Читайте также:
|
Схiднослов'янськi землi, зiбранi докупи шляхом завоювань кiлькох киiвських князiв у єдину Руську державу, потребували не тiльки єдиної полiтичної, але й духовної сили, яка б їх по-справжньому єднала i гуртувала в могутньому державному органiзмi. Це першим усвiдомив князь Володимир Святославович (980-1015). Вiн спробував спершу упорядкувати й централiзувати язичницькi вiрування на основi традицiйних слов'янських культiв. Ним було створено у Києвi єдиний загальнодержавний язичницький пантеон.
Однак приведення наявних форм язичницьких вiрувань схiдних слов'ян до єдиної давньоруської релiгiйної системи не увiнчалося успiхом. Язичництво було релiгiєю i свiтоглядом тiєї епохи, коли розкиданi на величезному просторi Схiдної Європи племена ще не стали суспiльством у сучасному розумiннi слова, коли ще тiльки розгортався процес формування стрункої соцiальної iєрархiї.
Релiгiя багатобожжя,поклонiння рiзноманiтним iдолам, якi уособлювали стихiйнi сили природи - все це не вiдповiдало новим соцiально-полiтичним реалiям, потребам суспiльства, що структурувалося в централiзовану державу силою об'єднуючої Князiвської влади в одному центрi - Києвi. Панiвна верхiвка Русi стала усвiдомлювати необхiднiсть бiльш кардинальних змiн в органiзацiї культових установ. Ставало дедалi очевиднiшим, що давньоруська державнiсть мала потребу у монотеїстичнiй (єдинобожнiй) релiгiї.
Запровадження християнства правлячою верхiвкою Київської Русi як державної релiгiї диктувалося не особистими смаками й уподобаннями Володимира. Для панiвного класу iдеалом слави, культурностi, високої освiченостi була Вiзантiйська iмперiя, а вiзантiйський iмператор - недосяжним iдеалом могутностi, влади, впливу, престижу. Язичницькi можновладцi хотiли i собi взяти щось iз цього великого свiтового вогнища, щоб ним засвiтитися перед очима своїх варварських пiдданих i пiднести в їх очах себе, свою владу.
У свою чергу Вiзантiя була зацiкавлена у насадженнi християнства у схiднослов'янському свiтi з тим, щоб прив'язати схiдних слов'ян до колiсницi власних iнтересiв, пiдкорити їх своєму духовно-культурному, а вiдтак, i полiтичному впливу.
Знайомлячись з християнським вiровченням i поступово прилучаючись до нього, панiвна верхiвка Київської Русi впевнювалась у придатностi саме цiєї релiгiї до потреб змiцнення i подальшого об'єднання держави. Клас феодалiв, що невпинно формувався на Русi, вбачав у християнськiй релiгiї зручну iдеологiчну систему, що виправдовувала його привiлейоване панiвне становище й допомагала тримати у покорi населення країни. Запровадження християнства вiдкривало перед панiвною верхiвкою перспективу поширення i змiцнення торговельних зв'язкiв iз зарубiжними країнами християнського свiту.
Християнська церква за самою суттю свого вчення i централiзованою побудовою iерархiї сприяла змiцненню центральної князiвської влади й освячувала авторитет монарха Русi, виправдовуючи єдиновладну форму правлiння.Окрiм того, у прийняттi християнства за вiзантiйським взiрцем Русь приваблювала також можливiсть використання зрозумiлої для слов'ян мови. Натомiсть у римському варiантi християнства панувала незрозумiла для них латинь.
Таким чином, у "виборi вiри" правляча верхiвка Київської Русi керувалася мiркуваннями полiтичного, державного, а не тiльки релiгiйного характеру. Розвиток Русi пiсля запровадження християнства засвiдчив, що християнство виконало свою державотворчу мiсiю, чого не зробило язичництво.
& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Грушевський М.С. Iсторiя України-Руси.- Т.1.- К., 1991.
Ричка В.М. За лiтописним рядком.- К., 1991.
Iсторiя держави i права України. Частина 1.- Харків, 1993.
Ричка В.М. Духовенство в класово-становiй структурi давньоруського суспiльства // Укр. iстор. журн.- 1989.- №6.- С.76-87.
Котляр М.Ф. Введення християнства в Київськiй Русi та його наслiдки.- К., 1985.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 40 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |