Читайте также:
|
Виробнича (господарча) діяльність людини при використанні водних ресурсів визначає значний вплив на кількісні та якісні характеристики водних об’єктів та їх гідрологічний режим. Антропогенні зміни водності річок можуть бути дуже значними. Зростання промисловості та народонаселення з їх концентрацією в крупних містах ускладнює використання водних ресурсів. Так виник новий напрямок у гідрології - вплив урбанізації на режим і якість вод (міська гідрологія).
Головні антропогенні чинники, що впливають на водні ресурси: регулювання стоку за допомогою водосховищ, зрошення та осушення земель, агротехнічні заходи, лісомеліорація, комунальне та промислове водоспоживання, урбанізація. Кількісна оцінка антропогенних змін водності річок складна, тому що вона відбувається на тлі просторово-часових коливань річкового стоку. Головна ж причина зміни водності річок - це коливання клімату. Найбільш істотний вплив на розподіл стоку на протязі року визначають водосховища та їх каскади, вирівнюючи стік шляхом його акумуляції під час повеней і збільшення витрат води у нижніх б’єфах у меженний період. Змінюється режим ґрунтових вод у зонах підтоплення, стік наносів і руслові процеси у верхніх і нижніх б’єфах. Так, наприклад, швидкість водообміну в гідрографічній системі Дніпра під впливом каскаду
водосховищ зменшилась у 10-20 разів. Водосховища, розташовані в зоні недостатнього зволоження, зменшують річний стік за рахунок збільшення площі випаровування. Вплив на стік малих водосховищ і ставків (а їх дуже багато) в цих зонах може бути досить значним, досягаючи 10-15 % і більше. Вплив на загальний річний стік агролісомеліоративних заходів (полезахисні смуги, лісові насадження тощо) не значний за рахунок зменшення площинного стоку, але збільшення підземного. Отже, агролісомеліорації не можуть привести до виснаження водних ресурсів. Вони є чинниками, що регулюють стік всередині року. Зрошувальні меліорації підвищують інфільтрацію води в ґрунт і стік ґрунтових вод. Підвищується надходження ґрунтових вод в зону аерації, і підвищується випаровування.
Найбільший вплив на водний баланс визначає випаровування з сільськогосподарських полів, інфільтрація на полях та з каналів. Зрошування, змінюючи мікроклімат поливних земель, впливає на розподіл стоку всередині року. Під впливом водозаборів літнього часу в районах інтенсивного зрошення стік зменшується на протязі вегетаційного періоду і дещо збільшується взимку. Осушувальні меліорації з послідуючим агротехнічним освоєнням боліт сприяє внутрішньорічному перерозподілу стоку. При цьому поверхневий стік зменшується завдяки акумулюючій ємності зони осушених боліт. Річний стік у перші роки після осушення боліт збільшується під впливом зменшення випаровування з водозбору і підвищеного ґрунтового живлення. В послідуючі роки об’єм річного стоку має тенденцію наближатись до початкових значень. Річний стік з урбанізованих територій більше, ніж з природних територій приблизно на 5 - 15 %. Це зумовлено збільшенням атмосферних опадів над містами (тепловий вплив міста і зміна циркуляції повітря), збільшенням поверхневого стоку, перекиданням вод у дане місто з інших басейнів річок, використанням для водопостачання міста підземних вод, що не мають гідравлічного зв’язку з річкою, що протікає через місто. Не можна не відмітити, що асфальтування міських територій понад потребу погіршує їх водний баланс.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |