Читайте также:
|
|
Утворення та правове регулювання земельного ринку України
З дня проголошення незалежності нашої країни державотворча політика владних інституцій була скоординована на забезпечення ефективного управління природними ресурсами держави з метою їх стрімкої капіталізації. У межах стратегічних і тактичних завдань розбудови фінансово-економічної системи України у громадському середовищі перманентно гостро обговорювалося питання використання й обігу землі як основного засобу виробництва агропромислового сектору.
7 липня 2011 року вирішальним актом політичної волі у питаннях земельних правовідносин став факт прийняття Верховною Радою України Закону «Про державний земельний кадастр» № 3613-VI (далі за текстом – Закон про земельний кадастр), що є підґрунтям для наступного нормативно-правового акта з питань утворення, а радше фактичної легітимації ринку землі сільськогосподарського призначення.
Щодо Закону про земельний кадастр
Розглянемо деякі правові аспекти Закону про земельний кадастр як одного з основних галузеутворюючих нормативних актів у земельних правовідносинах.
Об'єктом регулювання за означеним нормативним актом є державний земельний кадастр, що утворює єдину геоінформаційну систему відомостей про землі в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну й якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами.
Проблема реєстрації майнових прав на землю
З огляду на юридичну дефініцію земельного кадастру слід зазначити, що цивільний обіг землі та майнових прав на земельні ділянки є неможливим без державної реєстрації відповідних правових титулів на такі об'єкти. При цьому з 1 січня 2012 року одночасно із набранням чинності Законом про земельний кадастр в державі діятиме Закон України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом – Закон про реєстрацію) у зміненій редакції. Норми такого акта прямо врегульовують правовідносини реєстрації прав власності, прав користування й обмеження таких прав на землю, зокрема шляхом утворення відповідної бази даних.
Фактично в Україні діятиме дві бази даних, у яких міститиметься інформація щодо земельних ділянок (державний земельний кадастр і державний реєстр речових прав на нерухоме майно), що може призвести до неузгодженостей під час відчуження та набуття прав на землю.
Так, Закон про земельний кадастр передбачає, що порядок обігу відомостей між базами даних визначається спеціальним підзаконним нормативним актом, який розробляється та ухвалюється Кабінетом Міністрів України. На даний момент такого нормативного акта не ухвалено.
При цьому істотна перешкода в роботі над розробкою такого нормативного акта полягає в тому, що ст. 24 Закону про земельний кадастр не передбачає внесення змін до Державного земельного кадастру на підставі відомостей, наданих безпосередньо органом реєстрації майнових прав та їх обтяжень, а ст. 16 Закону про реєстрацію не передбачає внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі відомостей, наданих органами державного земельного кадастру.
З огляду на вищеозначене, ймовірно, що землевласникам і землекористувачам необхідно буде самостійно та з власної ініціативи здійснювати реєстрацію прав власності та речових прав у двох інстанціях органів державної влади.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |