Читайте также:
|
Характер і зміст праці формують ставлення до неї — історично змінну характеристику трудової діяльності. Ставлення до праці — це емоційно-волева настанова особистості на працю, тобто вираження її позиції. Залежно від змісту і характеру праці переважає ставлення до неї, як до засобу, що забезпечує існування, чи як до нагальної життєвої потреби. У першому випадку праця має для людини лише інструментальну цінність, бо виступає як засіб реалізації інших потреб, що можуть перебувати поза самою працею.
Об’єктивними показниками ставлення до праці є такі, що характеризують рівень відповідальності, сумлінності, ініціативності та дисциплінованості.
Суб’єктивними показниками ставлення до праці є загальне задоволення чи незадоволення працею та її умовами — заробітною платою, змістом праці, взаєминами з керівником та колегами, виробничими умовами тощо.
Виділяють такі типи ставлення до праці:
супернормативне — винятково сумлінне, яке відповідає всім чинним нормам;
субнормативне — недостатньо сумлінне;
ненормативне — несумлінне, недбале, байдуже.
Як відомо, з метою подолання байдужості до праці використовуються преміювання, гнучкий режим роботи, заохочення вільним часом, раціоналізація і гуманізація праці тощо. До речі, раціоналізація більше стосується стимулювання, а гуманізація — мотивації праці.
Мотивація праці (від фр. мotif — збудження) — усвідомлене спонукання до активної трудової діяльності суб’єкта, пов’язане з намаганням задовольнити певні потреби
60. Трудовий колектив як соціальна організація,види трудових колективів.
• трудовий колектив — це спільність, що має органічний характер. Це цілісна система, загальні властивості якої не збігаються із сумою властивостей соціальних груп та індивідів, що входять до нього;
• він має визначеність і стійкість. Трудові колективи, як правило, вирізняються тимчасовою і просторовою визначеністю, тобто мають свою територію та історію виникнення й розвитку;
• йому властива здатність здійснювати різноманітні види соціально-трудової діяльності;
• для нього характерна гомогенність (однорідність) складу, тобто наявність ознак, властивих усім індивідам, що складають трудовий колектив;
• він входить у ширші спільності як їхнє структурне утворення.
Як бачимо, трудовому колективу притаманні всі загальні для соціальних спільностей ознаки. Водночас він має і деякі особливості:
• поряд з гомогенністю для нього характерна і деяка гетерогенність, тобто неоднорідність за складом соціальних груп. Будь-який трудовий колектив містить соціальні групи робітників, ІТП, службовців та ін.;
• поряд з родиною, соціально-класовою та етнічною групами він також являє собою своєрідний соціальний осередок суспільства, що будується на відносинах рівності і нерівності з іншими трудовими коллективами.
В залежності від наявності тих чи інших соціальних груп утворюються різні соціальні середовища, трудової організації. В зв’язку з цим в трудовій організації виділяють такі різновиди соціальної структури: -функціонально – виробнича; -професійно – кваліфікована;-демографічна; -національна; -соціально – психологічна.
Функціонально – виробнича структура складається з функцій виконуваних працівниками і їх функціональних груп: службовців, робітників, молодших обслуг персоналу і інших.
Дата добавления: 2015-01-12; просмотров: 25 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |