масою 0,2 мг на відстані 2 м (у мкР/год).

а) 21 мкР/год;

б) 42 мкР/год;

в) 43 мкР/год;

г) 64 мкР/год;

д) 84 мкР/год

Розділ 4. Технологія ведення дорожньо-будівельних робіт при укріпленні ґрунтів

Лекція № 6. Основні принципи організації робіт, технологічні вимоги і засоби механізації

Багаторічний досвід проектування і будівництва дозволяє обґрунтовано і з великим техніко-економічним ефектом застосовувати укріплені ґрунти для влаштування основ і покриттів полегшеного типу в різних кліматичних зонах.

Загальною тенденцією, у напрямі використання укріплених ґрунтів в конструктивних шарах дорожнього і аеродромного одягу є додання їм, крім необхідних структурно-механічних властивостей, також максимальної щільності і мінімальної водопроникності.

Для реалізації техніко-економічних переваг вживаних методів укріплення ґрунтів – економії коштів і матеріалів, зменшення транспортних перевезень, а головне, підвищення продуктивності праці, виключно важливе значення має правильна і ефективна організація і механізація робіт по укріпленню ґрунтів.

Широкий діапазон змін у властивостях і складі оброблюваних ґрунтів і застосування добавок в’яжучих і інших речовин з дуже різноманітними властивостями викликає необхідність тих або інших відхилень в організації і виробництві робіт.

Проте у всіх методах укріплення є загальні риси, які завжди треба обов'язково виконувати в установленому порядку. Незалежно від методів укріплення в даний час технологія укріплення ґрунтів завжди передбачає:

· попереднє розпушення і тонке роздрібнення пилувато-глинистих грудок (ґрунтових агрегатів) при обробці супісків, суглинків і глин;

· точне дозування і рівномірний розподіл в масі оброблюваного ґрунту води, цементу, вапна або інших речовин;

· розподіл суміші згідно проектного профілю шару;

· максимальне ущільнення готової суміші при оптимальній вологості відповідної даному ґрунту і методу укріплення;

· догляд за укріпленим ґрунтом і підтримка заданого режиму вологості в період тверднення.

Для роздрібнення глинистих ґрунтів (супісків, суглинків і глин} використовують ґрунтозмішувальні однопрохідні або багатопрохідні машини.

Ґрунт роздрібнюють до такого ступеня, щоб кількість агрегатів (пилувато-глинистих грудок) крупніше 5 мм не перевищувало 25% від маси ґрунту, зокрема агрегатів крупніше 10 мм повинно бути не більше 10%.

Дослідженнями, проведеними в СоюздорНДІ Путіліним, було показано, що при роздрібненні глинистих ґрунтів (супісків і особливо важких суглинків і глин) важливе значення має вологість і щільність шару ґрунту, що піддається обробці ґрунтозмішувальними машинами. Найбільший ступінь подрібнення досягається при вологості ґрунту, рівній 0,3-0,4 w_L (w_L - вологість межі текучості), і щільності його, рівній 0,8-0,9 від максимальної щільності при стандартному ущільненні. При меншій вологості ґрунту і більшої його щільності ступінь роздрібнення суглинків і глин може бути істотно підвищена при добавці в ґрунт поверхневоактивних речовин.

За даними Путіліна, ступінь роздрібнення глинистих ґрунтів може бути різнf при різних видах в’яжучих речовин, що додаються в ґрунт. При цьому повинні враховуватися властивості в’яжучого матеріалу і оброблюваного ґрунту.

По нормах, прийнятих в США і Англії, вміст пилувато-глинистих грудок розміром більше 5 мм після подрібнення ґрунту допускається в кількості не більше 20% від маси ґрунту.

Вказані вище вимоги є мінімальними і відображають недосконалість існуючих машин. При роздрібненні ґрунту до встановлених норм, точному дозуванні в’яжучих речовин і рівномірному розподілі їх в оптимальній кількості можна забезпечити потрібні в даний час міцність і водостійкість укріпленого ґрунту. Проте при тоншому роздрібненні і тіснішому об'єднанні ґрунтових часток і мікроагрегатів з цементом або іншими в’яжучими матеріалами міцність і водостійкість можуть бути значно підвищені.

Вимога до подрібнення відноситься до глинисто-пилуватих агрегатів (грудок), а не до монолітних гравелистих і щебенистих включень. Наявність крупноскелетних міцних часток (розміром від 2 до 5 мм) покращує якість суміші і в певних межах дуже бажано. При зміцненні рихлих незв'язаних ґрунтів (піщаних, гравелистих, легких супіщаних) попереднього роздрібнення ґрунту не потрібно.

Ґрунти, укріплені цементом і іншими реагентами (у природному вигляді і в суміші з підібраним гранулометричним складом), не повинні містити більше 50% часток розміром від 2 до 5 мм. При максимальному розмірі часток до 25 мм вміст часток від 2 до 25 мм не повинен бути більше 70%. Вміст часток крупніше 50 мм не допускається. Фракції крупніше 50 мм перед обробкою ґрунту віддаляються шляхом відгрохочування або іншим способом. Це потрібно для отримання однорідної суміші при перемішуванні і оберігання робочих органів ґрунтозмішувальних машин від поломок і передчасного зносу.

Останніми роками починають широко застосовувати для укріплення різного роду великоуламкові ґрунти, відходи від каменедробіння, шлаки. У таких матеріалах часто містяться частки крупніше 5-15 мм, що володіють недостатньою міцністю. Такого роду роздільно-зернисті породи і матеріали слід заздалегідь дробити в каменедробарках, а не використовувати ґрунтозмішувальні машини. Залежно від міцності зерен оброблюваного матеріалу максимальний розмір зерен після дроблення може бути різним і встановлюється дослідним шляхом в межах 10, 15 або 25 мм. Після дроблення роздільно-зернистих матеріалів проводиться їх обробка в’яжучими матеріалами з використанням ґрунтозмішувальних лінійних машин або установок, змішувачів напівстаціонарного або стаціонарного типу.

В процесі розробки і вдосконалення технології укріплення ґрунтів різними в’яжучими матеріалами намітилися три основні напрями в способах виробництва робіт:

· приготування суміші з місцевих або привозних ґрунтів в стаціонарних або напівстаціонарних установках змішувачів з подальшим транспортуванням готової суміші до місця укладання;

· приготування і укладання суміші змішуванням на дорозі з використанням лінійних однопрохідних багатороторних ґрунтозмішувальних машин;

· приготування і укладання суміші (обробленого ґрунту) змішуванням на дорозі з використанням багатопрохідних лінійних машин (дорожніх фрез).

Кожний з вказаних способів виробництва робіт має свої переваги і, недоліки, проте в більшості випадків на практиці до останнього часу віддавали перевагу методу змішування на дорозі, що органічно і найповніше відповідає головній ідеї – використанню ґрунту як найбільш дешевого місцевого дорожньо-будівельного матеріалу.

Незалежно від прийнятого способу виробництва робіт основи і покриття з укріплених ґрунтів влаштовують потоковим методом, здійснюючи багатошаровий одяг, передбачений проектом.

У ряді випадків в подальшому здійснюють стадійне посилення дорожнього або аеродромного одягу, якщо це потрібно за умовами зростання навантажень та інтенсивності руху.

Всі технологічні операції по обробці ґрунту цементом, бітумом, вапном або іншими речовинами піддаються механізації, тому в цілях забезпечення належного і прийнятного для виробництва темпу робіт вони повинні обов'язково виконуватися спеціалізованими загонами машин, що виконують послідовно всі необхідні операції.

Способи виробництва робіт і склади загонів машин вибирають на основі техніко-економічних розрахунків з урахуванням видів оброблюваних ґрунтів, використовуваних матеріалів і інших факторів.

Кожний з трьох вказаних вище способів виробництва робіт може бути з успіхом застосований для обробки зв'язних і незв'язних рихлих ґрунтів або матеріалів (відходів каменедробіння, відходів промислових підприємств.

До початку робіт по укріпленню ґрунтів будь-яким способом повністю повинні бути закінчені всі земляні роботи. Земляне полотно повинно бути ущільнено до максимальної щільності, узбіччя сплановані і ущільнені, а також забезпечений стік поверхневих вод.

При будь-яких методах укріплення ґрунтів незалежно від способу виробництва робіт на будівельному об'єкті необхідно організувати польову лабораторію, що здійснює щоденний технічний контроль якості робіт.