Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тимчасова німецька окупаційна адміністрація

Читайте также:
  1. Адміністрація
  2. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
  3. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
  4. Тимчасова зрошувальна мережа, призначення, склад.

Окуповані Німеччиною території поділялися на зони цивільного і військового управління. Перша підпорядковувалася Міністерству у справах зайнятих східних областей (з 17 липня 1941 р.) на чолі з А.Розенбергом, друга (Донбас, Сумщина, Чернігівщина, Харківщина) – Вермахту (головному управлінню сухопутних військ).

Зона військового управління поділялася на район бойових дій і тиловий район армій (очолювали комендатури). Зберігалися колишні райони і села (громади).

Українські землі перебували у складі таких адміністративних територій:

а) 4 області – Львів, Дрогобич, Станіслав, Тернопіль;

б) окружні староства – 17 (об’єднували 2-5 округів);

в) округи (бецірки);

г) виділені міста;

д) сільські громади.

а) Бессарабія (6 повітів МРСР, Ізмаїльська область УРСР) з центром у Кишиневі.

б) Буковина (Чернівецька область) з центром у Чернівцях.

в) Трансністрія з центром у м.Алексяну (Лівобережні райони МРСР, Тираспіль, частина Одеської, Вінницької і Миколаївської областей).

Тимчасовий мандат на цю територію. Поділ на повіти, волості (пласти), сільські громади.

а) 6 генеральних округів (генералбецірки) – Волинсько-Подільський, Житомирський, Київський, Дніпропетровський, Миколаївський, Таврійський;

б) 114 округів (крайзгебітів);

в) 4431 район;

г) 5 округів міського типу (Дніпропетровськ, Запоріжжя та ін.);

д) 25 міст окружного підпорядкування.

Центр управління РУ складався з 4 головних управлінь: центральний, господарський, політичний і технічний.

Існували юнацькі і жіночі відділи з підвідділами: німецький, монополій, фольксдойче, господарського вербування, єврейський, трудових повинностей, сільськогосподарських поселень, примусової праці.

Крім німецького апарату, на території РУ номінально існували й органи місцевого управління на рівні міста, району і села (сільська і міська громади). Керівники міської і районної управ призначалися гебіткомісаром, комендантом місцевої комендатури. Кількість відділів у міських управах різнилася по регіонах: у Києві – 18 (1138 чол.), Запоріжжі – 13 (733 особи).

На території СРСР передбачалося створити 5 рейхскомісаріатів.

· Військова зона.

Створювалися такі органи управління:

Районні і міські управи. Їх керівники призначалися польовими комендатурами, командуючим тиловим районом.

Громадські управління на чолі з бургомістрами.

Сільська управа на чолі зі старостами.

Бургомістром призначалися:

староста (повністю був підконтрольний німецькій адміністрації);

помічник старости (реєстрував прибулих, вів облік населення, стягував податки, надавав робочу силу, гужовий транспорт, квартири);

бухгалтер;

поліцай (вилучав зброю і радіоприймачі).

 

4. Одразу після завершення війни деякий час діяли надзвичайні органи. У 1946 р. скасували воєнний стан.

У післявоєнне десятиріччя, коли здійснювалася відбудова народного господарства, а також в період десталінізації або “відлиги”, що розпочався влітку 1953 р. і продовжувався до середини 60-х років, відбулися певні зміни в системі вищих органів влади та управління УРСР.

Важливим кроком десталінізації став XX з'їзд КПРС, який відбувся у 1956 р. На закритому засіданні з доповіддю про культ особи виступив М.Хрущов. Критика режиму особистої влади Сталіна позитивно вплинула на політичну і морально-психологічну атмосферу в країні.

У червні 1953 р. відбулася зміна першого секретаря ЦК КПУ. Керівником республіканської партійної організації було обрано українця – О.Кириченка. Високі урядові посади вперше зайняли громадсько-політичні діячі української національності.

Вищим законодавчим органом влади в республіці залишалася Верховна Рада УРСР. Перші вибори відбулися у лютому 1947 р. Зазвичай висувався один кандидат на одне місце. Збільшувалося представництво робітників і українців. У 1959 р. у Верховній Раді УРСР було 28% робітників, 75% українців.

У 1957 р. було прийнято кілька законів, що розширяли компетенцію союзних республік. Вони мали право розв’язувати питання обласного адміністративно-територіального устрою, самостійно вирішувати деякі економічні питання (затверджувати бюджет, утворювати раднаргоспи) та питання про устрій судів. Скасовувалася низка союзних і союзно-республіканських міністерств. У 1959 р. ВР УРСР прийняла закон про порядок відкликання депутатів, які не виправдали довіри виборців.

Очолювали ВР УРСР М.Гречуха і Д.Коротченко.

Рада Міністрів УРСР (РМ УРСР) – вищий виконавчий і розпорядчий орган влади й управління. У березні 1946 р. РНК перетворено на Раду Міністрів. Наркомати змінилися на міністерства. Частим було поєднання посад 1-го секретаря ЦК КПУ і голови уряду, що є характерним для тоталітарного режиму.

У квітні 1953 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла рішення про зменшення кількості союзних (із 30 до 20) та союзно-республіканських (із 21 до 13) міністерств. Це значно розширило економічну самостійність союзних республік.

Навесні 1957 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про ради народного господарства. Система галузевого, вертикального управління була замінена системою раднаргоспів, які здійснювали територіальне управління всіма галузями народного господарства у відповідних адміністративних економічних районах. В Україні було створено 11 раднаргоспів (у 1960 р. ще 3). За цією реформою було ліквідовано 10 союзних і 15 союзно-республіканських міністерств. Відтепер майже вся промисловість республіки знаходилась у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР. Проте нова система управління породила таку проблему, як "місництво", коли місцеві органи управління почали ставити свої інтереси вище республіканських. 26 грудня 1962 р. було прийнято указ Президії Верховної Ради УРСР про укрупнення раднаргоспів; замість 14 в Україні було створено 7 економічних районів (Донецький, Київський, Львівський, Подільський, Придніпровський, Харківський і Чорноморський). У цьому ж році керівництво сільськогосподарським сектором економіки було також перебудоване за територіальним принципом.

У 1965 р. почалася нова економічна реформа за програмою групи технократів на чолі з О.Косигіним. З одного боку, ця реформа мала за мету розширення автономії підприємств, а з іншого – значно посилювала позиції загальносоюзних органів. Були ліквідовані раднаргоспи і відновлені загальносоюзні промислові міністерства. Створюється ряд центральних відомств, таких як Державний комітет з цін, Державний комітет постачання, Державний комітет по науці і техніці.


Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 15 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2020 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав