Читайте также:
|
Основним об'єктом вивчення фітоценології є фітоценоз - конкретне рос-линне угруповання на певній території, що характеризується своїм складом, будовою та взаємодією між рослинами, а також між ними і середовищем. Ця взаємодія проявляються в різних напрямах.
Перш за все в фітоценозах відбувається конкуренція між різними видами і особинами всередині виду за світло, воду, мінеральні речовини, простір. Ця конкуренція призводить до відмирання величезного числа особин у період фор-мування спільноти, до пригніченості значного числа видів і надає формуючий вплив на рослини фітоценозу. Так, облік сходів берези на згарищі показав, що у дворічному віці їх може бути до 3,5 млн. шт. на 1 га, однак до віку стиглого лісу залишається 400-600 дерев на тій же площі, решта гинуть. Решта дерев, які ви-росли в лісі, мають стрункий, майже циліндричний стовбур, вузьку, високо під-няту крону, тонкі гілки, які характеризуються порівняно слабким плодоношен-ням. Берези, що виросли на свободі, мають широку, низько опущену крону, роз-галужений на товсті сучки стовбур, характеризуються більш стійким і рясним цвітінням і плодоношенням. Аналогічні приклади можна навести і відносно інших деревних порід.
В 60-х роках відомий ленінградський вчений-фітоценолог О.О.Ніценко звернув увагу на невивченість таких культурних рослинних угруповань, як пар-кові фітоценози. Останніми роками розвитком паркової фітоценології як науко-вої дисципліни займалися вчені Українського державного лісотехнічного уні-верситету, Українського державного та Донецького державного ботанічних са-дів, дендрологічних парків "Софіївка" (Умань) та "Олександрія" (Біла Церква). Важливий фактор прискорення розвитку цього напряму фітоценологічної науки – це розробка теорії та практики рекреаційного природокористування.
Всі види дерев, які виросли на свободі, виконують свою біологічну функ-цію - розмножуються краще, ніж дерева, що виросли в угрупованні і відчува-ють певне пригнічення з боку інших компонентів фітоценозу. У той же час у рослинному угрупованні одні види рослин створюють для інших сприятливі і навіть необхідні умови життя. Так, деревні рослини створюють сприятливі умо-ви для лісових чагарників, трав, мохів, лишайників. Необхідні умови життя створюють автотрофні рослини для гетеротрофних (сапрофітів і паразитів), а також рослини-симбіонти, наприклад мікотрофні гриби.
Видові популяції у складі фітоценозів розташовуються в просторі як по площині (горизонтально), так і по вертикалі. Під просторовою структурою слід розуміти закономірне розміщення структурних елементів угруповання стосовно одне до одного. Як правило, організми угруповання розміщуються в просторі відповідно до кількості сонячної енергії, яка їм необхідна для повно-цінного функціонування.
Так як в утворенні фітоценозу беруть участь рослини різних видів і життє-вих форм, що володіють різними екологічними особливостями, угруповання набуває особливої структури у формі ярусності. Ярусність притаманна будь-яким фітоценозам, але особливо яскраво вона виражена в лісі. Найбільш високі дерева тут складають перший ярус; менш високі - другий; чагарники підліску - третій; чагарнички, трави, мохи та лишайники - четвертий і п'ятий. Тимчасово рослини можуть знаходитися в невластивому їм ярусі; наприклад, сходи дерев-у п'ятому, підріст - у четвертому або третьому ярусах.
У річному циклі розвитку фітоценозу завжди має місце сезонна зміна ас-пектів, пов'язана з неодночасністю проходження рослинами різних видів фено-логічних фаз. У лісі, наприклад, багато видів трав цвітуть і вегетують до роз-пускання листя в дерев.
Горизонтальна структура обумовлена мозаїчністю і пов’язана з нерівно-мірним розподілом популяцій по площині.
Ярусність, сезонна зміна аспектів призводять до більш повного і рівномір-ного використання фітоценозами займаного простору, дозволяють існувати ве-ликому числу особин на одній і тій же території.
Рослинне угруповання, впливаючи на середовище території, змінює його, створює своє середовище, відмінне від середовища території, не зайнятої ним. У лісі, наприклад, режим кліматичних факторів (температура, опади, вологість повітря, освітленість, вітер) буде іншим, ніж на відкритому місці. Грунт же вза-галі є результатом життєдіяльності рослинного угруповання. Тому фітоценоз не є простим, механічним поєднанням рослин, де властивості їх виявляються лише сумою властивостей окремих рослин. У співтоваристві виникає цілий ряд нових властивостей, властивих лише йому, як певному поєднанню рослин, що зна-ходяться в складній взаємодії між собою і середовищем проживання. Рослинне угруповання істотно впливає і на еволюцію складових його видів рослин. Як всяке явище в природі, воно виникає, розвивається, досягає свого повного розвитку, а потім змінюється або молодим подібним фітоценозом, або другим за складом видів, структурою і середовищем. Це призводить до динаміки фітоценозів, або змінності їх у часі. Лісівники зміну лісових фітоценозів зви-чайно розуміють як зміну лісових порід (наприклад, зміну ялинового лісу оси-ковим або березовим).
У фітоценозах протягом різних проміжків часу відбуваються зворотні і незворотні зміни, які зумовлюють їх стадійну динаміку. Ці зміни називають флуктаціями і сукцесіями.
Циклічні зміни фітоценозів у різних напрямках, що у кінцевому результаті закінчуються поверненням до близького з початковим стану, називають флуктаціями.
Послідовні незворотні зміни на окремій території одних рослинних угруповань іншими, що перебувають в екологічній рівновазі з навколишнім середовищем, називають сукцесіями.
Продуктивність фітоценозу оцінюють за величиною нагромадженої ор-ганічної маси за певний період. Важливими факторами формування продуктив-них лісових фітоценозів ї їх відповідність лісорослинним умовам і типам лісу, що сприяє ефективному використанню їх потенціалу.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 70 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |