Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Часткова санітарна обробка

6.

7. ЄДС НС складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Функціональні підсистеми (ФП) створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи пов’язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків. У НС сили і засоби ФП регіонального, місцевого та об’єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем ЄДС НС. Територіальні підсистеми (ТП) створюються в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополь для запобігання і реагування на НС у межах відповідних регіонів. Організаційна структура та порядок діяльності ФП і ТП визначаються в положеннях про них.

Кожний рівень ЄДС НС має координуючі та постійні органи управління, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення. Координуючими органами ЄДС НС є:

- на загальнодержавному рівні – Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

- на інших рівнях – відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Постійними органами управління ЄДС НС є:

- на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади;

- на регіональному та місцевому рівнях – відповідні органи виконавчої влади, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення;

- на об’єктовому рівні – структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань НС.

До системи повсякденного управління ЄДС НС входять оснащені необхідними засобами зв’язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів;

диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

8. Цивільна оборона — галузь науки, яка вивчає теоретичні, науково-технічні, технологічні, економічні, екологічні, соціально-політичні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території (акваторії) або об'єктів на ній (об'єктів на морі), внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха або небезпечного випадку, що призвели або можуть призвести до неможливості проживання населення на зазначеній території або об'єкті, проведення там господарчої діяльності, загибелі людей.

Систему цивільної оборони складають:

9. Завданнями Цивільної оборони України є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій тех­ногенного походження і здійснення заходів, спрямованих на зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, ви­бухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення над­звичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та від небезпеки у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха й осередках ураження;

створення систем аналізу і Прогнозування, управлін­ня, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за ра­діоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності до функціонування у надзви­чайних ситуаціях мирного та воєнного часу;

підготовка і перепідготовка керівного складу, органів управління та сил ЦО;

навчання населення правил застосовування засобів ін­дивідуального захисту і поводження в надзвичайних ситу­аціях.

10. Засіб індивідуального захисту (313) - це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. 313 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.

Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД) - це пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих чинників, котрі діють інгаляційно. Такі пристрої повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання не лише від різноманітних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), котрі знаходяться в повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.

За принципом дії ЗІЗ ОД поділяють на фільтрувальні (Ф) та ізолювальні (І). Перші подають у зону дихання очищене повітря з робочої зони, а другі - повітря зі спеціальних резервуарів або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною.

ласифікація ЗІЗ ОД наведена на рис. 2.42.

Фільтрувальні ЗІЗ ОД за призначенням поділяються на такі типи:

- протиаерозольні, або пилозахисні;

- протигазові, або газозахисні;

- універсальні, або пилогазозахисні.

У разі дуже великих концентрацій шкідливих речовин (понад 2000 ГДК), при недостатньому вмісті кисню в повітрі (до 18%), наявності в повітрі речовин невідомого складу та концентрацій, великій загазованості та запиленості, під час проведення зварювальних робіт у замкнутих об'ємах, при роботі в колодязях та резервуарах, а також у інших випадках, коли не забезпечується захист фільтрувальними респіраторами чи протигазами необхідно застосовувати тільки ізолювальні ЗІЗ ОД.

11. Найпростішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) - куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини.

Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин:

· взимку - до 1 год.,

· влітку - до 30 хв.

До ізолюючих засобів захисту шкіри належать:

· захисний комбінезон (костюм),

· легкий захисний костюм Л-1,

· загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона. Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо. У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи і гумові рукавиці.

Захисні комбінезони і костюми випускають трьох розмірів:

· 1-й - для людей зростом до 165 см,

· 2-й - від 165 до 172 см;

· 3-й - вище 172 см.

Легкий захисний костюм Л-1 складається із:

· сорочки з капюшоном,

· штанів, пошитих разом з панчохами,

· двопальцевих рукавиць,

· підшоломника.

Його розміри аналогічні розмірам захисного комбінезона (костюма). Л-1 використовується у розвідувальних підрозділах ЦО.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із:

· захисного плаща з капюшоном,

· захисних панчіх і рукавиць.

Плащі випускаються п'яти розмірів:

· 1-й - для людей зростом до 165 см,

· 2-й - від 165 до 170 см,

· 3-й - від 171 до 175 см,

· 4-й - від 176 до 180 см,

· 5-й - вище 180 см.

Підошва захисних панчіх має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска - тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави, як комбінезон.

13. Санітарну обробку проводять для попередження або максимально можливого ослаблення ураження людей, в першу чергу в тих випадках, коли ступінь зараженості поверхні тіла перевищує допустимі рівні. Санітарна обробка супроводжується, як правило, дезактивацією, дегазацією або дезінфекцією одягу,взуття та засобів індивідуального захисту.

Залежно від умов, характеру зараження і наявності відповідних коштів санітарна обробка людей буває часткова і повна

Часткова санітарна обробка

Часткова санітарна обробка носить зазвичай характер попередньої заходи перед більш ретельної повної санітарною обробкою, і її обов'язково проводять після виходу (виводу) людей із зараженого району.

При радіоактивному зараженні часткова санітарна обробка полягає в обмиванні незараженной водою рук, обличчя, шиї та інших відкритих ділянок тіла, а також в полосканні і промиванні порожнини рота і носа.