Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Рентабельності в оцінці ефективності виробництва

Читайте также:
  1. Аналіз виробництва культури
  2. Аналіз ефективності використання короткострокових кредитів
  3. Аналіз ефективності інвестиційного проекту.
  4. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ НАДАННЯ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ БАНКОМ
  5. Аналіз ефективності надання ПАТ КБ «Приватбанк» кредитних послуг
  6. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН ТА ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ
  7. Аналіз показників ефективності управління виробничими запасами на підприємстві
  8. Аналіз показників рентабельності
  9. Біотехнологічні способи одержання (виробництва) меду
  10. Взаємозв’язок технології та організації виробництва.

 

Фінансовий аналіз в умовах ринкової економіки є важливим інструментом в прийнятті управлінських рішень. Найважливіша задача менеджерів –– забезпечити максимальний прибуток, який є одним із основних джерел технічного, соціального розвитку, матеріального заохочення робітників підприємства.

За рахунок відрахувань від прибутку в бюджет формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних і місцевих органів влади, і від їхнього збільшення в значній мірі залежать темпи економічного розвитку країни й у кінцевому підсумку підвищення життєвого рівня населення.

Прибуток являє собою різницю між сумою доходів і збитків, отриманих від різних господарських операцій. Виділяють такі види прибутку: валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до обкладення податком, фінансовий результат від звичайної діяльності після обкладення податком; чистий прибуток (збиток).

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації товарної продукції. Він визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і витратами на виробництво і збут реалізованої продукції. Звідси випливає, що сума прибутку знаходиться під впливом численних факторів: зміни обсягу, асортименту, якості, структури продукції, собівартості окремих виробів, рівня цін, ефективності використання виробничих ресурсів; на неї впливають дотримання договірних зобов'язань, стан розрахунків між постачаль-никами і покупцями й ін. Темпи зростання прибутку залежать не тільки від ефективності роботи самого підприємства, але і від відповідності обсягу і структури продукції, що випускається, суспільним потребам і платоспроможному попиту населення, від ступеня досконалості господарського механізму формування і розподілу прибутку.

Однак прибуток не може розглядатися в якості єдиного й універсального показника ефективності виробництва. У величині і темпах зростання прибутку недостатньо повно відбивається зміна обсягу й ефективності використання виробничих фондів. Додатковий прибуток може бути отриманий при збільшенні обсягу виробничих фондів і зниженні ефективності їхнього використання.

Тому при оцінці інтенсивності й ефективності виробничого розвитку в практиці економічної роботи широко використовується система показників рентабельності, при вирахуванні яких абсолютний розмір прибутку порівнюється з визначеною базою.

Різноманіття факторів, що впливають на прибуток і рента-бельність, вимагає їхньої класифікації, що у той же час має важливе значення для визначення основних напрямків пошуку резервів підвищення ефективності господарювання.

Фактори, що впливають на прибуток і рентабельність, можуть класифікуватися по різних ознаках. Так, виділяють фактори внутрішні і зовнішні. До внутрішніх відносяться фактори, що залежать від діяльності самого підприємства. До зовнішніх відносяться фактори, що не залежать від діяльності самого підприємства, але які можуть впливати на темпи зростання прибутку і рентабельності виробництва (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, податкових ставок, штрафних санкцій).

У свою чергу внутрішні фактори підрозділяються на виробничі і позавиробничі. Позавиробничі фактори зв'язані в основному з комерційною, природоохоронною діяльністю, соціальними умовами праці. Виробничі фактори відбивають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні прибутку –– це засоби праці, предмети праці і сама праця.

При поглибленні аналізу по кожному з цих елементів виділяються групи екстенсивних і інтенсивних факторів. До екстенсивного відносяться фактори, що відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів, величини запасів товарно-матеріальних цінностей), їхнє використання в часі (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності роботи устаткування й ін.), а також непродуктивне використання ресурсів (витрати матеріалів на брак, втрати через відходи і т.ін.).

До інтенсивного відносяться фактори, що відбивають ефек-тивність використання ресурсів або сприяючих цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, прискорення оборотності оборотних засобів, впровадження прогре-сивної технології).

 




Дата добавления: 2015-01-12; просмотров: 49 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав