Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Право власності та інші речові права.

Читайте также:
  1. A) долговое обязательство, дающее его владельцу право требовать уплаты долга при наступление срока;
  2. F) До прекращения дела обвиняемому должно быть разъяснено право возражать против такого основания.
  3. Gl] Тема 9.Законность и правопорядок. Мировой правопорядок
  4. I . Понятие и признаки правовых норм.
  5. I. Нормативно-правовые акты
  6. I. Нормативно-правовые акты
  7. I. Нормативно-правовые акты
  8. I. Нормативно-правовые документы, регламентирующие деятельность учителя информатики
  9. I. Нормативные правовые акты
  10. I. Понятие и виды источников (форм) права.

Інститут права власності посідає центральне місце в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України.

Джерелом яке на нових засадах приватного права регулює інститут власності та інші речові права є Третя книга ЦКУ.

 

Речове право – це право , яке забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом впливу на річ без участі інших осіб. Тобто задоволення охоронюваних законом інтересів власника здійснюється шляхом взаємодії з належними йому речами при забезпеченні відповідної поведінки з боку третіх осіб. Речові права встановлюються законом, а у випадках , передбачених законом, можуть встановлюватися право чином ( договором ) або рішенням суду. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речових прав інших уповноважених осіб на це майно, якщо інше не передбачено законом або договором.

 

Речовими правами є право власності; володіння , сервітутні права; емфітевзис; суперфіцій, застава та інші права на чужі речі.

 

Власність – це відносини між людьми з приводу речі. Власникові належать права володіння , користування, та розпорядження своїм майном та право захисту від будь-якого порушення цих прав.

 

Право володіння – юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю. Для власника право володіння забезпечує можливість у будь-який час вирішувати долю речі, використовувати її корисні можливості.

 

Право користування – юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна його корисні властивості для задоволення своїх особистих майнових потреб.

 

 

Право розпорядження – юридично забезпечена можливість визначати юридичну чи фактичну долю майна , тобто подарувати, продати. Обміняти знищити і т.п.

 

Отже зміст права власності становлять права володіння , користування та розпорядження майном, а також обов’язки , пов’язані з утриманням , ризиком розорення та випадковою загибеллю речей.

 

Право власності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини , пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах , усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном , а також обов’язки власника не порушувати прав та інтересів інших осіб.

 

 

4.

 

 

Поняття спадкового права.

 

Інститут спадкового права в системі цивільного права будь-якої правової системи , в тому числі правової системи України , тісно пов’язаний з усіма іншими видами майнових прав.

 

Логічним завершенням нового ЦКУ , де врегульовані питання переходу прав та обов’язків від фізичної особи , яка померла, до інших осіб , є спадкове право.

Після смерті громадянина його майнові права та обов’язки , а також деякі немайнові права ( спадщина ) переходять до інших осіб ( спадкоємців ). Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадкуванням.

 

Майно , що переходить у порядку спадкування , називається спадщиною. Не входять до складу спадщини права та обов’язки , що нерозривно пов’язані з особою спадкоємця , зокрема:

 

- особисті немайнові права ( ім.”я , вчене звання, державні нагороди тощо);

- право на участь у товариствах та право членства в об”єднаннях громадян;

- право на відшкодування шкоди , завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я;

- права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати , встановлені законом;

- права та обов’язки як кредитора або боржника , якщо вони нерозривно повязаня з особою померлого і у зв’язку з цим зобов’язання не може бути виконано іншою особою.

 

 

ЦКУ встановлює , що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах , зі збереженням її цільового призначення.

 

Відкриття спадщини – це настання певних обставин, за яких у відповідних осіб виникає прав спадкоємства.

 

 

ЦКУ передбачені такі обставини, що викликають відкриття спадщини:

 

- смерть особи;

- оголошення особи судом такою , що померла.

 

Важливе значення для відкриття спадщини має встановлення часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи , який вказаний у свідоцтві про смерть , виданий органами РАЦС.

Особливе значення для вирішення деяких питань , пов’язаних з порядком спадкування , має і точне визначення місця відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини вважається :

Загрузка...

 

- останнє місце проживання спадкоємця;

- якщо місце проживання спадкоємця не відоме , місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

 

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

 

 

Спадкоємець- це особа , яка у випадку смерті тієї чи іншої особи набуває права одержати її спадкове майно.

Цивільне законодавство встановлює суворі обмеження щодо спадкоємців. Зокрема, не мають права на спадкування ні за заповітом , ні за законом особи , які:

- умисно позбавили життя спадкоємця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;

- умисно перешкоджали здійсненню спадкоємцем своєї останньої волі при складанні заповіту і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або у близьких їм осіб, або до збільшення їхньої частки у спадщині.

 

 

Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження , зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом. Заповіт – односторонній правочин . У ньому набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи – заповідача. КЦУ до заповіту встановлено відповідні вимоги:

- заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

- заповіт повинен бути складений у формі, визначеній законом;

- зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.

 

Заповіт складається у письмовій формі з обов’язковим зазначенням місця і часу його укладення. Він має бути власноруч підписаний та нотаріально завірений.

 

При спадкуванні за законом до спадкування закликаються особи, яких законодавець називає як спадкоємців. Тобто у цьому разі спадкове майно розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях ЦКУ. Таких осіб називають законними спадкоємцями , або колом спадкоємців за законом.

Спадкування за законом має місце тоді коли воно не змінено заповітом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування по черзі.

 

До першої черги належать:

- діти спадкодавця;

- той з подружжя, який пережив спадкодавця;;

- батьки спадкодавця;

 

До другої черги належать:

- повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця;

- дід та баба, як з боку батька , так і з боку матері спадкодавця.

 

 

До третьої черги належать:

- рідні дядько та тітка спадкодавця. І так далі згідно ЦКУ. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

 

 

Прийняття спадщини – це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі відносини , які становлять у сукупності спадщину; така згода повинна бути виражена у встановлений законом спосіб.

 

Питання для самостійної роботи:

 

1. Визначити співвідношення цивільного з та конституційного законодавства і права.

2. Цивільні права людини як фізичної особи.

3. Матеріальна та моральна шкода: співвідношення та особливості відшкодування.

4.Поняття фізичної особи в цивільному праві та в теорії права.

 

В.Д. Гапотій.


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 12 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2019 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав