Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Недержавне соцыальне страхування

Читайте также:
  1. Автотранспортне страхування
  2. Види майнового страхування
  3. Види страхування підприємницької діяльності
  4. Визначення страхування життя і вимоги до нього за діючим законодавством
  5. Державне регулювання у сфері страхування
  6. Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
  7. Економічна природа і сутність страхування
  8. Загальна характеристика загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття.
  9. Збори на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
  10. Змішане страхування життя

 


1. Програма недержавного пенсійного забезпечення

 

 

9 липня 2003 Президент України підписав Закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV та "Про недержавне пенсійне забезпечення" № 1057-IV, які вступили в силу 01.01.2004р. і визначили концепцію пенсійного забезпечення в нашій країні. Відповідно до зазначених Законів, пенсійне забезпечення в Україні являє собою трирівневу систему:

 

Перший рівень - загальнообов'язкова солідарна система пенсійного страхування. Фінансує за рахунок коштів пенсійного фонду так звані базові (мінімальні, але гарантовані) пенсії. Розмір пенсій тут буде залежати від розміру заробітної плати працівника, з якої сплачувалися внески, а також страхового стажу.

 

Другий рівень являє собою загальнообов'язкову накопичувальну систему. Передбачається, що після введення цього рівня, тобто створення накопичувального пенсійного фонду, будуть знижені ставки відрахувань до пенсійного фонду, які сплачує роботодавець. Частина коштів буде вносити за себе сам працівник, але вже в накопичувальний фонд. Вони будуть обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках і бути власністю платника з подальшим інвестуванням і отриманням інвестиційного доходу на користь застрахованої особи. Після досягнення пенсійного віку з цих коштів держава буде здійснювати пенсійні виплати застрахованій особі. Законом визначено, що "Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються у накопичувальний фонд, встановлюється Верховною Радою відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків". Причому розмір страхових внесків передбачається встановлювати на кожний бюджетний рік по-новому. Дані подаються до Верховної Ради України разом з проектом Закону України "Про державний бюджет України на наступний бюджетний рік".

 

Третій рівень - недержавні пенсійні фонди

 

Система недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, а так же роботодавців у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи. Недержавний пенсійний фонд - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує і здійснює діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному Законом порядку.

 

Учасник недержавного пенсійного фонду - фізична особа, на користь якого здійснюються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду.

 

 

2. Порядок створення недержавного пенсійного фонду

 

 

Недержавні пенсійні фонди створюються у формі непідприємницьких товариств. НПФ не мають статутного капіталу, найманих працівників і не ведуть ніякої господарської діяльності. Єдиний вид їхньої діяльності - послуги з недержавного пенсійного забезпечення.

 

Перед реєстрацією у державних органах статут НПФ підлягає затвердженню в Держфінпослуг. Невід'ємною частиною статуту НПФ є пенсійні схеми, що визначають порядок і умови здійснення фондом недержавного пенсійного забезпечення його учасників. Статут і пенсійні схеми - публічні документи, з ними може ознайомитися кожен вкладник і учасник НПФ.

 

Засновники НПФ протягом трьох місяців з дня реєстрації фонду повинні створити зі своїх представників рада фонду в кількості не менше п'яти осіб. Рада контролює поточну діяльність фонду та вирішує основні питання його роботи. До членів рад НПФ висувається ряд кваліфікаційних та інших вимог. Зокрема, вони повинні мати кваліфікаційні свідоцтва на право займати посаду члена ради НПФ, їх кандидатури узгоджуються з Держфінпослуг. Після узгодження ради НПФ, з його складу обираються голова та секретар ради.

 

Рада НПФ зобов'язаний розробити і затвердити інвестиційну декларацію фонду, яка визначає його інвестиційну політику, основні напрями та обмеження інвестування пенсійних активів. Інвестиційна декларація є обов'язковою для застосування компаніями, які здійснюють управління пенсійними активами, та зберігачем. У разі відсутності у складі ради фахівців з інвестиційної діяльності, для розробки інвестиційної декларації НПФ його рада зобов'язана залучити сторонніх консультантів.

 

Рада зобов'язана протягом року з дня реєстрації НПФ укласти договори:

 

про адміністрування - з одним АПФ;

 

про управління активами - з однією або декількома КУА;

 

про зберігання активів - з одним зберігачем.

 

Невід'ємною частиною кожного із зазначених договорів є інвестиційна декларація НПФ. Після здобуття фондом статусу фінансової установи та укладення зазначених договорів, НПФ отримує право укладати пенсійні контракти та отримувати пенсійні внески.

 

Схема роботи недержавного пенсійного фонду

 

 

Якщо людина вирішила стати учасником фонду. Необхідно відзначити, що він може стати учасником НПФ одного з трьох видів - відкритого, корпоративного, професійного. Учасником відкритого НПФ може стати будь-яка людина, навіть особи без громадянства. Учасниками корпоративних НПФ можуть стати особи, пов'язані із засновниками такого НПФ трудовими відносинами. Учасниками професійних НПФ - особи, які займаються тим видом чи видами діяльності, які визначені в статуті НПФ.

 

Існують дві основні схеми недержавного пенсійного забезпечення - з певними вкладами (фіксована сума або відсоток від заробітної плати) та певними виплатами. Але в Україну дозволений тільки схема з визначеними внесками, тому що друга схема несе в собі значні ризики для НПФ і є, по суті, схемою роботи страхових компаній.

 

Умовою для отримання накопичених на індивідуальному рахунку коштів є досягнення учасником пенсійного віку - за 10 років до або через 10 років після досягнення пенсійного віку в солідарній системі.

 

НПФ здійснює такі види виплат: пенсія на визначений строк, одноразова пенсійна виплата, довічна пенсія. Виплати здійснюються за заявою учасника.

 

Одноразова пенсійна виплата здійснюється в разі:

 

подтвержден ия критического состояния здоровья или наступления инвалидности участника фонда; - Медично ого підтверджений ия критичного стану здоров'я або настання інвалідності учасника фонду;

 

- Коли сума належних учаснику пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання фінансових послуг України;

 

- Виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

 

В інших випадках учасник укладає договір про пенсії на певний термін (не менше 10 років), після чого пенсійні виплати здійснюються йому рівними частинами протягом рівних відрізків часу.

 

Довічна пенсія виплачується учасникам фонду, які перевели свої пенсійні накопичення з НПФ в страхову компанію, і уклали з нею договір. Страхова компанія виплачує пенсіонеру пенсію довічно, грунтуючись на сумі її пенсійних накопичень.

 

 

4.Методіка розрахунку недержавної пенсії

 

 

При довгострокових заощадженнях термін внесків має більше значення, ніж їх розмір. Наприклад, при щомісячному внеску 50 гривень протягом 20 років сума накопичень буде більшою, ніж коли внески розміром 100 гривень будуть сплачуватися 10 років. При однаковій сумі внесків (10.000 гривень), за рахунок нарахування відсотків на відсотки велику пенсію отримає людина, який раніше почав піклуватися про старість.

 

Чим більше розмір пенсійних внесків, термін накопичень і середній рівень прибутковості активів НПФ, тим більшою буде пенсія.

 

До зменшення суми пенсії з НПФ веде зростання оподаткування доходів громадян (у тому числі пенсійних виплат) і середнього рівня інфляції за час накопичень, а також збільшення терміну пенсійних виплат.

 

На розмір пенсійних накопичень також впливає періодичність реінвестування отриманих доходів та професійність діяльності КУА. Чим швидше кошти будуть інвестовані, тим швидше будуть нараховані доходи (відсотки) на ці кошти.

 

Наприклад, якщо людина в 35 років почне щомісяця платити 100 гривень пенсійних внесків, через 15 років при середній прибутковості 16% річних, інфляції 8% річних і щомісячному реінвестування доходів сума пенсійних накопичень (без урахування інфляції) становитиме 73.873 грн., З яких 18.000 - власні внески, а 55.873 - інвестиційний прибуток. З урахуванням рівня інфляції (у сьогоднішніх цінах) накопичення будуть складати 34.604 грн.

 

Розміри пенсійних виплат на визначений термін розраховуються, виходячи із сум пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника НПФ і обраного терміну виплати пенсії. Розмір щомісячної виплати визначається шляхом ділення залишку коштів на індивідуальному пенсійному рахунку на кількість місяців, що залишилися до повної виплати. Під час виплати пенсій на термін на кошти, які враховані на індивідуальному пенсійному рахунку, продовжує нараховуватися інвестиційний дохід.

 

Наприклад, якщо людина, який накопичив 34.604 грн. (У сьогоднішніх цінах) вирішить отримувати пенсію протягом 15 років, її середній розмір (за вирахуванням податку на доходи громадян) становитиме близько 360 гривень. За весь час буде виплачено понад 64.000 грн., При сумі особистого внеску 18.000 грн.

 

 

5.Обеспеченіе надійності недержавних пенсійних фондів

 

 

Надійність недержавних пенсійних фондів в Україні забезпечена системою законодавчих норм.

 

Діяльність НПФ максимально відкрита і прозора. Фонд зобов'язаний інформувати учасників про рішення ради, публікувати у засобах масової інформації відомості про результати своєї діяльності. Фонд повинен періодично надавати кожному учаснику інформацію про стан його індивідуального пенсійного рахунку, отриманий дохід, обсяг адміністративних витрат, зміни вартості активів НПФ.

 

Учасник НПФ має право отримувати вичерпну інформацію про інвестування коштів фонду (в яких банках і на яких умовах розміщені депозити, які придбані цінні папери, нерухомість та інші активи, їх вартість).

 

Діяльність НПФ постійно контролюють уповноважені державні органи (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку), банк-зберігач, рада фонду та його учасники.

 

При погіршенні фінансового стану НПФ і зменшенні вартості активів державні органи можуть вжити заходів для забезпечення захисту інтересів учасників фонду. Якщо буде встановлено, що фонду завдано збиток діями КУА, які суперечили законодавству або внутрішніх документів НПФ, ця компанія відшкодовує збитки за рахунок власних коштів.

 

Для забезпечення надійності НПФ йому законодавчо заборонено гарантувати майбутній рівень інвестиційного доходу і пенсії, залучати учасників обіцянками подарунків, виграшів тощо

 

Щоб не допустити побудови "фінансової піраміди", коли виплати одним учасникам здійснюються за рахунок внесків інших, НПФ веде персоніфікований облік коштів. Кошти фонду не знеособлюються, що дозволяє кожному учаснику знати, яка частина майна НПФ належить саме йому.

 

Для забезпечення максимально ефективного інвестування коштів НПФ фахівці, які займаються управлінням пенсійними активами, повинні мати кваліфікаційні свідоцтва. Сертифікується також діяльність осіб, які входять до складу рад НПФ та фахівців АПФ.

 

6.Використання пенсійних активів

 

 

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме:

 

1) інвестування відповідно до вимог Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду;

 

2) виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укладених з учасниками фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат, передбачених Законом;

 

3) оплати договорів страхування довічної пенсії та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією;

 

4) оплати послуг професійного адміністратора, включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов'язаних з функціонуванням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про його діяльність, передбаченої Законом;

 

5) сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;

 

6) оплати послуг зберігача;

 

7) оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду;

 

8) оплати послуг торговців цінними паперами (посередників), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду;

 

9) оплати інших послуг, здійснення яких передбачено Законом або нормативно-правовими актами з питань недержавного пенсійного забезпечення та на оплату яких можуть бути використані пенсійні активи.

 

Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

 

 

7.Прібиль (збиток) від інвестування активів Пенсійного фонду

 

 

Сукупний прибуток (збиток) від інвестування активів пенсійного фонду складається з:

 

- Прибутку (збитку) від здійснення операцій з активами пенсійного фонду;

 

- Пасивних доходів, отриманих на активи пенсійного фонду (відсотки, які нараховуються та виплачуються на грошові кошти і т.п.).

 

Розподіл прибутку (збитку) між учасниками фонду здійснюється пропорційно сумам, відображеним у їх індивідуальних пенсійних рахунках, на дату здійснення розподілу.

 

Облік належних учасникам фонду часток прибутку (збитку) здійснюється адміністратором на індивідуальних пенсійних рахунках.

 

Встановлення мінімально гарантованої норми прибутку за будь-якою пенсійною схемою забороняється.

 

Облік прибутку (збитку) та його розподіл між учасниками фонду здійснюються адміністратором не рідше ніж один раз на місяць.

 

У разі якщо за висновком органів державної влади, які здійснюють нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, річний дохід пенсійного фонду визнаний неприйнятно низьким порівняно з середніми ринковими показниками або середніми річними прибутками інших пенсійних фондів, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України зобов'язана:

 

- Рекомендувати раді пенсійного фонду розглянути питання про внесення змін до інвестиційної декларації фонду, заміни особи, яка здійснює управління активами такого пенсійного фонду, або щодо здійснення інших заходів для забезпечення дотримання належного рівня інвестиційного доходу;

 

- Повідомити про це Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

 

 

8.Распределеніе та успадкування пенсійних активів

 

 

Пенсійні кошти, накопичені за час перебування у шлюбі одним з подружжя у пенсійному фонді, страховій організації чи на пенсійному депозитному рахунку, є спільним майном подружжя, якщо інше не передбачено шлюбним контрактом. У разі розподілу пенсійних коштів у зв'язку з розірванням шлюбу кожна із сторін визначає відповідно пенсійний фонд, страхову організацію чи банківську установу, яка має право на відкриття пенсійного депозитного рахунку, для передачі належної їй частини пенсійних коштів та письмово повідомити про це адміністратору, страхової організації та банківській установі, з яких передаються пенсійні кошти.

 

Пенсійні кошти успадковуються особою (особами), яка є спадкоємцем власника таких коштів відповідно до цивільного законодавства України.

 

У разі ненадходження чергового внеску від учасника фонду, застрахованої особи або особи, яка відкрила на свою користь пенсійний депозитний рахунок, адміністратор, страхова організація або банк повинні з'ясувати причину такого ненадходження. Якщо надходження внесків припинено у зв'язку зі смертю учасника фонду, адміністратор зобов'язаний письмово повідомити державну нотаріальну контору за місцем проживання учасника фонду протягом десяти робочих днів після отримання інформації про смерть такого учасника фонду. Повідомлення надсилається за рахунок пенсійних коштів, які належали померлому учаснику фонду, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

 

Спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний протягом двох місяців після закінчення строку для прийняття спадщини подати адміністратору заяву про оформлення права на спадщину.

 

Успадковані пенсійні кошти виплачуються спадкоємцям як одноразова пенсійна виплата в порядку, визначеному цим Законом.

 

Адміністратор, страхова організація або банківська установа здійснює одноразову пенсійну виплату спадкоємцям у строки, визначені цим Законом, якщо протягом цього строку не було накладено заборону на здійснення виплати відповідно до закону.

 

 

9.Опит впровадження та функціонування недержавних пенсійних систем у зарубіжних країнах

 

 

Формування систем пенсійного забезпечення в розвинених країнах почалося досить давно, однак на сучасному етапі пенсійні системи регулярно переглядаються, доповнюються і модернізуються відповідно до соціально-економічними умовами. Система пенсійного забезпечення у Великобританії вважається однією з самих доскональних у світі. Фактично Великобританія - одна з країн, на яку майже не вплинула криза пенсійних систем в Європі. Причиною цього можна вважати введення британським урядом в числі перших системи особистого пенсійного забезпечення та поступове скорочення державних пенсій. Пенсійна система у Великобританії, як і в багатьох інших розвинених країнах, трирівнева, і розділяється на базові державні пенсії, державні пенсії за вислугою років і недержавні пенсії. Нововведенням уряду Великобританії можна вважати нову схему особистого пенсійного забезпечення, так звані пайові пенсії. Головний принцип цієї схеми - дати службовцям можливість отримувати максимально можливу пенсію при відносно невисоких внески, що може бути актуальне і для України. Модель пенсійної системи, яка склалася в Німеччині, характерна і для Австрії, Італії, Франції і більшості країн Західної Європи. У цілому система захисту старості в Німеччині характеризується співіснуванням ряду різних окремих систем. В даний час ці окремі системи значно відрізняються один від одного, наприклад, по колу застрахованих осіб, за принципами фінансування та надання послуг і допомоги, по організаційних структурах, а також за рівнем захисту, до якої прагнуть ці структури. Незважаючи на існуючі значні розбіжності, вся система надання захисту старості в Німеччині характеризується як "система трьох рівнів". Модель пенсійної системи в США грунтується переважно на особистому пенсійному страхуванні населення. Зростання пенсійних активів у США в 80-90-ті роки відбувався виключно швидкими темпами. Всього за 16 років (1980-1996) їх обсяг збільшився в 6 разів навіть з урахуванням інфляції. Темпи зростання пенсійних активів в 4 рази перевищують темпи зростання ВНП США. Це зростання відбувається, перш за все, за рахунок розширення накопичувальних пенсійних систем. У пенсійному забезпеченні американців, починаючи з 80-х років, центр ваги зміщується від державної розподільної системи до накопичувальних схем, реалізованих в основному в приватному секторі, оскільки вони розвиваються випереджаючими темпами. Модель, яка функціонує в Японії, характерна також і для Австралії та низки країн Північної Європи. У ній домінує державне соціальне забезпечення, які фінансуються з бюджету. Інші інститути соціального захисту хоча і досить розвинені, проте виконують функції додаткових систем. Остання пенсійна реформа була проведена в Японії в 1985 році. Вона торкнулася тільки осіб, які народилися після 2 квітня 1926 року. Її головним підсумком стало введення базових пенсій. Зараз пенсійна система Японії має два основних рівня. Перший рівень становлять базові пенсії, другий - державні і професійні.

 

Найбільш успішним, на думку експертів, є реформування пенсійної системи в Мексиці. Однак, варто враховувати, що воно проходило на тлі загального економічного пожвавлення та поліпшення демографічної ситуації. У Мексиці пенсійні резерви повністю (на 100%) акумулюються та інвестуються відповідно до накопичувальним принципом. Індивідуальні рахунки ведуться приватними керуючими компаніями. У відношенні дозволених об'єктів інвестування мексиканське законодавство може бути охарактеризоване як досить консервативне. ена). Дозволеними є тільки такі активи як: національні державні та корпоративні облігації, а також іноземна валюта (євро, долар США, і єна). Мексиканці мають право вибору компанії, однак головне суттєва відмінність мексиканської системи полягає в тому, що в Мексиці за тих громадян, які не захотіли вибрати керуючу компанію самостійно, це робить держава. І при цьому кошти передаються під управління все тим же приватним компаніям, що управляють, а не яким-небудь державним структурам. Далі, якщо цей громадянин вирішить перевести свої кошти в яку-небудь іншу керуючу компанію, то він може без жодних труднощів і перешкод з боку влади ініціювати подібний переказ коштів. Польська пенсійна реформа теж має свої особливості. Спостерігаються істотні зміни у формулі обчислення пенсії для солідарної системи. Пенсійні виплати із солідарної системи тепер встановлюється на основі залишків коштів на умовному рахунку, який складається з внесків до солідарної системи, які переводяться за кожного учасника. При виході на пенсію залишок на умовному рахунку перетворюється на довічну виплату шляхом ділення залишку коштів на середній показник очікуваної тривалості життя для чоловіків і жінок у відповідному віці. Так було задумано в першу чергу для того, щоб безпосередньо зв'язати між собою пенсійні внески і виплати. Впроваджується загальнообов'язкова накопичувальна система. Від учасників потрібно внесків 7,3% їхнього заробітку в приватний пенсійний фонд, який вони самостійно вибирають. Ці внески потім інвестуються, а накопичений залишок коштів на рахунку перетворюється при виході на пенсію у довічну ренту (щомісячні виплати). На відміну від солідарної системи ці рахунки реальні. Для осіб, які хочуть зберегти додаткові кошти при виході на пенсію, впроваджується добровільна накопичувальна система.

 

У більшості країн зростання пенсійних виплат, старіння населення зумовили перегляд існуючої солідарної системи підтримки літнього населення та визначення основних напрямків реформування системи державного пенсійного забезпечення.

 

Найбільш помітними результатами пенсійної реформи, проведеної в більшості розвинених країн у другій половині 20 століття, стало законодавче встановлення пенсійного віку на рівні 65 років для чоловіків і жінок, введення тарифів страхових внесків в пропорції 50:50 відносно працівників і роботодавців, а також значне посилення ролі приватних пенсійних програм.

 

У багатьох країнах стали розглядати систему приватного пенсійного забезпечення як форму, яка інтегрована в систему пенсійного страхування. Наприклад, Великобританія прийняла дворівневу систему пенсійних виплат. Перший рівень забезпечує рівний для всіх мінімальний дохід, який розподіляється між усіма пенсіонерами, в той час, як інший рівень являє собою пенсійне забезпечення, прямо пов'язане із заробітками. Приватні роботодавці можуть вибирати, чи брати участь у другому рівні державного соціального захисту, і залучати своїх працівників до окремої пенсійній програмі, яка повинна забезпечити еквівалентний рівень доходів майбутніх пенсіонерів в старості. За оцінками, учасниками приватних пенсійних програм у Великобританії є близько 50% робочої сили, а сама програма зменшила державні соціальні зобов'язання Великобританії більш ніж на 30%.

 

Сумарні виплати пенсіонерам коливаються від 34% (Великобританія) до 79% (Нідерланди) доходу працівника перед виходом на пенсію:

 

 

Країна Державна пенсія Приватна пенсія Сумарні виплати

 

Австралія 25% 33% 58%

 

Данія 28% 34% 62%

 

Нідерланди 35% 35% 70%

 

Швеція 35% 10% 45%

 

Швейцарія 30% 30% 60%

 

Великобританія 17% 17% 34%

 

 

Необхідність впровадження недержавних систем пенсійного забезпечення прийнята сьогодні більшістю розвинених країн і сприймається на всіх рівнях управління представниками різних верств населення. Використання недержавних джерел фінансування пенсій в розвинених країнах перевірено часом і стимулюється державою, оскільки:

 

скорочує число людей, залежних про підтримки держави;

 

створює умови для того, щоб держава зосередилася на пенсійному забезпеченні найменш захищених верств населення;

 

ліквідує необхідність надмірно збільшувати державні соціальні програми.

 

10.Виводи

 

 

Позитивні моменти участі в НПФ

 

Для фізичних осіб:

 

Отримання додаткових гарантій матеріального забезпечення після виходу на пенсію.

 

Працівник, самостійно робить внески в НПФ, або на користь якої роботодавець відраховує внески, отримує додаткові до державної пенсії виплати у вигляді довічної пенсії, пенсії на певний термін або одноразової виплати, що забезпечує гідний рівень життя майбутнім пенсіонерам. Отримання відповідної податкової пільги. Внески, сплачувані фізичною особою в НПФ, звільняються від обкладення податком з доходів фізичних осіб у розмірах, визначених Законом.

 

Для підприємств:

 

Участь у недержавної пенсійної програмі сприяє зростанню і зміцненню іміджу роботодавця. Створюючи для працівників додатковий соціальний захист через установу НПФ, підприємство дбає про своїх працівників не тільки сьогодні, але і на перспективу.

 

Для керівника підприємства створюється механізм проведення більш гнучкої кадрової політики.

 

Сплачуючи внески до НПФ, роботодавець може застосувати прогресивну шкалу відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та їх стажу роботи на цьому підприємстві із встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників. З'являється реальна можливість поліпшення матеріального добробуту працівників без додаткових відрахувань в соціальні фонди. Роботодавець отримує додаткові пільги з оподаткування прибутку. Суми внесків у пенсійний фонд, які будуть відраховуватися роботодавцями на користь своїх працівників, будуть включатися до валових витрат підприємства.

 




Дата добавления: 2015-01-12; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.03 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав