Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Небезпечні та шкідливі фактори, породжені природними джерелами небезпеки

Читайте также:
  1. Аналіз небезпеки підприємства
  2. Атмосферні небезпеки
  3. Біологічні небезпеки.
  4. Біологічні фактори небезпеки
  5. Вантажопіднімальні крани за характером є рухомими машинами у процесі експлуатації яких виникають небезпечні ситуації.
  6. Визначити фактори, обумовлюючи спортивну працездатність.
  7. Геологічно небезпечні явища.
  8. Гідросферні небезпеки
  9. Евакуація – це переміщення людей із осередку небезпеки у безпечну зону через заздалегідь передбачені шляхи евакуації.
  10. За джерелами походження (або за ознакою власності на капітал)міжнародні потоки капіталу поділяються на державні (офіційні) і недержавні (приватні).

1. Природні небезпеки

Природні небезпеки пов;язані з природними процесами космічного, літосферного, гідросферного, атмосферного, біосферного характеру або кількох процесів одночасно і відбуваються незалежно від участі людини.

Їх можна поділити на прості, що включають один компонент та складні, що включають декілька одночасно діючих компонентів у поєднанні з техногенними факторами.

Аварії природного характеру можна класифікувати за такими основними ознаками:

- за масштабністю наслідків відповідно до територіального поширення;

- за розмірами заподіяних економічних збитків та людських втрат;

- за кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

Під час дії природних небезпек можуть виникати вражаючі фактори:

- при землетрусі – сейсмічний (сейсмічний удар, деформація порід тощо) та фізичний (електромагнітне поле);

- при виверженні вулкану:

динамічний (струс та деформація поверхні, викид та рух лави, продуктів виверження),

термічний (лава, пар, гази),

хімічний (забруднення атмосфери, грунтів, гідросфери),

фізичний (грозові розряди).
41 – Основні завдання системи стандартів безпеки праці

Після проголошення Україною незалежності і розпаду СРСР стандарти (ГОСТи) визнані міждержавними. Крім того, Державний Комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації розробляє державні стандарти України (ДСТУ). В Україні з 1995 року діє Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), до якого ввійшли більш ніж 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також близько 350 міждержавних стандартів системи безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і біля 40 державних стандартів України (ДСТУ). Реєстр ДНАОП — це офіційне видання, що підлягає використанню власниками підприємств, посадовими особами та працюючими. Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створення безпечних машин, механізмів, верстатів, інструментів та іншого виробничого приладдя, розробки безпечних технологічних процесів, методів та прийомів праці, створення ефективних і надійних засобів колективного і індивідуального захисту працюючих на виробництві, забезпечення дотримання правил і норм, встановлених для виробничих процесів та обладнання, засобів захисту, а також самих працюючих.
Стандарти безпеки праці встановлюють загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

44. Основні принципи запобігання зараженню ВІЛ – інфекцією та іншими ІПСШ у надзвичайних ситуаціях

Міністерству охорони здоров'я України, Раді міністрів

Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та

Севастопольській міським державним адміністраціям:

посилити контроль за епідемічною ситуацією з

ВІЛ-інфекції/СНІДу із використанням сучасних технологій

епідеміологічного моніторингу;

вжити заходів щодо створення та забезпечення діяльності

регіональних координаційних рад з питань запобігання захворюванню

на СНІД;

розширити мережу центрів профілактики та боротьби зі СНІДом,

забезпечити матеріальну та фінансову підтримку зазначених

закладів;

забезпечувати хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД належними медичною

допомогою та соціальним захистом;

вжити заходів щодо поліпшення матеріально-технічної бази

закладів служби крові;

проводити широке інформування населення про мережу закладів і

установ, які здійснюють консультаційну, профілактичну роботу та

діагностику ВІЛ-інфекції/СНІДу;

сприяти залученню позабюджетних коштів для реалізації заходів

з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;

всебічно сприяти діяльності громадських та благодійних

організацій, програми яких спрямовано на профілактику

ВІЛінфекції/СНІДу в Україні.

№45 Основні принципи щодо захисту населення:

1. Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду і ступеня небезпеки можливих надзвичайних ситуацій.2. Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на підставі законів держави.3. При захисті населення використовують усі наявні засоби захисту (захисні споруди, індивідуальні засоби захисту, евакуацію із небезпечних районів та інше).4. Громадяни повинні знати основні свої обов'язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримуватись установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.Основні заходи щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:1. Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійне його інформування про наявну обстановку.2. Навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.3. Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічних захист, евакуація населення з небезпечних районів.4. Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.5. Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.

48) Особливості впливу інформаційного чинника на здоров'я людини та безпеку суспільства

Блага, що надаються інформаційними технологіями, настільки значущі, відчутні і зримо в буквальному сенсі, що практично повністю затьмарюють властиві ІТ недоліки. Наприклад, вже створено нехай трохи комічний, але все ж образ середньостатистичного «бійця» нових технологій - програміста, який представляє собою виснаженого чоловіка середніх років з многодіоптрійнимі окулярами і спиною колесом. Не виключено, що ця картина через деякий час буде доповнена, і, можливо, не найсвітлішими фарбами.
Проблеми, пов'язані з «ІТ-революцією», визначаються набором факторів. Наприклад, дослідження, проведені в ряді країн, встановили, що користувачі ПК імоніторів мають широкий спектр захворювань, які тепер належать до професійних. Це хвороби очей і зоровий дискомфорт, зміни кістково-м'язової системи,стрес і його наслідки, шкірні захворювання, негативний вплив на результат вагітності, розлади нервової системи та ін Як відзначають фахівці, Європейським економічним співтовариством була випущена Директива № 90/270, відповідно до якої інформувати оператора, що працює з монітором, про заходи безпеки і збереження здоров'я, а також способи зменшення або усунення ризику. У деяких державах, наприклад у Німеччині, робота з ПК і монітором відноситься до числа найбільш шкідливих і небезпечних професій. Проте до цих пір не лише багато претендентів, але і їхні роботодавці вважають, що працювати цілий день, а якщо «пощастить», то й частину ночі в офісі, не сходячи з місця, та ще тет-а-тет з комп'ютером за непогані гроші, - межа мріянь кожної цивілізованої людини.
Тепер відомо, що навіть найсучасніша техніка надає, нехай непомітне відразу, тим не менш несприятливий вплив на здоров'я співробітників ІТ-підрозділів. Виділяються дві групи шкідливих факторів. Перша включає фізичні фактори, у тому числі електромагнітні та електростатичні поля, температури та вологи та інші параметри систем кондиціонування та ін Друга група охоплює аспекти організації праці, ергономіки робочих місць і психологічні чинники. Так, вимірювання фізичних факторів показало, що в приміщеннях з електронно-обчислювальною технікою в найбільшою мірою від нормативних рівнів зазвичай відрізняються температура повітря, електромагнітні поля, концентрація іонів, освітленість робочого місця, включаючи екрани моніторів.
Деякі дані про відповідність фактичних умов праці по фізичних факторів на 298 робочих місцях користувачів ПК, виконані фахівцями Центру електромагнітної безпеки та Центру держсанепіднагляду Медичного центру Управління справами Президента РФ, наведені в таблиці 1. Ця статистичнавибірка дозволяє одержати попередні оцінки можливих порушень вимог нормативних документів на конкретних робочих місцях.
Слід зазначити, що з 30 червня 2003 року був введений СанПіН 2.2.2/2.4.1340-03, який скасував СанПіН 2.2.2.542-96, а також уточнив вимоги до ПК і організації робіт. Зокрема, вимоги до нормалізації аероінного складу повітря є тепер не обов'язковими, а рекомендованими. Тому таблиця 1 в даний час повинна розглядатися з точки зору СанПіН 2.2.2/2.4.1340-03.
Фахівці з охорони здоров'я вважають, що оточує людину електромагнітне випромінювання, що виходить від засобів мобільного зв'язку і комп'ютерів, робить негативний вплив на здоров'я людини.

49. Жінки і підлітки мають рівні з чоловіками права на працю, але вимоги до умов і видів праці їх повинні коректуватися з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей їх організму. Необхідно запобігти негативним наслідків застосування праці жінок та підлітків в умовах виробництва, створити гігієнічно безпечні умови праці з урахуванням особливостей їх організму, зберегти здоров'я працюючих жінок і підлітків на основі комплексної гігієнічної оцінки шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Особливості праці жінок:

Жінки мають рівні з чоловіками права на працю, але вимоги до умов і видів праці жінок повинні коректуватися з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей їх організму. Необхідно запобігти негативним наслідків застосування праці жінок в умовах виробництва, створити гігієнічно безпечні умови праці з урахуванням особливостей їх організму, зберегти здоров'я працюючих жінок на основі комплексної гігієнічної оцінки шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процессу

Особливості праці підлітків

Згідно з принципами, проголошеними в Статуті ООН, про рівні та невід'ємні права всіх членів суспільства, що є основою забезпечення свободи, справедливості і миру на землі, Конвенція про права дитини 1989 р. визнала право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

З цією метою всі держави-учасники даної Конвенції:

1) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;

2) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня

3) визначають необхідні вимоги до умов праці;

4) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для забезпечення ефективного здійснення цих умов.

 

№50

Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247), Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом'якшення їх наслідків.

Оперативні частини ПЛАС розробляються для аварій на рівнях "А" і "Б" і "В".

На рівні "А" аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структурним підрозділом підприємства.

На рівні "Б" аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства.

На рівні "В" аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу вражаючих чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об'єкти), а також на довкілля.

Розробка ПЛАС може виконуватися власником самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, за умови, що вони мають дозвіл на виконання такої роботи, отриманий в установленому порядку.

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек.

ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства (об'єкта): пуск, робота, зупинка і ремонт.

ПЛАС ґрунтується:

На прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій.

На постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків.

На оцінці достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій.

На аналізі дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних стадіях їх розвитку.

ПЛАС повинен містити:

Титульний лист.

Аналітичну частину, в якій міститься аналіз небезпек, можливих аварій та їхніх наслідків.

Оперативну частину, яка регламентує порядок взаємодії та дій персоналу, спецпідрозділів і населення (при потребі) в умовах аварії. Зміст оперативної частини змінюється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється.

Додатки, які складаються з документів: копії наказу по підприємству (об'єкту) про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівнях "А" і "Б", та рішення органів місцевого самоврядування про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт.щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівні "В".

ПЛАС має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і узгоджений відповідними організаціями, а також скріплений печатками підприємств і організацій, які узгодили його.

ПЛАС повинен бути узгоджений з територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці, з територіальними органами МНС, територіальними установами державної санепідслужби та, при потребі, з органами місцевого самоврядування.

ПЛАС затверджується власником (керівником) підприємства. Оперативна частина ПЛАС для аварій рівня "В" затверджується органами місцевого самоврядування.

ПЛАС у повному обсязі повинен знаходитись у керівника і диспетчера підприємства (об'єкта), в територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці, а також у територіальному органі МНС.

Витяги з ПЛАС у обсязі, який є достатнім для якісного виконання відповідних дій, мають знаходитись у керівників (начальників) виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), в оперативно-координаційних центрах територіальних органів МНС України, Державних аварійно-рятувальних службах, які обслуговують відповідний потенційно небезпечний об'єкт, а також на робочих місцях.

ПЛАС належить переглядати через кожні п'ять років.

Позачерговий перегляд ПЛАС здійснюється за розпорядженням (приписом) органів Держнаглядохоронпраці, а також при змінах у технології, апаратурному оформленні, метрологічному забезпеченні технологічних процесів, змінах в організації виробництва, за наявності даних про аварії на аналогічних підприємствах (об'єктах).

 

51 В умовах проведення уроків на відкритому повітрі очі можуть запорошуватися пилом, шматочками каміння тощо. Настають сильне подразнення, біль, різь, сльозотеча і почервоніння очей. Недопустимо намагатися самостійно видалити стороннє тіло з ока. Не­обхідно накласти м'яку пов'язку і негайно відправи­ти потерпілого до лікарні або викликати медичного працівника.
Поранення - це ушкодження з порушенням цілісності шкіри або слизової оболонки. Недопусти­мо торкатися до рани руками, промивати її водою, посипати порошком тощо. Забруднену шкіру навко­ло рани протирають стерильною ватою, марлею, бинтом. тампоном із перев'язочного пакету. Навколо рану змащують настоянкою йоду або в разі відсутності медикаментів можна використати горілку, одеколон. Після обробки рану вкривають стерильною салфеткою або марлею, поряд кладуть вату та бинтують. Якщо під рукою немає стерильного матеріалу, використовують чисту м'яку тканину, носовички, чистий одяг тощо. В такому разі на ділянку тканини, що буде безпосередньо прилягати до рани, необхідно накапати кілька крапель йоду, але сильно змащувати не можна - йод може спричинити опік.
Підозрюючи вивих, потрібно на нижню кінцівку накласти шину, а верхню - підвісити хусткою на шию і якомога швидше доставити потерпілого до медичної установи. Виправ­лення вивиху потребує спеціальних знань, тому не слід намагатися зробити це самостійно.
Переломи можуть бути відкритими і закритими. При закритому переломі шкіра без ушкоджень, рана відсутня. Ознака перелому - різкий біль під час спроби руху пошкодженою кінцівкою. Перша допомога - забезпечити спокій та нерухомість місця перелому. Надаючи допомогу, не треба намагатися встановити наявність чи відсутність перелому: мацати місце пошкодження, змушувати потерпілого рухати, піднімати або згинати кінцівку. Такі дії можуть різко підсилити біль, спричинити зміщення і ушкодження м'яких тка­нин. Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують спеціальні дротяні або фанерні (дере­в'яні) шини. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем уш­кодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча або стегна, то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м'яке - вату,шарф, рушник. Накладену шину необхідно при­кріпити до кінцівки бинтом, рушником, ременем. Як шину можна використати дошку, палицю, лижу тощо. Таку імпровізовану шину необхідно покласти з двох протилежних боків уздовж ушкодженої кінцівки та об­горнути бинтом. Накладаючи шину, потрібно слідку­вати за тим, щоб центр знаходився на рівні, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки пе­релому. Фіксація відкритого перелому вимагає до­тримання додаткових умов: не можна накладати шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовувати її поверх одягу (взуття) і, крім того, підкласти під неї що-небудь м'яке, попередньо зупинивши крово­течу.
Особливо небезпечні переломи хребта. В таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпі­лого, підсунути під його спину дошку, щит, лист фанери, двері тощо. Якщо під руками немає нічого твер­дого, то в крайньому разі можна транспортувати потерпілого у звичайних м'яких ношах обличчям до­низу.
У разі перелому ребер необхідно міцно забинту­вати груди або стягнути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, шматком тканини, покласти потерпілого на тверді ноші (щит, широку дошку), надавши йому позу "жаби".
У разі травми голови необхідно покласти потер­пілого, зробити йому на голову охолоджувальний ком­прес. Для запобігання задушення потерпілого у не­свідомому стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому го­лова має бути повернутою в бік. Треба швидко та обережно очистити рот, висунувши вперед нижню щелепу, витягти язика. При першій можливості по­терпілого треба негайно транспортувати до лікуваль­ного закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення. Транспортують потерпілого на спині з трохи піднятою на подушці головою.
У разі перелому нижньої щелепи накладають по­в'язку, що забезпечує її нерухомість. Для цього бе­руть дві хустки, одну з яких проводять під підборіддя зв'язують на тім'ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зав'язують на потилиці.

52.

Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей. Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних — відбувається заболоченість лісових земель.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі — лісові і степові. Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні.

За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покрову, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3-1м/хв (слабка пожежа) до 16м/хв (сильна пожежа), висота полум'я — 1-2м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900 °С.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-5км/год, залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкістю 5-8км/год, охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев. Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром грунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30км/год. Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

• засипання вогню землею;

• заливання водою (хімікатами);

• створення мінералізованих протипожежних смуг; •

пуск зустрічного вогню.

Гасити лісову верхову пожежу складніше, її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (польові) пожежі гасять тими ж засобами, що і лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома заходами. При першому заході навколо торф'яної пожежі на відстані 8—10м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару грунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому заході влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали

54.Поранення шкіри чи слизових оболонок, попадання крові або інших біологічних рідин іншої особи

ПОРАНЕННЯ- механічне пошкодження тканин з порушенням цілості покриву (шкіри, слизової оболонки). При глибоких ранах не пошкоджується тільки шкіра з підшкірною клітковиною, але й м'язи, кістки, нерви, сухожилля, зв'язки, іноді великі кровоносні судини (цветн. табл., ст. 33, 7). Ранящий предмет може проникнути в яку-небудь порожнину тіла - черевну, порожнину черепа та ін; такі проникаючі поранення часто супроводжуються пошкодженням внутрішніх органів.

При пораненнях обов'язково виникає кровотеча, біль і майже завжди - зяяння, тобто розбіжність країв рани. Самі по собі рани небезпечні при кровотечі з великої судини, при пораненні внутрішнього органу, при особливо сильних болях, що викликають шок. В інших випадках головна небезпека ран в тому, що вони служать вхідними воротами для мікроорганізмів - збудників деталі. ускладнень (ранова інфекція), а іноді і найнебезпечніших загальних деталі. захворювань, таких, як правець і сказ.

Будь-яка рана, крім нанесеної хірургом під час операції, завжди забруднюється мікробами вже в момент поранення; якщо не була правильно надана перша допомога, то забруднення продовжується і надалі (так зв. вторинне забруднення).

 

Однак тільки впровадження дуже великої кількості мікробів неодмінно викликає деталі. ранові ускладнення. При меншій мірі забруднення ранова інфекція розвивається гол. чин. тоді, коли її збудники знаходять у рані рясне харчування і можуть швидко розмножуватися. Живильним середовищем для них служать містяться в рані тканини, життєздатність яких різко порушена або втрачена зовсім. Добре розмножуються мікроби і в згустках крові, згорнулася в глибині рани. При відсутності цих умов невелике мікробне забруднення може не перейти в ранову інфекцію - мікроби або гинуть, або зберігаються в рані до самого її загоєння, не перешкоджаючи йому.

У разі потраплення крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

- ротові порожнини прополоскати 70 % розчином етилового спирту;

порожнини носа закапати 30 % розчином альбуциду;

- очі промити водою (чистими руками), закапати 30 % розчином альбуциду. Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05 % розчин марганцевого калію.

У разі забруднення кров’ю біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

- обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70 % розчином етилового спирту, 3 % розчином перекисню кодню, 3 % розчином хлораміну);

 

- промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

 




Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав