Читайте также:
|
Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, – запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася. Безпека громадян – це основний обов’язок держави. Тому, кожна країна розробляє свої стратегії забезпечення національної безпеки.
Під національною безпекою розуміють систему заходів, спрямованих на запобігання й ліквідацію загроз для стійкого розвитку особистості, суспільства, економіки й держави.
Національна безпека складається із зовнішньої і внутрішньої безпеки.
Зовнішня безпека має два рівні: загальнопланетарний (глобальний) і міждержавний. Зовнішня безпека залежить від екологічного, військового, радіаційного, епідеміологічного, кримінального, природного, культурно-морального та інформаційно-психологічного чинників.
Внутрішня безпека пов'язана із загрозами економічного характеру, наприклад, перетворення ринку на кримінально-монопольний, а також загрозами військового перевороту, витоку інформації, здійснення терористичних актів, виникнення надзвичайних подій соціального, політичного, психологічного, природного, біологічного й технічного походження, недотримання Конституції та прав людини.
Іноді коли влада не справляється зі своїми обов’язками щодо забезпечення національної безпеки в країні, або її зусиль замало, на допомогу приходять суспільні рухи. У критичних ситуаціях такі сили можуть мати навіть більше значення, ніж традиційна опора на державні структури безпеки (армію, правоохоронні органи та ін.). При цьому йдеться про задоволення потреб у безпеці за допомогою соціально-позитивних способів і засобів, а не через належність до суспільно небезпечних форм об'єднання людей: структур організованої злочинності, шовіністичних партій та ін.
Проте, на побутовому рівні наша безпека залежить від нас самих – в широкому розумінні від культури безпеки громадян, у вужчому – від слідування нормам безпеки.
Масштаби смертності від нещасних випадків невиробничого характеру в Україні втричі вищі ніж у країнах Європейського Союзу, інших розвинених країнах, у 60 разів більше ніж на виробництві, майже у 200 разів перевищують кількість загиблих у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру. Така статистика є наслідком двох факторів: необережного поводження та ігонрування техніки безпеки громадянами (1), а також недостатнє розуміння на політичному рівні необхідності впровадження культури безпеки у різних сферах життєдіяльності (2). Спостерігається недостатня активність державних органів з регулювання безпеки щодо упровадження у практику концепції культури безпеки як ефективного інструмента створення і безперервного підтримання безпечних умов праці і життя, і, відповідно, відсутність нормативних документів з упровадження концепції культури безпеки у практику на підприємствах, у закладах та установах, що використовують техногенно-небезпечні технології.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 294 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |