Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Типи та функції соціальних інститутів

Читайте также:
  1. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
  2. Бенчмаркінг як альтернатива маркетингового дослідження: сутність, функції, види.
  3. В.Г. Афанасьєв називає наступні основні управлінські функції: вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання і корегування; облік і контроль.
  4. Взаємозв’язок операційної функції з іншими функціями організації
  5. Визначення, функції та типи електронного архіву.
  6. Відповідність, відображення і функції
  7. Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів
  8. Вміст невпорядкованого файла переписати у файл, що організований розділами. Розробити функції для редагування файлу та роботи з ним.
  9. Господарський договір, його ознаки, функції та класифікація
  10. Графічні процедури й функції
Тип інституту Функції
Економічні (власність, гроші, банки, господарські об'єднання) Організовують економічну сферу суспільства, забезпечують виробництво і розподіл суспільного багатства, регулюють грошовий обіг.
Політичні (держава, Верховна Рада, суд, прокуратура, армія, міліція) Пов'язані зі встановленням, виконанням і підтриманням певної форми політичної влади, збереженням і відтворенням ідеологічних цінностей.
Культурні та виховні (наука, освіта, релігія, ЗМ1) Сприяють засвоєнню і відтворенню культурних, соціальних цінностей, соціалізації індивідів.
Соціальні (шлюб, сім 'я) Організовують добровільні об'єднання, регулюють повсякденну соціальну поведінку людей, міжособистісні стосунки.

Інститути мають такі складові (за І. Рущенко):

- маси людей або спеціалізовані групи, зайняті стандартною діяльністю певного напрямку або змісту;

- технології, знаряддя праці та матеріальні ресурси, необхідні для реалізації певного виду діяльності;

- регулятори діяльності у вигляді наборів цінностей, символів, норм, правил, кодексів, традицій, санкцій;

- соціальні ролі відповідно до розподілу праці і характеру діяльності разом з організаційними схемами та прийомами, що реалізуються у межах спеціалізованих закладів, установ, підприємств тощо.

Поряд з соціальними інститутами важливим елементом суспільства є соціальні організації. Суспільство немислиме без соціальних організацій – магазинів, банків, підприємств, університетів, лікарень, в'язниць та ін.

Соціальна організація– цільова соціальна система, призначена для координації діяльності двох і більше людей, шляхом розподілу праці та ієрархізації влади.

Соціальна організація– соціальна група людей, орієнтована на досягнення взаємопов’язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур.

Соціальна організація – це сукупність ієрархічно розташованих та впорядкованих соціальних позицій (статусів), виконуваних функцій (ролей), відносин і зв'язків працівників, які прагнуть до реалізації певних цілей узгодженим чином. Організація характеризується такими ознаками: має власну назву, статут, мету, сферу діяльності, порядок роботи, штат працівників, інколи уніформу та ін.

І. Пригожин виділив такі три типи соціальних організаційзалежно від структури:

1. Адміністративні організаціїхарактеризуються жорстко заданою структурою і високим ступенем формалізації відносин, директивно встановленими ззовні цілями, обмеженими можливостями для працівників впливати на них. Наприклад, міністерства, навчальні заклади, лікувальні заклади та ін.

2. Громадські організаціївід адміністративних відрізняються добровільністю членства, менш формалізованими структурами, більшою можливістю впливати на кінцеві цілі. Наприклад, політичні партії, профспілки, клуби за інтересами та ін.

3.Асоціативні організації– ступінь формалізації відносин є мінімальним, структури рухомі, цілі не декларовані, а вплив на них індивідів досить великий. Яскравий приклад – сім'я.

  1. Динамічний аспект суспільства: соціальні зміни та соціальні процеси.

Однією з важливих проблем соціології є дослідження соціальних змін, їх напрямів і механізмів. Соціальна зміна -це перехід соціальних систем, спільностей, інститутів, організацій з одного стану в інший.

Поняття "соціальний розвиток" характеризує лише певний вид соціальних змін, спрямований на вдосконалення, ускладнення. Поняття "соціальні зміни" і "соціальний розвиток" не тотожні. "Розвиток" виражає ціннісну характеристику, зміни в бажаному напрямі. Але багато соціальних змін не мають чіткого спрямування. Тому в сучасній соціології віддають перевагу нейтральному поняттю "соціальні зміни", яке не має в собі оціночного компонента і охоплює широке коло різноманітних соціальних змін безвідносно до їх спрямованості.

Соціальні зміни – процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії. Це поняття фіксує факт зрушення, зміни в широкому розумінні слова. Соціальні зміни відбуваються на рівні міжособистісних відносин, на рівні організацій та інститутів, малих і великих соціальних груп, на місцевому, соціетальному та глобальному рівнях.

Соціологія аналізує різні типи соціальних змін: еволюційні й революційні, короткострокові й довгострокові, організовані й стихійні, насильницькі й добровільні, усвідомлені й неусвідомлені, а також зміни на рівні індивіда, групи, організації, інституту, суспільства та ін.

Серед багатьох макросоціологічних теорій соціальних змін розрізняють три групи: соціокультурні, індустріально-технологічні та соціально-економічні. Соціокультурні теорії на передній план висувають зміни в соціокультурній сфері: світогляді, релігії, системах цінностей, менталітеті соціальних груп, суспільств та епох. Такі зміни вважаються найфундаментальнішими, що визначають усі інші зміни у суспільстві. Індустріально-технологічні теорії, які інтерпретують соціальні зміни як похідні від змін в технології виробництва, індустріальну (промислову) технологію розглядають як фундамент, на якому відбуваються зміни, і як головне джерело їх. Соціально-економічні теорії (наприклад, марксизм) вважають вирішальним фактором соціальних змін економічний розвиток, діалектику продуктивних сил та виробничих відносин.

Значні соціальні зміни відбуваються на основі важливих відкриттів і нововведень, тобто інновацій. Поняття «інновація» ввійшло в науку ще в XIX ст. і вживалось при вивченні змін у культурі на противагу поняттю «традиція». Тепер нововведення розглядається як певна стадія процесу соціальної зміни. Інновація— комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов'язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі. Інновації часто вступають у конфлікт з існуючими культурними зразками, цінностями та нормами. Важливу роль у суспільстві відіграє специфічний різновид соціальної інновації – модернізація.

Сучасний етап науково-технічного прогресу в розвинутих країнах ґрунтується на такій техніко-економічній та інтелектуальній базі, яка вимагає постійної орієнтації не тільки на науково-технічні, а й на організаційно-управлінські та соціальні нововведення. Соціальні ефекти інновацій стають особливо актуальними. Сучасне суспільство змушене реагувати на інновації, сприймати і засвоювати їх у соціальній, культурній та інших сферах діяльності. Несприйняття їх породжує застій соціального життя, регресивні соціальні ефекти. Нединамічне суспільство відстає від суспільств, що прагнуть до інновацій, і не може претендувати на соціальний добробут.

Важливим джерелом соціальних змін є рухи, спричинені незадоволеністю людей життям, певними його аспектами. Соціальні рухи – сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.

Соціальний процес – послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.

У широкому розумінні соціальний процес є сукупністю односпрямованих соціальних дій, які можна виокремити з сукупності інших. Це взаємодія людей або явищ, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими спільноти. Здійснюється він під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компонентів, тривалий у часі й спрямований до певного стану об'єкта. Кожен соціальний процес охоплює кілька стадій, які відрізняються за змістом, механізмами, способами зв'язку його елементів.

Ніщо не може відбуватися у суспільстві поза соціальним процесом. Функціонування і розвиток проходять у різних формах соціальних процесів. Зв'язок соціальних процесів із суб'єктами, які його здійснюють, дає змогу уникнути їх безликості, визначити форми і методи їх прискорення, гальмування чи нейтралізації. Усі перетворення в суспільстві, в його елементах, зміни особистості є причиною і наслідком соціальних процесів як історичної практики людей.

Важливим для класифікації соціальних процесів є з'ясування її базових критеріїв.

За характером процеси можуть бути еволюційними та революційними, за спрямованістю – прогресивними та реакційними; процеси розвитку і деградації.

За системами, в яких відбуваються процеси: внутрішньо особистісні, у стосунках між індивідами, у стосунках між індивідами і групою, процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру спільноти; процеси, які змінюють відносини між групами; процеси, які змінюють структуру та організацію глобального суспільства.

За формами розвитку соціальні процеси поділяють на: спрямовані і не спрямовані; зворотні і незворотні; висхідні і низхідні; лінійні та циклічні.


Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.02 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав